Постанова

від 13.06.2012 по справі 2а-1399/12/0970

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" червня 2012 р. Справа № 2a-1399/12/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Кафарського В.В.

за участю секретаря Дубінської І.В.

представників:

від позивача: Мельничук В.В.

від відповідача: Салітринський А.З.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: Управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі

до відповідача: Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань в Галицькому районі

про стягнення коштів в сумі 161797,58 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

22.05.2012 року управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі Івано-Франківської області звернулося в суд з адміністративним позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Галицькому районі Івано-Франківської області про зобов'язання вчинення дій по стягненню коштів на відшкодування витрат понесених при виплаті державної адресної допомоги по пенсіях по інвалідності від трудового каліцтва, поштового збору за період з 01.12.2011 року по 01.05.2012 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасних випадків на виробництві або професійних захворювань та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності в період з 01.12.2011 року по 01.05.2012 року відмовився від відшкодування сум понесених позивачем витрат на виплату та доставку виплачених пенсій по інвалідності громадянам, що одержали трудове каліцтво за межами України, в тому числі на території республік за період їх входження до складу СРСР, а також відшкодування щомісячної адресної допомоги та невідшкодованого поштового збору.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав із підстав зазначених у позові та просив позов задоволити в повному обсязі.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, подавши до суду письмове заперечення проти адміністративного позову. В судовому засіданні пояснив, що відшкодування адресної допомоги до пенсії за рахунок Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України не передбачено Порядком відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасних випадків на виробництві або професійних захворювань та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання. Така адресна допомога встановлена постановою Кабінету Міністрів України за №265 від 26.03.2008 року для підвищення рівня пенсійного забезпечення, її виплати здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Відтак, витрат позивача по виплаті адресної допомоги в сумі та поштового збору на її доставку не підлягають відшкодуванню відповідачем. Крім того, зазначив, що згаданим Порядком визначено механізм відшкодування виплачених пенсій по інвалідності, який здійснюється виключно на централізованому рівні тобто, Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України та Пенсійним Фондом України, а на місцях проводяться тільки звірки взаєморозрахунків. А тому, в управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі Івано-Франківської області відсутнє право на стягнення із відповідача виплаченої пенсії, а відповідач не наділений повноваженнями щодо її відшкодування. А також заперечив проти стягнення допомоги на поховання ОСОБА_3, та зазначив, що у разі смерті потерпілого від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання витрати на поховання несе Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, однак дане має підтверджуватись висновками відповідних медичних закладів.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, дослідивши і оцінивши докази, суд прийшов до висновку, що позов слід задовольнити частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що в період з 01.12.2011 року по 01.05.2012 року позивачем здійснено виплату застрахованим особам державну адресну допомогу до пенсії по інвалідності у зв'язку із трудовим каліцтвом, внаслідок нещасного випадку на виробництві в сумі, що не вистачає до прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність .

Суми виплаченої допомоги включені позивачем до актів щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності і внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за кожний місяць вказаного періоду. (а.с. 12, 14, 16, 18, 20)

У зв'язку з виникненням неузгодженості між розрахунками управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі Івано-Франківської області та відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Галицькому районі Івано-Франківської області до кожного акту складено таблицю розбіжностей із зазначенням сум, які не прийняті відповідачем до заліку (а.с. 13, 15, 17, 19, 21)

Як встановлено в судовому засіданні та вбачається з матеріалів справи, відповідачем зазначені акти підписані із застереженнями та згідно таблиць розбіжностей не прийнято до відшкодування вищевказані суми виплаченої державної адресної допомоги до пенсії.

Пенсійне забезпечення громадян України відповідно до статті 10 Закону України Про пенсійне забезпечення здійснюється органами Пенсійного фонду України, згідно статті 8 даного Закону Пенсійний фонд України як самостійно фінансово-банківська система поряд з іншими надходженнями формується за рахунок коштів, що відраховуються підприємствами на заходи соціального страхування.

Відносини стосовно відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України витрат Пенсійного Фонду на виплату пенсій по інвалідності регулюється Порядком відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003 року №5-4/4 (далі - Порядок №5-4/4) та Законом України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.

