Ухвала

від 27.04.2012 по справі 0519/4182/2012

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МАРІУПОЛЯ

27.04.2012

Справа 6/0519/134/12

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 квітня 2012 року

Жовтневий районний суд м. Маріуполя у складі:

судді Ковтуненко В.О.,

при секретарі Дандик С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Маріуполі подання Жовтневого відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції про обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1, зацікавлена особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Арго», Управління міського майна Маріупольської міської ради,

В С Т А Н О В И В:

У Жовтневому відділі ДВС ММУЮ на виконанні знаходиться наказ №16/46 від 08.04.2011 року, виданий Господарським судом Донецької області про стягнення з ТОВ «Арго»на користь місцевого бюджету Жовтневого району міста Маріуполя заборгованості з орендної плати в розмірі 9881,48 гривень та пені в сумі 173,97 гривень. Станом на 04.04.2012 року вищевказаний наказ боржником не виконано.

18.04.2012 року до суду надійшло подання начальника Жовтневого відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України громадянина України ОСОБА_1, на якого покладено обов'язки керівника ТОВ «Арго»ЄДРПОУ 13503323, що знаходиться за адресою: місто Маріуполь, проспект Леніна, 121, що підтверджується Витягом та довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 10.02.2012 року.

Відповідно до ч.2 ст.377-1 ЦПК України суд негайно розглядає подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця.

Суд, вивчивши надані до подання матеріали, вважає, що подання задоволенню не підлягає за наступними підставами.

Відповідно до ст.33 Конституції України, яка є Основним законом України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Відповідно до ст.9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Так, частинами 2-3 ст.12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, який ратифіковано Указом Президії Верховної Ради Української РСР № 2148-VIII від 19.10.1973р. встановлено, що кожна людина має право, покидати будь-яку країну, включаючи свою власну, і це право не може бути об'єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, та які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав та свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними у цьому пакті.

Частинами 2-3 ст.2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яку ратифіковано Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997р. та який є невід'ємною частиною зазначеної Конвенції, встановлено, що кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною, на здійснення цього права не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Згідно з п.2 ч.1 ст.6 та ст.8 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України»- громадянин України може бути тимчасово обмежений у праві виїзду за кордон, якщо відносно нього діють неврегульовані аліментні, договірні чи інші невиконані зобов'язання - до виконання зобов'язань або розв'язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках. У разі відмови громадянину у виїзді за кордон він може оскаржити цю дію у судовому порядку.

Однак, стаття 19 Закону України «Про державну прикордонну службу України»вказує, що обмеження права громадян на виїзд з України належить до виключної компетенції Адміністрації Державної прикордонної служби України, а пункт 8 цієї статті покладає на державну прикордонну службу України обов'язок запобігання і недопущення в'їзду в Україну або виїзду з України осіб, яким згідно з законодавством не дозволено в'їзд в Україну або яких тимчасово обмежено в праві виїзду з України.

Тому за таких обставин, суд вважає, що немає достатніх правових підстав в обмеженні у праві виїзду за межі України громадянина України ОСОБА_1, який не є боржником та на якого покладено обов'язки керівника юридичної особи ТОВ «Арго».

На підставі ст.33 Конституції України, ч.2-3 ст.12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, ч.2-3 ст.2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ст.11 Закону України «Про виконавче провадження», ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», ст. ст. 8, 208-210, 377-1 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

В задоволенні подання Жовтневого відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції про обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1, зацікавлена особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Арго», Управління міського майна Маріупольської міської ради, відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького Адміністративного апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Маріуполя шляхом подачі апеляційної скарги в 5-денний строк з дня винесення ухвали.

Суддя В.О. Ковтуненко