Рішення

від 07.11.2006 по справі 33/230-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33/230-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07.11.06р.

Справа № 33/230-06

За позовом:  товариства з обмеженою відповідальністю „Рибоконсервна компанія „Новий Стандарт”, м. Сімферополь

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю „Максимум”, м. Дніпропетровськ

про: стягнення 276828 грн. 60 коп.

                                                                                                                                  Суддя  Разіна Т.І.

Представники:

від позивача: ю/к Самогутіна І.М. за довіреністю №25/37 від 25.11.2005р.

від відповідача: представник Скоромолот С.О. за довіреністю №1/2006 від 01.08.2006р.

в засіданні приймали участь: -

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Рибоконсервна компанія „Новий Стандарт”  звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою  про стягнення з  товариства з обмеженою відповідальністю „Максимум” 125432грн. основного боргу, штрафу в сумі 12543грн. 20коп., пені в сумі 136031грн. 18коп., 3% річних в сумі 1567грн. 90коп., індекс інфляції  в сумі 1254грн. 32коп. та судові витрати по справі.

Позивачем подана заява №04/55 від 06.11.2006р. про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача 105432грн. основного боргу, штрафу в сумі 12543грн. 20коп., пені в сумі 136031грн. 18коп., 3% річних в сумі 1567грн. 90коп., інфляційних в сумі 1254грн. 32коп. та судові витрати по справі.

Представник позивача в судовому засідання позов підтримав та просить його задовольнити згідно з наданою заявою про уточнення.

Відповідач у відзиві на позов №01/10 від 30.10.2006р. позов визнає в сумі 100432грн., мотивуючи частковим погашенням заборгованості.

В судовому засідання за згодою представників сторін оголошено тільки вступну та резолютивні частини рішення згідно ч. 2 ст. 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи,  дослідивши  та оцінивши надані докази, заслухавши пояснення  представників сторін, суд

Встановив:

              30.01.2006р. між товариством з обмеженою відповідальністю „Рибоконсервна компанія „Новий Стандарт” (далі позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю „Максимум” (далі договір).

Відповідно до умов договору постачальник (позивач по справі) поставляє окремими партіями, а покупець (відповідач по справі) приймає і оплачує товар на умовах, викладених в договорі.

Цивільні  обов'язки  виконуються  у  межах,   встановлених договором або актом цивільного законодавства (п.1 ст.14 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за   договором  поставки  продавець  (постачальник),  який здійснює  підприємницьку  діяльність,  зобов'язується  передати  у встановлений   строк   (строки)  товар  у  власність  покупця  для використання його у підприємницькій діяльності або в інших  цілях, не пов'язаних з особистим,  сімейним,  домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві) , а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар)  і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач договірні зобов'язання  виконав, поставивши відповідачу товар на суму 184483грн. 70коп., що підтверджується видатковими накладними №РН-0000063 від 16.03.2006р., №РН-000132 від 23.05.2006р.

Факт отримання покупцем продукції підтверджується підписом представника відповідача та відтиском печатки відповідача.   

Відповідач договірні зобов'язання не виконав,  не провів оплату  за товар на протязі 5 банківських днів  з моменту передачі товар –п.3.2 договору.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Судом не приймається до уваги видаткові накладні №РН-0000171 від 29.06.2005р., №РН-0000188 від 18.07.2005р., №РН-0000218 від 08.08.2005р., №РН-0000232 від 22.08.2005р., №РН-0000255 від 09.09.2005р., №РН-0000271 від 28.09.2005р., №РН-0000283 від 13.10.2005р., №РН-0000299 від 26.10.2005р., №РН-0000320 від 24.11.2005р., РН-0000335 від 15.12.2005р., №РН-0000341 від 20.12.2005р. як доказ постачання відповідачу товару по договору  поставки №30/01/06 від 30.01.2006р. так як  поставка була здійснена до укладання договору.

Судом також не приймається до уваги докази сплати відповідачем отриманої продукції поданої позивачем (а.с.25-71), так як із банківських виписок вбачається, що оплата була здійснена по договору №52 від 29.06.2005р., заборгованість по якому не є предметом даного спору.

