Вирок

від 12.06.2012 по справі 1027/2254/12

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата 12.06.2012

Справа№ 1027/2254/12

Номер провадження: 1/1027/211/12

Cуддя доповідач:

Головуючий суддя: Кравченко .Л. М.

Справа № 1/1027/211/12

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12.06.2012 року Фастівський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого -судді Кравченко Л.М.,

при секретарях: Сабуняк Д.П., Борщ Л.А.,

з участю прокурора -Гущесова С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Фастові Київської області кримінальну справу за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Київ, українця, громадянина України, освіта неповна вища, неодруженого, маючого на утриманні одну неповнолітню дитину, працюючого директором приватного підприємства «Студія САПАР», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ст. 172 ч. 1 КК України, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1, будучи директором приватного підприємства "Студія САПАР" (свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 125757, видане Дарницькою районною у місті Києві державною адміністрацією 23.06.1999 р., ідентифікаційний код 30466183), являючись відповідно до Статуту приватного підприємства "Студія САПАР" особою, яка наділена організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими повноваженнями та має право приймати та звільняти працівників підприємства, встановлювати їм заробітну плату, видавати обов'язкові для працівників Підприємства накази та розпорядження, умисно з метою ухилення від сплати передбачених Податковим кодексом та Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" обов'язкових податків, зборів, страхових внесків та платежів до управління Пенсійного фонду України в Дарницькому районі міста Києва та Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва, умисно, грубо порушив законодавство України про працю.

Так, приватне підприємство "Студія САПАР" 23.06.1999 р. зареєстроване як юридична особа Дарницькою районною у місті Києві районною адміністрацією, основним видом діяльності якого відповідно до довідки №7334 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій від 08.10.2007 р. є виробництво дерев`яних будівельних конструкцій та столярних виробів (КВЕД 20.30.0). Виробничу діяльність ПП "Студія САПАР" здійснює у цеху по виробництву художнього паркету, який розташований за адресою: м.Фастів, вул. Орджонікідзе, 50, та належить ПП «Студія САПАР»на праві власності відповідно до договору купівлі-продажу частини нежитлової будівлі від 02.03.2005 р.

В своїй діяльності приватне підприємство "Студія САПАР" керується Статутом приватного підприємства "Студія САПАР", затвердженим засновником ОСОБА_1 18.06.1999 р. та зареєстрованим Дарницькою районною державною адміністрацією м.Києва 23.07.1999 р. за № 03311.

Відповідно до розділу 5 управління діяльністю підприємства здійснюється безпосередньо самим засновником, який є директором, і самостійно вирішує всі питання поточної діяльності. Директор діє від імені підприємства, представляє його інтереси, укладає від його імені угоди, видає доручення, відкриває рахунки в банках, приймає та звільняє працівників підприємства, встановлює їм заробітну плату, видає обов'язкові для працівників підприємства накази та розпорядження.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Згідно з ч. 4 ст. 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Частиною 6 ст. 43 Конституції передбачено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 2 цієї ж статті це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України) трудовий договiр укладається, як правило, в письмовiй формi.

Статтею 30 Закону України "Про оплату праці" передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.

У відповідності до ст. 253 КЗпП України особи, які працюють за трудовим договором (контрактом) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання або у фізичної особи, підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.

Згідно ст. 254 КЗпП України основними джерелами коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування є внески власників підприємств, установ, організацій або уповноважених ними органів чи фізичної особи, працівників.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно з абз. 2 п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платниками єдиного внеску є підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Проте, директор ПП "Студія САПАР" ОСОБА_1 без укладення трудових договорів залучив до роботи, пов'язаної з виробництвом дерев`яних будівельних конструкцій та столярних виробів, найманих працівників ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9

Встановлено, що ОСОБА_4 працював без укладення трудового договору на підприємстві з 21.07.2010 р. на посаді столяра, ОСОБА_6 - з 05.12.2011 на посаді столяра, ОСОБА_7 - з 20.07.2011 р. на посаді столяра, ОСОБА_2 працював з 03.10.2011 р. на посаді різноробочого, ОСОБА_3 працював з 01.02.2012 р. на посаді столяра, ОСОБА_5 - з 01.02.2012 р. на посаді столяра, ОСОБА_8 - з 01.02.2012 р. на посаді столяра, ОСОБА_9 - з 01.09.2011 р. на посаді столяра та по день проведення перевірки, тобто по 14.03.2012 р..

Вказані працівники працювали за усною домовленістю, без укладення трудових договорів, без ведення бухгалтерського обліку робочого часу, без офіційного нарахування і виплати заробітної плати та без проведення сплати підприємством страхових внесків до Фондів державного соціального страхування.