Відповідно до пункту 3 згаданого вище Порядку відшкодуванню підлягають пенсії, призначені відповідно до пунктів а, в, г статті 26, статей 37, 38, та пенсії, виплачені відповідно до статей 91, 92 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в разі настання страхових випадків, визначених Переліком обставин, за яких настає страховий випадок державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2001 року за №1094.

Перелік соціальних послуг та витрат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків передбачений статтею 21 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.

Відповідно до частини першої коментованої статті Закону у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні: допомогу у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю до відновлення працездатності або встановлення інвалідності; одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого; щомісяця грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого; пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Відповідно до пункту 4 Порядку №5-4/4 відшкодуванню підлягають суми, що виплачуються відповідно до Законів України Про пенсійне забезпечення, Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності та інших нормативно-правових актів, а саме: сума основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; щомісячна цільова грошова допомога на прожиття, якщо така надавалася пенсіонеру, який одержував вищезазначену пенсію; допомога на поховання сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, яка отримувала вищезазначену пенсію; сума витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій.

Крім того, статтею 24 Закон Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності передбачено, що якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

Таким чином, законодавством передбачено обов'язок Фонду здійснювати відшкодування пенсійними органам чітко визначеного переліку понесених останніми витрат.

Серед витрат, які підлягають відшкодуванню відсутні витрати на виплату державної адресної допомоги. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 року №265 Про деякі питання пенсійного забезпечення запроваджена державна адресна допомога, яка сплачується у разі, якщо розмір пенсії не досягає встановленого відсотка прожиткового мінімуму.

З положень статті 21 Закону Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності вбачається, що законом не передбачено обов'язку Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відшкодувати Пенсійному фонду витрати, пов'язані з виплатою державної адресної допомоги.

Крім того, відповідно до пункту 4 Порядку №5-4/4 встановлено перелік виплат, які відшкодовуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду, серед яких відсутні витрати, пов'язані з виплатою державної адресної допомоги.

З огляду на викладене, жодним нормативним актом не передбачено обов'язку відповідача відшкодовувати Управлінню Пенсійного фонду витрати на виплату державної адресної допомоги.

Пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України за №265 від 26.03.2008 року Про деякі питання пенсійного забезпечення встановлено, що виплата щомісячної державної адресної допомоги здійснюється за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія або державна соціальна допомога.

У відповідності до вимог частини 1 статті 2442 Рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Як наслідок суд приходить до висновку про безпідставність заявлених позовних вимог про зобов'язання відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Галицькому районі Івано-Франківської області вчинити дії по включенню до актів звірки витрат позивача по виплаті адресної допомоги та поштового збору на її доставку. За таких обставин, в задоволенні адміністративного позову у даній частині позовних вимог слід відмовити.

Щодо відшкодування відповідачем витрат, понесених позивачем, у зв'язку із виплатою пенсій громадянам, які отримали травму на виробництві в країнах учасниць СНД (республік колишнього СРСР) та виплата пенсій яким проводиться в Україні, як громадянам, що переїхали на постійне місце проживання в Україну, судом встановлено наступне.

Як з'ясовано в судовому засіданні, між позивачем і відповідачем спір виник щодо непогодження відповідачем актів звірки витрат по виплаті пенсії по інвалідності та поштового збору на її доставку за період з 01.12.2011 року по 01.05.2012 року по громадянах, нещасні випадки з якими сталися у 1982 році, 1987 році та 1982 році за межами України на території республік колишнього СРСР.

Факт страхового випадку на виробництві при виконанні ОСОБА_4 трудових обов'язків та отримання інвалідності підтверджується актом про нещасний випадок на виробництві форми Н-1 від 22.08.1982 року, згідно якого останній працюючи механізатором (комбайнером) 22.08.1982 року отримав травму ампутацію лівої руки. Відповідно до виписки з акту огляду МСЕК від 10.01.1983 року визнаний інвалідом 3 групи внаслідок нещасного випадку на виробництві та згідно довідки серії Д-71 №382012 Галицьким відділом соціального забезпечення йому було призначено пенсію по інвалідності. Актом огляду МСЕК (довідка серії 2-18 АА №074621 від 28.10.1992 року) інвалідність ОСОБА_4 встановлена повічно (а.с. 33-36).

