Рішення

від 12.06.2012 по справі 5020-453/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2012 року справа № 5020-453/2012

За позовом державного підприємства "Севастопольський морський торговельний порт" (99011, м. Севастополь, пл. Нахімова, 5)

до товариства з обмеженою відповідальністю "Сендтрейд" (99011 м. Севастополь, вул. Суворова, 22-А)

про стягнення заборгованості в розмірі 19 292,04 грн

Суддя Плієва Н.Г.

представники:

позивача -ОСОБА_1, довіреність № ДВ-66 від 10.01.2012;

відповідача -не з'явився,

Суть спору:

Державне підприємство "Севастопольський морський торговельний порт" звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Сендтрейд" про стягнення заборгованості в розмірі 19 292,04 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем договірних зобов'язань по оплаті послуг за договором № 1111/408 від 04.11.2011 щодо переробки вантажу.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 25.04.2012 позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі та справу призначено до судового розгляду на 15.05.2012.

Ухвалою суду від 15.05.2012 розгляд справи відкладався на 12.06.2012, відповідно до положень статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні представник позивача підтримав предмет і підстави позову, наполягав на його задоволенні.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки не повідомив, про дату та місце судового розгляду повідомлявся у встановленому законом порядку, вимоги ухвал суду від 25.04.2012 та 15.05.2012 не виконав.

Оскільки явка учасників процесу обов'язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

З врахуванням викладеного суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами у порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України, у відсутність представника відповідача.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши наявні в матеріалах справи документи, оцінивши в сукупності надані докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

04.11.2011 між державним підприємством «Севастопольський морський торговельний порт» (далі -ДП «Севастопольський морський торговельний порт») (портом) та товариством з обмеженою відповідальністю «Сендтрейд»(далі -ТОВ «Сендтрейд») (клієнтом) був укладений договір № 1111/408, відповідно до пункту 1.1 якого порт зобов'язався відповідно до встановлених тарифів здійснювати переробку вантажу клієнта на ділянці № 2 Переробного комплексу порту, а саме: вивантаження з судна та завантаження на автотранспорт морського піску клієнта Бакальського та Рибальчого родовищ в об'ємі не менш ніж 5 000 тон у місяць.

У пункті 1.2 договору порт зобов'язався надати клієнту складську площу в тиловій зоні для одночасного зберігання вантажу, що переробляється, об'ємом до 5 000 тон.

У підпункті 2.1.1 договору порт зобов'язався здійснювати обробку судна клієнта з інтенсивністю вантажних робіт не менше 3 000 тон судо/діб, надавати тилову складську площу для зберігання та переробки зазначеного в пункті 1.1 договору вантажу за діючими в порту тарифами.

Відповідно до підпункту 2.2.3 договору клієнт зобов'язався здійснювати оплату порту за послуги за даним договором на наступних умовах: 50 % суми за виконані роботи по кожній поставленій партії вантажу - до подачі вантажу до порту; залишок у розмірі 50 % - протягом п'яти банківських днів з дня виставлення рахунку.

Підпунктом 2.2.6 договору передбачено, що клієнт зобов'язаний після вивантаження кожної судової партії підписувати акт виконаних робіт протягом п'яти робочих днів з дня надання їх портом.

У пункті 3.1 договору сторони домовились, що за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором сторона, яка порушила умови договори, зобов'язана відшкодувати іншій стороні фактично понесені збитки, а також виплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми невиконаного платежу за кожен день прострочення, або об'єму невиконаних зобов'язань.

Відповідно до пункту 5.1 договору він набирає чинності з моменту підписання та діє до 31.12.2011, а в частині виконання грошових зобов'язань -до повного погашення.

Таким чином, на час розгляду справи даний договір в частині оплати є чинним.

17.11.2011 портом була отримана заява від ТОВ «Сендтрейд»щодо надання послуг на завантаження піску (а.с. 12).

На виконання умов вказаного договору, позивачем були надані послуги відповідачу щодо переробки вантажу на загальну суму -18373,72 грн, своєчасно виставлені рахунки для оплати, що підтверджується рахунком № 11-11/17 від 21.11.2011 на суму 218,20 грн (а.с.11) та рахунком № 11-11/22 від 22.11.2011 на суму 18155,52 грн (а.с. 14), а також актами здачі-прийому робіт (наданих послуг), належно завірені копії яких наявні у матеріалах справи, а саме:

- актом № 11-11/17 від 21.11.2011 здачі-прийому робіт (надання послуг) -на суму 218,20 грн (а.с. 13);

- актом 11-11/22 від 22.11.2011 здачі-прийому робіт (надання послуг) -на суму 18 155,52 грн (а.с. 17).

