Рішення

від 12.06.2012 по справі 5011-68/5389-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-68/5389-2012 12.06.12

За позовомПублічного акціонерного товариства "Комбінат "Тепличний" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Луч Телеком" простягнення заборгованості, Суддя Ониськів О.М.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився,

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Комбінат "Тепличний" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Луч Телеком" про стягнення заборгованості у розмірі 17.520,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що куплені позивачем згідно рахунків-фактур товари на суму 17.520,00 грн. було обстежено відповідачем та відповідно до акту обстеження від 20.07.2011 взято на тестування і ремонт та не повернено до часу звернення позивача з даним позовом до суду, в зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача сплачені за товар кошти у розмірі 17.520,00 грн.

Ухвалою суду від 23.04.2012 порушено провадження у справі № 5011-68/5389-2012 та призначено до розгляду на 14.05.2012.

Ухвалою від 14.05.2012 розгляд справи було відкладено на 29.05.2012 в зв'язку з неявкою представника відповідача та необхідністю витребувати додаткові докази.

Ухвалою від 29.05.2012 розгляд справи було відкладено на 12.06.2012 в зв'язку з неявкою представника відповідача та необхідністю витребувати додаткові докази.

Позивач у судових засіданнях позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач відзиву на позов не надав, явку своїх представників в судове засідання не забезпечив. У зв'язку з нез'явленням представників відповідача та ненаданням витребуваних доказів розгляд справи неодноразово відкладався, ухвали про призначення розгляду справи та про її відкладення направлялися відповідачу за всіма наявними у матеріалах справи адресами, в т.ч. зазначеними в його реєстраційних документах.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 року № 02-5/289 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 № 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду надсилались сторонам за адресами, зазначеними в позовній заяві та документах, доданих до матеріалів справи.

Згідно копії Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 10.05.2012 № 421612, який надано позивачем, місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю "Луч Телеком" є вул. Ю. Коцюбинського, 7 оф.4 в м. Києві, 04053.

Як вбачається з поштового повідомлення, ухвалу суду від 23.04.2012 було надіслано на адресу відповідача ( 04053, м. Київ, вул. Ю. Коцюбинського, 7 оф.4 ), яка визначена як його місцезнаходження згідно відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також зазначена позивачем в якості адреси відповідача у позовній заяві та отримано уповноваженим представником відповідача 03.05.2012 про що свідчить відмітка на повідомлені про вручення поштового відправлення.

Враховуючи те, що відповідно до матеріалів справи та відомостей згідно довідки з ЄДРПОУ єдиною адресою місцезнаходження відповідача є адреса: 04053, м. Київ, вул. Ю. Коцюбинського, 7 оф.4 , за якою було надіслано ухвалу суду про порушення провадження у справі від 23.04.2012, та ухвали про відкладення розгляду справи, суд приходить до висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду у даній справі.

Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов за відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 12.06.2012 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що між сторонами була досягнута домовленість, за якою позивач прийняв у власність (купив) у відповідача згідно рахунку-фактури № СФ-000028 від 08.07.2011 блок живлення 12 V 3А, посилювач Твіст 10 та оплатив послуги з налаштування системи відео спостереження на загальну суму 6.000,00 грн. Крім того відповідно до рахунку-фактури № СФ-000029 від 11.07.2011 позивач придбав у відповідача пристрій захисту TWIST-LGC+PWR-12VDC загальною вартістю 11.520,00 грн. (всі придбані товари становлять систему відео-спостереження). Факт сплати вказаних коштів у сумі 11.520,00 грн. підтверджується копією виписки з банківського рахунку наданої позивачем.

Згідно з ст. 174 Господарського кодексу України, зобов'язання виникає з угод, що не суперечать закону, а також в наслідок вчинення господарських дій на користь другої сторони.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Як визначено в ст. 181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб шляхом підтвердження прийнятого до виконання замовлення.

Відповідно до положень ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Сторони досягли згоди за усіма суттєвими умовами договору, встановили його предмет, визначили договірну ціну (кошторис), а тому в розумінні вимог ст.ст. 638, 639, 837, 844 ЦК України договір вважається укладеним.

