Постанова

від 30.05.2012 по справі 2а-1327/12/0970

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" травня 2012 р. Справа № 2a-1327/12/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Скільського І.І.

при секретарі Бурда М.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом Коломийської об`єднаної державної податкової інспекції

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аркона»

про стягнення податкового боргу в сумі 100658,53 грн.,

ВСТАНОВИВ:

15 травня 2012 Коломийська об`єднана державна податкова інспекція (далі - позивач) звернулася в суд з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аркона» (далі - відповідач) про стягнення податкового боргу в загальній сумі 100658,53 гривень.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Аркона» є платником податків і зборів відповідно до вимог ст.16.1.4 Податкового кодексу України. У відповідача на момент звернення до суду наявний податковий борг в загальній сумі 100658,53 грн., по наступних видах податків зокрема: - податку на додану вартість в сумі 59083,97грн., в т.ч. пеня в сумі 1366,51 грн., податку на прибуток в сумі 12415,00 грн., в т.ч. пеня в сумі 339,13 грн., по орендній платі за землю в сумі 29159,56 грн., в т.ч. пеня в сумі 335,37 грн., який виник внаслідок проведених позивачем перевірок щодо повноти обчислення та правомірності нарахування податку на додану вартість, а також несплати задекларованих сум податкових зобов`язань.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, на адресу суду надіслав клопотання про розгляд справи без участі уповноваженого представника. Просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду. Повістки про виклик у судове засідання вручені відповідачу відповідно до вимог частини 11 статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України, причини неявки суду не повідомив. Своїм правом на подання письмового заперечення проти позову не скористався.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, судом встановлено наступне.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відповідач зареєстрований як юридична особа та взятий на облік у Коломийській об`єднаній державній податковій інспекції.

Суд зазначає, що правовідносини з приводу предмету адміністративного позову між позивачем та відповідачем були врегульовані положеннями Законів України "Про систему оподаткування", "Про податок на додану вартість", "Про оренду землі", "Про плату за землю" та "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", в редакції чинній на час їх дії. Частина правовідносин з приводу виникнення податкового боргу та наявності права у податкового органу на стягнення грошових зобов'язань врегульовані нормами Податкового кодексу України, який вступив в дію із 01.01.2011 року.

Згідно частини 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Закон України "Про систему оподаткування" (на час дії частини спірних відносин до 01.01.2011 року) визначав принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов'язки і відповідальність платників.

Податок на додану вартість, податок на прибуток підприємств, плата за землю (земельний податок) та орендна плата з юридичних осіб, які є предметом стягнення за даним адміністративним позовом, відповідно до частини 1 статті 14 Закону України "Про систему оподаткування" та підпунктів 9.1.1, 9.1.3., 9.1.10. пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України (з 01.01.2011 року) належать до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкові платежі).

Відповідач згідно пункту 1.3 статті 1, статті 2 Закону України "Про податок на додану вартість", статті 5 Закону України "Про плату за землю", статті 5 Закону України "Про оренду землі", підпункту 133.1.1 пункту 133.1 статті 133, пункту 180.1 статті 180, підпункту 269.1.2. пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України, являється платником податку на додану вартість, податку на прибуток підприємств, плати за землю та орендної плати за землю з юридичних осіб.

Стаття 4 Закону України "Про систему оподаткування" визначає, що платниками податків і зборів (обов'язкових платежів) є юридичні і фізичні особи, на яких згідно з законами України покладено обов'язок сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі).

Згідно частини 1 статті 9 Закону встановлено, що платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані: вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність і забезпечувати її зберігання у терміни, встановлені законами; подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів); сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Податковий кодекс України з 01.01.2011 року регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

У відповідності до вимог статті 36 вказаного Кодексу податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Згідно статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Пунктом 15.1 статті 15 зазначеного Кодексу визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

За змістом підпункту 16.1.4. пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Підпунктом 4.1.1. пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України платник податків самостійно обчислює суму податкового або грошового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації або уточнюючому розрахунку.

Відповідно до пунктів 203.1, 203.2 статті 203 Податкового кодексу України податкова декларація з податку на додану вартість подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Як встановлено судом, відповідачем допущено заборгованість: - по податку на додану вартість 59083,97 грн., вказана сума боргу виникла згідно поданих до Коломийської ОДПІ декларацій по податку на додану вартість за жовтень-грудень 2010 року, 2011 рік, січень 2012 року (а.с.6-38). Відповідач згідно поданих декларацій повинен був сплатити до бюджету податок на додану вартість в сумі 54184,00 грн. За несвоєчасно сплачену узгоджену суму податкового зобов'язання до відповідача на підставі актів перевірки № 3716/1600/30106223 від 02.11.2010 (а.с.41), № 2913/1600/30106223 від 23.11.11 року (а.с.39), податкових повідомлень-рішень №0007001600/0 від 13.12.2010 року (а.с.42) та № 0001991600/0 від 24.11.2011(а.с.40) застосовано штрафні санкції в сумі 1985,98 грн. та 1547,99 грн., пеня 1366,51 грн.

- по податку на прибуток підприємства в сумі 12415,00 грн., в т.ч. пеня в сумі 339,13 грн., сума боргу виникла згідно поданих до Коломийської ОДПІ податкової декларацій з податку на прибуток підприємства за 2-3 кв. 2011 року (а.с.43-44);

- по орендній платі за землю в сумі 29159,56 грн., в т.ч. пеня 335,37 грн., який виник внаслідок несплати узгодженої суми податкового зобов'язання згідно поданих декларацій орендної плати за земельні ділянки за 2010-2011 р.(а.с.45-48).

У відповідності до статті 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Стаття 5 Закону України "Про плату за землю" визначає, що суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.

У відповідності до статті 5 Закону України "Про оренду землі" орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою.