Проте, товариство з обмеженою відповідальністю «Сендтрейд»всупереч вимог підпункту 2.2.3 договору № 1111/408 від 04.11.2011 свої зобов'язання щодо своєчасного та повного перерахування грошових коштів в сумі -18373,72 грн не здійснило.

Невиконання відповідачем зобов'язань за договором щодо повної та своєчасної оплати за отримані послуги і стало причиною для звернення позивача до суду з позовом про стягнення суми заборгованості та пені за порушення строків виконання зобов'язання.

Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають повному задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

В силу статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відношень повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України, з врахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до частин першої та другої статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з частиною першою статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частина перша статті 902 Цивільного кодексу України встановлює обов'язок виконавця надати послугу особисто. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною першою статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Аналогічне положення міститься у статті 509 Цивільного кодексу України.

В силу вимог статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що відповідач припустився порушення умов договору стосовно повного та своєчасного внесення плати за договором.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 Цивільного кодексу України).

У статтях 525, 526 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Задовольняючи позов у частині стягнення суми основної заборгованості, суд виходив з того, що позивачем, на виконання зобов'язань за договором № 1111/408 від 04.11.2011 були надані послуги на загальну суму -18 373,72 грн, що підтверджується відповідними актами здачі-прийому робіт (надання послуг) (а.с. 13,17) та рахунками (а.с. 11, 14, 15, 16, 18).

Проте, до теперішнього часу ТОВ «Сендтрейд»не виконані в повному обсязі у встановлений сторонами термін умови договору № 1111/408 від 04.11.2011 щодо сплати наданих послуг на суму -18 373,72 грн, що є свідченням порушення відповідачем зобов'язання щодо своєчасного розрахунку за надані послуги, передбаченого підпунктом 2.2.3 цього договору.

Відповідно до положень статті 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Доказів погашення заборгованості в повному обсязі станом на момент прийняття цього рішення відповідачем, в порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України, не надано.

За викладених обставин позовні вимоги щодо стягнення з відповідача основного боргу в сумі 18 373,72 грн є обґрунтованими, підтверджені наявними у справі доказами, а тому підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача суму пені у розмірі 918,32 грн.

Зважаючи на те, що судом встановлено факт прострочення виконання відповідачем обов'язку внесення оплати за договором, суд вважає правомірним нарахування суми пені від суми несвоєчасно невиконаного грошового зобов'язання, з огляду на таке.

Відповідно до частини другої статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Із наведеною нормою кореспондує стаття 611 Цивільного кодексу України, згідно з якою, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

В пункті 3.1 договору сторони передбачили, що за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором сторона, що порушила умови договору, зобов'язана відшкодувати іншій стороні фактично понесені витрати, а також сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми невиконаного платежу за кожен день прострочення, або об'єму невиконаних зобов'язань.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).

За приписами статті 549 Цивільного кодексу України, статті 230 Господарського кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник (учасник господарських відносин) повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Суд, перевірив розрахунок пені (а.с. 21), наданий позивачем, та дійшов висновку про те, що здійснений розрахунок пені відповідає вимогам чинного законодавства України, а тому, вважає його таким, що підлягає задоволенню у заявленому розмірі - 918,32 грн.

Обраний позивачем спосіб захисту відповідає статтям 16 Цивільного кодексу України та 20 Господарського кодексу України, вимоги позову знайшли своє підтвердження та підлягають задоволенню в силу вищенаведених норм чинного законодавства та умов договору № 1111/408 від 04.11.2011.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 43, 49, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Сендтрейд" (99011, м. Севастополь, вул. Суворова, 22-а, ідентифікаційний код -35162099, р/р 26001060226726 в СФ «Приватбанк», МФО 324935 або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь державного підприємства «Севастопольський морський торговельний порт» (99011, м. Сімферополь, пл. Нахімова, 5, ідентифікаційний номер 01125548, р/р 26002045710001 в ПАТ «Банк Кипра», МФО 320940 або на будь-який інший рахунок, зазначений стягувачем) заборгованість у розмірі 19 292,04 грн (дев'ятнадцять тисяч двісті дев'яносто дві гривні чотири коп), з яких: 18373,72 грн -сума основного боргу; 918,32 грн - пеня , а також судовий збір у розмірі 1609,50 грн (одна тисяча шістсот дев'ять гривень 50 коп).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 18.06.2012.

Суддя підпис Н.Г. Плієва