Постанова

від 05.06.2012 по справі 2-а/1970/2144/12

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2-а/1970/2144/12

"05" червня 2012 р. м. Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі:

головуючого судді Мартиць О.І.

при секретарі судового засідання Воробець Н.М.

за участю: представника позивача - Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів ОСОБА_1, доручення від 15.05.2012 року № 04/1-239/971

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі адміністративну справу за адміністративним позовом Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до приватного малого підприємства "Весна" про стягнення адміністративно - господарських санкцій та пені

ВСТАНОВИВ:

Тернопільське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з адміністративним позовом до приватного малого підприємства "Весна" про стягнення 1800,00 грн. адміністративно-господарських санкцій та 71,82 грн. пені, посилаючись на те, що відповідач в порушення ст. ст.19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" не забезпечив в 2011 році 1 (одного) робочого місця для працевлаштування інваліда, як передбачено нормативом і відповідно до 15.04.2012 року самостійно не сплатив адміністративні санкції у вказаному розмірі, у зв'язку з чим нараховано пеню на 31 день прострочення, виходячи із 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України за кожен календарний день прострочення, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки на весь її строк.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала і просить задовольнити з мотивів, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в суд не з'явився, хоча про день, час і місце слухання справи повідомлявся своєчасно і належним чином, що не перешкоджає розгляду справи по суті у його відсутності за наявних достатніх документів про права і обов'язки сторін у відповідності до чинного законодавства України.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, заслухавши пояснення представника позивача, встановив наступні обставини.

Статтею 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" встановлено, що для підприємств, установ, організацій, громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від середньооблікової чисельності штатних працівників особового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб - у кількості одного робочого місця.

Згідно вимог ст. 20 вказаного Закону підприємства, установи і організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ст. 19 Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Згідно звіту приватного малого підприємства "Весна" про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2011 рік (форма № 10-ПІ) поданого 16 лютого 2012 року до Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу (осіб) за 2011 рік складає 14 осіб і відповідно норматив робочих місць для інвалідів становить 1, середньорічна заробітна плата штатного працівника становить 9803,00 грн.

Відповідно до ч.3 ст.18 Закону роботодавці, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, в тому числі спеціальні робочі місця.

Забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості, що передбачено ч.1 ст.18 Закону.

За статтею 1 Закону України "Про реабілітацію інвалідів в Україні" робоче місце інваліда - місце або виробнича ділянка постійного або тимчасового знаходження особи в процесі трудової діяльності на підприємствах, установах, організаціях.

Відповідно до п.3 ст.14 Положення про робоче місце інваліда та про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 року № 314, робоче місце інвалідів вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохорони праці, громадських організацій інвалідів і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.

Згідно п.14 зазначеного Положення підприємства інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Пунктом 14 зазначеного Положення також передбачено, що підприємства інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватись праця інвалідів.

Таким чином, пунктами 5,10,11,12,13,14 Положення про робоче місце інваліда та про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 року № 314, передбачено, що підприємства інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, а саме працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням повноважень, стану здоров'я, здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.

Отже, нормами чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні на підприємства покладено обов'язок по забезпеченню певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів, а не обов'язок їх працевлаштування.

Наказом Державного комітету статистики № 244 від 06.07.1998 року затверджена норма статистичної звітності № 3-ПН "Звіт про наявність вільних робочих місць ( вакантних посад)", яка подається підприємствами щомісячно на адресу державної служби зайнятості.

Як вбачається з повідомлення Теребовлянського районного центру зайнятості від 14.05.2012 року № РЦ-06/658 відповідачем приватним малим підприємством "Весна" 05.05.2011 в районний центр зайнятості було подано звіт № 3-ПН про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів за професією "взутєвик з індивідуального пошиття взуття". Особи з обмеженими фізичними можливостями, які перебували на обліку в центрі зайнятості у 2011 році на вказану вакансію не направлялись у з'язку з тим, що робота за вказаною професією для них не була підходящою.

Судом встановлено, що відповідачем у 2011 році вживалися заходи для виконання вимог Закону України ""Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", а саме подавався звіт форми 3-ПН до державної служби зайнятості про наявність вільних робочих місць та потребу працівників, в якому відображено наявність вакансій для осіб з обмеженими фізичними можливостями, однак інваліди відповідними органами працевлаштування до відповідача не направлялися і особисто самі не зверталися.

Покладений законом обов'язок на роботодавця забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, відповідач також не порушував, оскільки безпідставно не відмовляв інвалідам в укладенні трудового договору, не звільняв інвалідів з ініціативи адміністрації з мотивів інвалідності, не змінював характеру трудової діяльності з загрозою погіршення здоров'я інвалідів.

Таким чином, суд приходить до висновку, що з 05.05.2011 року відповідач створив кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до встановленого законом нормативу, інформував органи Державної служби зайнятості про наявність вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів, виконав вимоги закону щодо звітування, що свідчить про відсутність вини відповідача як обов'язкового елементу правопорушення, за яке застосовуються адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до частини 2 статті 20 Закону порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені, яка згідно Порядку нарахування пені та її сплати, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 15.05.2007 року, обчислюється виходячи із 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України за кожен календарний день прострочення, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки на весь її строк.

За таких встановлених обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, шляхом стягнення з приватного малого підприємства "Весна" адміністративно-господарських санкцій та пені за чотири місяці 2011 року в розмірі 1643,55 грн.

Керуючись ст.ст.2,6,7,11,86,122,160-163,186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з приватного малого підприємства "Весна" (48120, смт. Микулинці, вул. Поштова 8, Теребовлянський район, Тернопільська область, код ЄДРПОУ 21162184) в користь Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів 1633 (одну тисячу шістсот тридцять три) грн. 32 коп. адміністративно-господарських санкцій та 10 (десять) грн. 23 коп. пені, всього 1643 (одну тисячу шістсот сорок три) грн. 55 коп. на р/р 31219230700468, ГУДКС України в Тернопільській області, МФО 838012, код одержувача 37625079.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків на апеляційне оскарження, а в разі оскарження постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова суду може бути оскаржена в порядку та строки передбачені ст.ст.185-187 КАС України.

Головуючий суддя Мартиць О.І.

копія вірна:

Суддя Мартиць О.І.