Ухвала

від 26.04.2012 по справі 2а-17835/11/2070

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2012 р.Справа № 2а-17835/11/2070 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Гуцала М.І.

Суддів: Зеленського В.В. , П'янової Я.В.

за участю секретаря судового засідання Коршунова Ю.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.01.2012р. по справі № 2а-17835/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "С-Інвест"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "С-Інвест", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив суд скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова за № 0006592305 від 21.12.2011 року та податкове повідомлення - рішення за № 0006602305 від 21.12.2011 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23.01.2012 р. адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "С-Інвест" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено в повному обсязі.

Скасовано податкове повідомлення-рішення від 21.12.2011 року №0006592305.

Скасовано податкове повідомлення-рішення від 21.12.2011 року №0006602305.

Не погодившись з прийнятою постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог позивача, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, а саме: пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України від 03.04.1997року №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" зі змінами та доповненнями, пп. 5.1 п.п. 5.2.1 п.5.2 п. п. 5.3.1 п.5.3 ст. 5 та п. п.11.2.1 п. 11.2. ст. 11 Закону України від 28 грудня 1994р. №334/94-ВР „Про оподаткування прибутку підприємств" (у редакції Закону України від 22 травня 1997р. №283/97-ВР із змінами та доповненнями).

В судовому засіданні представник відповідача повністю підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити.

Представник позивача заперечував проти задоволення вимог апеляційної скарги та просив постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2012 року здійснено заміну відповідача - Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова на її правонаступника - Державну податкову інспекцію у Дзержинському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судом першої інстанції встановлено, що спірні податкові повідомлення - рішення про визначення грошового зобов'язання з ПДВ були винесені ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова з посиланням на акт перевірки від 12.12.2011 за №5900/2305/32567175.

Згідно з висновками вказаного акту перевірки в діяльності позивача податковим органом виявлено порушення вимог діючого законодавства України, а саме: пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України від 03.04.1997року №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" зі змінами та доповненнями, п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 та п.п.11.2.1 п. 11.2. ст. 11 Закону України від 28 грудня 1994р. №334/94-ВР „Про оподаткування прибутку підприємств" (у редакції Закону України від 22 травня 1997р. №283/97-ВР із змінами та доповненнями).

На думку відповідача вказані порушення призвели до завищення валових витрат та безпідставно було віднесено суми до складу податкового кредиту ПДВ.

За результатами проведеної перевірки та складеного акту перевірки були винесені податкові повідомлення - рішення №0006592305 від 21.12.2011 року на загальну суму 78 125,00 грн. та податкове повідомлення - рішення № 0006602305 від 21.12.2011 року на загальну суму 70 961,25 грн.

Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що в ході судового розгляду знайшов підтвердження факт порушення спірними податковими повідомленнями-рішеннями прав та охоронюваних законом інтересів позивача в сфері публічно-правових відносин, а тому позов належить задовольнити.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (чинного на момент виникнення правовідносин) валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених відповідними документами.

П.п.11.2.1 п.11.2 ст. 11 вказаного закону визначено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Згідно з абз. 4 п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 ст. 9 зазначеного Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Господарські операції, що досліджувалися податковим органом при перевірці підприємства позивача, мали вплив на формування позивачем податкового кредиту у перевіряємий період.

Порядок обчислення і сплати податку на додану вартість на момент виникнення правовідносин регламентувався Законом України "Про податок на додану вартість" (в редакції, що була чинною на той момент).

Відповідно до чинного законодавства ПДВ є податком на споживання товарів (робіт, послуг) на митній території України і платником його виступає кожний суб'єкт (юридична чи фізична особа), який є споживачем цих товарів (робіт, послуг), незалежно від факту походження товарів. При цьому особи за умови реєстрації їх як платників ПДВ мають право відшкодовувати свої витрати із сплаченого податку за рахунок податку, отриманою з покупця.

При цьому, для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати, зокрема, податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту. (Підпункт 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість.).

Згідно з п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі, якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.п. 7.7.1 п.7.7 ст. 7 вказаного закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді справи в суді апеляційної інстанції, що між ТОВ "С-Інвест" (код ЄДРПОУ 32567175) та "Техенергоресурс" (код ЄДРПОУ 34566972) укладено договір підряду №248-Д від 01.10.2008 року на виконання будівельних робіт.

Докази виконання умов вказаного договору підтверджуються долученими до матеріалів справи калькуляцією, протоколом узгодження договірної ціни на виконання робіт на суму 299 015,44 грн., у т.ч. ПДВ, довідкою про вартість виконаних робіт за січень 2011 р. на загальну суму 299 015,44 грн., у т.ч. ПДВ та складеним актом здачі-прийняття робіт, було отримано та включено до реєстру податкову накладну № 9722 від 28.11.2008 року.

Оплата здійснювалась на підставі акта виконаних робіт у повному обсязі з поточного рахунку ТОВ "С-Інвест", що підтверджується платіжними дорученнями та банківською випискою, які містяться в матеріалах справи.