Відповідно укладених з грубим порушенням трудового законодавства України вказаних домовленостей, за виконану роботу в якості оплати за найману працю ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 в кінці кожного місяця отримували від уповноважених осіб ПП "Студія САПАР" заробітну плату на руки готівкою. При цьому, як показали вказані працівники, будучи допитаними в якості потерпілих, що за один робочий місяць ОСОБА_2 отримував 500,00 гривень заробітної плати, працюючи різноробочим, ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_5 отримували 1000,00 гривень заробітної плати на місяць, а ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_4 отримували заробітну плату в розмірі 1500,00 гривень, працюючи столярами.

Згідно акту перевірки державного інспектора праці №10-11-019/18 від 28.03.2012 р. встановлено, що директором ПП "Студія САПАР" в порушення вимог ст. 43 Конституції України та вимог ст.ст. 21-24-1 КЗпП України без укладення трудових договорів працювали вісім найманих працівників на посаді різноробочого та столярів, а саме: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, з 03.10.2011 р. різноробочим, ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_6, з 01.02.2012 р. столяром, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_7, з 21.07.2011 р. столяром, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_8, з 01.02.2012 р. столяром, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_9, з 05.12.2011 р. столяром, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_10, з 20.07.2011 р. столяром, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_11, з 01.02.2012 р. столяром, ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_12, з 01.09.2011 р. столяром.

Режим роботи вказаних працівників становив щоденно з 08 години до 17 години, обідня перерва з 12 до 13 години, вихідними днями були субота та неділя, тобто мав місце повний робочий день при п'ятиденному робочому тижні.

За виконану роботу працівники отримували в кінці місяця на руки заробітну плату в розмірі 500,00-1500,00 гривень готівкою на руки без оформлення відповідних бухгалтерських документів (табелю робочого часу, відомостей про нарахування та виплату заробітної плати найманим працівникам) чим порушено вимоги ст.ст. 9, 24, 30 Закону України "Про оплату праці", якими передбачено обов'язок власника забезпечити достовірний облік виконуваної роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку, ст.ст. 94, 95, 96, 97, 115 КЗпП України, відповідно до яких встановлюється порядок виплати та розмір заробітної плати.

В порушення вимог ст. 46 Конституції України, ст.ст. 253, 254 КЗпП України зазначеним працівникам за період роботи на приватному підприємстві "Студія САПАР", директором якого є ОСОБА_1, не проводилась сплата страхових внесків до фондів державного соціального страхування.

Зокрема, відповідно до розрахунку, наданого управлінням Пенсійного фонду України в Дарницькому районі м.Києва за №1615/05 від 29.03.2012 р., всупереч Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" директором ПП "Студія САПАР" ОСОБА_1 до бюджету не сплачено внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з використанням неоформленої робочої сили в сумі 27754,88 грн., а саме за період з 03.10.2011 р. по 10.03.2012 р. роботи ОСОБА_2 із заробітною платою 500,00 гривень не сплачено внесків на суму 1153,29 грн., за період з 01.02.2012 р. по 28.03.2012 о. роботи ОСОБА_3 із заробітною платою 1000,00 гривень не сплачено 802,28 грн., за період з 21.07.2010 р. по 28.03.2012 р. роботи ОСОБА_4 із заробітною платою 1500,00 гривень не сплачено 12248,83 грн., за період з 01.02.2012 р. по 28.03.2012 р. роботи ОСОБА_5 із заробітною платою 1000,00 грн. не сплачено 802,28 грн., за період з 05.12.2011 р. по 28.03.2012 р. роботи ОСОБА_6 із заробітною платою 1000,00 гривень не сплачено 1587,24 грн., за період з 20.07.2011 р. по 28.03.2012 р. роботи ОСОБА_7 із заробітною платою 1500,00 гривень не сплачено 5295,08 грн., за період з 01.02.2012 р. по 28.03.2012 р. роботи ОСОБА_8 із заробітною платою 1500,00 гривень не сплачено 1203,43 грн., за період з 01.09.2011 р. по 28.03.2012 р. роботи ОСОБА_9 із заробітною платою 1500,00 гривень не сплачено 4362,43 грн.

Крім того, внаслідок не оформлення директором ПП "Студія САПАР" трудових відносин із найманими працівниками, до бюджету не надходили передбачені ст. 167 Податкового кодексу України відрахування з доходів фізичних осіб. Відповідно до розрахунку Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м.Києва за №1259/10/17-520 від 30.03.2012 р. за період роботи неоформлених працівників на ПП "Студія САПАР", а саме ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, до державного бюджету не надійшло 7100,66 грн. податкових платежів.

