Постанова

від 14.06.2012 по справі 2а/1270/3971/2012

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Категорія №10.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 червня 2012 року Справа № 2а/1270/3971/2012

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Широка К.Ю., розглянувши у порядку скороченого провадження адміністративну справу за адміністративним позовом Антрацитівського міськрайцентру зайнятості робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора №5» УГЖК про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

22 травня 2012 до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Антрацитівського міськрайцентру зайнятості робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора №5» УГЖК про стягнення заборгованості.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив наступне.

Відповідно до акту перевірки правильності нарахування, своєчасності і повноти перерахування страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття до Фонду (акт №24 від 19.03.2012 року), за КП «ЖЕК №5» загальна сума заборгованості складає 27 408,89 грн. (з них сума недоїмки становить 14 361,96 грн., сума пені нарахована у розмірі 3370,95 грн.). Зазначена сума заборгованості склалася ще з 2006 року та не сплачена по теперішній час. Крім того позивач зазначає, що в грудні 2006 року Антрацитівським міськрайцентром зайнятості була подана позовна заява до Господарського суду Луганської області щодо стягнення з КП «ЖЕК №5» заборгованості у сумі 13046,93 грн. (з них недоїмка - 10373,17 грн., пеня - 2673,76 грн.). Постановою суду від 09.01.2007 року позовна заява була задоволена повністю. Виконавчий лист був переданий до відділу Держаної виконавчої служби Антрацитівського міськрайонного управління юстиції, але на дату складання позову заявлена заборгованість є несплаченою. Отже, загальна сума заборгованості у розмірі 27 408,89 грн. включає в себе задоволену судом та несплачену на сьогодні суму попереднього позову 13046,93 грн. Таким чином, позивач вказує, що його позовні вимоги стосуються різниці заборгованості у сумі 4685,98 грн. (де 3988,79 грн. - недоїмка, 697,19 грн. - пеня), тобто без урахування задоволеної судом та несплаченої боржником суми попереднього позову 13046,93 грн.

Враховуючи вищевикладене позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість зі сплати страхових внесків та пені у сумі 4685,98 грн., з них прострочена заборгованість (недоїмка) становить 3988,79 грн., пеня - 697,19 грн..

Ухвалою від 23 травня 2012 року справу призначено до розгляду в порядку скороченого провадження.

Відповідач повідомлений належним чином про відкриття провадження у скороченому провадженні (а.с.17).

05 червня 2012 року на адресу Луганського окружного адміністративного суду від представника відповідача надійшла заява про визнання адміністративного позову

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

Частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно зі ст.19 Закону України «Про зайнятість населення» Державна служба зайнятості має право стягувати з підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності, суми прихованих або занижених обов'язкових зборів та недоїмок до державного фонду сприяння зайнятості населення.

З 01 січня 2011 року набрав чинності Закон України від 08 липня 2010 року № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", яким запроваджено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування як консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, та визначені правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Згідно з абзацом 5 пункту 7 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення"Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування"стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

Абзацом 6 пункту 7 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення"Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування"передбачено, що на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

В судовому засіданні встановлено, підтверджується матеріалами справи, що відповідач Комунальне підприємство «Житлово-експлуатаційна контора №5» УГЖК (код ЄДРПОУ 24184625) 21.05.1996 зареєстрований в якості юридичної особи виконавчим комітетом Антрацитівської міської ради Луганської області за реєстраційним номером №1 379 105 0002 000291 (а.с.5 зворотній бік), з 24.05.2007 внесений до ЄДРПОУ (а.с.6), як платник страхових внесків до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття відповідач 14.08.1997 року зареєстрований в Антрацитівському міськрайцентрі зайнятості за реєстраційним №120300018, що підтверджується відповідною заявою про реєстрацію (а.с.5).

Відповідно до акту перевірки від 19 березня 2012 року директором Антрацитівського міськрайцентру зайнятості Луганської області відносно Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора №5» УГЖК прийнято рішення №2 від 26.03.2012 року за №3/03-732 про стягнення простроченої заборгованості зі сплати страхових внесків, у тому числі донарахованих сум страхових внесків (недоїмки), пені та штрафу. (а.с.12).