Також між ТОВ "С-Інвест" та ТОВ "Техенергоресурс" було укладено договір 30-С на виконання проектних робіт від 07.10.2009 року.

Докази виконання умов договору підтверджуються наданими до матеріалів справи документами, а саме: калькуляцією, протоколом узгодження договірної ціни та актами здачі-прийняття проектних робіт від 27.10.2010 року на суму 140 000, 00 грн. та від 25.02.2010 року на суму 240 000,00 грн. Було отримано та включено до реєстру податкові накладні № 43 від 27.01.2010 року (сума ПДВ - 23 333,33 грн.) та № 156 від 25.02.2010 року (сума ПДВ - 40 000,00 грн.)

Крім того, між ТОВ "С-Інвест" (Замовник) та ТОВ "Техенергоресурс" (Виконавець) 10.12.2009 року було укладено договір підряду за №31-С про виконання підрядних робіт.

Докази виконання умов договору підтверджуються документами, які містяться в матеріалах справи, а саме: калькуляцією, протоколом узгодження договірної ціни та актом здачі - прийняття проектних робіт від 10.02.2010 року на суму 238 000,00 грн., була отримана податкова накладна №114 від 10.02.2010 року (сума ПДВ - 39 666,67 грн.), яка включена до реєстру податкових накладних.

Також, між ТОВ "С-Інвест" та ТОВ "Техенергоресурс"19.05.2010 року укладено договір підряду за №34-С про виконання підрядних робіт.

Докази виконання умов договору підтверджуються документами, які містяться в матеріалах справи, а саме: калькуляцією, протоколом узгодження договірної ціни та актом здачі-прийняття проектних робіт від 27.09.2010 року на суму 300 000,00 грн., отримана податкова накладна №1073 від 27.09.2010 року (сума ПДВ - 50 000,00 грн.), що включена в реєстр податкових накладних.

Також, між ТОВ "С-Інвест" та ТОВ "Тех-Агроремпоставка" (код за ЄДРПОУ 36457279) укладено договір поставки №П-17/05 від 17.05.2010 року товарів (будівельних матеріалів).

Підтвердженням придбання товару є видаткова накладна №РН-3/6 від 03.06.2010 р. та видаткова накладна №31/5 від 31.05.2010 року. Було виписано, отримано та включено до реєстру податкові накладні: №2229 від 31.05.2010 року (сума ПДВ - 11 911,87 грн.) та №2371 від 03.06.2010 року (сума ПДВ - 7 126,79 грн.).

За умовою договору поставка товару здійснювалась самовивозом за рахунок покупця. Товар був отриманий 31 травня 2010 року та 03 червня 2010 року на складі продавця у м. Мерефа, Железнодорожний тупік, 32.

На виконання умов даного договору товар від ТОВ "Тех-Агроремпоставка" вивезено фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, за договором №15 від 08.12.2006 року, що підтверджується актом виконаних робіт (послуг) від 31.05.2010 року та актом виконаних робіт (послуг) від 03.06.2010 року.

З матеріалів справи вбачається, що вищевказані товари були реалізовані в повному обсязі ТОВ "ВЕКОМ" (код за ЄДРПОУ 33479090) за договором №31/05 від 31.05.2010 року. Продаж товарів підтверджується видатковою накладною №2 від 09.06.2010 року на суму 116 495,73 грн., в т.ч. ПДВ - 19 415,96 грн., податковою накладною №727 від 09.06.2010 року - сума ПДВ -19 415,96 грн., розрахунки з ТОВ "ВЕКОМ" врегульовані згідно акта заліку заборгованостей від 16.06.2010 року, відповідно до п. 2.2. даного договору ТОВ "ВЕКОМ"зобов'язалось прийняти товар на умовах самовивозу.

Крім того, між ТОВ "С-Інвест"та ТОВ "Тех-Агромаркетинг" укладено договір поставки № П-07-06 від 07.06.2010 року будівельних матеріалів (металева арматура).

Підтвердженням придбання товару є виписана видаткова накладна №РН-17/6 від 17.06.2010 р., податкова накладна №555 від 17.06.2010 року - сума ПДВ 6 768,67 грн.

Підтвердженням проведених розрахунків за договором є банківська виписка від 28.09.2010 року на суму 40 612,03 грн.

За умовою договору поставка товару здійснювалась самовивозом за рахунок покупця. Товар був отриманий 17 червня 2010 року на складі продавця у м. Мерефа, Железнодорожний тупік, 32. На виконання умов даного договору товар від ТОВ "Тех-Агромаркетинг"було вивезено фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, за договором №15 від 08.12.2006 року, що підтверджується актом виконаних робіт (послуг) від 17.06.2010 року.

Вищевказаний товар був використаний ТОВ "С-Інвест" в господарській діяльності, а саме був переданий субпідряднику відповідно до договору субпідряду для виконання останнім будівельних робіт відповідно до акту приймання - передачі матеріалів.

Зі змісту вказаних правочинів вбачається, що їх предметом не є речі, котрі обмежені в цивільному обороті, зміст прав та обов'язків сторін не суперечить закону, правочини за формою та змістом узгоджуються з вимогами закону.

