Рішення

від 14.06.2012 по справі 17/5007/50/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "14" червня 2012 р. Справа № 17/5007/50/12

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Шніт А.В.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 дов. б/н від 01.03.2012р.

від відповідача: не з'явився

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного підприємства "Житомиррадіоком" (м. Житомир)

до Міського комунального підприємства "Бердичівводоканал" (м. Бердичів, Житомирська область)

про стягнення 1537,55грн.

Позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача на його користь 1537,55грн., з яких: 1280,47грн. заборгованості за поставлений товар, 71,87грн. 3% річних, 135,73грн. інфляційних нарахувань, 49,48грн. пені.

В судовому засіданні 31.05.2012р. представник позивача повідомив суд про сплату заборгованості відповідачем, на підтвердження чого подав банківську виписку.

В судовому засіданні 31.05.2012р. відповідно до ст.ст. 17, 21-1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб-підприємців" судом зроблено електронний запит від 31.05.2012р. за №13938914 та роздрукований спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб-підприємців щодо відповідача який долучено до матеріалів справи.

07.06.2012р. на адресу суду від відповідача надійшла заява, в якій просить суд припинити провадження у справі у зв'язку з погашенням суми заборгованості.

В судовому засіданні 14.06.2012р. представник позивача повідомив суд про сплату відповідачем заборгованості та підтримав позовні вимоги в частині стягнення 71,87грн. 3% річних, 135,73грн. інфляційних нарахувань, 49,48грн. пені.

Представник відповідача в судове засідання 14.06.2012р. не з'явився, про причину неявки суд не повідомив, відзиву на позовну заяву суду не надав, хоча про час та місце судового розгляду був належним чином повідомлений.

Відповідно до ст.75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Житомиррадіоком" (позивач у справі) передало Міському комунальному підприємству "Бердичівводоканал" (відповідач у справі) товар на загальну суму 1280,47грн., що підтверджується видатковими накладними: №Жит-038671 від 17.05.2010р.; №Жит-038672 від 17.05.2010р.; №Жит-039725 від 01.06.2010р.; №Жит-041156 від 22.06.2010р.; №Жит-041230 від 23.06.2010р.; №Жит-042376 від 09.07.2010р.; №Жит-042377 від 09.07.2010р.; №Жит-042378 від 09.07.2010р.; №Жит-046178 від 31.08.2010р. (а.с. 13-17), оригінали яких були оглянуті в судовому засіданні.

Отже, між сторонами виникли правовідносини купівлі - продажу.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

На оплату поставленого товару, позивачем в період з 17.05.2010р. по 31.08.2010р. були виставлені відповідачу рахунки-фактури (а.с. 43-51):

- №Жит-038956 від 17.05.2010р. з вказанням строку оплати до 24.05.2010р. на суму 661,26грн.;

- №Жит-038958 від 17.05.2010р. з вказанням строку оплати до 24.05.2010р. на суму 66,00грн.;

- №Жит-039925 від 01.06.2010р. з вказанням строку оплати до 08.06.2010р. на суму 84,10грн.;

- №Жит-041464 від 22.06.2010р. з вказанням строку оплати до 29.06.2010р. на суму 50,65грн.;

- №Жит-041570 від 23.06.2010р. з вказанням строку оплати до 30.06.2010р. на суму 10,48грн.;

- №Жит-042725 від 09.07.2010р. з вказанням строку оплати до 16.07.2010р. на суму 370,50грн.;

- №Жит-042726 від 09.07.2010р. з вказанням строку оплати до 16.07.2010р. на суму 64,02грн.;

- №Жит-042727 від 09.07.2010р. з вказанням строку оплати до 16.07.2010р. на суму 484,48грн.;

- №Жит-046493 від 31.08.2010р. з вказанням строку оплати до 07.09.2010р. на суму 89,52грн.;

Факт отримання вищезазначених рахунків - фактур відповідачем з вказанням строку оплати підтверджується вищевказаними видатковими накладними, в яких ці рахунки відображені.

Таким чином, відповідач зобов'язаний оплатити отриманий товар за видатковими накладними:

- №Жит-038671 від 17.05.2010р. до 24.05.2010р.;

- №Жит-038672 від 17.05.2010р. до 24.05.2010р.;

- №Жит-039725 від 01.06.2010р. до 08.06.2010р.;

- №Жит-041156 від 22.06.2010р. до 29.06.2010р.;

- №Жит-041230 від 23.06.2010р. до 30.06.2010р.;

- №Жит-042376 від 09.07.2010р. до 16.07.2010р.;

- №Жит-042377 від 09.07.2010р. до 16.07.2010р.;

- №Жит-042378 від 09.07.2010р. до 16.07.2010р.;

- №Жит-046178 від 31.08.2010р. до 07.09.2010р.

Відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, внаслідок чого, станом на день пред'явлення позову до суду, утворилась заборгованість перед позивачем за отриманий товар в сумі 1280,47грн.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, 30.05.2012р., тобто після пред'явлення позову до суду (згідно відмітки діловодної служби господарського суду Житомирської області позов зареєстровано 16.05.2012р. за вх.№5007/788/12), платіжним дорученням №477 від 30.05.2012р. (а.с. 40) відповідач перерахував позивачу 1280,47грн. боргу.

Отже, станом на день розгляду справи 14.06.2012р. заборгованість відповідача перед позивачем відсутня.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача за період з 17.05.2010р. по 14.05.2012р. сума 3% річних становить 71,87грн.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, позивач невірно здійснив розрахунок суми 3% річних, вважаючи, що у 2012 році кількість днів складає 365, тоді як 2012 рік налічує 366 днів та не врахувавши при цьому, що строк для виконання зобов'язання у відповідача встановлений рахунками-фактурами, про що зазначалось вище.

Відповідно до ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Враховуючи викладене, суд самостійно нараховує суму 3% річних по видатковим накладним:

№Жит-038671 від 17.05.2010р., №Жит-038672 від 17.05.2010р.:

- за період з 25.05.2010р. по 31.12.2011р. за 586 днів (126,72 (сума боргу) х 3% х 586 (кількість прострочених днів) : 365 (кількість днів у 2010-2011 роках) = 6,10грн.;

- за період з 01.01.2012р. по 14.05.2012р. за 135 днів (126,72 (сума боргу) х 3% х 135 (кількість прострочених днів) : 366 (кількість днів у 2012 році) = 1,40грн.

Отже сума 3% річних по видатковим накладним: №Жит-038671 від 17.05.2010р., №Жит-038672 від 17.05.2010р. складає 7,50грн.

№Жит-039725 від 01.06.2010р.:

- за період з 09.06.2010р. по 31.12.2011р. за 571 днів (84,10 х 3% х 571 : 365) = 3,95грн.;

- за період з 01.01.2012р. по 14.05.2012р. за 135 днів (84,10 х 3% х 135 : 366) = 0,93грн.;

Отже сума 3% річних по видатковій накладній №Жит-039725 від 01.06.2010р. складає 4,88грн.

№Жит-041156 від 22.06.2010р.:

- за період з 30.06.2010р. по 31.12.2011р. за 550 днів (50,65 х 3% х 550 : 365) = 2,29грн.;

- за період з 01.01.2012р. по 14.05.2012р. за 135 днів (50,65 х 3% х 135 : 366) = 0,56грн.

Отже сума 3% річних по видатковій накладній №Жит-041156 від 22.06.2010р. складає 2,85грн.

№Жит-041230 від 23.06.2010р.:

- за період з 01.07.2010р. по 31.12.2011р. за 549 днів (10,48 х 3% х 549 : 365) = 0,47грн.;

- за період з 01.01.2012р. по 14.05.2012р. за 135 днів (10,48 х 3% х 135 : 366) = 0,12грн.

Отже сума 3% річних по видатковій накладній №Жит-041230 від 23.06.2010р. складає 0,59грн.

№Жит-042376 від 09.07.2010р., №Жит-042377 від 09.07.2010р., №Жит-042378 від 09.07.2010р.:

- за період з 17.07.2010р. по 31.12.2011р. за 533 днів (919,00 х 3% х 533 : 365) = 40,26грн.;

- за період з 01.01.2012р. по 14.05.2012р. за 135 днів (919,00 х 3% х 135 : 366) = 10,17грн.

Отже сума 3% річних по видатковим накладним: №Жит-042376 від 09.07.2010р., №Жит-042377 від 09.07.2010р., №Жит-042378 від 09.07.2010р. складає 50,43грн.

№Жит-046178 від 31.08.2010р.:

- за період з 08.09.2010р. по 31.12.2011р. за 480 днів (89,52 х 3% х 480 : 365) = 3,53грн.;

- за період з 01.01.2012р. по 14.05.2012р. за 135 днів (89,52 х 3% х 135 : 366) = 0,99грн.

Отже сума 3% річних по видатковій накладній №Жит-046178 від 31.08.2010р. складає 4,52грн.

Таким чином, загальна сума 3% річних складає 70,77грн.

Згідно розрахунку позивача за період з 17.05.2010р. по 14.05.2012р. сума інфляційних нарахувань становить 135,73грн.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, позивач невірно здійснив розрахунок суми інфляційних нарахувань, не врахувавши при цьому, що строк для виконання зобов'язання у відповідача встановлений у рахунках-фактурах, про що зазначалось вище.

Слід зазначити, що нарахування інфляційних є виключним правом кредитора і здійснюється за весь час прострочення, за умови встановленого факту наявності прострочення виконання грошового зобов'язання.

При цьому, слід мати на увазі, що індекс інфляції має нараховуватися в наступному місяці за місяцем, в якому мав бути здійснений платіж.

Такої ж правової позиції притримується Вищий господарський суд у постанові від 24.11.2010р. по справі №21/108-10.

Крім того, відповідно до рекомендації Верховного суду України №62-97 від 03.04.1997р. відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, у випадках, коли відшкодуванню підлягає сума, яка складається із внесків, зроблених в різні періоди, кожний внесок збільшується на величину індексу відповідного періоду.

При застосуванні індексу інфляції належить мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць.

Отже, інфляційні нарахування повинні нараховуватись по видатковим накладним:

- №Жит-038671 від 17.05.2010р., №Жит-038672 від 17.05.2010р. за період з червня 2010р. по квітень 2012р.;

- №Жит-039725 від 01.06.2010р., №Жит-041156 від 22.06.2010р., №Жит-041230 від 23.06.2010р. за період з липня 2010р. по квітень 2012р.;

- №Жит-042376 від 09.07.2010р., №Жит-042377 від 09.07.2010р., №Жит-042378 від 09.07.2010р. за період з серпня 2010р. по квітень 2012р.;

- №Жит-046178 від 31.08.2010р. за період з жовтня 2010р. по квітень 2012р.

Таким чином, суд самостійно здійснює розрахунок інфляційних нарахувань по видатковим накладним:

- №Жит-038671 від 17.05.2010р., №Жит-038672 від 17.05.2010р. за період з червня 2010р. по квітень 2012р. (126,72 (сума боргу) х 110,7% (індекс інфляції за відповідний період) / 100% - 126,72 (сума боргу)) = 13,56грн.;

- №Жит-039725 від 01.06.2010р., №Жит-041156 від 22.06.2010р., №Жит-041230 від 23.06.2010р. за період з липня 2010р. по квітень 2012р. (145,23 х 111,1% / 100% - 145,23)= 16,12грн.;

- №Жит-042376 від 09.07.2010р., №Жит-042377 від 09.07.2010р., №Жит-042378 від 09.07.2010р. за період з серпня 2010р. по квітень 2012р. (919,00 х 111,4% / 100% - 919,00)= 104,77грн.;

- №Жит-046178 від 31.08.2010р. за період з жовтня 2010р. по квітень 2012р. (89,52 х 106,9% / 100% - 89,52)= 6,18грн.

За таких умов, сума інфляційних нарахувань становить 140,63грн.

Разом з тим, перерахувавши розмір інфляційних нарахувань суд встановив, що розмір інфляційних нарахувань має бути більшим, ніж той, який нарахований позивачем, тому суд задовольняє позов в цій частині в повному обсязі.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 49,48грн. пені нарахованої за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

Разом з тим, статтею 547 Цивільного Кодексу України, передбачено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Позивач не надав суду доказів того, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання було вчинено між сторонами у письмовій формі.

Отже, вимога позивача в частині стягнення з відповідача пені в сумі 49,48грн. за несвоєчасне виконання відповідачем грошових зобов'язань задоволенню не підлягає.

З приписами статті 193 ГК України кореспондуються положення статті 526 ЦК України щодо належного виконання сторонами зобов'язання.

Окрім того, відповідно до ст.193 ГК України та ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, крім випадків, передбачених законом або договором.

Відповідач відзиву на позовну заяву суду не надав.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню на суму 206,50грн., з яких: 70,77грн. 3% річних, 135,73грн. інфляційних нарахувань. В частині стягнення 1280,47грн. заборгованості провадження у справі необхідно припинити за відсутністю предмета спору. В частині стягнення 1,10грн. 3% річних, 49,48грн. пені в позові необхідно відмовити.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру обґрунтовано заявлених позовних вимог.

На підставі ст.193 ГК України, ст.ст. 525, 526, 547, ч.2 ст.625 ЦК України, керуючись ст.ст. 44,49,80 п.1.1,82,84,85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Міського комунального підприємства "Бердичівводоканал", 13300, Житомирська область, м. Бердичів, вул. Леніна, 87, ідентифікаційний код 32569790 на користь Приватного підприємства "Житомиррадіоком", 10014, м. Житомир, вул. Київська, 1, ідентифікаційний код 24699022 - 70,77грн. 3% річних, 135,73грн. інфляційних нарахувань, 1556,55грн. витрат по сплаті судового збору.

3. В частині стягнення 1280,47грн. заборгованості провадження у справі припинити за відсутністю предмета спору.

4. В частині стягнення 1,10грн. 3% річних, 49,48грн. пені в позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 19.06.12

Суддя Шніт А.В.

1-до справи;

2, 3-сторонам (рек. з повід.).