Рішення

від 26.12.2011 по справі 5/5007/79/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "26" грудня 2011 р. Справа № 5/5007/79/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

Судді Ляхевич А.А.

при секретарі Нагорній М.М.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність №174 від 23.12.2011 р.,

від відповідача: не з"явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Імпекс Компані" (м.Київ)

до Приватного підприємства "Елмакс" (м.Бердичів Житомирська область)

про стягнення 34071,98 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Імпекс Компані" звернулось до господарського суду Житомирської області з позовною заявою до Приватного підприємства "Елмакс" про стягнення 34071,98 грн., з яких 24000,00 грн. заборгованості за переданий відповідно до договору поставки №3-34 від 15.08.2011 р. товар, 878,64 грн. пені, 9000,00 грн. штрафу відповідно до п.6.2. договору, 21,80 грн. інфляційних та 171,54 грн. 3% річних.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 05.12.2011 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №5/5007/79/11 та призначено її розгляд на 26.12.2011 р.

В судовому засіданні 26.12.2011 р. повноважним представником позивача подано заяву (вх.№14407/11 від 26.12.2011 р.), в якій повідомив, що після пред"явлення позову до суду та до 26.12.2011 р. відповідач ПП "Елмакс" частково розрахувався із ТОВ "ТД "Імпекс Компані" в сумі 19500,00 грн. (на підтвердження чого надав виписку з банківського рахунку), у зв"язку з чим в цій частині відсутній предмет спору (а.с.24).

Представник позивача в засіданні суду підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просить задовольнити позов, з урахуванням фактичного зменшення суми основного боргу.

Відповідач свого представника в засідання суду не направив, письмового відзиву на позовну заяву до суду не надіслав. Станом на час розгляду справи про причини неявки в суд не повідомив. При цьому, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення відповідачу 12.12.2011 р. рекомендованої кореспонденції господарського суду - ухвали суду про порушення провадження у справі від 05.12.2011р. (а.с.22).

Суд звертає увагу, що про призначення справи до розгляду відповідач був повідомлений завчасно, тобто, мав час та можливість як для вибору представника своїх інтересів під час розгляду справи, так і для реалізації своїх прав як відповідача по справі, зокрема, для ознайомлення з матеріалами справи, подачі письмового відзиву на позов (ст.59 ГПК України) та письмових доказів (ст.33 ГПК України). Метою судового представництва є необхідність забезпечення реалізації процесуальних прав осіб, які беруть участь у справі. Таким чином, відповідач мав можливість здійснити повний та професійний судовий захист своїх інтересів не лише направивши представника товариства в засідання суду (з урахуванням положень ст.28 ГПК України) для надання усних пояснень, а й підготувавши письмові пояснення по суті господарського спору та надавши (за наявності) відповідні письмові докази у спростування позовних вимог ТОВ "Торговий Дім "Імпекс Компані".

За таких обставин, враховуючи, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, проте, своїм правом на участь в судовому засіданні не скористався; зважаючи на те, що явка представників сторін в засідання суду обов"язковою не визнавалася, а також, з урахуванням приписів ст.75 ГПК України, господарський суд вважає за можливе здійснювати розгляд справи за відсутності представника відповідача, за наявними матеріалами справи.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

15 серпня 2011 року між сторонами у справі - Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД Імпекс Компані" (постачальник) та Приватним підприємством "Елмакс" (покупець) укладено договір №3-34 поставки (а.с.6-8), згідно п.1.1. якого, на умовах даного договору постачальник зобов"язується передати у власність покупцеві масло селянське, спред (моноліт або фасоване) (далі - товар) в кількості, по ціні та асортименті, які зазначені у видаткових накладних постачальника, що є невід"ємною частиною даного договору.

В розділі 3 договору сторони обумовили порядок та умови поставки товару, зокрема, встановили: поставка товару здійснюється транспортом постачальника чи на умовах самовивозу покупцем за згодою сторін; покупець, приймаючи товар повинен перевірити його кількість та якість у відповідності до наданих постачальником документів та умов глави 4 даного договору (п.3.1, п.3.2 договору).

У відповідності до п.3.3. договору, обов"язок постачальника передати покупцю товар за кількістю та якістю вважається виконаним з моменту передачі товару в розпорядження покупця та засвідчується відміткою покупця на відповідній видатковій накладній постачальника.

Відповідно до п.5.1. договору, за взаємною згодою сторін ціна на товар встановлюється в вільних цінах.

Згідно п.5.2. договору, оплата за кожну окрему партію товару, яка отримана покупцем відповідно до кожної окремої видаткової накладної здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України на поточний рахунок постачальника протягом не більше 14 банківських днів з моменту отримання такої партії товару (п.3.3. даного договору).