Вказаними діями директор ПП "Студія САПАР" ОСОБА_1 істотним чином порушив передбачені Конституцією України та Законами України гарантії і права громадянина на працю, соціальне страхування та на пенсійне забезпечення, чим позбавив ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 наданого їм законодавством України права реалізації та користування трудовими гарантіями і свободами.

Враховуючи викладене, директор приватного підприємства "Студія САПАР" ОСОБА_1 грубо порушив законодавство про працю, а саме вимоги ст. 43 Конституції України, ст.ст. 21 -24-1, 29, 94-97, 115, 253, 254 КЗпП України, ст.ст. 9, 24, 30 Закону України "Про оплату праці", ст. 167 Податкового кодексу України, ст.ст. 4, 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Цивільний позов у справі не заявлено.

Потерпілі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_4 до суду не з'явилися, про слухання справи судом повідомлені належно, до суду надіслали заяви про слухання справи за їх відсутності, претензій матеріального характеру до підсудного не мають.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_1 в пред'явленому йому обвинуваченні за ст. 172 ч. 1 КК України винним себе визнав повністю та пояснив, що він є директором і власником приватного підприємства «Студія «САПАР», яке зареєстровано в м.Києві. З 2004 р. і по даний час на території м.Фастова здійснює роботу цех по виробництву художнього паркету. Вказане приміщення належить ПП «Студія САПАР»на праві власності. В цеху на виробництві з 2010 р. по 2012 р. працювало вісім працівників: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_10, з якими не були оформлені трудові договори. Оскільки не було роботи, то він попросив людей, щоб вони звільнилися, а потім, коли робота з'явилася, він запросив їх працювати, проте не оформив з ними трудових договорів. Режим роботи цих працівників становив щоденно (якщо є замовлення) з 08 години до 17 години, обідня перерва з 12 до 13 години, вихідні дні - субота і неділя. Коли є замовлення, вони працюють повний робочий день при п'ятиденному робочому тижні. Лише ОСОБА_2 працював не 5 днів на тиждень, а 2-3 дні на тиждень. Заробітна плата працівників у середньому за вказаний період складала 1000,00-1500,00 грн. на місяць. Розмір заробітної плати загалом залежав від кількості відпрацьованого протягом місяця часу, кількості виготовленої продукції. Заробітна плата виплачувалася один раз на місяць за місяць роботи готівкою на руки, при отриманні заробітної плати в бухгалтерських документах за той час, коли вказані працівники працювали не офіційно, вони не підписувались. Заробітна плата працівникам видавалась ОСОБА_1 або ж передавалась для видачі працівникам ОСОБА_11 Страхові внески до соціальних фондів та податки на вказаних працівників за час їх роботи на ПП «Студія САПАР»без офіційного оформлення не сплачувались.

У вчиненому щиро розкаюється, просить суворо не карати, оскільки всі порушення ним усунуто, добровільно відшкодовано завдані збитки.

Підсудний також погодився на скорочений варіант розгляду справи, показання підсудного ОСОБА_1 відповідають фактичним обставинам справи і ніким не оспорюються.

Крім повного визнання підсудним своєї вини, його винність у скоєному підтверджується матеріалами кримінальної справи, які ніким не оспорюються.

Тому відповідно до ч. 3 ст. 299 КПК України визнавши недоцільним дослідження доказів щодо фактичних обставин справи, з'ясувавши правильне розуміння підсудним ОСОБА_1 цих обставин і роз'яснивши останньому, що у такому випадку він буде позбавлений права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку, а зможе оскаржити лише міру покарання, суд приходить до висновку, що в судовому засіданні повністю знайшла своє підтвердження вина підсудного ОСОБА_1 у грубому порушенні законодавства про працю, а його дії кваліфіковано вірно за ст. 172 ч. 1 КК України.

Згідно ст. 66 КК України обставинами, що пом'якшують його покарання, є щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування завданого збитку.

Згідно ст. 67 КК України обставин, що обтяжують його покарання, не виявлено.

Крім того, вирішуючи питання про вид та розмір покарання, судом враховується характер та ступінь суспільної небезпеки скоєного злочину, особа підсудного, який за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, має на утриманні неповнолітнього сина ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_14, раніше не судимий, його ставлення до вчиненого.

При викладених обставинах його виправлення та перевиховання можливе без ізоляції від суспільства з призначенням покарання в межах санкції ст. 172 ч. 1 КК України.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 321, 323-324 КПК України, суд, -

3 А С У Д И В :

ОСОБА_1 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ст. 172 ч. 1 КК України і призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 (вісімсот п'ятдесят) грн.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд з постійного місця проживання ОСОБА_1 залишити без змін.

Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду Київської області через Фастівський міськрайонний суд Київської області протягом 15 діб з моменту його проголошення, а засудженим - протягом 15 діб з моменту вручення йому копії вироку.

Суддя Л.М.Кравченко