На момент розгляду справи заборгованість відповідача становить 105432грн., докази   сплати заборгованості  в матеріалах справи відсутні, сторонами не подані, відповідачем не заперечені, внаслідок чого суд вважає, що позовні вимоги в цій частині обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи.

Позивач наполягає на стягненні пені в сумі 136031грн. 18коп. за період з 22.08.2006р. по 14.09.2006р. 0,5%  від суми неоплаченої продукції за кожен день прострочення платежу відповідно до п.7.2 договору.

Відповідно до п.7.2 договору в разі прострочення платежу за товар покупець виплачує на користь постачальника пеню в розмірі 0,5% від суми на яку поставлений товар, за кожний день прострочення платежу.

Правочин   щодо   забезпечення   виконання    зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст. 547 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України  пенею  є  неустойка,  що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно  виконаного  грошового зобов'язання  за  кожен   день прострочення виконання.

Згідно до статті 193 Господарського кодексу України відповідно до кожна сторона повинна вжити усіх заходів,  необхідних  для належного  виконання нею зобов'язання,  враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань  є  підставою  для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті  230 Господарського кодексу України штрафними санкціями    у   цьому   Кодексі   визнаються господарські санкції у вигляді грошової  суми  (неустойка,  штраф, пеня),  яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним  правил  здійснення  господарської  діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно із п. 6 статтею 231 Господарського кодексу України штрафні  санкції   за   порушення   грошових   зобов'язань встановлюються  у  відсотках,  розмір  яких визначається обліковою ставкою Національного банку України,  за  увесь  час  користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 1 Закону України  “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”  передбачено, що платники грошових коштів  сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши розрахунок суми пені, суд встановив, що частина пені нарахована позивачем позадоговором та перевищує подвійну ставку НБУ, що діяла у період за який нарахована пеня, тому суд приходить до  висновку про задоволення пені в розмірі подвійної ставки НБУ в сумі 8604 грн. 98 коп.

Позивач наполягає на стягненні штрафу в сумі 12543 грн. 20 коп.  згідно  п.7.2 договору.

Відповідно до п. 7.2 договору в разі прострочення платежу за товар покупець виплачує на користь постачальника штраф в розмірі 10% від вартості неоплаченого товару.

Згідно із п. 4 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не  визначено, санкції  застосовуються  в розмірі,  передбаченому договором.  При цьому  розмір  санкцій   може   бути   встановлено   договором   у відсотковому  відношенні  до суми невиконаної частини зобов'язання або  у  певній,  визначеній  грошовій  сумі,  або  у  відсотковому відношенні   до  суми  зобов'язання  незалежно  від  ступеня  його виконання,  або у кратному розмірі  до  вартості  товарів  (робіт, послуг).

Перевіривши розрахунок штрафу суд приходить до висновку про задоволення штрафу в сумі 10543грн. 20коп.

Позивач наполягає на стягненні 1567грн. 90коп. трьох процентів річних та 1254грн. 32коп. інфляційних.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України  боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час  прострочення,  а також три проценти річних  від  простроченої  суми,  якщо  інший  розмір процентів не встановлений договором або законом.

За своєю правовою природою три проценти річних являються окремим видом  способу захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань.

Перевіривши розрахунок суд приходить до висновку про задоволення інфляційних в сумі 329 грн. 15 коп.  та трьох процентів річних в сумі 1447 грн. 16 коп.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ст. 16 Цивільного кодексу України).

Згідно ст.ст. 44, 49 ГПК України судові витрати по справі покласти на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 47, 43, 44, 49, 80, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

Вирішив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Максимум” (49038, м. Дніпропетровськ, пр. К.Маркса, 111; код 31045743) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Рибоконсервна компанія „Новий Стандарт” (95053, м. Сімферополь, вул. Боровського, 24; код 32841278) 100432грн. основного боргу, 8604 грн. 98 коп. пені, інфляційних в сумі 329 грн. 15 коп.,  трьох процентів річних в сумі 1447 грн. 16 коп., штрафу в сумі 10543грн. 20коп., 1263 грн. 56 коп. державного мита, 58 грн. 06 коп.  витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

В решті суми позову відмовити.

          Провадження справи в сумі 5000 грн. припини.

Суддя                                                                                                                       Т.  Разіна

рішення оформлено та підписано 10.11.2006 року

згідно ст. 84 ГПК України