Відносно ОСОБА_3 факт страхового випадку на виробництві при виконанні трудових обов'язків та інвалідність підтверджується актом про нещасний випадок на виробництві форми Н-1 від 17.08.1982 року, згідно якого останній виконуючи роботу електрослюсаря в будівельно-монтажному управлінні №26 Нефтеюганськ впав та отримав косий перелом обох кісток правого передпліччя. Актом огляду МСЕК від 10.02.1983 року (довідка серії Д-71 №382092) ОСОБА_3 присвоєно 2 групу інвалідності, а з 16.03.2011 року відповідно до виписки з акту огляду МСЕК №093374 йому присвоєно 2 групу інвалідності на строк до квітня 2012 року (а.с. 37-39).

Факт страхового випадку на виробництві при виконанні трудових обов'язків та інвалідність відносно ОСОБА_5 підтверджуються актом про нещасний випадок на виробництві форми Н-1 від 14.09.1987 року, згідно якого ОСОБА_5 працюючи електрозварником на Когалимнафтогазбуд будівельному управлінні №23 (Когалим, Мансійського автономного округу, Тюменська область), 14.09.1987 року отримав травму всього тіла. Відповідно до виписки з акту огляду МСЕК від 07.01.1988 року був визнаний інвалідом 1 групи внаслідок нещасного випадку на виробництві та згідно довідки серії ИДФК-82 №000401 Галицьким відділом соціального забезпечення йому було призначено пенсію по інвалідності. Згідно виписки з акту огляду МСЕК від 20.01.1992 року (довідка серії ВТЄ-8 №086927) інвалідність встановлена повічно (а.с. 40-42).

В період з 01.12.2011 року по 01.05.2012 року позивачем здійснено виплату пенсій по інвалідності ОСОБА_4 в розмірі 750,00 грн., ОСОБА_5 - 750,00 грн., ОСОБА_3 - 150,00 грн. та поштового збору в розмірі 11,70 грн. Крім того, членам сум'ї ОСОБА_3 виплачено допомогу на поховання в розмірі 1600грн.00коп.

Статтею 1 Закону України Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14.01.1998 року за №16/98-ВР встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Відповідно до статті 4 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, в Україні залежно від страхового випадку є: пенсійне страхування, страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, медичне страхування, страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, страхування на випадок безробіття. Відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ.

Спори, що виникають із правовідносин за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, вирішуються в судовому порядку, якщо законом не встановлено досудовий порядок їх розгляду (стаття 12 Основ).

Відповідно до пункту 4 статті 25 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням, відновлення здоров'я та працездатності потерпілого, допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків, пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

У частині 4 статті 26 Основ встановлено, що якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.

Як вже зазначено відносини стосовно відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України витрат Пенсійного Фонду на виплату пенсій по інвалідності регулюється Порядком відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, та Законом України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.

Відповідно до частини першої статті 21 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності і у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати в тому числі шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я, виплачуючи йому пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Судом вже відзначалося вище, що пунктом 4 вказаного Порядку серед сум, які відшкодовуються із витрат, що виплачуються відповідно до Законів України Про пенсійне забезпечення, Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності та інших нормативно-правових актів визначено суми основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, а також сума витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій.

Згідно пункту 2 статті 7 Прикінцевих положень Закону України Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державні соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, який набрав чинності з 01.04.2001 року, Фонд сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001 року, з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку Фонду документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку. Потерпілі, документи яких не передані до Фонду, продовжують отримувати належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця, Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування України. При цьому кошти, виплачені потерпілому страхувальником, зараховуються Фондом у рахунок його страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а між страховиками з інших видів страхування і Фондом в подальшому відбуваються відповідні розрахунки.