В п.5.3. договору зазначено, що загальна вартість даного договору складається з цін видаткових накладних за кожну окрему партію товару, який отриманий покупцем за умовами даного договору.

Пунктом 6.2. договору сторони передбачили, що у разі прострочення оплати товару (п.5.2. даного договору), покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки, та штраф в розмірі 20% від суми боргу.

Сплата штрафних санкцій не звільняє покупця від виконання його зобов"язань за даним договором (п.6.3. договору).

Відповідно до п.11.1, п.11.2 договору, даний договір набуває чинності з моменту підписання його повноважними представниками сторін і діє до 31.12.2011 р., а в порядку взаєморозрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов"язань. У випадку, якщо за 30 днів до закінчення договору жодна із сторін письмово не попередить іншу сторону про закінчення терміну його дії, договір вважається продовженим на календарний рік, а саме до 31.12.2012 р. на таких самих умовах.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання договору поставки №3-34 від 15.08.2011 р., згідно видаткової накладної №253 від 17.08.2011 р. на підставі довіреностій на отримання товару №357 від 16.08.2011 р. (а.с.9,10) ТОВ "Торговий Дім "Імпекс Компані" передано, а ПП "Елмакс" прийнято товар - масло селянське солодковершкове моноліт на загальну суму 45000,00 грн.

Разом з тим, свої зобов"язання по оплаті отриманого товару ПП "Елмакс" виконало лише частково, у зв"язку з чим ТОВ "Торговий Дім "Імпекс Компані" звернулось 27.10.2011 р. до ПП "Елмакс" з претензією за вих.№12/10-11 про сплату заборгованості в сумі 25000,00 грн. (а.с.14-15, докази направлення - а.с.16).

14.11.2011 р., після отримання претензії, відповідачем було лише частково її задоволено та сплачено 1000,00 грн. (а.с.13). Непогашення заборгованості у повному обсязі стало підставою для звернення з даним позовом до суду про стягнення 24000,00 грн. суми боргу та нарахованих за прострочення виконання зобов"язання штрафних санкцій (штрафу і пені), інфляційних та 3% річних.

Розглядаючи питання про законність та обгрунтованість заявленого позову, господарський суд приймає до уваги наступне.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Правовідносини, які виникли між сторонами за своїм характером являються господарськими, виходячи зі змісту ст.ст. 173, 174 ГК України, як такі, що виникли з господарського договору, і відповідно до ст.1 Господарського кодексу України є предметом його регулювання.

Згідно ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Так, між сторонами виникло майново-господарське зобов'язання, в силу якого відповідач повинен оплатити товар, а позивач має право вимагати від відповідача виконання його обов'язку відповідно до ч.1 ст.175 Господарського кодексу України.

У відповідності до ст.538 Цивільного кодексу України, при зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією з сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Статтями 526, 525 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічне положення містить ст.193 Господарського кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не оплатив отриману від позивача продукцію своєчасно (у встановлений договором строк, тобто, до 07.09.2011 р.) та у повному обсязі, у зв"язку з чим заборгованість на час пред"явлення позову становила 24000,00 грн. Так, згідно наявних у справі доказів, за отриманий від позивача товар відповідач сплатив 09.09.2011 р. - 10000,00 грн., 15.09.2011 р. - 10000,00 грн., та 14.11.2011 р. - 1000,00 грн. (а.с.12-13).

Окрім того, після порушення провадження у справі відповідачем сплачено позивачу за придбаний товар 19500,00 грн., а саме: 13.12.2011 р. - 2000,00 грн., 14.12.2011 р. - 2000,00 грн., 15.12.2011 р. - 2000,00 грн., 20.12.2011 р. - 4500,00 грн., 21.12.2011 р. - 4500,00 грн. та 22.12.2011 р. - 4500,00 грн., що підтверджується поданими представником позивача до справи випискою з банківського рахунку за період з 13.12.2011 р. до 22.12.2011 р., за підписом керівника та бухгалтера позивача (а.с.27). Також, позивачем подано довідку про те, що станом на день розгляду справи - 26.12.2011 р. заборгованість ПП "Елмакс" становить 4500,00 грн. (а.с.25).

За таких обставин, у справі, що розглядається, відсутній предмет спору щодо стягнення 19500,00 грн. заборгованості за договором.

У відповідності до п.1-1 ч.1 ст.80 Господарського кодексу україни, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи викладене, провадження у даній справі в частині стягнення 19500,00 грн. основного боргу підлягає припиненню відповідно до п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України.

В частині стягнення 4500,00 грн. основного боргу позовні вимоги є обгрунтованими та підлягають задоволенню господарським судом.

