Постанова

від 12.06.2012 по справі 24/5005/3165/2012

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.06.2012 року Справа № 24/5005/3165/2012

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого Виноградник О.М. ( доповідач)

суддів: Лисенко О.М., Вечірко І.О. ( зміна складу колегії суддів відбулась на підставі розпорядження секретаря судової палати Лотоцької Л.О. від 11.06.2012року)

при секретарі: Ковзикові В.Ю.

Представники сторін:

від ініціюючого кредитора: ОСОБА_2, довіреність № б/н від 01.02.12, представник;

інші учасники процесу у судове засідання не з"явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі, м.Дніпропетровська на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 10.04.2012року у справі № 24/5005/3165/2012

за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛАВДНІПРОСТРОЙ», с.Сурсько-Литовське,Дніпропетровська область

до боржника приватного підприємства»НИСА», м.Дніпропетровськ

про визнання банкрутом

В судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частину постанови (ст.ст.85, 99, 105 ГПК України).

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 10.04.2012 року у справі № 24/5005/3165/2012 (суддя Калиниченко Л.М.) за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛАВДНІПРОСТРОЙ», с.Сурсько-Литовське,Дніпропетровська область

до боржника приватного підприємства»НИСА», м.Дніпропетровськ про визнання банкрутом було визнано ПП»НИСА», м.Дніпропетровськ банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру у справі строком на 6 місяці, до 10.10.12р., ліквідатором призначено ініціюючого кредитора товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛАВДНІПРОСТРОЙ», с.Сурсько-Литовське,Дніпропетровська область ( а.с.46; т.1).

Вищевказану постанову господарського суду мотивовано в якості норм права ст.ст.22-32,52 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Не погодившись з вищевказаною постановою, її оскаржила в апеляційному порядку -Державна податкова інспекція у Бабушкінському районі, м.Дніпропетровська, посилається на порушення господарським судом при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову господарського суду Дніпропетровської області від 10.04.2012р., зокрема:

- господарським судом порушено вимоги ст. ст.22-32,52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом";

- господарським судом порушено вимоги п.п.78.1.7, п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України;

- господарським судом не було досліджено всіх ознак неплатоспроможності боржника, на підставі яких було порушено справу про банкрутство.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Главдніпрострой», с.Сурсько-Литовське, Дніпропетровська область, Дніпропетровський район просить постанову господарського суду Дніпропетровської області від 10.04.2012року залишити без змін, а апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі, м.Дніпропетровська залишити без задоволення.

Враховуючи, що неявка усіх учасників судового процесу не перешкоджає розгляду справи по апеляційній скарзі по суті; зазначені особи також не скористались правом надання відзиву на апеляційну скаргу ( ст.96 ГПК України); апеляційний господарський суд обмежений певними процесуальними строками розгляду апеляційної скарги, будь-які клопотання від учасників процесу про продовження строків розгляду апеляційної скарги, відкладення розгляду справи не надходили, враховуючи факт належного сповіщення боржника про час та місце судового засідання, що підтверджується ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.05.2012року ( а.с.59-60; т.1) зі штампом канцелярії суду про розсилку згідно з Інструкцією з діловодства в господарських судах України , затверджену Наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.2002р. № 75, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу можливо розглянути по суті в цьому судовому засіданні за наявними матеріалами, за відсутності представника боржника ( ст.ст.75,99 ГПК України).

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови господарського суду Дніпропетровської області , дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що оскаржувану постанову слід скасувати на підставі п.п.1,4 ч.1 ст.104 ГПК України, виходячи з наступних підстав.

04.04.2012р. ухвалою господарського суду Дніпропетровської області було порушено провадження у справі № 24/5005/3165/2012 за заявою ТОВ «Главдніпрострой», с.Сурсько-Литовське, Дніпропетровська область, Дніпропетровський район про банкрутство ПП «НИСА», м.Дніпропетровськ відповідно до процедури, передбаченої ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (а.с.1).

