Рішення

від 14.06.2012 по справі 5010/614/2012-17/54

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 червня 2012 р. Справа № 5010/614/2012-17/54

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовська Л. М. , при секретарі судового засідання Хімчак Ю.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", вул. Б. Хмельницького,6, м. Київ, 01001;

до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Будівельні матеріали" вул. Г. Мазепи, 164, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська обл., 76026;

про стягнення 38576 грн. 18 коп., в т.ч. 20500 грн. 70 коп. штрафу, 13431 грн. 77 коп. пеня, 2593 грн. 63 коп. 3% річних, 2050 грн. 07 коп. інфляційні втрати.

за участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_1 представник (довіреність №74-311 від 07.02.12);

Від відповідача: ОСОБА_2 представник (довіреність №04/05 від 11.01.12).

ВСТАНОВИВ: Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" подано позов до Публічного акціонерного товариства "Будівельні матеріали" про стягнення 38576 грн. 18 коп., в т.ч. 20500 грн. 70 коп. штрафу, 13431 грн. 77 коп. пеня, 2593 грн. 63 коп. 3% річних, 2050 грн. 07 коп. інфляційні втрати.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позовній заяві, просить позов задовольнити.

Позовні вимоги мотивовані порушенням умов договору № 03-1-7/11 від 29.09.11 в частині своєчасності оплати за отриманий природний газ. За прострочення виконання зобов'язання по оплаті позивач просить суд стягнути з відповідача 20500 грн. 70 коп. 7 % штрафу, 13431 грн. 77 коп. пені, нарахованих на підставі п. 7.2. договору, а також 2593 грн. 63 коп. 3% річних, 2050 грн. 07 коп. інфляційних втрат, нарахованих у відповідності до положень ст. 625 Цивільного Кодексу України.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечує в повному обсязі. Подав відзив на позов (вх. № 4018/2012-свх від 13.06.12), в якому зазначає, що на виконання договірних зобов'язань, які виникли між Публічним акціонерним товариством "Будівельні матеріали" та Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" щодо поставки газу за договором № 06/10-2893 від 27.12.10, було перераховано грошові кошти в сумі 648536 грн. 77 коп. як передоплату за надані послуги. Однак, листом № 31/17-12174 від 04.10.11, Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" повідомила про неможливість поставки природного газу. Неодноразово Публічне акціонерне товариство "Будівельні матеріали" зверталось до Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та Дочірньої компанії "Газ України" НАК "Нафтогаз України" з проханням здійснити розрахунок шляхом взаємозаліку, а саме надміру сплачені Дочірній компанії кошти в сумі 292867 грн. 21 коп. зарахувати на рахунок НАК "Нафтогаз України", а решту коштів - 355669 грн. 56 коп. - повернути на рахунок Публічного акціонерного товариства "Будівельні матеріали", що підтверджується листами № 04/176 від 05.10.11, № 11/186 від 19.10.11, № 04/205 від 23.11.11, претензією № 04/209 від 05.12.11, заявою про визнання вимог кредитора № 04/136 від 30.12.11.

29.02.12 Дочірня компанія "Газ України" повернула товариству заборгованість (витяг з виписки банку від 29.02.12), в свою чергу Публічне акціонерне товариство "Будівельні матеріали" 01.03.12 сплатило борг Національній акціонерній компанії "Нафтогаз України", що підтверджується платіжним дорученням № 2654 від 01.03.12.

В обґрунтування вказаних заперечень посилається на норму ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України.

Також зазначає, що необґрунтованим є нарахування НАК "Нафтогаз України" Товариству пені в розмірі 13431 грн. 77 коп., оскільки позивачем направлено вимогу про сплату пені у розмірі 12188 грн. 09 коп. Вказана сума була безспірно сплачена Публічним акціонерним товариством "Будівельні матеріали", що підтверджується платіжним дорученням №2706 від 21.03.12. Інших вимог товариство не отримувало.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, господарський суд встановив наступне.

29.09.11 між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" та Публічним акціонерним товариством "Будівельні матеріали" укладено договір № 03-1-7/11 купівлі-продажу природного газу.

У відповідності до п. 1.1. договору, позивач зобов'язується передати у власність відповідачу у ІV кварталі 2011 року та у 2012 році природний газ, а відповідач зобов'язується прийняти та оплатити природний газ на умовах договору.

Кількість та якість газу, що передається, визначена розділом 2 договору.

На виконання умов договору позивач передав відповідачу природний газ на загальну суму 1192867 грн. 21 коп., що підтверджується актами передачі-приймання природного газу від 31.10.11, належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи (а.с.21,22).

Порядок та умови проведення розрахунків, передбачено п. 6.1. договору, згідно якого оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 30 відсотків попередньої оплати вартості планових обсягів поставки природного газу за 5 днів до початку здійснення поставки. Решта 70 відсотків вартості планових обсягів поставки природного газу сплачується відповідачем протягом місяця поставки газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюються до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Однак, в порушення договірних зобов'язань, відповідач несвоєчасно розрахувався за поставлений природний газ. Оплата за договором відповідачем здійснювалась наступним чином: 30.09.11 сплачено 510000 грн., 18.10.11 - 200000 грн., 20.10.11 - 190000 грн., 01.03.12 - 292867 грн. 21 коп.

