ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"14" червня 2012 р. Справа № 25/038-12
Господарський суд Київської області у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта плюс Україна",
04116, м. Київ, вул. Старокиївська, буд. 26
до Приватного підприємства "Артифекс",
07400, Київська область, м. Бровари, вул. Гагаріна, буд. 16, офіс. 26
про стягнення 10 049,25 грн.
за участю представників:
позивача - ОСОБА_2 (довіреність від 07.11.2011);
відповідача - не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.
Обставини справи:
До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта плюс Україна" (далі -позивач) до Приватного підприємства "Артифекс" (далі -відповідач) про стягнення 10 049,25 грн., з яких: 9 885,00 грн. -основний борг, 164,25 грн. -неустойка.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки від 21.11.2011 № А-003 та необхідністю повернення попередньої оплати у зв'язку з недопоставкою товару.
Ухвалою господарського суду Київської області від 03.05.2012 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 17.05.2012.
У судове засідання 17.05.2012 представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 03.05.2012 не виконав, розгляд справи відкладено на 31.05.2012.
У судове засідання 31.05.2012 представники сторін не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, представник відповідача вимоги ухвали суду від 03.05.2012 не виконав, розгляд справи відкладено на 14.06.2012.
14.06.2012 через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 9550 від 14.06.2012) позивачем подано заяву про зміну позовних вимог, яка за своїм змістом є зменшенням розміру позовних вимог.
Враховуючи обставини справи, а також те, що вказана заява не суперечить чинному законодавству, не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, відповідає вимогам Господарського процесуального кодексу України, підписана уповноваженим на те представником позивача -ОСОБА_2 (довіреність від 07.11.2011), відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України зменшення розміру позовних вимог прийнято господарським судом.
За таких обставин, у даному провадженні суд розглядає остаточні вимоги позивача про стягнення 2 648,25 грн., з яких: 2 250,00 грн. -основний борг, 398,25 грн. -неустойка.
Підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні, з урахуванням пункту 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року".
У судовому засіданні 14.06.2012 представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, з урахуванням зменшення позовних вимог, та просив суд їх задовольнити з мотивів, викладених у позові.
Відповідач письмовий відзив на позовну заяву не подав, представника у судове засідання втретє не направив, не повідомивши про причини, хоча був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, з огляду на те, що відповідно до Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців від 03.05.2012 №13701083 адреса місцезнаходження відповідача відповідає тій, що зазначена в позовній заяві і на яку направлялися ухвали господарського суду.
Нез'явлення у судове засідання представника відповідача та неподання відповідачем письмового відзиву на позов не перешкоджає розгляду справи.
На підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 14.06.2012 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутнього в судовому засіданні представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -
встановив:
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дельта плюс Україна" (далі - позивач, покупець) та Приватним підприємством "Артифекс" (далі - відповідач, постачальник) укладено договір поставки від 21.11.2011 № А-003 (далі -Договір), відповідно до умов якого, постачальник зобов'язується виготовити, поставити та установити, а покупець зобов'язаний прийняти та оплатити товар, номенклатура, асортимент, кількість і ціна якого вказані у рахунку-фактурі №А-003, який є невід'ємною частиною Договору (пункт 1.1. Договору).
Загальна сума Договору складається із суми цін всіх товарів, вказаних в рахунку-фактурі у розмірі 9 885,00 грн. (пункт 2.1. Договору).
Відповідно до пункту 3.4. Договору право власності на товар переходить від постачальника до покупця тільки після повної оплати вартості товару.
Згідно пункту 4.1. Договору покупець проводить 100% оплату товару.
Договір вступає в дію з моменту надходження коштів на розрахунковий рахунок постачальника і діє до повного виконання сторонами умов Договору (пункт 12.1. Договору).
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору позивачем згідно дебетового повідомлення від 21.11.2011, виданого установою банку « Credit Agricole» , на підставі рахунку-фактури від 21.11.2011 №АР-003 перераховано відповідачу попередню оплату за товар у розмірі 9 885,00 грн.