При цьому ініціюючий кредитор в своїй заяві посилався на неоплату боржником заборгованості у сумі 19748 грн.40 коп. за договором купли-продажи від 01.11.2011року за поставлений товар по накладній від 01.11.2011року, на оплату якого було видано простий вексель серія АА №2414401 від 30.11.2011року по акту прийому-передачі векселя від 30.11.2011року; факт неоплати підтверджувався протестом векселя про неоплату № 1-289 від 08.02.2012року, виконавчим написом №1-301 від 09.02.2012року, постановою Бабушкінського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції від 10.02.2012року про відкриття виконавчого провадження, постановою Бабушкінського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції від 27.03.2012року про повернення виконавчого документа -виконавчого напису №1-301 від 09.02.2012року -стягувачу без виконання через відсутність боржника за місцезнаходженням по вул..Червона,20/35, у м.Дніпропетровську та за адресою вул..Ленінградська,61, у м.Дніпропетровську та через відсутність будь-якого майна та грошових коштів у боржника ( а.с.8-19; т.1).

10.04.2012 року постановою господарського суду Дніпропетровської області у справі № 24/5005/3165/2012 (суддя Калиниченко Л.М.) за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛАВДНІПРОСТРОЙ», с.Сурсько-Литовське,Дніпропетровська область

до боржника приватного підприємства»НИСА», м.Дніпропетровськ про визнання банкрутом було визнано ПП»НИСА», м.Дніпропетровськ банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру у справі строком на 6 місяці, до 10.10.12р., ліквідатором призначено ініціюючого кредитора товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛАВДНІПРОСТРОЙ», с.Сурсько-Литовське,Дніпропетровська область ( а.с.46; т.1). Зазначена постанова і є предметом апеляційного оскарження.

Частиною 1 ст.52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Отже, зазначеною нормою передбачена наявність хоча б однієї із умов, які можуть бути підставами визнання боржника банкрутом за ознаками ст.52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом":

- фактичне припинення підприємницької діяльності, зокрема, ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно з законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності тощо;

- відсутність боржника або його керівних органів за місцезнаходженням; поняття місцезнаходження юридичної особи визначено в ст.93 ЦК України.

Відповідно до ст.93 ЦК України місцезнаходження юридичної особи є фактично місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльності юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснюється управління та обліку ( в ред.ЗУ від 22.12.2011року № 4223-VI).

Тобто, враховуючи вимоги ст.52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в якості підстави ініціювання справи про банкрутство боржника, за заявою будь-кого з суб'єктів підприємницької діяльності, може бути доведений належними доказами факт відсутності за місцезнаходженням.

Згідно зі ст.1 Закону України від 15.05.2003 року №755-1V "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" місцезнаходження юридичної особи це -адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Частинами 1,2 ст.17 цього ж Закону передбачено, що відомості про юридичну особу включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами держреєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно закону; при цьому до Єдиного держреєстру вносяться, зокрема, відомості щодо місцезнаходження, відомості про органи управління юридичної особи та такі відомості вважаються достовірними згідно з ч.1 ст.18 ЗУ від 15.05.2003р. № 755, №755-1V (редакції з 13.04.2012р., що діяли на час прийняття оскаржуваної постанови) та можуть бути використані у справі з 3-ю особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Пунктом 105 Постанови Пленуму Верховного Суду України №15 від 18.12.2009 року "Про судову практику в справах про банкрутство" передбачено, що згідно зі статтею 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про місцезнаходження юридичної особи (частина друга), а також про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу (частина п'ята). Згідно з частиною першою статті 18 цього Закону відомості, внесені до Єдиного державного реєстру, вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. А в статті 20 вказаного Закону визначено, що відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі, є відкритими і загальнодоступними, за винятком ідентифікаційних номерів фізичних осіб - платників податків; відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, надаються у вигляді витягу з Єдиного державного реєстру та довідки про наявність або відсутність в Єдиному державному реєстрі інформації, яка запитується. Тому відповідно до вимог статті 34 ГПК допустимими доказами, які можуть підтверджувати дані про відсутність керівних органів боржника - юридичної особи за її місцезнаходженням, є зазначені витяг чи довідка.

Відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців станом на 14.03.2012 року зроблено запис №10 про місцезнаходження боржника по вул.Ленінградська,буд.61 у м.Дніпропетровськ, Кіровський район -«відсутність юридичної особи за місцезнаходженням»( а.с.41-44; т.1).

Отже, ініціюючим кредитором належними доказами в розумінні ст.ст.32,34,36 ГПК України доведен факт відсутності боржника за місцезнаходженням, а вимоги ініціюючого кредитора мають безспірний характер , що підтверджується виконавчим надписом.

Відповідно до ст..1 ЗУ" Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" неплатоспроможність це - неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов'язання перед кредиторами, в тому числі по заробітній платі, а також виконати зобов'язання щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів) не інакше як через відновлення платоспроможності; боржник - це суб'єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами, у тому числі зобов'язання щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати.

Частиною 1 ст.20 ЗУ»Про виконавче провадження»від 21.04.1999року №606-ХІV ( в ред.., яка діяла на час прийняття оскаржуваної постанови) передбачено,що у разі якщо боржник є юридичною особою, то виконання проводиться за місцезнаходженням його постійного діючого органу або майна. Право вибору місця виконання між кількома органами виконавчої служби стягувачем лише можливо у випадку, якщо має місце знаходження майна боржника та його постійного діючого органу на різних територіях, на які поширюються повноваження різних органів виконавчої служби.

Частиною 5 цієї статті ЗУ «Про виконавче провадження»регламентовано,що у разі отримання держвиконавцем в процесі виконавчого провадження документального підтвердження зміни місцезнаходження боржника на території , на яку не поширюється компетенція держвиконавця, то останній не пізніше наступного дня з моменту , коли йому стало відомі зазначені обставини, надсилає виконавчий документ за новим місцезнаходженням боржника, про що повідомляє стягувану.

Матеріали справи свідчать,що постановою Бабушкінського відділу державної виконавчої служби м. Дніпропетровська 10.02.2012року було відкрито виконавче провадження по виконанню виконавчого надпису №1-301 від 09.02.2012року про стягнення 19748 грн.40 коп. з боржника та таке виконання провадження тривало до 27.03.2012року,що підтверджується постановою від 27.03.2012року цього ж ВДВС про повернення виконавчого документу стягувачу ( а.с.18,19;т.1). Довідкою із Єдиного держреєстру ( а.с.41-44) підтверджується,що з 13.02.2012року боржник змінив своє місцезнаходження та знаходився в Кіровському районі м.Дніпропетровська, за адресою вул.Ленінградська,61, тобто місцезнаходженням боржника не був Бабушкінський район м. Дніпропетровська вже з 13.02.2012року.

З постанови Бабушкінського ВДВС від 27.03.2012року ( а.с.19) вбачається,що держвиконавцем встановлено факт відсутності місцезнаходження боржника, як за адресою в Бабушкінському районі м.Дніпропетровська, так я за адресою в Кіровському районі м.Дніпропетровська, а також факт відсутності майна боржника за місцезнаходженням в Кіровському районі , який не належить до компетенції держвиконавця ВДВС Бабушкінського ройону, м.Дніпропетровська. Отже, держвиконавцем не було вчинено відповідних дій, передбачених ч.5 ст.20 ЗУ»Про виконавче провадження», п.п.3.2.1, 3.2.2 п.3.2 Інструкції про проведення виконавчих дій, затв. Наказом МЮУкраїни від 15.12.99р. №74/5 ( за реєстр. МЮ України 15.12.99р. за № 865/4158 ( яка діяла на час виконання виконавчого надпису)),що дає підстави вважати, що виконавчі дії за зміненою адресою місцезнаходження боржника: м.Дніпропетровськ, Кіровський район, вул..Ленінградська,61, не здійснювались , а отже, факт неможливості виконання виконавчого надпису через відсутність майна або грошових коштів у боржника, а саме факт неплатоспроможності в розумінні ст..1 ЗУ" Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не є доведеними належними доказами відповідно до ст..ст.32,33,36 ГПК України.

