Рішення

від 12.06.2012 по справі 5011-10/5557-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-10/5557-2012 12.06.12

За позовом Дочірньої компанії «Укргазвидобування»

Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова База «Укрбуд»

про стягнення грошових коштів

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Вільгельм А.Д.

У засіданні брали участь:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність № 2-48д від 26.12.2011р.);

від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність від 12.07.2011р.).

В судовому засіданні 12 червня 2012 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Дочірня компанія «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова База «Укрбуд»(відповідач) з вимогами про стягнення заборгованості в сумі 1 349,92 грн. з них основного боргу -1 161,29 грн., пеня -90,70 грн., 3% річних -93,28 грн. та втрат від інфляції -4,65 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за договором про встановлення земельного сервітуту на право встановлення обладнання вузлів обліку вуглеводної сировини, що видобувається зі свердловини № 26, 15, 18, 113, 110, 124, 120, 117, 21 Куличихинського родовища від 21 жовтня 2010 року, зокрема, відповідач не здійснював на користь позивача оплату за встановлення сервітуту за період листопада-грудня 2011 року, у зв'язку з чим позивач звертається до суду з вимогами стягнути з відповідача відповідну суму боргу за договором та санкції.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву в якому проти позову заперечує та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог позивачу у повному обсязі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.04.2012 року прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі, розгляд справи призначено на 22.05.2012 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.05.2012р. розгляд справи, у зв'язку з неявкою представників відповідача було відкладено до 12.06.2012р.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

21 жовтня 2010 року між позивачем (надалі -Розпорядник) та відповідачем (далі по тексту -Власник сервітуту) (разом - сторони) було укладено договір про встановлення земельного сервітуту на право встановлення обладнання вузлів обліку вуглеводної сировини, що видобувається зі свердловини № 26, 15, 18, 113, 110, 124, 120, 117, 21 Куличихинського родовища (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, надалі -Договір), відповідно до п. 1.1 якого Розпорядник земельної ділянки у відповідності до умов договору надає Володарю сервітуту право обмеженого користування земельними ділянками (сервітут), що розташовані в адміністративних межах Гадяцького району Полтавської області, для розміщення на території Куличихинської УКПНГ комерційних вузлів обліку вуглеводневої сировини, що видобувається із свердловини №№ 26,15,18,113,110,124,120,117,21 Куличихинського НГКР.

Пунктом 5.1. Договору передбачено, що за сервітутне землекористування за договором Володарем сервітуту нараховується оплата в розмірі 12 000 (дванадцять тисяч) гривень в рік, 1 000 (одна тисяча) гривень в місяць. Плата за користування земельною ділянкою сплачується щомісячно на підставі рахунку-фактури до 25 числа, в розмірі 1 000 (одна тисяча) гривень, на рахунок Розпорядника земельної ділянки, починаючи з дати підписання договору.

Позивач зазначає, що Володар сервітуту свої зобов'язання за Договором щодо сплати на користь Розпорядника грошових коштів за встановлення сервітуту в повному обсязі не виконав, плату за встановлення сервітуту за листопад та грудень 2011 року не здійснив, а відтак, за розрахунками позивача, у відповідача існує заборгованість за Договором в розмірі 1 161,29 грн. Окрім цього, позивач просить суд стягнути з відповідача санкції за неналежне виконання умов Договору.

З викладеним позивачем в позовній заяві твердженнями відповідач не погоджується та у своєму відзиві вказав, що договір № 1367/11 від 21.10.2011 року є таким, що не набрав чинності, адже сторонами не було визначено меж земельного сервітуту та не було передано земельну ділянку в користування Володарю сервітуту, тобто не відбулась передача земельного сервітуту від позивача до відповідача, а тому, за переконанням відповідача, вимоги позивача про заборгованість по оплаті за Договором № 1367/11 від 21.10.2011 року за листопад-грудень 2011 року разом із нарахованими пенею, 3% річних та нарахувань із застосуванням індексу інфляції є безпідставними та не підтверджені жодними доказами.

Оцінивши в нарадчій кімнаті наявні в матеріалах справи документи та докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За ст.ст. 401, 402 Цивільного кодексу України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут). Сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки.

Як вже було встановлено судом, 21 жовтня 2010 року між сторонами укладено договір про встановлення земельного сервітуту на право встановлення обладнання вузлів обліку вуглеводної сировини, що видобувається зі свердловини № 26, 15, 18, 113, 110, 124, 120, 117, 21 Куличихинського родовища згідно п. 1.1 якого Розпорядник земельної ділянки у відповідності до умов договору надає Володарю сервітуту право обмеженого користування земельними ділянками (сервітут), що розташовані в адміністративних межах Гадяцького району Полтавської області, для розміщення на території Куличихинської УКПНГ комерційних вузлів обліку вуглеводневої сировини, що видобувається із свердловини №№ 26,15,18,113,110,124,120,117,21 Куличихинського НГКР.

Земельна ділянка надана в постійне користування ДК «Укргазвидобування»HAK «Нафтогаз України»згідно державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серія ЯЯ № 220730 зареєстрованого за № 030635900009 від 20 березня 2006 року (кадастровий номер земельної ділянки 5320488500:00:001:0309).