Частиною 2 статті 24 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності закріплене аналогічне правило, якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

Відповідно до статті 3 Закону України Про правонаступництво України від 12.09.1991 року закони Української РСР та інші акти, ухвалені Верховною Радою Української РСР, діють на території України, оскільки вони не суперечать законам України, ухваленим після проголошення незалежності України.

Стаття 9 зазначеного Закону передбачає, що всі громадяни СРСР, які на момент проголошення незалежності України постійно проживали на території України, є громадянами України. Україна гарантує забезпечення прав людини кожному громадянину України незалежно від національної приналежності та інших ознак відповідно до міжнародно-правових актів про права людини.

Відповідно до Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року держави-учасниці Співдружності мають зобов'язання щодо непрацездатних осіб, які отримали право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження до складу СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди.

За змістом вимог статті 5 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення, ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди.

Статтею 3 вказаної Угоди визначено, що усі витрати, пов'язані із здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою, несе держава, що надає забезпечення.

Підпунктом а статті 27 Закону України Про пенсійне забезпечення встановлено, що громадянам України - переселенцям з інших держав, які не працювали в Україні, пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання призначаються незалежну від стажу роботи.

За змістом статті 80 та 85 Закону України Про пенсійне забезпечення нарахування та виплата пенсій проводиться органами Пенсійного Фонду за місцем проживання пенсіонера.

Згідно приписів частини 2 статті 2 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього закону.

Таким чином, Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України зобов'язаний відшкодовувати органам Пенсійного фонду України витрати на виплату пенсій, якщо нещасний випадок стався на території держав-учасниць Угоди.

Як встановлено судом за заявлений період позивачем здійснено виплату витрат на виплату пенсій громадянам, яким встановлена інвалідність внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за межами України. Фактичне здійснення таких виплат встановлено під час судового розгляду відповідно до списків осіб, яким виплачено пенсію по інвалідності, підставність їх проведення підтверджено матеріалами справи, зокрема, актами про нещасний випадок на виробництві, актами огляду МСЕК про встановлення інвалідності (а.с. 33-42).

Пунктами 1.2. та 1.4. Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат, затвердженого постановою Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань від 27.04.2007 року за №24, передбачено, що у разі настання страхового випадку управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі - Фонд) в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, відділення виконавчої дирекції Фонду в районах та містах обласного значення (далі - робочі органи виконавчої дирекції Фонду) зобов'язані своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які мають на це право. Робочі органи виконавчої дирекції Фонду розглядають справу про страхові виплати на підставі заяви потерпілого або осіб, які мають право на страхові виплати, за наявності усіх необхідних документів, перелік яких визначений у пунктах 2.7, 2.8, 3.1, 5.3, 6.1.1 цього Порядку, і приймають відповідні рішення у десятиденний строк, не враховуючи дня надходження останнього документа.

Пунктом 2 частини 9 статті 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництвіта професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" передбачено, що причинний зв'язок смерті потерпілого з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я має підтверджуватися висновками відповідних медичних закладів.

Інструкцією про встановлення причинного зв"язку смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом, визначено, що причинний зв'язок смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом - зв'язок, який можна встановити між перебігом професійних захворювань (отруєнь) або наслідками трудового каліцтва з урахуванням форми, стадії, тяжкості функціональних порушень, розвитку ускладнень за життя, патоморфологічними та гістологічними змінами в органах та системах організму, що виявлені під час розтину, та настанням смерті.

Однак позивачем не надано жодних висновків міжрайонної спеціалізованої профпатологічної МСЕК, який би підтвердив причинний зв"язок смерті ОСОБА_3 з одержаним каліцтвом.

Таким чином, з врахуванням вищенаведених законодавчих норм суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Галицькому районі Івано-Франківської області (ідентифікаційний код 25925667) на користь управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі Івано-Франківської області (ідентифікаційний код 20551050) витрати по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві - суми пенсійних виплат за період з 01.12.2011 року по 01.05.2012 року в загальному розмірі 1661 (одна тисяча шістсот шістдесят одна) гривня 70 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя: /підпис/ Кафарський В.В.

Постанова складена в повному обсязі 18.06.2012 року.