Таким чином, згідно встановлених обставин справи підтверджується порушення відповідачем своїх зобов"язань за договором поставки №3-34 від 15.08.2011 р.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до зазначеної норми позивачем було нараховано до стягнення з відповідача 3% річних за період прострочення оплати з 08.09.2011 р по 27.11.2011 р. в розмірі 171,54 грн. та інфляційні за вересень 2011 року на існуючу суму заборгованості в цей період у розмірі 21,80 грн.

Перевіривши розрахунок позивача (а.с.4), господарський суд встановив правомірність здійснених позивачем нарахувань та обгрунтованість заявленого позову в цій частині, а тому позов щодо стягнення 171,54 грн. 3% річних та 21,80грн. інфляційних задовольняється господарським судом.

Слід зазначити, що у відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до п.6 ст.231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений даним законом, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.3 ст.6 Цивільного кодексу України, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Стаття 627 Цивільного кодексу України встановлює, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно ст.546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

У відповідності до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч.2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частиною 2 статті 9 Цивільного кодексу України встановлено, що законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. Таким законом є, зокрема, Господарський кодекс України, який набрав чинності одночасно з Цивільним кодексом України, та норми якого у регулюванні майнових відносин суб'єктів господарювання є спеціальними по відношенню до норм Цивільного кодексу України.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконання частини зобов'язання, або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Як уже зазначалось, пунктом 6.2. договору сторони передбачили, що у разі прострочення оплати товару (п.5.2. даного договору), покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки, та штраф в розмірі 20% від суми боргу.

Згідно позовної заяви позивачем нараховано пеню за період з 08.09.2011 р. по 27.11.2011 р. в сумі 878,64 грн. Перевіривши вказаний розрахунок, господарський суд встановив його відповідність вимогам чинного законодавства та дійсним обставинам справи, оскільки позивачем враховано погашення відповідачем суми заборгованості у вказаному періоді, а тому позов в частині стягнення 878,64 грн. є обгрунтованим та підлягає задоволенню.

Стосовно вимог щодо стягнення 9000,00 грн. штрафу, заявлених у відповідності до погоджених сторонами умов п.6.2. договору, господарський суд приймає до уваги таке.

Відповідно до ст.233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно зі ст.83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд має право у виняткових випадках зменшити розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню із сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до ст.551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду за наявності обставин, які мають істотне значення.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду і при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, а також бере до уваги як майновий стан сторін, так і інші обставини, які впливають на вирішення даного питання.

Згідно приписів ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи.

Господарський суд приймає до уваги, що в даному випадку, відповідачем за рахунок періодичних постійних часткових проплат погашено суму заборгованості в переважній частині. Враховує, що співвідношення заявленого до стягнення розміру штрафу (9000,00 грн.) та суми заборгованості на час прийняття рішення у справі, а також суми штрафних санкцій та наслідки порушення зобов'язання, не є співрозмірними.

З огляду на викладене, оцінивши всі обставини справи в сукупності за своїм внутрішнім переконанням, господарський суд дійшов висновку про винятковість даного випадку та наявність передбачених законом підстав для застосування передбаченого вищенаведеними законодавчими приписами права зменшити розмір штрафу та вважає за необхідне на підставі п. 3 ст.83, ч.1, 2 ст. 233 ГПК України зменшити розмір штрафу, який підлягає стягненню з відповідача до 4500,00 грн.

Стаття 33 ГПК України визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи вищевикладене, позов обґрунтований, підтверджений належними доказами, що містяться в матеріалах справи та підлягає частковому задоволенню. З відповідача підлягає стягненню на користь позивача 4500,00 грн. основного боргу, 878,64 грн. пені, 4500,00 грн. штрафу, 171,54 грн. 3% річних, 21,80 грн. інфляційних. Провадження у справі в частині стягнення 19500,00 грн. основного боргу підлягає припиненню.

Судові витрати, у відповідності до ч.2 ст.49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82 - 85, п.3 ст.83, п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Зменшити розмір штрафу до 4500,00 грн.

3. Стягнути з Приватного підприємства "Елмакс" (13306, Житомирська область, м.Бердичів, вул.К.Лібнехта,107, ідентифікаційний код 25309773) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Імпекс Компані" (01004, м.Київ, вул.Горького, буд.20Б, ідентифікаційний код 35644770):

- 4500,00 грн. основного боргу,

- 878,64 грн. пені,

- 4500,00 грн. штрафу,

- 171,54 грн. 3% річних,

- 21,80 грн. інфляційних,

- 1412,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

4. Припинити провадження у справі в частині стягнення 19500,00 грн. основного боргу.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

< Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання. >

Суддя Ляхевич А.А.

Повний текст рішення підписано 28.12.2011 р.

віддрук.прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (прост.)

3 - відповідачу (реком.з пов.) < Поле для текста >