Рішення

від 18.06.2012 по справі 5011-36/6621-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-36/6621-2012 18.06.12

За позовом Поліклініки №1 Дарницького району міста Києва

До Вищого навчального закладу «Інститут екології та медицини»

Про стягнення 39 984,30 грн.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники:

Від позивача ОСОБА_1 -по дов. №741 від 14.06.2012р.

Від відповідача не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Поліклініки №1 Дарницького району міста Києва про стягнення з Вищого навчального закладу «Інститут екології та медицини»39 984,30 грн., із яких: 27 343, 26 грн. заборгованість по орендній платі, 10 425, 87 грн. заборгованість по комунальним послуг8ам, 1 688, 81 грн. -пеня, 526, 36 грн. -3% річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення умов попереднього договору оренди 16.10.2008р. не сплатив позивачу орендну плату, комунальні послуг в період з грудня 2011 року по квітень 2012 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.05.2012 р. порушено провадження у справі № 5011-36/6621-2012, розгляд якої призначено у судовому засіданні на 18.06.2012 р., за участю представників сторін.

В судовому засіданні 18.06.2012р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач письмовий відзив на позов не надав, представника в судове засідання не направив, не виконав вимог суду викладених в ухвалі суду про порушення провадження у справі від 24.05.2012 року.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, що підтверджується повідомленням про вручення поштового рекомендованого відправлення (ухвалу суду

представник відповідача отримав 30.05.2012р.

Заяв, клопотань від відповідача на адресу суду не надходило.

В разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час та місце розгляду справи судом (Постанова Пленуму Вищого Господарського Суду України №18 від 26 грудня 2011року).

Відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відсутності відповідача відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва -

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

Згідно ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.

Відповідно до Закону України "Про оренду державного та комунального майна" об'єктом оренди є нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення) (п. 1 ст. 4 Закону) орендодавцями є органи, уповноважені органами місцевого самоврядування, управляти нерухомим майном, яке перебуває у комунальній власності (ст. 5 Закону).

16.10.2008р. між Київською міською клінічною лікарнею № 1 та Вищим навчальним закладом "Інститут екології та медицини" було укладено попередній договір про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду.

Відповідно до п.1.1. договору, орендодавець на підставі рішення Київради від 16.10.2008р. № 516/516 передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (приміщення), за адресою: м. Київ, вул. Харківське шосе, 121, корп.. 6, для здійснення діяльності у галузі освіти.

Об'єктом оренди є нежиле приміщення загальною площею 220 кв.м., в т.ч. на 1 поверсі 220 кв.м. (п.2.1. договору).

16.10.2008р. між сторонами був підписаний акт прийому -передачі нежитлового приміщення, площею 220 кв.м. по вул.. Харківське шосе, 121, корпус №6.

Відповідно до п.3.1. договору за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендодавцю орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, затвердженої рішенням Київради від 28.09.2006р. № 34/91, та на дату підписання договору становить 14 грн. 78 коп. за 1 кв.м. орендної площі, що в цілому складає 3 251, 48 грн, без ПДВ.

Додатково до орендної плати нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначеному законодавством України, який сплачується орендарем разом з орендною платою (п. 3.4 договору).

Згідно п.3.5. договору орендна плата сплачується орендарем починаючи з дати підписання приймання-передачі. Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання сторонами акта приймання-передачі при поверненні об'єкта оренди орендодавцеві.

Відповідно до п. 3.6. договору, орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 10 числа поточного місяця на рахунок орендодавця.

Пунктом 3.8. договору передбачено, що вартість комунальних послуг, витрат на утримання прибудинкової території, вартість послуг по ремонту і технічному обслуговуванню інженерного обладнання внутрішньо будинкових мереж, ремонту будівлі, у т.ч.: покрівлі, фасаду, вивіз сміття тощо, входить до складу орендної плати та сплачується орендарем окремо на підставі договорів укладених орендарем з організаціями, що надають такі послуги.

Згідно п. 3.9. договору, зобов'язання орендаря по сплаті орендної плати забезпечуються у вигляді авансової орендної плати в розмірі не менше, ніж орендна плата за два місяці. Орендар сплачує авансовий платіж протягом 10 календарних днів з дати підписання договору, орендодавець зараховує авансовий платіж як орендну плату за два місяці.

Відповідно до п.4.7. договору, орендар зобов'язаний на вимогу орендодавця проводити звіряння взаєморозрахунків по орендних платежів і оформлювати відповідні акти звірки, щорічно брати участь в інвентаризації розрахунків за станом на 1 січня.

Пунктом 3.9. договору встановлено, що орендар зобов'язаний самостійно сплачувати вартість фактично спожитих комунальних послуг постачальникам таких послуг, які надаються за окремими договорами, укладеними орендарем з ними організаціями (водопостачання, каналізація, газ, електрична так теплова енергія, вивіз сміття і т.п.) за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання, та пропорційну орендованій площі частку витрат на утримання прибудинкової території на ремонт покрівлі, фасаду, вивіз сміття тощо та послуг по технічному обслуговуванню інженерного обладнання внутрішньо будинкових мереж.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, Господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав:

Попередній Договір від є договором оренди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України, Глави 30 Господарського кодексу України та Законом України "Про оренду державного та комунального майна".