Статтею 21 вказаного Закону визначено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Згідно підпункту 14.1.147. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно статті 14 Закону України "Про плату за землю", платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Відповідно до статті 17 вказаного вище Закону податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Аналогічні правові норми із 01.01.2011 року відображені у пункті 286.2. статті 286 Податкового кодексу України, відповідно до вимог якого платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Положеннями пунктів 287.3, 287.4 статті 287 та пункту 288.1 статі 288 Податкового кодексу України встановлено, що податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Податкове зобов'язання з плати за землю, визначене у новій звітній податковій декларації, у тому числі за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Згідно приписів пункту 5.1 та підпункту 5.3.1. пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.

Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4. пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Відповідно до підпункту 5.4.1. пункту 5.4 статті 5 вищевказаного Закону узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Аналогічні норми адміністрування податків визначені положеннями пункту 54.1 статті 54, пункту 57.1 статті 57 та пункту 56.11 статті 56 Податкового кодексу України, яка крім того передбачає, що не підлягає оскарженню податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Таким чином, суд приходить до висновку, що самостійно обраховані податкові зобов'язання відповідача, визначені ним в податкових деклараціях з податку на додану вартість за жовтень-грудень 2010 року, 2011 р., за січень 2012 року, з податку на прибуток підприємств за 2-3 квартал 2011 року, а також зобов'язання з плати орендної плати за земельні ділянки за 2010 - 2011 р., є узгодженими з дня подання таких декларацій та являються податковим боргом відповідача.

Як вже зазначалося судом вище підпунктом 5.3.1. пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4. пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

За змістом вимог підпункту 17.1.7. пункту 17.1 статті 17 коментованого Закону у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Положеннями підпункту 4.1.4. пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", підпункту 49.18.3. пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному року, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.1.4 цього пункту (підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 коментованого пункту Кодексу), - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

Згідно підпункту 17.1.1. пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.

Відповідно до підпункту 20.1.28. пункту 20.1 статті 20 зазначеного Кодексу органи державної податкової служби наділені, зокрема, правом застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом.

Контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, якщо платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію (підпункт 54.3.1. пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України).

На час судового розгляду грошові зобов'язання з податку на додану вартість, податку на прибуток підприємств, орендної плати за земельні ділянки, відповідачем до бюджету не сплачені.

Приписами пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України визначено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Оскільки, відповідачем у відповідності до вимог статті 56 Податкового кодексу України не була порушена процедура адміністративного оскарження податкового зобов'язання визначеного податковими повідомленнями-рішеннями від 13.12.2010 року № 0007001600/0 та від 24.11.2011 року №0001991600, суд приходить до переконання, що застосовані позивачем штрафні санкції з податку на додану вартість, є узгодженими та являється податковим боргом.

Відповідно до підпункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем надсилалися відповідачу податкова вимога форми "Ю1" за №1/32 від 25.01.2010 року та "Ю2" за №2/81 від 24.02.2010 року (а.с. 49-50). Відповідач податкову вимогу не оскаржував у строк передбачений законом.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг -сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Податковий борг відповідача підтверджується податковими деклараціями з податку на додану вартість за жовтень-грудень 2010 року, за 2011 р., січень 2012 року, з податку на прибуток підприємства за 2-3 квартал 2011 року, з орендної плати за земельні ділянки за 2010-2011 р., податковими повідомленнями-рішеннями від 13.12.2010 року № 0007001600/0 та від 24.11.2011 року №0001991600, податковою вимогою за №1/32 від 25.01.2010 року та за №2/81 від 24.02.2010 року, довідкою про недоїмку і переплату станом на 19.04.2012 (а.с. 54).

Таким чином, суд приходить до висновку, що самостійно обраховані податкові зобов'язання відповідача визначені ним в податкових деклараціях з податку на додану вартість, податку на прибуток підприємств, орендної плати за земельні ділянки, а також визначені позивачем податковими повідомленнями-рішеннями грошові зобов'язання по податку на додану вартість, в загальному розмірі 100658,53 грн., являються податковим боргом відповідача.

Доказів, які б свідчили про погашення заборгованості, що є предметом стягнення або спростування її наявності, відповідач суду не надав.

Відповідно до підпункту 20.1.18. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України передбачено право органів державної податкової служби звернення до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Пунктами 95.3 та 95.4 статті 95 Податкового кодексу України визначено заходи щодо погашення податкового боргу платника податків, відповідно до вимог яких стягнення коштів у рахунок погашення такого боргу здійснюється за рішенням суду з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.

Враховуючи те, що відповідачем не сплачено грошове зобов'язання у терміни визначені Податковим кодексом України, то суд зазначає підставним звернення податкового органу до суду із позовом на стягнення 100 658, 53 грн., у спосіб визначений пунктами 95.3 та 95.4 статті 95 вказаного Кодексу.

За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідач зобов'язаний погасити вказану суму податкового боргу. Наявність такого обов'язку у відповідача є визначальною для вирішення такого спору, крім того, даний обов'язок забезпечується Конституцією України, стаття 67 якої передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

З огляду на вказане суд дійшов переконання про те, що позовні вимоги про стягнення з ТзОВ «Аркона» податкового боргу в сумі 100 658,53 грн., є обґрунтованими, а позов таким що підлягає до задоволення.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з рахунків в обслуговуючих банках та за рахунок готівки Товариства з обмеженою відповідальністю «Аркона» (ід.код 30106223, бульвар Л.Українки, 32А, м.Коломия, Івано-Франківська обл.) в дохід державного бюджету податковий борг в розмірі 100658 (сто тисяч шістсот п`ятдесят вісім гривень) 53 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя: /підпис/ Скільський І.І.

Постанова складена в повному обсязі 05.06.2012 року.