Зі змісту резолютивної частини Договору слідує, що договір підписаний обома сторонами, а також скріплений печатками позивача та відповідача.

З матеріалів справи вбачається, що 21.10.2011р. між сторонами було складено Акт про встановлення земельного сервітуту до договору про встановлення земельного сервітуту на право встановлення обладнання вузлів обліку вуглеводної сировини, що видобувається зі свердловини №№ 26,15,18,113,110,124,120,117,21 Куличихинського родовища за умовами якого, сторони Договору підтвердили те, що у відповідності до договору про встановлення земельного сервітуту до договору про встановлення земельного сервітуту на право встановлення обладнання вузлів обліку вуглеводної сировини, що видобувається зі свердловини №№ 26,15,18,113,110,124,120,117,21 Куличихинського родовища для розміщення на території Куличихинського УКПНГ комерційних вузлів обліку вуглеводневої сировини, що видобувається із свердловини №№ 26,15,18,113,110,124,117,21 Куличихинського НГКР на земельній ділянці (кадастровий номер 5320488500:00:001:0309) дійсно встановлено особистий земельний Сервітут площею 0,0152 га.

Положеннями ст. 402 Цивільного кодексу України передбачено, що договір про встановлення земельного сервітуту підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.

21.10.2011р. Договір зареєстровано у відділі Деркомзему у Гадяцького району, про що вчинено запис № 532040004001540.

Частиною 3 статті 403 Цивільного кодексу України передбачено,що особа, яка користується сервітутом, зобов'язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду.

У відповідності до п. 3.2. Договору Володар сервітуту зобов'язаний, в тому числі, своєчасно сплачувати плату за встановлення сервітуту згідно з Договором.

Так, пунктом 5.1. Договору встановлено, що за сервітутне землекористування за договором Володарем сервітуту нараховується оплата в розмірі 12 000 (дванадцять тисяч) гривень в рік, 1 000 (одна тисяча) гривень в місяць. Плата за користування земельною ділянкою сплачується щомісячно на підставі рахунку-фактури до 25 числа, в розмірі 1 000 (одна тисяча) гривень, на рахунок Розпорядника земельної ділянки, починаючи з дати підписання договору.

Судом встановлено, що в грудні 2011 року Розпорядник направив на адресу Володаря сервітуту рахунок-фактуру № 3380-11 від 30.11.2011р. на суму 1 000,00 грн. та рахунок-фактуру № 3346-12 від 05.12.2011р. на суму 161,29 грн., що підтверджується описом вкладення у цінний лист з відміткою поштового штемпеля про відправку, поштовим повідомленням реєстр. № 36008 0169723 0 з відміткою про отримання кореспонденції 21.12.2011р. та фіскальним чеком про оплату відправки № 4751 від 16.12.2011р. (копії документів містяться в справі).

Таким чином, в силу п. 5.1. Договору, на підставі виставлених позивачем рахунків відповідач повинен був провести плату за Договором в строк до 25 грудня 2011 року.

Доказів виконання Володарем сервітуту взятих на себе зобов'язань за Договором щодо внесення на користь Розпорядника плати за встановлення сервітуту (п. 3.2), згідно рахунків-фактур №№ 3380-11 та 3346-12, до суду не надано.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

З урахуванням викладеного, обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення заборгованості за Договором в розмірі -1 161,29 грн. (сума плати за встановлення сервітуту згідно рахунків № 3380-11 від 30.11.2011р. та № 3346-12 від 05.12.2011р.).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом 7.1. Договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання Договору сторони несуть відповідальність згідно із законом і Договором.

Положеннями статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, зважаючи на факт неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором щодо внесення плати за встановлення сервітуту, доведеними є заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача 93,28 грн. 3% річних та 4,65 грн. втрат від інфляції.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

З урахуванням викладеного, зважаючи на те, що позивач належить до державного сектора економіки, обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення 90,70 грн. пені.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 1 609,50 грн. відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова База «Укрбуд»(ідентифікаційний код: 36060404, адреса: 03127, м. Київ, проспект 40-річчя Жовтня, буд. 89, кв. 84, р/р 26001012231 в АБ «Укргазпромбанк», МФО 320843 ), або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Дочірньої компанії «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(ідентифікаційний код: 30019775, адреса: 04053, м. Київ, вул. вул. Кудрявська, буд. 26/28, р\р 26002031017 в АБ «Укргазпромбанк»м. Києва, МФО 320843), або на будь-який інший рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: основного боргу -1 161,29 грн. (одна тисяча сто шістдесят одна гривня 29 копійок), пеня -90,70 грн. (дев'яносто гривень 70 копійок), 3% річних -93,28 грн. (дев'яносто три гривні 28 копійок), втрат від інфляції -4,65 грн. (чотири гривні 65 копійок) та судові витрати -1 609,50 грн. (одна тисяча шістсот дев'ять гривень 50 копійок). Видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.В. Котков

Дата підписання повного тексту рішення 18.06.2012р.