Рішення

від 14.06.2012 по справі 5011-5/6153-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-5/6153-2012 14.06.12

За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бахус-Ка»

про стягнення 19 645,01 грн.

Суддя Ломака В.С.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2 за довіреністю № 11030 від 07.10.2010 р.;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бахус-Ка" (далі - відповідач) про стягнення 19 645,01 грн., а саме: 14 351,43 грн. -основного боргу, 5 293,58 грн. -відсотків річних. Також позивач просить витрати зі сплати судового збору покласти на відповідача.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що відповідно до укладеного між сторонами Договору № 2240 від 23.12.2010 р. позивач поставив відповідачу товар, який не був оплачений останнім в порушення взятих зобов'язань, у зв'язку з чим позивач вирішив звернутись до суду з позовом про стягнення боргу по оплаті товару, а також відсотків річних, передбачених договором.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.05.2012 р. порушено провадження у справі № 5011-5/6153-2012, розгляд справи призначено на 30.05.2012 р.

Представник відповідача в судове засідання 30.05.2012 р. не з'явився, вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 16.05.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-5/6153-2012 не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, про дату, час і місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.05.2012 р. на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено на 14.06.2012 р.

05.06.2012 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові письмові пояснення у справі.

В судовому засіданні 14.06.2012 р. представником позивача підтримано свої позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 14.06.2012 р. не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, вимоги попередніх ухвал суду не виконав, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Так, згідно з п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/123 від 15.03.2007 р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1228 від 02.06.2006 р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб -учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи -учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

У судовому засіданні 14.06.2012 р. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

23.12.2010 р. між позивачем (продавцем) та відповідачем (покупцем) було укладено Договір № 2240 (далі -Договір), відповідно до п. 1.1. якого продавець зобов'язався передати у власність покупцеві товар, а покупець зобов'язався прийняти цей товар, оплатити його вартість та повертати тару у відповідності з умовами даного Договору.

Вид, асортимент, ціна і загальна вартість товару визначається по накладним, що є невід'ємною частиною цього договору (п. 2.2. Договору).

Згідно з п. 3.7. Договору товар вважається переданим продавцем і прийнятим покупцем в момент підписання видаткової накладної: по кількості згідно кількості та/або ваги, вказаної в видаткових накладних; по якості -згідно ДСТУ та ТУ.

Відповідно до п. 4.1. Договору оплата за придбаний товар, який передається по даному Договору, проводиться покупцем у національній валюті України шляхом оплати готівкою через касу продавця (з оформленням необхідних прибутково-касових документів) або шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця, вказаний у розділі 9 Договору на протязі 7 календарних днів з моменту отримання товару покупцем.

Згідно з п. 7.1. Договору він вступає в дію з моменту його підписання сторонами та діє у продовж одного року від дати підписання, вказаної у цьому договорі.

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 27 374,98 грн., що підтверджується наступники товарно-транспортними накладними: № ПКИ-200195 від 11.02.2011 р., № ПКИ-236569 від 19.03.2011 р., № ПКИ-246160 від 29.03.2011 р., № ПКИ-385956 від 11.08.2011 р., № ПКИ-435474 від 27.09.2011 р., № ПКИ-422524 від 15.09.2011 р., № ПКИ-425534 від 17.09.2011 р., № ПКИ-436099 від 27.09.2011 р., № ПКИ-422523 від 15.09.2011 р., № ПКИ-266636 від 15.04.2011 р., № ПКИ-246119 від 29.03.2011 р., № ПКИ-260419 від 11.04.2011 р., № ПКИ-246109 від 29.03.2011 р., № ПКИ-246104 від 29.03.2011 р., № ПКИ-1900373 від 02.02.2011 р.

У свою чергу, відповідач за поставлений товар розрахувався частково на суму 13 023,55 грн., у зв'язку з чим позивач 15.02.2012 р. звернувся до нього з вимогою (претензією) № 65 в/п/к, якою просив погасити заборгованість.

Враховуючи зазначене, оскільки відповідач не здійснив розрахунку з позивачем за поставлений товар на підставі вказаних накладних, останній вирішив звернутись з даним позовом до суду з метою захисту своїх прав та законних інтересів.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу приписів ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначалось вище, відповідно до п. 4.1. Договору оплата за придбаний товар проводиться покупцем протягом 7 календарних днів з моменту отримання товару.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Оскільки відповідач прийняв замовлений ним товар, однак в обумовлені строки не сплатив позивачеві його вартості, позовні вимоги щодо стягнення основного боргу є законними та обґрунтованими і мають бути задоволені.

Також, згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

Пунктом 5.2.2. Договору його сторони передбачили, що у випадку затримки платежів за прийнятий товар більш ніж 10 днів, покупець додатково до суми боргу виплачує продавцю відсоток по невиконаним грошовим обов'язкам у розмірі 0, 1 % від суми боргу за кожен день користування грошовими коштами продавця.

За розрахунком суду 36,5 % річних становить 5 975,40 грн. Позивач, звертаючись з позовом до суду, нарахував відповідачу в порядку п. 5.2.2. Договору 36,5 % річних (0, 1 % * 365 днів) у розмірі 5 293,58 грн. Оскільки підстави для стягнення суми більшої ніж заявлено позивачем у суду відсутні, з відповідача підлягає стягненню 5 293,58 грн. 36,5 % річних.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності заборгованості, як і не оспорено розрахунок відсотків річних.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе за договором обов'язки щодо оплати поставленого позивачем товару, позовні вимоги підлягають в повному обсязі.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бахус-Ка»(04111, м. Київ, вулиця Салютна, будинок 15, код ЄДРПОУ 33346215) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 14 351 (чотирнадцять тисяч триста п'ятдесят одну) грн. 43 коп. - основного боргу, 5 293 (п'ять тисяч двісті дев'яносто три) грн. 58 коп. - відсотків річних, та 1 609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 50 коп. - витрат по сплаті судового збору.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 18.06.2012 р.

Суддя В.С. Ломака