Постанова

від 07.11.2006 по справі 20-5/303-4/347-12/122-6/098

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ГОСПОДАРСЬКИЙ 

СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

"07"

листопада 2006 р.  11:55

справа

№ 20-5/303-4/347-12/122-6/098

Господарський

суд міста Севастополя в складі:

судді Лазарева С.Г., при секретарі Єфременко О.О.,

розглянувши

у відкритому судовому засіданні в місті Севастополі адміністративну справу

за

позовом Державної податкової  інспекції у

Гагарінському районі м. Севастополя до

суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 про визнання свідоцтва про

сплату єдиного податку недійсним,

за

участю представників:

позивача

-Чистякової Вікторії Вікторівни, начальника юридичного відділу, довіреність №

21/10-011/2006 від 07.06.2006,

відповідача

-ОСОБА_1, паспорт АР № НОМЕР_1 від 25.04.2000,

С у т ь   с п о р

а:

Постанова

виноситься після оголошеної перерви з 02.11.2006 до 07.11.2006.

Державна

податкова інспекція у Гагарінському районі м. Севастополя звернулася до суду з

позовною заявою до суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 про визнання

свідоцтва про сплату єдиного податку недійсним.

Свої

вимоги Державна податкова інспекція у Гагарінському районі м. Севастополя

обґрунтовує тим, що відповідач здійснює діяльність у сфері ігорного бізнесу,

перехід на спрощену систему оподаткування відповідача є незаконним, оскільки

діяльність у сфері ігорного бізнесу не підпадає під дію Указу Президента

України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів

малого підприємництва”.

Рішенням

господарського суду м.Севастополя від 16.11.2004, залишеним без змін постановою

Севастопольського апеляційного господарського суду від 22.12.2004 у позові

відмовлено.

Судові

рішення вмотивовані відсутністю порушення відповідачем  ст.5 Закону України “Про патентування  деяких видів підприємницької діяльності”,

ст.2 Закону України “Про державну підтримку малого підприємництва”, оскільки

послуги, які надає відповідач, не є ігорним бізнесом та не потребують

патентування, тому така діяльність може оподатковуватись по спрощеній системі

оподаткування.

Постановою

Вищого господарського суду України від 14.04.2005 постанова Севастопольського

апеляційного господарського суду від 22.12.2004 та рішення господарського суду

м.Севастополя від 16.11.2004 скасовані, справа передана на новий розгляд до

господарського суду м.Севастополя.

Колегія

суддів Вищого господарського суду України зазначила, що судами попередніх

інстанцій не з'ясовано питання та не проведений належний аналіз роду та мети

діяльності позивача в розумінні приписів статті 5 Закону України “Про

патентування деяких видів підприємницької діяльності” та   ст. 16 Закону України “Про фізичну культуру

і спорт”, якою визначене поняття спортивних змагань. Не з'ясування даного

питання виключає можливість з однозначністю встановити, чи відноситься

діяльність позивача з надання більярдних столів у прокат до грального бізнесу у

розумінні статті 5 Закону України “Про патентування деяких видів

підприємницької діяльності”.

Рішенням

господарського суду м. Севастополя від 21.07.2005, залишеним без змін

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 11.10.2005 в

задоволені позову відмовлено.

Судові

рішення мотивовано тим, що діяльність здійснювана відповідачем не містить ознак

азартної гри, а також не належить до ігорного бізнесу, таким чином на нього не

поширюється сфера дії Закону України „Про патентування деяких видів

підприємницької діяльності”.

Ухвалою

Вищого адміністративного суду України від 26.07.2006 касаційна скарга Державної

податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя задоволена частково,

постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 11.10.2005 та

рішення господарського суду м. Севастополя від 21.07.2005 у справі №

20-5/303-4/347-12/122 скасовані, а справа направлена на новий розгляд до

господарського суду м. Севастополя.

