Постанова

від 22.06.2012 по справі 2а/0470/3308/12

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2012 р. Справа № 2а/0470/3308/12 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіІльков В.В. при секретаріМофі І.В., за участю: представника позивача представника відповідача Любименко І.В., Солодовнікової О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Аура" до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення від 29.11.2011р. за №0004821503

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Аура» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби (з урахуванням ухвали про заміну відповідача), в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.11.2011р. за №0004821503/0.

В обґрунтуванні позовних вимог зазначено, що ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська податковим повідомленням - рішенням від 29.11.2011р. за №0004821503/0 підприємству донараховано штрафні санкції в розмірі 170 грн. за порушення п.286.2 ст.286 Податкового кодексу України. Підставою для винесення вищезазначених рішень є акт ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська від 23.08.2011р. за №2974/1503/19149414 про результати проведення камеральної перевірки податкової звітності з плати за землю по орендній платі за 2011 рік. В акті перевірки зазначено, що підприємством не подана податкова звітність - податкова декларація з плати за землю, що є порушенням вимог п.49.18.3 п.49.18 ст.49 розділу 11 та п.286.2 ст. 286 Податкового кодексу України. Відповідальність за зазначене порушення передбачена п. 120.1 ст.120 Податкового кодексу України. Позивач не є землекористувачем в рамках п.14.1.73 ст.14 Податкового кодексу України і відповідно до п.269.1 ст.269 Податкового кодексу України не є платником податку за землю. Про цей факт підприємство інформувало відповідача. За договором від 13.06.2003р. земельна ділянка, що знаходиться за адресок Дніпропетровськ, вул. Олеся Гончара, 16, була надана ТОВ «Компанія «Аура» (код ЄДРПОУ 19149414) в оренду для фактичного розміщення адміністративних приміщень - адміністративної будівлі літ. А-3 загальною площею 1216,6 кв.м., яка розташована за зазначеною адресою. Позивач вважає припиненим з 01.01.2011р. вищезазначений договір від 13.06.2003р. оренди земельної ділянки. На підставі п. 287.6. ст.287 ПКУ, саме ТОВ «Дельта Істейт», як новий власник нерухомості по вул. Олеся Гончара, б. 16, в м.Дніпропетровськ, являється платником земельного податку, а тому ТОВ « Компанія «Аура» не порушувало вимог п.49.18.3 п.49.18 ст.49 розділу 11 та п.286.2 ст. 286 Податкового кодексу України. З огляду на це оскаржуване рішення підлягає скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти позову, просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, в обґрунтування своєї позиції зазначив, що відповідно до інформації комітету земельних відносин Дніпропетровського міськвиконкому станом на 01.10.2011р. (та станом на 01.02.2012р.). ТОВ «Компанія «Аура» на підставі договору оренди від 14.07.2003р. за №3842, є орендарем земельної ділянки за адресою: м. Дніпропетровськ вул. Олеся Гончара, 16, терміном дії до 26.02.2018 року. Статтею 34 Закону України № 161 встановлені наслідки припинення або розірвана договору оренди землі. Так, у разі припинення договору оренди землі орендар зобов'язанні повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Статтею 34 Закону України «Про оренду землі» від 06.10.1998р. за №161-ХІV (далі - Закон №161) встановлені наслідки припинення або розірвана договору оренди землі, зокрема, у разі припинення договору оренди землі орендар зобов'язанний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Таким чином, ТОВ «Компанія «Аура» є платником орендної плати за землю та повинно подати податкову декларацію по орендній платі за землю на 2011 рік. Тобто під час проведення перевірки та винесення оскаржуваного рішення відповідач діяв у межах законодавства.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, дослідивши подані до суду докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи, суд встановив таке.

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Аура» (код ЄДРПОУ 21861893) перебуває на обліку, як платник податків в Державній податковій інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська.

У відповідності до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності; достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори, крім Національного банку України та його установ.

Відповідно до положень ст. 75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановленому цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Згідно із нормами ст. 76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

На підставі п.1 та п. 3 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та ст.ст. 75,76, 86 ПК України уповноваженою особою Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська проведено камеральну перевірку своєчасності надання податкової декларації з плати за землю з юридичних осіб за 2011 рік ТОВ «Компанія «Аура».

Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

Відповідно до положень ст. 86 ПК України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації в органі державної податкової служби вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

За результатами перевірки складено акт за № 2974/1503/19149414 від 23.08.2011 року.

У акті перевірки встановлено порушення позивачем п.п.49.18.3 п. 49.18 ст.49 та п.286.2 ст. 286 ПК України, а саме: до податкового органу не надано декларацію орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності на 2011 рік.

Відповідно до п. 86.7 ст. 86 ПК України у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами та даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки). Такі заперечення розглядаються органом державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податку (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень, про що такий платник податку зазначає у запереченнях.

Позивачем були надані заперечення до акту перевірки за № 2974/1503/19149414 від 23.08.2011 року.