Враховуючи вищевикладене,справу про банкрутство було порушено, а постанову господарського суду прийнято без достатніх правових підстав, оскільки перед ініціюванням процедури банкрутства, зокрема, і з підстав наведених ініціюючим кредитором, неплатоспроможність боржника повинна опробовуватись виконавчим провадженням.

У зв»язку з цим апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, постанова господарського суду Дніпропетровської області -скасуванню, матеріали справи направленню на розгляд господарському суду Дніпропетровської області з метою з»ясування чи інформувались органи ВДВС Бабушкінського району м.Дніпропетровська про зміну місццезнаходження боржника, причини невиконання держвиконавцем вимог ч.5 ст.20 ЗУ «Про виконавче провадження», п.п.3.2.1,3.2.2 вищевказаної Інструкції, яка була чинною на час проведення виконавчих дій та для можливого прийняття відповідного рішення щодо припинення провадження у справі по п.1-1 ч.1 ст.80ГПК України ( п.36 постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009року №15 "Про судову практику в справах про банкрутство" ).

Розглядаючи апеляційну скаргу ДПІ по суті, а не припиняючи апеляційне провадження, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 129 Конституції України встановлені основні засади судочинства, до яких віднесено забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, а основним завданням суду апеляційної інстанції є забезпечення права на апеляційне оскарження згідно з законом.

Частиною 1 ст.91 ГПК України передбачено,що право апеляційного оскарження мають не лише сторони у справі, а й особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки ( в ред. ЗУ № 2453-VI від 07.07.2010р.).

Частиною 1 ст.210 ГК України передбачено, що правами кредиторів щодо неплатоспроможних боржників користуються також визначені законом органи справляння податків, зборів ( обов'язкових платежів). Тобто, органи ДПІ є потенційними кредиторами боржника в процедурі банкрутства згідно з вимогами закону.

Отже, в процедурі банкрутства відсутнього боржника, в порядку ст.52 ЗУ" Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" постанова про визнання боржника банкрутом, ухвала господарського суду про затвердження звіту та ліквідаційного балансу банкрута, ліквідацію останнього стосується обов'язку органів Державної податкової інспекції на встановлення податкових зобов'язань перед бюджетом у такого платника податків, шляхом проведення перевірок,права заявити грошові вимоги до банкрута згідно з ч.5 ст.52 ЗУ" Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Крім цього незаконне введення ліквідпроцедури перешкоджає виникненню нових податкових зобов'язань, що безумовно зачіпає інтереси податкових органів.

Також, скасовуючи постанову господарського суду, колегія суддів, оцінюючи подані докази в сукупності, керуючись законом ( ст..43 ГПК України) бере до уваги,що боржником в грудні 2011року було подано до органів ДПІ податкову декларацію за листопад 2011року ( а.с.69), якою визначені обсяги постачань товару за місяць понад 70 млн.грн. , сума ПДВ становить понад 14 млн.гривень, тоді як заяву про банкрутство було подано до господарського суду 30.03.2012року ( а.с.2), а запис в ЕДР про відсутність за місцезнаходженням боржника вже вчинено 13.02.2012року ( а.с.41-44; т.1).

Керуючись ч.3-5 ст.49, ст.ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі, м.Дніпропетровська - задовольнити частково.

Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 10.04.2012року у справі № 24/5005/3165/2012 -скасувати.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛАВДНІПРОСТРОЙ», с.Сурсько-Литовське, Дніпропетровська область в доход Спецфонду Державного бюджету України 268 грн. 25 коп. судового збору, які підлягають оплаті за розгляд апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції.

Видачу відповідного наказу та його надсилання до органів стягнення доручити здійснити згідно зі ст.ст. 117-118 ГПК України господарському суду Дніпропетровської області.

Справу направити на розгляд господарському суду Дніпропетровської області.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 18.06.2012року.

Головуючий суддя О.М. Виноградник

Суддя О.М.Лисенко

Суддя І.О.Вечірко

Згідно з оригіналом

Помічник судді Т.В.Виноградча