Постанова

від 18.06.2012 по справі 05-5-1/2476

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601 м.Київ-1, пров. Рильський, 8 (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.06.2012 № 05-5-1/2476

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Новікова М.М.

суддів: Мартюк А.І.

Зубець Л.П.

за участю представників

від позивача: ОСОБА_2 - особисто

від відповідача: не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

ухвалу господарського суду м. Києва

від 07.05.2012

у справі №05-5-1/2476 (суддя Мельник В.І.)

за позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_2

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Епік Пауер"

про захист прав на знаки для товарів і послуг

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду м. Києва від 07.05.2012 у справі №05-5-1/2476 Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 (надалі - ФОП ОСОБА_2, позивач) повернуто позовну заяву та додані до неї документи без розгляду на підставі пунктів 4 та 6 ч. 1 ст. 63 ГПК України.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, ФОП ОСОБА_2 звернулася до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду м. Києва від 07.05.2012 у справі №05-5-1/2476 та направити справу до господарського суду м. Києва для розгляду по суті.

Мотивуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає, що нею було виконано усі передбачені ГПК України та діючим законодавством вимоги щодо сплати судового збору за прийняття позову до провадження та звертає у вагу на неправильні підрахунки суду першої інстанції суми сплаченого позивачем судового збору. Крім того, апелянт зазначає, що нею було направлено копію позовної заяви та доданих до неї документів на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю „Епік Пауер", яка визначена у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, тобто на юридичну адресу відповідача, проте суд першої інстанції дійшов хибного висновку про необхідність направлення копії позовних матеріалів на інші адреси.

Позивач у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу.

Відповідач у судове засідання не з'явився, поважних причин неявки суду не повідомив, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Повертаючи матеріали позовної заяви ФОП ОСОБА_2 без розгляду, господарський суд м. Києва обґрунтував свою ухвалу тим, що позивачем не подано доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі та не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Судова колегія апеляційної інстанції не погоджується з висновками місцевого господарського суду, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 57 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Згідно статті 4 Закону України „Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Підпунктом 2 п. 2 ст. 4 Закону України „Про судовий збір" визначено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, а із позовних заяв немайнового характеру - 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Виходячи із того, що у своєму позові позивач заявив декілька позовних вимог а також додав заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції вважав, що позивач мав сплатити судовий збір у розмірі 3219,73 грн., проте як зазначив місцевий господарський суд згідно платіжного документів позивач сплатив 2683,23 грн., недоплативши до державного бюджету України 536,50 грн.

Колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції є помилковим, оскільки як вбачається із матеріалів справи позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 3828,50 грн., що підтверджується квитанціями №51 від 03.03.2012 на суму 1609,00 грн., №52 від 03.03.2012 на суму 1073,00 грн., №23 від 03.03.2012 на суму 1073 та №105 від 27.04.2012 на суму 73,00 грн.

Таким чином, місцевий господарський суд помилково зазначив, що позивачем було сплачено 2683,23 грн. судового збору, тоді як насправді він сплатив судовий збір у розмірі 3828,50 грн.

Крім того, колегія суддів зазначає, що Законом України „Про судовий збір" передбачено сплату судового збору за позов немайнового характеру в цілому, а не за кожну немайнову вимогу, які міститься у позовній заяві, тому у позивача не виникає обов'язку сплачувати судовий збір за кожну позовну вимогу немайнового характеру, як за окремий немайновий позов.

Стосовно неподання доказів відправлення відповідачеві копії позовної заяви та доданих до неї документів, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 56 ГПК України позивач, прокурор чи його заступник зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів, відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.

Як встановлено судом першої інстанції, відповідач має дві адреси: юридичну (01034, м. Київ, вул. Рейтарська, 35-А) і фактичну (01154, м. Київ, вул. Горького, 172), однак позивачем надано докази про надсилання відповідачу позовної заяви тільки за однією адресою, а саме: 01034, м. Київ, вул. Рейтарська 35-А.

Відповідно до п. 3.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду країни №18 від 26.12.2011 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (стаття 17 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців").

Таким чином, колегія суддів вважає, що надсилання позовної заяви та копії доданих до неї документів на юридичну адресу відповідача, яка занесена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, є належним виконанням позивачем обов'язку щодо надсилання відповідачеві копії позовної заяви та доданих до неї документів.

Як вбачається із поданих позивачем матеріалів, ухвалою господарського суду міста Києва №05-5-20/1248 від 06.03.2012 позовну заяву ФОП ОСОБА_2 було повернуто позивачеві без розгляду на підставі п.3 ч. 1 ст. 63 ГПК України.

Після усунення обставин, що зумовили повернення позовної заяви позивач повторно звернувся до суду із вказаною позовною заявою.

Ухвалою господарського суду міста Києва №05-5-12/1861 від 28.03.2012 позовну заяву ФОП ОСОБА_2 вдруге було повернуто без розгляду на підставі п.3 та п. 6 ч.1 ст. 63 ГПК України.

Після усунення обставин, що стали підставою для повернення позовної заяви, позивачем втретє було подано до суду ту саму позовну заяву.

Відповідно до п. 3.7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду країни №18 від 26.12.2011 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", повертаючи позовну заяву згідно з частиною першою статті 63 ГПК, господарський суд повинен зазначити у відповідній ухвалі всі підстави такого повернення, які наведені у цій частині і під які підпадає заява, що повертається. Недопустимим є повертати позовну заяву з підстав, які мали місце й при первісному зверненні з позовом, але не були встановлені й зазначені судом як підстави для повернення первісно поданої позовної заяви.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд може не вимагати від сторони подання доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви, при повторному зверненні до суду, якщо первісну позовну заяву повернуто без розгляду не у зв'язку із ненаданням доказів відправлення її копії відповідачеві.

Підсумовуючи викладене вище, колегія суддів дійшла висновку про те, що ухвала господарського суду міста Києва №05-5-1/2476 від 07.05.2012 прийнята з неправильним застосуванням норм процесуального права та має бути скасована.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита за розгляд апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32-34, 63, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на ухвалу господарського суду м. Києва №05-5-1/2476 від 07.05.2012 задовольнити.

Ухвалу господарського суду м. Києва №05-5-1/2476 від 07.05.2012 скасувати, а справу направити до господарського суду м. Києва для розгляду по суті.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Епік Пауер" (01034, м. Київ, вул. Рейтарська, 35-А, код 33306827) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) 536 (п'ятсот тридцять шість) грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду у встановленому законом порядку.

Головуючий суддя Новіков М.М.

Судді Мартюк А.І.

Зубець Л.П.