Таким чином, покупцем здійснено стовідсоткову попередню оплату по Договору, і, відповідно, протягом 20 днів після її отримання - до 10.12.2011 за дебетовим повідомленням від 21.11.2011, повинна була відбутися поставка оплаченого товару.
Проте, відповідач свої зобов'язання з поставки товару в повному обсязі та в зазначений строк, до 10.12.2011, не виконав і здійснив поставку лише на суму 7 635,00 грн. та 15.12.2011, що підтверджується Актом недопоставки продукції (товару) за кількістю від 15.12.2011, а саме: не поставив товар на суму 2 250,00 грн.: стілець Ico блек в кількості 2 штук та крісло Гамма GTP в кількості 3 штук.
Прийомка продукції здійснюється по кількості згідно з вимогами Інструкції про порядок прийому продукції виробничо-технічного призначення та продукції народного вжитку по кількості від 15.06.1965 П-6. Відповідно до абзацу 2 пункту 16 вказаної Інструкції при виявлені недостачі продукції складається акт за підписами осіб, які здійснювали прийом продукції.
Позивачем був складений відповідний акт при прийомці товару, фактично здійсненому 15.12.2012, комісією в кількості 3-х осіб та затверджений генеральним директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта плюс Україна" -Сімоновим Д.В., який, за твердженням позивача, представник відповідача відмовився підписувати, про що свідчить напис в лівому нижньому куті зазначеного акту.
Також, з тверджень позивача та матеріалів справи вбачається, що лише 25.12.2011, що підтверджується Актом прийому-передачі документів від 25.12.2011, відповідач передав видаткову накладну від 08.12.2011 №3 на суму 9 885,00 грн., що мала фіксувати господарську операцію з передачі товару, яка, в свою чергу, представником позивача не підписана та не скріплена його печаткою.
Відповідачем не надано і матеріали справи не містять доказів, які свідчили б про поставку товару у встановлений Договором строк, або вчинення дій щодо його поставки на умовах Договору, в якому пунктом 3.2. зазначено, що датою поставки товару вважається дата видаткової накладної.
З метою досудового врегулювання спору, позивач направив відповідачу претензію від 01.02.2012 вих. № 6, яку уповноваженим представником відповідача отримано 04.02.2012, що підтверджується рекомендованим листом від 01.02.2012 та відміткою на ньому про вручення. Вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
Доказів повернення попередньої оплати за недопоставлений товар на час вирішення спору відповідачем суду не подано.
Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору на підставі доказів у справі. Зокрема, відповідно до частини 2 статті 32 Господарського процесуального кодексу України - на підставі письмових доказів та пояснень представників сторін. Згідно із частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідач письмовий відзив на позовну заяву не подав, представника у судові засідання не направив.
З наявних в матеріалах справи письмових доказів вбачається, що відповідачем умов Договору у повному обсязі не виконано, повернення попередньої оплати за недопоставку продукції не здійснено.
Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
В силу статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.
Згідно з частиною 6 статті 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За нормами статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу .
Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Враховуючи вищевикладене в сукупності, вбачається, що позовні вимоги стверджуються Договором, дебетовим повідомленням від 21.11.2011, виданим установою банку « Credit Agricole», претензією, іншими матеріалами справи та підлягають задоволенню на підставі статей 173, 193, 230, 232 Господарського кодексу України та статей 509, 526, 530, 549, 655, 693 Цивільного кодексу України.
З урахуванням викладеного та з огляду на відсутність в матеріалах справи доказів повернення попередньої оплати в сумі 2 250,00 грн. або поставки товару у повному обсязі, господарський суд вважає позовні вимоги в цій частині обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, позивач на підставі пункту 8.1. Договору заявляє до стягнення з відповідача неустойки у розмірі 0,1 % від суми попередньої оплати за непоставлений в строк товар, за кожен день прострочення, яка за розрахунком позивача, з урахуванням змінених позовних вимог, складає 398,25 грн. Вказану пеню позивачем заявлено за період з 20.12.2011 по 14.06.2012 (177 днів).
