Рішення

від 13.06.2012 по справі 5011-32/6467-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-32/6467-2012 13.06.12

Суддя Господарського суду міста Києва Підченко Ю.О.

За участю секретаря судового засідання Бандури Ю.В.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу за позовом Київського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в особі Білоцерківської міської виконавчої дирекції, м. Біла Церква Київської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна компанія "Опора", м. Київ

про стягнення 84 903,23 грн.

за участю:

представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 -гол. спец. юридичного відділу; Кісельова І.В. -гол. спеціаліст

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Київське обласне відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в особі Білоцерківської міської виконавчої дирекції звернулось до господарського суду з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна компанія "Опора" про стягнення збитків у розмірі

84 903,23 грн. , понесених на оплату орендної плати за розміщення спеціалістів.

Сторін було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст. ст. 4 2 , 4 3 ГПК України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.

Позивач стверджує, що його права порушені, а тому наполягає на заявлених позовних вимогах.

Неприбуття у судове засідання представника відповідача, який був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання не перешкоджає розгляду спору по суті згідно вимог ст. 75 ГПК України, оскільки до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи представників позивача, суд встановив:

Позов мотивовано тим, що 28.11.2010 р. між Київським обласним відділенням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в особі Білоцерківської міської виконавчої дирекції, далі сторона-1, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна компанія "Опора", далі сторона-2, укладений Договір № 01/17-09-08 уступки (купівлі-продажу) майнових прав на окреме нежитлове приміщення, далі Договір.

Даним договором передбачено, що відповідач уступає (передає) права на нерухомість, а саме право вимоги на окреме нежитлове приміщення площею 493,5 кв.м. третього поверху в торгово-офісному центрі у місті Біла Церква Київської області по вулиці Богдана Хмельницького у будинку № 9 у вигляді збудованого об'єкту з опоряджувальними роботами, а Київське обласне відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в особі Білоцерківської міської виконавчої дирекції перераховує 5 050 000,00 (п'ять мільйонів п'ятдесят тисяч) грн. (п.п. 1.1.1-1.1.2 Договору).

Позивачем були перераховані кошти відповідачу на вказаний ним розрахунковий рахунок у повному обсязі, про що свідчить довідка відповідача за № 119 від 4 грудня 2008 року. Тобто умови Договору щодо розрахунків за ним з боку Київського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в особі Білоцерківської міської виконавчої дирекції виконані у повному обсязі.

Згідно пункту 3.1 Договору об'єкт мав бути переданий до 28 лютого 2009 року.

25.06.2009 р. між позивачем та відповідачем було укладено угоду, відповідно до п. 1 якої визначено, що у зв'язку з невиконанням стороною-2 (відповідачем) зобов'язань, передбачених Договором № 01/17-09-08 уступки (купівлі-продажу) майнових прав на окреме нежитлове приміщення перед стороною-1 (позивачем), а саме передачею стороні-1 Об'єкту з опоряджувальними роботами, сторона-2 зобов'язується здійснювати оплату оренди приміщення Стороні-1, починаючи з 01.07.2009 р., шляхом перерахування коштів у розмірі 7000,00 (сім тисяч) грн. на поточний рахунок Білоцерківської міської виконавчої дирекції за кожен місяць прострочення здачі об'єкту.

В порушення умов угоди від 25.06.2009 р. відповідач неналежним чином не виконував свої зобов'язання в частині повної та своєчасної оплати орендної плати за розміщення спеціалістів, що призвело до виникнення заборгованості у розмірі

84 903,23 грн. за період з 01.12.2010 р. по 05.12.2011 р.

Надавши правову кваліфікацію правовідносин сторін, суд дійшов висновку, що доводи позивача є обґрунтованими, виходячи із наступного:

Судом дана належна правова кваліфікація правовідносинам сторін. Фактичні обставини справи підтверджують, що сторони досягли усіх суттєвих умов передбачених законом для даних видів договорів оренди: зокрема щодо його предмету, ціни та строку його дії, а тому він вважається укладеним згідно вимог ст.ст. 180, 181 ГК України та ст. 638, 759 ЦК України.

Особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначається господарським кодексом. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Судом прийнято до уваги що учасниками судового процесу є суб'єкти господарювання в розумінні ст. 55 ГПК України.

