Рішення

від 28.05.2012 по справі 5011-34/1907-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-34/1907-2012 28.05.12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Машприладсервіс ХХІ до Публічного акціонерного товариства Банк "Київська Русь" третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ріелторі плюс" третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Приватний нотаріус Київського нотаріального округу ОСОБА_2. провизнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню Головуючий Суддя: Сташків Р.Б.;

Судді: Бондаренко Г.П.;

Літвінова М.Є.

Представники сторін:

від позивача -ОСОБА_4, представник за довіреністю; від відповідача -ОСОБА_5, представник за довіреністю; від третьої особи-1 -не з'явився; від третьої особи-2 -не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У лютому 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Машприладсервіс ХХІ (далі -позивач або Товариство) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства Банк "Київська Русь" (далі -відповідач або Банк) про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що виконавчий напис було вчинено з порушенням законодавства, зокрема не перевірено безспірності вимог відповідача, відсутністю відомостей щодо ім'я та по-батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис та не зазначено строку за який проводиться стягнення.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 20.02.2012 порушено провадження у справі №5011-34/1907-2012 та призначено її до розгляду на 14.03.2012, залучено до участі у справі в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Ріелторі плюс", Приватного нотаріуса Київського нотаріального округу ОСОБА_2.

Через відділ діловодства суду представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечив проти позову повністю.

У судовому засіданні 14.03.2012 оголошено перерву до 26.03.2012.

Розпорядженням заступника голови Господарського суду м. Києва у зв'язку із тим, що суддя Сташків Р.Б. з 26.03.2012 перебував на лікарняному з метою дотримання вимог Господарського процесуального кодексу України, керуючись рішенням зборів суддів Господарського суду м. Києва від 03.02.2011 (протокол №1 від 03.02.2011) та ст. 4-6 Господарського процесуального кодексу України передано справу №5011-34/1907-2012 на розгляд судді Мудрому С.М.

Ухвалою суду від 26.03.2012 справу №5011-34/1907-2012 прийнято до провадження суддею Мудрим С.М., розгляд справи було призначено на 23.04.2012.

Розпорядженням голови Господарського суду м. Києва у зв'язку із виходом судді Сташківа Р.Б. з лікарняного з метою дотримання вимог Господарського процесуального кодексу України, керуючись рішенням зборів суддів Господарського суду м. Києва від 03.02.2011 (протокол №1 від 03.02.2011) та ст. 4-6 Господарського процесуального кодексу України передано справу №5011-34/1907-2012 на розгляд судді Сташківу Р.Б.

Ухвалою суду від 02.04.2012 справу №5011-34/1907-2012 прийнято до свого провадження суддею Сташківим Р.Б.

У судовому засіданні 23.04.2012 було оголошено перерву на 27.04.2012.

Ухвалою суду від 27.04.2012 призначено колегіальний розгляд справи.

Розпорядженням голови господарського суду м. Києва від 27.04.2012 передано справу №5011-34/1907-2012 на розгляд колегії суддів: головуючий суддя Сташків Р.Б., судді: Бондаренко Г.П., Літвінова М.Є.

Ухвалою суду від 27.04.2012 прийнято справу №5011-34/1907-2012 до провадження колегії суддів, розгляд справи призначено на 28.05.2012.

Подане позивачем клопотання про забезпечення позову суд відхилив з тих підстав, що позивачем у порушення статті 66 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) не доведено, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

26 травня 2008 року між ТОВ «Ріелторі Плюс»(далі -Позичальник або Боржник) та Банком укладено кредитний договір № 20525-20/8-1 (далі -Кредитний договір).

Відповідно до пункту 1.1 Кредитного договору предметом Кредитного договору є надання Банком Позичальнику грошових коштів, - кредит, у вигляді відзивної відновлювальної «кредитної лінії»на таких умовах:

- сума кредиту: 60 000 000 грн.;

- плата за користування кредитом: 20% річних;

- на строк до «25»травня 2010 року;

- фіксована плата за надання кредиту: 120 000 грн.