Відповідно до п. 86.8 ст. 86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.09.2011р. за №0003221503 про збільшення грошового зобов'язання у вигляді штрафних санкцій по орендні платі за землю у сумі 1,00 грн. за неподання податкової декларації по орендній платі за землю юридичних осіб па 2011 рік.

Позивачем було оскаржене зазначене рішення у адміністративному порядку: за результатами розгляду скарг позивача ДПА у Дніпропетровській області рішенням від 18.11.2011р. за №33489/10/25-008 скасувала податкове повідомлення-рішення від 19.09.2011р. за №0003221503 та прийняла нове - від 29.11.2011р. за №0004821503/0, яким збільшила грошове зобов'язання до 170,00 грн., ДПС України рішенням від 28.12.2011р. за №8595/6/10-2215 залишила оскаржуване від 29.11.2011р. за №0004821503/0 без змін.

Правовідносини, пов'язані з орендою землі, регулюються, зокрема, Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України №161-ХІV, а також безпосередньо укладеним між сторонами договором оренди землі.

Згідно із ст. 206 Земельного Кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка.

Відповідно до п.288.1 ст.288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку, є договір оренди такої земельної ділянки.

Платником орендної плати є орендар земельної ділянки (п.288.2 ст.288 ПК України).

Статтями 125, 126 Земельного кодексу України встановлено, що право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права, і таке право посвідчуєтеся договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Згідно із ст. 5 Закону України за № 161 орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації (ст. 13.1 Закону України № 161).

Судом встановлено, що за договором від 13.06.2003р. земельна ділянка, що знаходиться за адресок Дніпропетровськ, вул. Олеся Гончара, 16, була надана ТОВ «Компанія «Аура» (код ЄДРПОУ 19149414) в оренду для фактичного розміщення адміністративних приміщень - адміністративної будівлі літ. А-3 загальною площею 1216,6 кв.метрів. Зазначений договір пройшов процедуру державної реєстрації.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що фактично договором купівлі-продажу нерухомого майна від 28.12.2009р. припинено договір від 13.06.2003р. оренди земельної ділянки, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, Жовтневий район, вул. Олеся Гончара, 16, на підставі якого ТОВ «Компанія «Аура» необхідно було сплачувати орендну плату за землю. Позивач зазначає, що факт припинення Договору оренди від 13.06.2003р. підтверджено рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 16.02.2012р. по справі №15/5005/447/2012.

Суд, досліджуючи ці твердження, встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Аура» (яке попередньо мало назву приватне акціонерне товариство «Аура») відповідно до договору купівлі-продажу нерухомого майна від 28.12.2009р. передало у власність товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта Істейт» (код ЄДРПОУ 33275244) частину адміністративної будівлі літ. А-3 загальною площею 1216,6 кв.м., яке розташоване за адресою: м.Дніпропетровськ, вул. Олеся Гончара, будинок 16.

На час укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна від 28.12.2009р. діяв договір про оренду зазначеної земельної ділянки від 13.06.2003р., відповідно до умов якого орендарем є товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Аура».

Суд зауважує на тому, що строк дії договору установлений до 26.02.2018 року (п. 2.1 р. 2 договору про оренду зазначеної земельної ділянки від 13.06.2003р.) (далі - договір від 13.06.2003р.).

Відповідно до пунктів 3.3 і 3.4 договору від 13.06.2003р. розмір земельного податку переглядається у разі законодавчої зміни ставок земельного податку. Сума орендної плати індексується у разі збільшення ставок земельного податку за умови виплати її в повному обсязі до закінчення терміну дії договору.

В пунктах 5.1 і 5.2 договору від 13.06.2003р. зазначено, що після закінчення строку дії договору в разі його продовження «Орендар» зобов'язаний повернути земельну ділянку «Орендодавцю» у придатному для використання стані до 26.02.2018 року. При цьому стан фіксується актами обстеження ділянки. Будь - яких інших документів сторони не укладають. У разі припинення або розірвання договору оренди земельної ділянки «Орендар» зобов'язаний повернути земельну ділянку «Орендодавцю» у стані, який відповідає вимогам законодавства та умовам цього договору.

Відповідно до пунктів 8.1 і 8.2 договору від 13.06.2003р. зміна умов договору оренди можлива за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо умов договору оренди та інші спори вирішуються у судовому порядку

В пункті 9.2 договору від 13.06.2003р. закріплено, що право користування земельною ділянкою припиняється шляхом розірвання дійсного договору в таких випадках: за взаємною згодою сторін; за ініціативою «Орендодавця» у випадках, передбачених законодавством та цим договором; одержання «Орендарем» земельної ділянки у власність; примусове вилучення земельної ділянки у порядку встановленому законами України; ліквідація юридичної особи - «Орендаря».

Статтею 7 Закону України №161 встановлено, що до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, до такої особи переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Проте, ст. 34 Закону України № 161 встановлені наслідки припинення або розірвана договору оренди землі. Так, у разі припинення договору оренди землі орендар зобов'язанні повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором.