Судова

колегія Вищого адміністративного суду України зазначила, що судами не з'ясовано

питання та не проведений належний аналіз роду та мети діяльності позивача в

розумінні приписів статті 5  Закону

України “Про патентування деяких видів підприємницької діяльності” та ст.16

Закону України „Про фізичну культуру і спорт”. Крім того, в ухвалі Вищого

адміністративного суду України від 26.07.2006 зазначено, що судами фактично не

були досліджені питання, викладені у постанові Вищого господарського суду

України від 14.04.2005 у справі № 20-5/303-4/347.

Ухвалою

господарського суду м.Севастополя від 15.09.2006 справа прийнята до провадження

суддею Лазаревим С.Г., привласнивши їй № 20-5/303-4/347-12/122/6/098.

Відповідач

з позовними вимогами не згоден, у відзиві на позов (вх. № 26201 від 25.09.2006)

просить у задоволені позовних вимог ДПІ у Гагарінському районі відмовити з

підстав, викладених в ньому.

Згідно

ст.ст.27, 49, 51, 130 Кодексу адміністративного судочинства України,

представникам сторін роз'яснені їх процесуальні права і обов'язки.

Розглянувши

матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслуховуючи пояснення

представників сторін, суд

в с т а н о в и в:

Суб'єкт

підприємницької діяльності ОСОБА_1 зареєстрований як суб'єкт підприємницької

діяльності Гагарінською районною державною адміністрацією м.Севастополя

28.03.2002 за №НОМЕР_2, перебуває на обліку в ДПІ у Гагарінському  районі м. Севастополя як платник податків і

зборів з 18.06.2002 за № НОМЕР_3.

Відповідно

до Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку і

звітності суб'єкта малого підприємництва» № 727/98 від 03.07.1998, з наступними

змінами та доповненнями, суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_1. на

підставі заяви про право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку і

звітності на 2004 рік, для здійснення наступних видів діяльності: водні

атракціони, громадське харчування, утримування більярдних столів,

послуги сауни, здача у найом житлових приміщень, було видано свідоцтво серії

Б  № НОМЕР_4 на право застосування

спрощеної системи оподаткування, обліку і звітності (т.1 а.с. 61).

23.04.2004

співробітниками Державної податкової адміністрації у м. Севастополі проведена

перевірка дотримання відповідачем законодавства України по контролю за

здійсненням розрахункових операцій  в

сфері готівкового та без готівкового обігу суб'єктами підприємницької

діяльності у господарської одиниці, більярдної, яка належить суб'єкту

підприємницької діяльності ОСОБА_1. та розташована адресою: м.Севастополь,

вул.АДРЕСА_1 , за результатами якої складений акт, прикладений до матеріалів

справи.

В

ході перевірки встановлено, що відповідач здійснює діяльність  по наданню послуг в сфері ігорного бізнесу

без патенту, а саме - гра в більярд з щогодинної сплатою за

користування  більярдними столами.

В

обґрунтування своїх вимог ДПІ у Гагарінському районі м.Севастополя стверджує,

що відповідно до статей 5, 11 Закону України “Про державну підтримку малого

підприємництва” введення спрощеної системи оподаткування, бухгалтерської

звітності та обліку є одним з основних напрямів державної підтримки малого

підприємництва, суть якої в заміні сплати установлених законодавством податків

та зборів сплатою єдиного податку.

Потому

сфера діяльності вказаного Закону та відповідно круг суб'єктів підприємництва,

діяльності яких держава вирішила оказати підтримку,  обмежені. Згідно  статті 2 Закону його дія не поширюється на

суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють діяльність  в сфері ігорного бізнесу. Таким чином,

положення Указу Президента України не можуть поширятися на суб'єктів

підприємницької діяльності,  здійснюючих

діяльність в сфері ігорного бізнесу, постільку це би суперечило вказаної нормі

Закону України “Про державну підтримку малого підприємництва”.

          Отже, позивач вважає, що утримання

більярдних столів, яке здійснює відповідач, відноситься до грального бізнесу.

Відповідно

до положень статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, провівши

оцінку представленим доказам, суд вважає вимоги ДПІ у Гагарінському районі

м.Севастополя по визнання свідоцтва єдиного податку, яке було видане суб'єкту

підприємницької діяльності ОСОБА_1. на право застосування спрощеної системи

оподаткування на 2004 рік  такими, що не

підлягають задоволенню з наступних підстав.