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Матеріалами справи підтверджується факт передачі приміщення (площею 220,00кв.м) в оренду, користування ним відповідачем, а також існування у відповідача заборгованості по сплаті орендних платежів в сумі 27 343,26 грн. за період з грудня 2011 року по квітень 2012р. та комунальних платежів за період з листопада 2011 року по березень 2012року в сумі 10 425, 87 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Пунктами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи пунктів 3.6 Договору відповідач повинен був сплачувати орендну плату не пізніше 10 числа поточного місяця.

Проте відповідач свого обов'язку зі спати орендних належним чином не виконав у зв'язку із чим заборгованість відповідача по орендній платі за період з грудня 2011 року по квітень 2012р. становить 27 343, 26 грн.

Згідно ч. 3 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що одним із основних обов'язків орендаря є внесення орендної плати своєчасно і в повному обсязі.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті орендних платежів на користь позивача у розмірі 27 343, 26 грн. за період з грудня 2011 року по квітень 2012р. на підставі попереднього Договору.

Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано, і тому ця сума має бути стягнута з відповідача.

Пунктом 3.9. договору встановлено, що орендар зобов'язаний самостійно сплачувати вартість фактично спожитих комунальних послуг постачальникам таких послуг, які надаються за окремими договорами, укладеними орендарем з ними організаціями (водопостачання, каналізація, газ, електрична так теплова енергія, вивіз сміття і т.п.) за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання, та пропорційну орендованій площі частку витрат на утримання прибудинкової території на ремонт покрівлі, фасаду, вивіз сміття тощо та послуг по технічному обслуговуванню інженерного обладнання внутрішньо будинкових мереж.

Позивачем заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованість по комунальним платежам за період з листопада 2011 року по березень 2012року в сумі 10 425, 87 грн. Вимоги вмотивовані тим, що відповідач не уклав з організаціями, які надають комунальні послуги, відповідні договори, а тому дані послуги надавав позивач.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки умовами договору від 16.102008р. сторони не визначили строк оплати наданих комунальних послуг, позивач 02.03.2012р. листом за вих.. №269 звернувся до відповідача з вимогою сплатити заборгованість по орендній платі в сум і 16 375, 22 грн. та комунальним послугам в сумі 7 324, 14 грн. Дану вимогу відповідач залишив без задоволення та відповіді.

З огляду на виладене, суд задовольняє вимогу про стягнення з відповідача 10 425,87 грн. по комунальним платежам, відповідно до розрахунку позивача з яким суд погоджується та вважає обґрунтованим.

Позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені за прострочку платежу орендних та комунальних послуг, 3% річних за користування грошовими коштами.

Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язань. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідно до ст. 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Відповідно до статей 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.6.2 попереднього договору за несвоєчасну сплату орендних платежів Орендар сплачує на користь Орендодавця пеню в розмірі 0,5% від розміру несплачених орендних платежів за кожен день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України.

Тобто, сторонами передбачено сплату Орендарем на користь Орендодавця пені в розмірі 0,5% від розміру несплачених тільки орендних платежів за кожен день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України.

Сторони не надали доказів укладення угоди про неустойку у письмової формі за несвоєчасне відшкодування витрат пов'язаних з експлуатацією та утриманням орендованого приміщення (комунальні послуги), відповідно до ст.547 ЦК України.

З огляду на викладене позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню частково:

в частині стягнення пені за прострочку сплати орендних платежів в сумі 1 155, 92 грн.

Вимога позивача про стягнення з відповідача пені у сумі 532, 89 грн. за прострочку оплати комунальних послуг не підлягає задоволенню, оскільки умовами договору не передбачена пеня за прострочку сплати комунальних послуг.

Згідно статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

З огляду на викладене позовні вимог в частині стягнення з відповідача 3% річних в сумі 526, 36 грн. підлягають задоволенню частково в сумі 405, 17 грн. (361, 83 грн. - 3% річних за прострочку оплати орендних платежів, 43, 34 грн. -3% річних за прострочку оплати комунальних послуг).

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з вищенаведених норм закону, відповідачем належним чином не було надано належних доказів по справі на спростування обставин повідомлених позивачем.

З огляду на викладене позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст. ст. 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Вищого навчального закладу "Інститут екології та медицини"(02121, м. Київ, вул.. Вакуленчука, 50-А, код ЄДРПОУ 229428200) на користь Київської міської клінічної лікарні № 1 (02091, м. Київ, вул.. Харківське шосе, 121, код ЄДРПОУ 01981738) 27 343 грн.. 26 коп. заборгованості з орендної плати, 10 425 грн. 87 коп. заборгованості по комунальним послугам, 1 155 грн. 92 коп. пені за прострочку сплати орендної плати, 405 грн. 17 коп. -3% річних, 1 583 грн. 10 коп. судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Після набрання рішенням в законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяТрофименко Т.Ю.

Повний текст рішення складено 19.06.2012р.