Законодавець зазначає, що ст. 623 ЦК України як загальна норма та статті 224, 225 ГК України як норми спеціальні, передбачають, що у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язань боржником він повинен відшкодувати кредитору заподіяні цим збитки. На час стягнення збитків, на позивача покладається обов'язок довести суду зокрема:

Ш по-перше, факт заподіяння йому збитків;

Ш по-друге, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов'язань;

Ш по-третє, причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками.

Згідно загальної практики про визначення розміру збитків (шкоди) заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги:

· А) вид (склад) збитків;

· Б) наслідки порушення договірних зобов'язань.

Умовою відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язання, у тому числі у вигляді відшкодування збитків, є вина боржника. Таким чином, у разі заподіяння збитків боржник може бути звільненим від цієї відповідальності, якщо він доведе відсутність своєї вини у порушенні зобов'язання (стаття 614 ЦК України).

В силу загальної норми передбаченої у статті 599 ЦК України та спеціальної нормі визначеної у частині першої ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За загальним правилом, кожна особа, що бере участь у справі, повинна довести обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог чи заперечень(стаття 33 ГПК України). Водночас коментована стаття визначає підстави, з яких ці особи звільняються від обов'язку доказування. Підстави звільнення від доказування можна поділити на три групи:

· а) обставини, визнані господарським судом загальновідомими (частина першої статті 35 ГПК України;

· б) преюдиціальні факти (частини 2-4 статті 35 ГПК України);

· в) законні презумпції ( частина п'ята статті 35 ГПК України).

Відповідно до частини 3 статті 43 ГПК України визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими. Отже, таке визнання не є підставою звільнення від доказування, тобто незалежно від того, що одна сторона визнає певні обставини, які наводяться іншою стороною, остання повинна надати відповідні доказування, тобто незалежно від того, що одна сторона визнає певні обставини.

Рішенням господарського суду міста Києва від 13.12.2010 р. у справі №35/554 встановлено факт продовження орендування відповідачем для розміщення спеціалістів кімнати у комунального підприємства "Підприємство готельного господарства" підтверджується договором № 05 від 29.12.2006 року на розміщення спеціалістів Білоцерківської міської виконавчої дирекції із доповненням від 01.01.2009 року.

Суд дійшов висновку, що позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань за Договором, наданий обґрунтований розрахунок реальних збитків відповідає фактичним обставинам справи, доведено складову збитків та причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням відповідачем зобов'язань за договорами підряду та утворенням збитків, вид та наслідки збитків для його підприємства. Відповідач доказів відсутності вини у заподіяних позивачеві збитках суду не надав.

За такими обставинами позовні вимоги Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в особі Білоцерківської міської виконавчої дирекції до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Будівельно-інвестиційна компанія "Опора" про стягнення збитків в розмірі 84 903,23 грн., обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Витрати по судовому збору в сумі покладаються на відповідача у справі -Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Будівельно-інвестиційна компанія "Опора" згідно вимог ст.ст. 44, 49 ГПК України.

У судовому засіданні, яке відбулося 13.06.12р. згідно частини 2 статті 85 ГПК України було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивні частини.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 192, 599, 614, 623, 785 ЦК України, ст.ст. 224, 225 ГК України 2003р., ст.ст. 4-2, 4-3, 4-4, 22, 33, 43, 44, 49, ч. 4 ст. 77, 82, 84, ч. ч. 2, 3 ст. 85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в особі Білоцерківської міської виконавчої дирекції до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Будівельно-інвестиційна компанія "Опора" задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Будівельно-інвестиційна компанія "Опора", 03127, м. Київ, просп. 40-річчя Жовтня, 120, корп. 1, ідентифікаційний код 34423379, на користь:

- Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в особі Білоцерківської міської виконавчої дирекції, 09113, Київська область, м. Біла Церква, б-р. 50 річчя Перемоги, 94, код ЄДРПОУ 26078368, збитки в розмірі 84 903,23 грн., видавши наказ.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Будівельно-інвестиційна компанія "Опора", 03127, м. Київ, просп. 40-річчя Жовтня, 120, корп. 1, ідентифікаційний код 34423379, на користь державного бюджету судовий збір в сумі

1 698,06 грн., видавши наказ та надіславши його на виконання до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено -18.06.2012 р.

Суддя Ю.О.Підченко