Указ

Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності

суб'єкта малого підприємництва»передбачає запровадження для суб'єктів малого

підприємництва, зокрема для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку

діяльність без створення юридичної особи, спрощеної системи оподаткування,

обліку та звітності, яка полягає в оподаткуванні доходів за єдиним податком.

Для цього суб'єкт підприємництва повинен одержати в органах державної

податкової служби України свідоцтво про сплату єдиного податку. Відповідно до

пункту 7 цього Указу він не застосовується до суб'єктів підприємницької

діяльності, на яких поширюється дія Закону про патентування підприємницької

діяльності в частині придбання спеціального патенту.

Відповідно

до положень статті 5 Закону України “Про патентування деяких видів

підприємницької діяльності” № 98/96-ВР від 23.03.1996, з наступними змінами та

доповненнями, патентуванню підлягають операції з надання послуг у сфері

грального бізнесу, які здійснюються суб'єктами підприємницької діяльності або

їх структурними (відокремленими) підрозділами. Під гральним бізнесом у цьому

Законі слід розуміти діяльність, пов'язану з влаштуванням казино, інших

гральних місць (домів), гральних автоматів з грошовим або майновим виграшем,

проведенням лотерей (крім державних) та розиграшів з видачею грошових виграшів

у готівковій або майновій формі.

Наведена

норма Закону України “Про патентування деяких видів підприємницької діяльності”

встановлює, що надання послуг з використання столів для більярду відноситься до

сфери грального бізнесу, крім використання більярдних столів для спортивних

аматорських змагань. При цьому поняття грального бізнесу є ширшим за

поняття  влаштування азартної гри.

Постановою

Кабінету Міністрів України № 1800 від 20 листопада 2003 затверджений „Порядок

проведення внутрішнього фінансового моніторингу суб'єктами господарювання, що

провадять господарську діяльність з організації та утримання казино, інших

гральних закладів, і ломбардами”, пунктом 2 якого встановлено, що азартна гра -

гра, участь у якій дає змогу набувати гроші, інше майно або майнові права, результат

якої визначається діями, цілком або частково залежними від випадку, умовою

участі в якій є внесення гравцем ставки (в тому числі ігри в букмекерських

конторах, на іподромах та інших видах тоталізатора).

Гральний

заклад - окреме приміщення або будівля з гральним залом (залами) для

відвідувачів, у якому (яких) проводяться азартні ігри.

Але

як свідчать матеріали справи, відповідач надавав послуги гри на більярді,

надаючи колі для гри на час за плату, і при цьому грошовий або майновий виграш

не передбачався, ані суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1., ані ти особи,

яки користувалися більярдними столами ні яких ставок не робили, ніякого

майнового виграшу не отримували.

Таким

чином, суд дійшов до висновку, що відповідачем надавалися послуги, яки не є

ігорним бізнесом, тому не потребують патентування.

Отже,

діяльність відповідача не містить ознак азартної гри, оскільки він має

більярдні столи, гра на яких не передбачає грошового або майнового виграшу,

оплата приймається за кожну годину користування столом.

Доказів

того, що гра на більярдному столі, розташованому у приміщенні відповідача,

передбачала грошовий або майновий виграш, суду надано не було.

Крим

того, діяльність відповідача по утриманню більярдних столів, а фактично по

сдаче їх у найом, не можна віднести до змагань, оскільки статтею 16 Закону

України „Про фізичну культуру і спорт” №  

3808-XII від  24.12.1993, з

подальшими змінами та доповненнями, основною формою функціонування та вияву

спорту є спортивні змагання, що організовуються за відповідними правилами з

метою виявлення та уніфікованого порівняння досягнень людей в різних видах

спорту, з офіційним визначенням переможців змагань. Умови та порядок проведення

змагань встановлюються їх організаторами, якщо інше не передбачено актами

законодавства або відповідними міжнародними правилами.