До набрання чинності Законом України від 08 липня 2010 року № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та на час виникнення у відповідача заборгованості зі сплати страхових внесків, яка є предметом розгляду в даній адміністративній справі, спеціальним законом, який визначав правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття був Закон України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02 березня 2000 року №1533-III.

Відповідно до ст.8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02 березня 2000 року №1533-III (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття створюється для управління на випадок безробіття, провадження збору на акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів, виплати забезпечення та надання соціальних послуг, здійснення інших функцій згідно із цим Законом і статутом Фонду. Функції виконавчої дирекції Фонду покладаються на органи державної служби зайнятості (ст. 12 Закону).

Згідно ст.34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02 березня 2000 року №1533-III (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) Фонд має право застосовувати фінансові санкції, передбачені законом, у разі порушення порядку сплати страхувальниками страхових внесків, стягувати з посадових осіб та страхувальників передбачені законом штрафи та застосовувати інші фінансові санкції за недотримання цього Закону. Фонд зобов'язаний забезпечувати збір страхових внесків, контролювати правильність нарахування, своєчасність сплати страхових внесків, а також витрат за страхуванням на випадок безробіття.

Згідно із п.2 ст.35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000р. №1533-111 (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин), роботодавець зобов'язаний своєчасно та в повному розмірі сплачувати страхові внески до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.

Розмір страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, що підлягають сплаті до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України, встановлений ч.2 ст.1 Закону України «Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування» №2213 -111 від 11.01.2001 року (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до ч.1 ст. 38 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 р. №1533-111 (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин), роботодавець несе відповідальність за несвоєчасність сплати та неповну сплату страхових внесків.

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України №339 від 18.12.2000 року «Про затвердження Інструкції про порядок обчислення і сплати внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття та обліку їх надходження до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття», зареєстрованого в міністерстві юстиції 16.01.2001 р. за №30/5221, затверджено порядок обліку платників страхових внесків, обчислення і сплати роботодавцями та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, обліку їх надходження до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття та контролю за сплатою страхових внесків. При цьому Розділом 9 продубльовано вказані положення Закону стосовно відповідальності платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття.

Пунктом 1 ч.1 ст.38 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 р. №1533-111 (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що у разі несвоєчасної сплати страхових внесків страхувальниками або неповної їх сплати страхувальники сплачують суму донарахованих контролюючим органом страхових внесків (недоїмки), штрафу та пені.

Згідно з п. 2 ч.1. ст.38 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 р. №1533-111 (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) штраф накладається у розмірі прихованої суми виплат, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески, а в разі повторного порушення - у трикратному розмірі зазначеної суми.

Пунктом 3 ч.1 ст.38 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 р. №1533-111 (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки (без урахування штрафів) за весь її строк.

Згідно із ч.2 ст.38 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 р. №1533-111 (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) не сплачені в строк страхові внески, пеня і штраф стягуються в доход Фонду зі страхувальника у безспірному порядку.

На час розгляду справи даних про добровільну сплату відповідачем простроченої заборгованості по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття у сумі 4685,98 грн., з них прострочена заборгованість (недоїмка) становить 3988,79 грн., пеня - 697,19 грн. у суду не має.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Антрацитівськго міськрайцентру зайнятості Луганської області до Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора №5» УГЖК про стягнення заборгованості у повному обсязі.

Питання по судових витратах не вирішується, оскільки прокурор звільнений від їх сплати у встановленому законодавством порядку, а ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Антрацитівського міськрайцентру зайнятості робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора №5» УГЖК про стягнення заборгованості - задовольнити повністю.

Стягнути з Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора №5» УГЖК на користь Антрацитівського міськрайцентру зайнятості робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття у сумі у сумі 4685,98 грн., з них 3988,79 грн. - недоїмка, 697,19 грн. - пеня та перерахувати на р/р 37170975900010 Антрацитівського УДК ГУДКУ в Луганській області, МФО 804013, код 25992095.

Постанова підлягає негайному виконанню.

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

СуддяК.Ю. Широка