Приєднані до справи копії платіжних документів засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості робіт за переліченими вище правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів. Безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та контрагента позивача спільного інтересу щодо їх отримання (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), в матеріалах справи немає.

Як вбачається з матеріалів справи, надані позивачем первинні бухгалтерські документи на виконання вищезазначених договорів за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зауважити на той факт, що відповідачем ні під час розгляду в суді першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції не було надано доказів на підтвердження фальшивості зазначених документів, або на невідповідність відомостей, зазначених в цих первинних документах, фактичним обставинам, або на відсутність у контрагентів статусу платника ПДВ на момент вчинення та виконання правочинів, або на завищення вартості робіт чи послуг, або на несумісність зазначених в документах робіт чи послуг з власною господарською діяльністю ТОВ "С-Інвест". У ході перевірки відповідачем не встановлено проведення ТОВ "С-Інвест" збиткових операцій, невикористання у власній господарській діяльності товарів, отриманих від контрагентів, взаємопов'язаності позивача та контрагентів, обізнаності щодо обставин господарювання один одного, вчинення ними узгоджених дій щодо отримання будь-якої вигоди (в тому числі і податкової).

Таким чином, будь-яких підстав, визначених Законом України "Про податок на додану вартість", які б виключали право позивача на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, в даному випадку, не вбачається.

З приводу викладеного в акті перевірки від 12.12.2011 р. № 5900/2305/32567175 твердження суб'єкта владних повноважень щодо нікчемності правочинів колегія суддів апеляційної інстанції зауважує на таке.

Правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.І ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228); у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави (ч.3 ст.228).

З норм ст. 228 Цивільного кодексу України чітко вбачається, що законодавець з 01.01.2011р. виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства з кола нікчемних правочинів, і відніс такі правочини до оспорюваних.

Відтак, з 01.01.2011р. повноваження на встановлення законності правочину, за яким платником податків було сформовано валові витрати обігу та виробництва або податковий кредит з ПДВ, зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, належать до виключної прерогативи судових органів.

При цьому, в силу приписів п.6 розділу І та п.5.2 розділу II Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено Наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772) до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсним правочину, за яким платником податків було сформовано валові витрати обігу та виробництва або податковий кредит з ПДВ, чи зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, податковий орган не має правових підстав для відображення в акті перевірки судження про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином.

З пояснень представника відповідача, наданих суду першої та апеляційної інстанцій встановлено, що укладені між позивачем та контрагентами у спірних правовідносинах договори в судовому порядку не оспорювались, таких, що набули законної сили, рішень судів з приводу визнання перелічених договорів недійсними немає.

Крім того, до суду не надано доказів щодо наявності обвинувальних вироків відносно посадових осіб позивача та його контрагентів щодо порушення податкового законодавства, а також щодо наявності умислу посадових осіб позивача на вчинення угод, які суперечать інтересам держави та суспільства.

Додатково необхідно звернути увагу на те, що згідно зі змістом суджень відповідача, котрі викладені в акті перевірки, висновок суб'єкта владних повноважень про відсутність факту реального вчинення господарських операцій спірних правочинів вмотивований виключно посиланням на акти ДПІ у Жовтневому районі міста Харкова.

Разом з тим, в силу ст.70 КАС України судження органу державної податкової служби України про нікчемність укладених суб'єктами господарювання правочинів не може бути визнано належним, допустимим і достатнім доказом невідповідності правочину вимогам закону.

Також, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зауважити на той факт, що чинне законодавство не ставить у залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання.

Якщо контрагент допустив порушення законодавства, у тому числі податкового, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Відсутність трудових ресурсів у контрагента та незнаходження його за юридичною адресою у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування покупцем податкового кредиту з ПДВ та валових витрат та не є підставою для позбавлення останнього даного права, якщо він виконав усі передбачені законом умови для цього і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту та валових витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було повністю дотримано всіх вимог закону з реалізації права на податковий кредит. Вказані позивачем суми підтверджені наявними у матеріалах справи копіями первинних бухгалтерських документів.

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що обставини, які викладені відповідачем в акті перевірки, неможливо кваліфікувати як порушення, що передбачені пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України від 03.04.1997року №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" зі змінами та доповненнями, п.п. 5.1, п.п. 5.2.1 п.5.2, п. п. 5.3.1 п.5.3 ст. 5 та п. п.11.2.1 п. 11.2. ст. 11 Закону України від 28 грудня 1994р. №334/94-ВР „Про оподаткування прибутку підприємств" (у редакції Закону України від 22 травня 1997р. №283/97-ВР із змінами та доповненнями).

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про обґрунтованість вимоги позивача щодо скасування податкових повідомлень-рішень № 0006592305 та № 0006602305 від 21.12.2011р.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції підтверджує, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.01.2012р. по справі № 2а-17835/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Гуцал М.І. Судді (підпис) (підпис) Зеленський В.В. П'янова Я.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: П'янова Я.В.

Повний текст ухвали виготовлений 28.04.2012 р.