18.10.2006

на вимогу суду Відділ у справах молоді та спорту Севастопольської міської

державної адміністрації повідомив, що суб'єкт підприємницької діяльності

ОСОБА_1. не звертався до Відділу про проведення змагань взагалі та за адресою

м.Севастопль, вул.АДРЕСА_1, зокрема.

Ніяких

договорів про спільну діяльність Відділу у справах молоді та спорту

Севастопольської міської державної адміністрації з суб'єктом підприємницької

діяльності ОСОБА_1. не укладалося.

Крім

того, резолютивна частини позовної заяви ДПІ у Гагарінському районі

м.Севастопля містить вимогу визнання свідоцтва на право застосування спрощеної

системи оподаткування, обліку і звітності у сфері комп'ютерних ігор, водних

атракціонів, громадського харчування, здачі житла у найом, здачі

більярду  в оренду, тобто, в загалі,

що позбавило би відповідача здійснювати інші види діяльності, вказані у

свідоцтві, щ оспорюється.

В

ході судового розглядом судом направлявся запит на адресу ДПІ у Гагарінському

районі м.Севастополя з вимогою повідомити на якої системи оподаткування

знаходиться суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1.

Листом

за вих. № НОМЕР_5 від 17.10.2006 ДПІ у Гагарінському районі м.Севастополя

повідомила, що за період 2003-2006 рік суб'єкту підприємницької

діяльності ОСОБА_1. видавалися свідоцтва про сплату єдиного податку з вказівкою

виду діяльності, заявленого суб'єктом, а саме: громадське харчування, здача  більярдних столів у найом, послуги

автостоянки (з 08.11.2005), водні атракціони, послуги сауни.

Отже,

судом встановлено, що після звернення з позовом до суду, позивач продовжує

видавати суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_1. свідоцтва про сплату

єдиного податку.

Частиною

2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та

органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на

підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та

законами України.

Пунктом

2 Порядку видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку, затвердженого наказом

Державної податкової адміністрації України від 29.10.1999 № 599, зареєстровано

в Міністерстві юстиції України 02.11.1999 за № 752/4045 , орган державної

податкової служби за місцем державної реєстрації суб'єкта підприємницької

діяльності - фізичної особи за наявності платіжного документа про сплату

єдиного податку зобов'язаний протягом десяти робочих днів після отримання заяви

безоплатно видати Свідоцтво або надати письмову мотивовану відмову.

Відповідно

до пункту 1 статті 16 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 кожна особа має

право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового

права та інтересу.

Пунктом

2 цієї статті встановлений перелік способів захисту цивільних прав та

інтересів, а саме:

1)

визнання права;

2)

визнання правочину недійсним;

3)

припинення дії, яка порушує право;

4)

відновлення становища, яке існувало до порушення;

5)

примусове виконання обов'язку в натурі;

6)

зміна правовідношення;

7)

припинення правовідношення;

8)

відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9)

відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10)

визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади,

органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування,

їхніх посадових і службових осіб.

Таким

чином,  у суду немає правових підстав для

визнання свідоцтва на право застосування спрощеної системи оподаткування,

обліку і звітності, яке було видано суб'єкту підприємницької діяльності

ОСОБА_1., недійсним, оскільки ані нормами Цивільного кодексу України та

Господарського кодексу України, ані іншими законами саме такий спосіб захисту

цивільного права та інтересу не передбачений.

Отже,

позовні вимоги задоволенню не підлягають.

На

підставі висловленого, керуючись ст. 94, 158-163, Кодексу адміністративного

судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.          У задоволені позову відмовити.

2.          Копії постанови направити сторонам.

Постанова

може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного

господарського суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк

з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після

цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної

інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного

судочинства України.

Постанова

набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне

оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про

апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, постанова

набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя                                    

підпис                                                 

С.Г.Лазарев

З

оригіналом згідно

Суддя                                                                                         

С.Г.Лазарев

14.11.2006

Постанова

складена та підписана

в

порядку ч. 3 ст. 160 КАС України

14.11.2006р.