Невід'ємною частиною договору оренди землі, як визначено ст. 15 Закону України № 161, є акт приймання-передачі об'єкта оренди.

Отже, у випадку, якщо орендарі земель державної і комунальної власності відчужили на праві власності житлові будинки, будівлі або споруди, розміщені на орендованих земельних ділянки та не повернули орендодавцю у встановленому порядку зазначені земельні ділянки, такі орендарі є платниками орендної плати за землю до бюджету на підставі укладених договорів оренди землі до моменту втрати чинності таких договорів.

Відповідно абз. 11, абз.12 ст.31 Закону України № 161 договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренді землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 16.02.2012р. по справі №15/5005/447/2012 позов товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Аура» до Дніпропетровської міської ради щодо розірвання договору оренди за земельну ділянку, що знаходиться за адресою: м.Дніпропетровськ, вул. Олеся Гончара, 16 (кадастровий номер 1210100000:03.287:0004) задоволено у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як свідчать матеріали справи, згідно даних комітету земельних відносин Дніпропетровського міського виконавчого комітету станом на 1 серпня 2011 року ТОВ «Компанія «Аура» на підставі зазначеного вище договору оренди земельної ділянки є орендарем частки (71,75%) земельної ділянки площею 0,0708га, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ. вул. Олеся Гопчара, 16.

Розглядаючи спір по суті, суд звернув увагу і на той факт, що ТОВ «Компанія «Аура» протягом 2010 року сплачувало орендну плату за зазначену земельну ділянку.

Таким чином, ТОВ «Компанія «Аура» повинно сплачувати орендну плату за землю та подавати податкову звітність до податкового органу у 2011 році (навіть враховуючи розірвання зазначеного договору по рішенню господарського суду Дніпропетровської області від 16.02.2012р. по справі №15/5005/447/2012) у відповідності до вимог чинного законодавства, адже зазначений договір не був розірваний та діяв у 2011 році, породжуючи для позивача визначені цим договором та законом як для орендаря обов'язки, у тому числі і щодо сплати орендної плати за землю та подачі податкової звітності до податкового органу.

Твердження позивача щодо того, що ТОВ «Компанія «Аура» та ТОВ «Дельта Істейт» одночасно сплачують за зазначену земельну ділянку орендну плату за землю не знашли свого підтвердження у процесі судового розгляду справи, адже, відповідно до наданих відомостей ТОВ «Компанія «Аура» сплачує орендну плату за землю, а ТОВ «Дельта Істейт» сплачує земельний податок.

Відповідно до п.п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 ПК України плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно із п.п. 14.1.72 п. 14.1 ст. 14 ПК України земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних

Статтею 21 Закону України № 161 встановлено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Таким чином, зазначені платежі є складовими частинами плати за землю та є різними за правовою природою і їх ототожнення позивачем є хибним.

Крім того, в обґрунтування позову позивач посилався на те, що за зазначене порушення відповідач на підставі п. 7 підрозділу 10 розділу 19 ПК України повинен був застосувати штраф у розмірі 1 грн., а не 170 грн., проте, зазначення твердження також є необґрунтованим з огляду на таке.

Відповідно до п. 7 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу XIX «Прикінцеві положення» ПК України штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

При цьому, із зазначеної норми випливає, що штрафні санкції у розмірі 1 грн. застосовують саме за порушення податкового законодавства, які вчинені за період з 1 січня по 30 червня 2011 року.

Порушення, за якими накладені санкції не обмежуються періодом з 1 січня по 30 червня 2011 року.

Пунктом 288.7. ст.288 ПК України передбачено, що податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285 - 287 цього розділу.

Згідно до п. 287.1 ст.287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Відповідно до п.п. 286.2 ст. 286 ПК України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Відповідно до п.п. 49.18.3 п. 49.18 ст. 49 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

У процесі судового розгляду справи позивач визнав, що дійсно не подавав до податкового органу декларації по орендній платі за землю юридичних осіб за 2011 рік з огляду на те, що не вважав на той час це своїм обов'язком.

Таким чином, зважаючи на викладені факти відповідачем правомірно встановлено у акті

за № 2974/1503/19149414 від 23.08.2011 року порушення позивачем п.п.49.18.3 п. 49.18 ст.49 та п.286.2 ст. 286 ПК України, а саме: до податкового органу не надано декларацію орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності на 2011 рік.

Відповідно до п.п. 120.1 ст. 120 ПК України неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків) тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

За таких обставин підлягають застосуванню до позивача і штрафні санкції.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти тільки на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Розглядаючи спір по суті, суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 29.11.2011р. за №0004821503/0 прийняте обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, пропорційно, зокрема, з дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, а тому не підлягає скасуванню.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 86, 94, 158-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Аура» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 29.11.2011р. за №0004821503/0 - відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови складено 13 червня 2012 року

Суддя В.В Ільков