Таким чином, згідно умови договору, передбаченої пунктом. 6.1., остаточний розрахунок за фактично переданий газ відповідач повинен був здійснити до 14.11.11. Як вбачається з вищенаведеного порядку розрахунків (строків проведення оплат) за отриманий природний газ, відповідач допустив прострочення виконання зобов'язання з оплати за період з 15.11.11 по 01.03.12 на суму 292867 грн. 21 коп.

На підставі положень Цивільного Кодексу України суд робить висновок про те, що між сторонами виникло цивільно-правове зобов'язання. Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В силу ч. 1 ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач у строки визначені договором не приступив до виконання зобов'язання, чим порушив умови договору.

З огляду на встановлені обставини, суд дійшов до висновку, що у даному випадку має місце неналежне виконання зобов'язання, а саме - прострочення боржника (відповідача).

Господарський суд не може погодитися з доводами відповідача щодо вжиття ним всіх можливих заходів для погашення боргу перед позивачем з посиланням на положення ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Отже, згідно положень вищевикладеної статті, порушення контрагентом відповідача - Дочірньою компанією "Газ України" НАК "Нафтогаз України" зобов'язання щодо повернення грошових коштів відповідачу не можуть вважатися такими обставинами, що спричинили неможливість виконання зобов'язання.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ст. 611 Цивільного Кодексу України).

Ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 7.2. договору сторони передбачили, що у разі невиконання відповідачем пункту 6.1. умов договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити позивачу крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплати штраф у розмірі 7 відсотків від суми простроченого платежу. Пеня сплачується протягом 3 банківських днів з моменту отримання відповідачем вимоги позивача. У разі несплати пені у вказаний строк відповідач вважається таким, що має заборгованість за договором.

На підставі вказаного пункту договору за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань позивач просить стягнути з відповідача 20500 грн. 70 коп. 7 % штрафу, 13431 грн. 77 коп. пені.

Враховуючи те, що судом встановлено факт прострочення грошового зобов'язання відповідачем, позивачем правомірно здійснено нарахування 7 % штрафу від суми простроченого платежу.

Судом здійснено перевірку поданого позивачем розрахунку 7 % штрафу. З огляду на обґрунтованість здійсненого розрахунку, позовні вимоги про стягнення 20500 грн. 70 коп. 7 % штрафу підлягають задоволенню.

Заявлена позивачем позовна вимога про стягнення пені в сумі 13431 грн. 77 коп., нарахованої за період з 20.10.11 по 01.03.12, не підлягає до задоволення з огляду на анступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем направлено відповідачу вимогу № 26-1191/1.6-12 від 23.02.12, в якій позивачем повідомляється про те, що у зв'язку із порушенням відповідачем зобов'язань за договором у частині своєчасності та повноти проведення розрахунків, у відповідності до п. 7.2. договору позивачем здійснено нарахування пені за період з 30.09.11 по 20.02.12. Сума нарахованої пені становить 12188 грн. 09 коп.

Відповідачем у безспірному порядку було сплачено пеню в сумі 12188 грн. 09 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 2706 від 21.03.12 (із зазначенням призначення платежу: "пеня згідно вимоги № 26-1191/1.6-12 від 23.02.12 та договору № 03-1-7/11 від 29.09.11"). Отже, пеня була сплачена відповідачем до звернення позивача до суду з позовом. На іншу суму вимога щодо сплати пені позивачем пред'явлена не була.

За таких обставин, в задоволені вимоги про стягнення 13431 грн. 77 коп. пені слід відмовити в зв'язку з безпідставністю.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Господарським судом здійснено перевірку поданого позивачем розрахунку інфляційних втрат та 3 % річних.

З огляду на обґрунтованість позовних вимог в цій частині та правильність поданих розрахунків, позовні вимоги про стягнення 2593 грн. 63 коп. 3% річних, 2050 грн. 07 коп. інфляційних втрат, підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.33 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Вказаною нормою обов'язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.

Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, позов слід задовольнити частково, стягнути з відповідача 20500 грн. 70 коп. штрафу, 2593 грн. 63 коп. 3% річних, 2050 грн. 07 коп. інфляційних втрат. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 509, 530, 610, 612, 625, 629, 714 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 218, 230 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 43, 49, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до Публічного акціонерного товариства "Будівельні матеріали" про стягнення 38576 грн. 18 коп. задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Будівельні матеріали" вул. Г. Мазепи, 164, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська обл., 76026 (ідентифікаційний код 05495880) на користь Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", вул. Б. Хмельницького,6, м. Київ, 01001 (ідентифікаційний код 20077720) 20500 грн. 70 коп. (двадцять тисяч п'ятсот гривень, сімдесят копійок) - штрафу, 2593 грн. 63 коп. (дві тисячі п'ятсот дев'яносто три гривні, шістдесят три копійки) - 3% річних, 2050 грн. 07 коп. (дві тисячі п'ятдесят гривень, сім копійок) - інфляційних втрат, 1049 грн. 09 коп. (одну тисячу сорок дев'ять гривень, дев'ять копійок) - судового збору, про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 18.06.12

Суддя Неверовська Л. М.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"