Статтею 638 ЦК України та ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст.ст. 202, 205 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно з ч.1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору. Судом установлено, що правовідносини, що склалися між сторонами даного спору мають характер змішаного договору, в якому містяться елементи як договору купівлі-продажу, так і договору про надання послуг.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як визначено у ч.1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Судом установлено, що під час використання придбаної позивачем у відповідача системи відео-спостереження були виявлені недоліки у її роботі, а саме при першій погодній негоді зазначена система вийшла з ладу, у зв'язку з чим позивач 20.07.2011 звернувся до відповідача з проханням провести необхідне обстеження системи відео-спостереження та надати висновок обстеження.

Директором відповідача Черниш А.Н. 20 липня 2011 року, систему відео-спостереження було обстежено. За результатом даного обстеження було складено акт обстеження від 20.07.2011 з висновком про доцільність взяття системи відое-спостереження на тестування і ремонт (копія міститься в матеріалах справи).

Згідно з ч.1 ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку недоліків споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством, має право вимагати:

1) пропорційного зменшення ціни;

2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк;

3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

Як визначено у ч. 9 ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів»при пред'явленні споживачем вимоги про безоплатне усунення недоліків товару вони повинні бути усунуті протягом чотирнадцяти днів з дати його пред'явлення або за згодою сторін в інший строк.

Судом установлено, що відповідачем ремонту у визначений законом 14 денний строк проведено не було.

Судом також установлено, що на момент звернення позивача до суду відповідач взяті на себе зобов'язання не виконав, вилучену у позивача систему відео-спостереження не повернув.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в ст. 193 Господарського кодексу України, яка регламентує, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 611 Цивільного кодексу України встановлює, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивачем на адресу відповідача 16.02.2012 було надіслано претензію про врегулювання даної ситуації, проте зазначена претензія відповідачем залишена без відповіді (докази надсилання та отримання відповідачем претензії від 16.02.2012 містяться в матеріалах справи).

Враховуючи те, що відповідач вилучену на підставі акта обстеження систему відео-спостереження позивачу не повернув, позивач звернувся до суду з вимогою про повернення сплачених коштів.

Згідно з ст. 681№ ЦК України, у разі якщо виготовлювач товару відповідно до закону відкликає його у покупця, покупець має право вимагати від продавця або виготовлювача за своїм вибором:

1) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк;

2) повернення сплаченої за товар грошової суми;

3) заміни товару на такий самий товар або на аналогічний товар з числа наявних у продавця (виготовлювача).

Сплачена за товар грошова сума, що підлягає поверненню покупцеві у разі відкликання товару, визначається виходячи з ціни такого товару на час відкликання, а в разі зниження ціни - виходячи з ціни товару на час його придбання покупцем. Виготовлювач повертає покупцеві грошову суму, сплачену ним за товар, у момент фактичного повернення покупцем такого товару виготовлювачу чи іншій особі, уповноваженій виготовлювачем, або в інший строк за домовленістю з покупцем.

Доказів, що підтверджують виконання взятих на себе зобов'язань по ремонту системи відео-спостереження чи то доказів повернення позивачу сплачених останнім коштів в сумі 17.520,00 грн. відповідачем до суду не надано, у зв'язку з чим, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача грошових коштів в сумі 17.520,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягає задоволенню.

Згідно з ст. 49 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов'язані з розглядом справи, зокрема витрати по сплаті судового збору, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок відповідача.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 44, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Луч Телеком" (04053, м. Київ, вул. Юрія Коцюбинського, 7 оф.4 код ЄДРПОУ 37025062) на користь Публічного акціонерного товариства "Комбінат "Тепличний" (07443, Київська область, Броварський район, смт. Калинівка, вул. Теплична, 2 буд. 2 код ЄДРПОУ 05528361) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, заборгованість у розмірі 17.520 (сімнадцять тисяч п'ятсот двадцять) грн. 00 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1.609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 18.06.2012.

Суддя Ониськів О.М.