Відповідно до пункту 4.1 Кредитного договору Позичальник зобов'язаний повернути Банку отриманий кредит в повному обсязі, в строк та у порядку, встановлених Кредитним договором.

Згідно з пунктом 4.2 Кредитного договору Позичальник зобов'язаний сплатити Банку плату за користування кредитом та фіксовану плату за надання кредиту у розмірі та порядку, що встановлені Кредитним договором.

Відповідно до пункту 7.1 Кредитного договору плата за користування кредитом нараховується щомісячно з 25-го числа по останній робочий день місяця за період включно з 01-го числа по 30 (31)-е число поточного місяця, виходячи із календарної кількості днів і суми отриманих кошті.

Згідно з пунктом 9.1 Кредитного договору у разі несвоєчасного повернення кредиту Позичальник зобов'язаний сплатити суду боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 30 процентів річних від простроченої суми.

Відповідно до пункту 9.2 Кредитного договору у разі несвоєчасної (неналежної) сплати плати за користування кредитом, Позичальник сплачує Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення виконання.

28 липня 2010 року між ТОВ «Ріелторі»та Відповідачем було укладено договір про внесення змін до Кредитного договору, відповідно до якого суму кредиту зменшено до 58 000 000 грн. та продовжено строк повернення кредиту до 30.03.2012 року, відсоткову ставку зменшено до 12% річних.

29 травня 2008 року між відповідачем та ТОВ «Машприладсервіс XXI»був укладений договір поруки №21030-20/8-5, згідно якого ТОВ «Машприладсервіс XXI»виступило поручителем за кредитним договором № 20525-20/8-1.

29 травня 2008 року між ТОВ «Машприладсервіс XXI»та Банком був укладений нотаріально посвідчений Іпотечний договір, відповідно до якого в забезпечення зобов'язань ТОВ «Машприладсервіс XXI», які випливають з кредитного договору, укладеного між ТОВ «Ріелторі плюс»та відповідачем 26.05.2008, з усіма змінами та доповненнями до нього, укладеними протягом терміну його дії, позивач передає відповідачу в іпотеку майно, вказане в п. 2.1 договору іпотеки.

29.05.2008 між ПАТ «Банк «Київська Русь»та Поручителем ТОВ «Машприладсервіс XXI»з метою забезпечення виконання Позичальником зобов'язання за Кредитним договором від 26 травня 2008 року № 20525-20/8-1 укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6, згідно з яким Іпотекодавець передає Іпотекодержателю належне йому на праві власності нерухоме майно, а саме базу відпочинку, що знаходиться за адресою: Київська обл., смт. Ворзель, вул. Горького, буд. 23 загальною площею 1504,0 кв. м, що належить ТОВ «Машприладсервіс XXI»на підставі свідоцтва про право власності № 47, виданого Виконавчим комітетом Ворзельської селищної ради м. Ірпінь Київської області 31.03.1999 на підставі рішення того ж виконавчого комітету від 10.03.1999, зареєстрованого 31.03.1999 Ірпінським міжміським бюро технічної інвентаризації в реєстровій книзі №2-54 за реєстровим номером 41, реєстраційний номер в РПВН 22606476.

Відповідно до пункту 1.3 Договору іпотеки що даним договором забезпечується виконання зобов'язань Позичальника по поверненню Іпотекодержателеві суми кредиту, сплати процентів за користування кредитом, пені, штрафу, іншої заборгованості, платежів і санкцій що передбачені та/або випливають з Основного зобов'язання, включаючи як зобов'язання, передбачені Кредитним договором, так і будь - якими іншими договорами про внесення до нього змін, в тому числі щодо розміру кредиту, процентів за користування кредитом, пені штрафу, строку дії кредитного договору, встановлення інших майнових санкцій за невиконання умов кредитного договору.

Пунктами 4.3.3 та 4.3.4 Договору Іпотеки закріплено право Іпотекодержателя (Банку) у разі невиконання Позичальником умов Основного зобов'язання звернути стягнення на предмет іпотеки і задовольнити за рахунок цього майна свої вимоги в повному обсязі, включаючи суму кредиту, проценти за користування кредитом, пеню, штраф, інші платежі та санкції, що передбачені та/або випливають з Основного зобов'язання, а також витрати, пов'язані з вчиненням виконавчого напису; обирати порядок звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно з пунктом 5.2 Договору Іпотеки звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса або на підставі рішення суду. Для отримання виконавчого напису Іпотекодержатель подає нотаріусові такі документи, що підтверджують безспірність заборгованості позичальника за Основним зобов'язанням: заяву про невиконання Позичальником умов Основного зобов'язання і розрахунок заборгованості. Іпотекодавцеві роз'яснено, що вчинений нотаріусом виконавчий напис він може оспорити виключно в позовному порядку. Реалізація Предмету іпотеки, на котрий звернено стягнення, здійснюється у відповідності з Законом України «Про іпотеку». За рахунок отриманих від реалізації Предмету іпотеки коштів відшкодовуються також витрати, пов'язані з проведенням аукціону, в тому числі виконавчий збір і винагорода організаторові аукціону.

5 квітня 2011 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 був вчинений виконавчий напис за реєстраційним №860, про звернення стягнення на базу відпочинку - загальною площею 1504,0 кв. м., що знаходиться за адресою: Київська область, смт. Ворзель, вул. Горького, будинок 23 за рахунок коштів отриманих від реалізації вищезазначеного майна задовольнити вимоги ПАТ «Банк «Київська Русь»в розмірі 75 216 464, 49 грн., з яких:

- 58 000 000 грн. основана заборгованість за кредитом;

- 8 738 989,97 грн. заборгованість за несплаченими відсотками за період з 01.01.2010 до 04.04.2011;

- 1 700 639,45 грн. пеня за прострочення сплати відсотків за період з 05.04.2010 до 04.04.2011;

- 6 769 315,07 грн. відповідальність за невиконання грошового зобов'язання в розмірі 30% річних.

Постановою державного виконавця відділу примусового виконання державної виконавчої служби України від 20.06.2011 відкрито виконавче провадження № 27177230 на підставі виконавчого напису №860 від 05.04.2011 про звернення стягнення на базу відпочинку - загальною площею 1504,0 кв. м., що знаходиться за адресою: Київська область, смт. Ворзель, вул. Горького, будинок -23.

За таких обставин справи позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Порядок вчинення виконавчих написів регулюється Законом України "Про нотаріат" та Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (затверджена наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 року № 20/5; зареєстрована в Міністерстві юстиції України 3 березня 2004 року за № 283/8882; далі -Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій).

Статтею 87 Закону України "Про нотаріат" передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 88 Закону України "Про нотаріат" нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Аналогічне положення міститься й у пункті 284 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій.

Відповідно до пункту 283 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій для вчинення виконавчого напису стягувачем або уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій має бути зазначено, зокрема, строк, за який має провадитися стягнення, та інформація щодо суми, яка підлягає стягненню або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Виконавчий напис на іпотечному договорі, що передбачає задоволення вимоги іпотекодержателя за основним зобов'язанням, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами основного зобов'язання, вчиняється нотаріусом за умови подання іпотекодержателем документів, достатніх для встановлення безспірності заборгованості та прострочення виконання зобов'язання.

Відповідно до пункту 1 Переліку документів за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172) для одержання виконавчого напису за нотаріально посвідченими угодами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно, подаються: оригінал нотаріально посвідченої угоди та документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.

Тобто, відповідно до вищенаведених норм обов'язковою умовою для вчинення виконавчого напису є безспірність майнових вимог до боржника. При цьому, ця безспірна вимога не потребує додаткового доказування.

Пунктом 286 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій передбачено, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обгрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів , за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів.

Пунктом 283 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій також передбачено, що у разі, якщо нотаріусу буде необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача.

Виходячи з аналізу всіх вище зазначених норм, суд дійшов висновку, що належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки, тощо).

Доказами, які вказують на безспірність заборгованості, можуть бути ті докази, які підтверджують факт визнання боржником конкретної суми заборгованості (акт звірки, підписаний уповноваженими особами, у якому погоджені суми заборгованості; листи боржника про визнання конкретної суми заборгованості перед кредитором, тощо).

Таким чином, безспірною заборгованістю є заборгованість боржника, з якою останній погоджується, що відповідно виключає можливість спору.

Зі змісту частини 1 статті 583 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) та статті 11 Закону України "Про іпотеку" вбачається, що заставодавцем (іпотекодавцем) може бути боржник або третя особа (майновий поручитель). При цьому застава (іпотека) завжди є забезпеченням певного узгодженого із заставодавцем (іпотекодавцем) зобов'язання. Законодавством розрізняється застава (іпотека), надана боржником та застава (іпотека), надана третьою особою (майновим поручителем).

Статтею 1 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що майновим поручителем є особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи-боржника.

Згідно з частиною 1 статті 35 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Зазначена норма кореспондується з пунктом 283 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій, відповідно з положеннями якого вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту одержання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушень.

Як вбачається з матеріалів справи відповідачем були надіслані позивачу та третій особі-1 повідомлення про дострокове повернення кредитних коштів та погашення у 30-денний термін заборгованості по кредитному договору (отримані 13.10.2010, 25.10.2010), разом з тим, заборгованість була розрахована станом на 06.10.2010 та становила 63 432 597,60 грн., з яких: 58 000 000 грн. основана заборгованість, 5 142 989,99 грн. відсотки за період з 01.01.2010 по 30.09.2010, 289 607,61 грн. пені, отже суми вказані в повідомленні відрізняються від сум зазначених у виконавчому написі нотаріусу.

Аналіз вищезазначених норм свідчить про те, що при вчинені виконавчого напису щодо звернення стягнення на майно боржника нотаріус повинен пересвідчитись, що іпотекодавцем та самим боржником одержана письмова вимога про усунення порушення та з цієї події сплинуло 30 днів, а також перевірити безспірність боргу боржника після надання стягувачем документів, що встановлюють прострочення зобов'язання. При наявності заперечень боржника нотаріус повинен оцінити його аргументи на предмет наявності ознаки безспірності відносно вимог заставодержателя та за відсутності ознаки безспірності відмовити в здійсненні виконавчого напису.

Висновок нотаріусу про безспірність заборгованості у даному випадку та, як наслідок, вчинення спірного виконавчого напису, ґрунтувалися лише на тих документах, які ним було отримано від Банку.

Судом враховано, що розрахунок суми невиконаних зобов'язань за Кредитним договором (суми боргу за тілом кредиту, відсотків за користування кредитом та пені) у виконавчому напису зроблено Банком одноособово без урахування думок та позицій позивача та Позичальника.

Разом з тим, розрахунок заборгованості, проведений самостійно Банком, не може визнаватися належним доказом, який підтверджує факт безспірності суми цієї заборгованості.

За таких обставин справи, суд дійшов висновку, що заборгованість, яка виникла у зв'язку із невиконанням ТОВ «Ріелторі плюс»зобов'язань за Кредитним договором, та для погашення якої вчинено оспорюваний виконавчий напис, не була безспірною. Подані Банком нотаріусу документи (розрахунок Банка -додаток №1) не підтверджували безспірність цієї заборгованості, а тому, враховуючи вимоги статті 88 Закону України "Про нотаріат", підстав для вчинення виконавчого напису у нотаріуса не було.

Крім того, відповідно до пункту 287 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчий напис має містити, зокрема, строк, за який провадиться стягнення.

Частинами 1 статей 251, 252, 253 ЦК України передбачено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

У порушення вищевказаного положення пункту 287 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій оспорюваний виконавчий напис не мітить посилань на початок строку, за який провадиться стягнення.

Зазначення та відповідно з'ясування зазначених дат впливає на право нотаріуса на вчинення виконавчого напису, оскільки, як передбачено статтею 88 Закону України "Про нотаріат", нотаріус вчиняє виконавчі написи за умови, що у відносинах між підприємствами, установами та організаціями з дня виникнення права вимоги минуло не більше одного року, а якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Пунктом 284 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій встановлено, що строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу.

При розгляді спору по суті, судом враховано, що частиною 2 статті 4 Господарського кодексу України (далі -ГК України) передбачено, що особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання визначаються цим Кодексом.

Згідно з частиною 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій (неустойки, штрафу, пені) за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Умовами Кредитного договору не було встановленого іншого порядку та строку нарахування пені ніж зазначений у частині 6 статті 232 ГК України, а тому Банк мав право нараховувати пеню лише у межах шестимісячного строку, починаючи з дати виникнення прострочення . Слід також звернути увагу на те, що, оскільки пеня нараховується за кожен день прострочення виконання грошового зобов'язання, то право вимоги щодо стягнення пені у кредитора виникає починаючи з наступного дня останнього строку виконання цього грошового зобов'язання, та кожен наступний день протягом шести місяців (якщо інше не передбачено умовами договору).

Також суд зазначає, що згідно розрахунку Банком пеня нарахована з 05.04.2010 до 04.10.2010, а у виконавчому написі нотаріуса період тощо стягнення пені зазначен з 05.04.2010 до 04.04.2011 .

На дані обставини, зважаючи на положення статті 88 Закону України "Про нотаріат", повинні звертати увагу нотаріуси при вчиненні відповідних виконавчих написів, у яких зазначається про стягнення пені.

Також, судом було враховано практику Вищого господарського суду України з розгляду зазначеної категорії спорів (постанови Вищого господарського суду України: від 12 січня 2012 року у справі № 5010/1368/2011-26/57 (за позовом ЗАТ "Калуський машинобудівний завод"ПАТ "Кредобанк" про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню); від 06 липня 2011 року у справі № 36/59 (за позовом ТОВ "Орікс" до ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" про визнання виконавчого напису №2389 таким, що не підлягає виконанню); від 30 листопада 2010 року у справі № 9/87 (за позовом ЗАТ "Агромаш-ІФ" до ПАТ "ВТБ Банк" про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню), а також від 26 травня 2010 року у справі № 22/166пн, від 14 квітни 2010 року у справі № 44/121а, від 31 березня 2010 року у справі № 44/167пн. та інші).

У зазначених постановах Вищого господарського суду України викладені такі ж правові позиції, до яких дійшов суд у даній справі.

Згідно зі статтею 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Вищенаведені обставини свідчать про недоведеність факту того, що оскаржуваний виконавчий напис було вчинено з дотриманням вимог чинного законодавства України, а тому суд вважає позовні вимоги законними й обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати виконавчий напис, вчинений 05 квітня 2011 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 зареєстрований у реєстрі за № 860, яким звернуто стягнення на нерухоме майно -базу відпочинку, загальною площею 1504,0 кв.м., що знаходиться за адресою: Київська область, смт. Ворзель, вул. Горького, буд. 23, таким, що не підлягає виконанню.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь»(04071, м. Київ, вул. Хорива, буд. 11-А, ідентифікаційний код 24214088) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Машприладсервіс ХХІ»(08292, київська область, м. Буча, вул. Жовтнева, буд. 66-А, ідентифікаційний код 30213033) 1 073 (одну тисячу сімдесят три) грн. судового збору.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення підписано 20.06.2012

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Головуючий суддя: судді: Р.Б. Сташків Г.П. Бондаренко М.Є. Літвінова