Вирішуючи даний спір, господарський суд зважує на такі обставини: сторони уклали Договір, умовою оплати якого була 100% попередня оплата товару. Покупець оплатив товар згідно Договору, а продавець не передав оплачений товар. Строку передачі товару сторони не узгодили, однак, і після пред'явлення вимоги позивачем, яка вбачається з претензії від 01.02.2012 №6, та звернення до суду, відповідач товар не поставив, сплаченої попередньої оплати на вимогу позивача не повернув.
Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок в семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (частина 2 статті 530 Цивільного кодексу України).
Враховуючи вищевикладене, суд вважає безпідставною заявлену вимогу про стягнення неустойки за вказаний позивачем період, а саме: з 20.12.2011 по 14.06.2012, так як доказів про повідомлення відповідача про недопоставку товару та вимогу про повернення попередньої оплати за недопоставлений товар, крім претензії, яка була останнім отримана 04.02.2012, позивачем суду не подано.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що на підставі частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, строк настання обов'язку відповідача по поверненню суми попередньої оплати настав 12.02.2012, а саме: 04.02.2012 відповідачем отримано претензію, що підтверджується матеріалами справи + 7 днів (частина 2 стаття 530 Цивільного кодексу України), тому перерахунок суми пені буде здійснюватись, з урахуванням меж позовних вимог, за період з 12.02.2012 по 14.06.2012 (124 дні).
Згідно зі статтею 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється в письмовій формі.
Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов'язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій -неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 статті 231 Господарського процесуального кодексу України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів. Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського процесуального кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Згідно з частини 2 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
З огляду на вищевказані норми законодавства та умови Договору, суд дійшов висновку, що сторони в пункті 8.1. Договору погодили неустойку у вигляді пені.
Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Преамбула Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначає, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності. Дія цього Закону не поширюється на порядок нарахування та сплати пені, штрафних та фінансових санкцій за несвоєчасну сплату податків, податкового кредиту та інших платежів до бюджетів усіх рівнів і позабюджетних фондів, передбачених чинним законодавством України, а також на відносини, що стосуються відповідальності суб'єктів переказу грошей через платіжні системи.
Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", який є спеціальним з питань регулювання відносин щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, і має пріоритетне застосування щодо зазначених правовідносин сторін у справі.
В зазначеному законі прямо вказано про те, що розмір пені не може перевищувати подвійну облікову ставку Національного банку України, а відповідно до абзацу другого частини 3 статті 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це.
Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто, за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.
Вищезазначена позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24.10.2011 у справі № 25/187.
Як вже зазначалось вище, правомірним періодом, за який могла бути нарахована пеня, є період з 12.02.2012 по 14.06.2012, проте, позивач заявляє до стягнення пеню за період з 20.12.2012 по 14.06.2012.
Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача пені за період з 20.12.2012 по 12.02.2012 є безпідставною, а тому, господарський суд, враховуючи вищевказані норми та межі позовних вимог, здійснив перерахунок заявленої до стягнення суми пені за період з 12.02.2012 по 14.06.2012 та дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення пені підлягає частковому задоволенню у розмірі 115,57 грн.
На підставі вищезазначених норм чинного законодавства та матеріалів справи, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 2 250,00 грн. основної заборгованості та 115,57 грн. пені, є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростованими, а, відтак, підлягають задоволенню. Позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 282,68 грн. задоволенню не підлягають.
Відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 4, 22, 32, 33, 36, 43, 49, 75, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
вирішив:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного підприємства "Артифекс" (07400, Київська область, м. Бровари, вул. Гагаріна, буд. 16, офіс. 26, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 34837939) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта плюс Україна" (04116, м. Київ, вул. Старокиївська, буд. 26, ідентифікаційний код ЄДРПОУ35086694) 2 250 (дві тисячі двісті п'ятдесят) грн. 00 коп. основної заборгованості, 115 (сто п'ятнадцять) грн. 57 коп. пені та 1 437 (одна тисяча чотириста тридцять сім) грн. 69 коп. судового збору.
3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.
Повне рішення складено 18.06.2012.
Суддя С.О. Саванчук
Суд | Господарський суд Київської області |
Дата ухвалення рішення | 14.06.2012 |
Оприлюднено | 22.06.2012 |
Номер документу | 24823623 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Київської області
Саванчук С.О.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні