Постанова

від 21.06.2012 по справі 4810/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Харків

21 червня 2012 р. справа № 2а- 4810/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді - Сагайдак В.В.

за участю:

секретаря судового засідання - Ромащенко М.П.,

представника позивача - Юркової Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Харківгаз" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ :

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Харківгаз", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.04.2012 року №0000050047 Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби; скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.04.2012 року №0000060047 Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби; розподіл судових витрат здійснити у відповідності до ст. 94 КАС Укараїни.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що на підставі акту перевірки №147/47-0/03359500 від 06.03.2012 року відповідачем винесені податкові повідомлення - рішення №0000050047 від 03.04.2012 р., № 0000060047 від 03.04.2012 р.. В висновках акту перевірки зазначено про порушення ПАТ "Харківгаз" вимог п.п. 198.1, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого зайво включено до складу податкового кредиту суми ПДВ з витрат по придбанню у ТОВ "ХЕСК" ТМЦ на загальну суму 26054,18 грн., п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п.п. 138.1, 138.4 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на прибуток за II квартали 2011 р. в розмірі 23503,00 грн.

З висновками акту позивач не погоджується, та вважає, що викладені в акті перевірки судження суб'єкта владних повноважень про порушення позивачем вимог ст.ст.203, 215, 216, 228, 761 Цивільного кодексу України зроблені з перевищенням компетенції органів державної податкової служби України. Зазначає, що єдиним мотивом, на підставі якого суб'єкт владних повноважень дійшов висновків, викладених в акті, є виключно висновки акту перевірки контрагента позивача. Вважає дії відповідача щодо використання висновків акту перевірки ТОВ "ХЕСК" при проведенні перевірки ПАТ "Харківгаз" неправомірними та такими, що порушують права та охоронювані законом інтереси позивача. Таким чином, позивач вважає вказані податкові повідомлення - рішення такими, що підлягають скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, посилаючись на суперечність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень фактичним обставинам та вимогам чинного законодавства.

Відповідач проти позову заперечував, зазначивши, що порушення, встановлені в ході перевірки позивача, зафіксовані належним чином в акті перевірки, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на законних підставах та відповідають чинному законодавству, у зв'язку з чим просив у задоволенні позову відмовити. З огляду на акт перевірки контрагента позивача ТОВ "ХЕСК", податковий орган дійшов висновку, що податкові накладні, виписані на користь ПАТ "Харківгаз" вказаним контрагентом не є підставою для формування податкового кредиту позивача.

Суд, заслухавши представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ПАТ "Харківгаз" зареєстроване Виконавчим комітетом Харківської міської ради 15.04.1999 р., про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи (а.с. 153 т. 2).

Згідно копії довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, ПАТ "Харківгаз" має код 03359500. Основним видом діяльності за КВЕД є 40.22.0 - розподілення та постачання газу.

Позивач знаходиться на податковому обліку в СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові Державної податкової служби з 04.09.1997 р. за № 9012, про що свідчить довідка (а.с. 154 т. 2). ПАТ "Харківгаз" є платником ПДВ згідно свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ № 100335490 від 06.05.2011 р., індивідуальний податковий номер 033595020398 (а.с. 155 т. 2).

Статтями 75, 76 Податкового кодексу України встановлено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Матеріали справи свідчать, що на підставі наказу №124 від 24.02.2012 р., згідно п.п. 78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПАТ "Харківгаз" (код ЄДРПОУ 03359500) з питання дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість за період квітень, травень, серпень-жовтень місяці 2011 року та по податку на прибуток за період 2-4 квартали 2011 р. по правовим відносинам з TOB "ХЕСК" (код ЄДРПОУ 35777085).

Результати перевірки оформлені Актом № 147/47-0/03359500 від 06.03.2012 року (а.с. 8-24 т. 1). В акті зазначено про порушення вимог:

- п. 198.1, п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, ПАТ "Харківгаз" зайво включено до складу податкового кредиту суми ПДВ з витрат по придбанню у TOB "ХЕСК" товарів на загальну суму 26054,18 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 26054,18 грн., в т.ч. у наступних податкових періодах: квітень 2011 року у сумі ПДВ -584,0 грн.; травень 2011 року у сумі ПДВ -200 грн.; серпень 2011 року у сумі ПДВ -7744,88 грн.; вересень 2011 року у сумі ПДВ -9970,24 грн.; жовтень 2011 року у сумі ПДВ -7555,06 грн.

- п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 138.1, п. 138.4 ст. 138, п.п. 139.1.9, п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, ПАТ "Харківгаз" завищено витрати на суму 102187,0 грн. за 2-4 квартали 2011 р., у тому числі по періодам: за 2 квартал 2011 року в сумі 3920 грн.; за 3 квартал 2011 року в сумі 71897 грн.; за 4 квартал 2011 року в сумі 26370 грн., внаслідок чого занижено податок на прибуток за 2-4 квартали 2011 р. в розмірі 23503 грн.

З посиланням на даний акт Спеціалізованою Державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у місті Харкові Державної податкової служби винесені податкові повідомлення-рішення: № 0000050047 від 03.04.2012 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 23503,0 грн., з яких за основним платежем - 23503,0 грн., № 0000060047 від 03.04.2012 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 38691,0 грн., з яких за основним платежем - 26054,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -13637,0 грн. (а.с. 36,38 т. 1).

Позивач не погодився з зазначеними в акті порушеннями та звернувся до СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові Державної податкової служби з запереченнями № 983 від 21.03.2012 р. За результатами розгляду заперечення залишено без задоволення (а.с. 35 т. 1).

В основу висновку СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові Державної податкової служби було покладено відомості з акту Нововодолазької МДПІ № 81/23-0-33/35777085 від 30.01.2012 р. "Про результати проведення документальної позапланової невиїзної перевірки TOB "ХЕСК" (код ЄДРПОУ 35777085) з питань підтвердження взаємовідносин з ПП "Асцелла" код ЄДРПОУ 37542527 за період з 01.08.2011 року по 30.09.2011 року, ПП "Юг Зерно-Трейд" код 36130026 за період з 01.04.2011 року по 31.05.2011 року, з ПП "Інвестюгагротранс" код 35787926 за період з 01.11.2010 року по 31.01.2011 року, з ПП "КФ "Руал" код 34286519 за період з 01.09.2011 року по 31.10.2011 року" (а.с. 29-77 т. 3).

Згідно висновків, які викладені в акті, в ході перевірки не встановлено підтвердження факту реальності здійснення фінансово-господарських операцій та ведення господарської діяльності TOB "ХЕСК" за період листопад, грудень 2010 р., січень, квітень, травень, серпень, вересень, жовтень місяці 2011 р. з постачальниками та покупцями.

Враховуючи вищенаведене, податковим органом зроблено висновок, що згідно наданих до перевірки позивача документів, податкові накладні, що виписані TOB "ХЕСК" на користь ПАТ "Харківгаз" не є підставою для формування податкового кредиту підприємства ПАТ "Харківгаз".

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків відповідача і прийнятих на підставі таких висновків спірних правових актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що позивач ПАТ "Харківгаз", в ході ведення власної фінансово - господарської діяльності мав взаємовідносини з TOB "ХЕСК" (код ЄДРПОУ 35777085).

Між ПАТ "Харківгаз" та TOB "ХЕСК" було укладено договори: № ХЕ-056 від 10.06.2011 р., № ХЕ-034 від 18.04.2011 р., № ХЕ-041 від 11.05.2011 р. (а.с. 40, 166 т. 1).

На виконання умов договорів TOB "ХЕСК" було поставлено товар, асортимент, кількість та ціна якого вказана в рахунках, накладних. Вказане підтверджується: видатковими накладними та прийомними актами (а.с. 79-120 т. 1).

На виконання умов договору TOB "ХЕСК" було виписано податкові накладні, наявні в матеріалах справи (а.с. 41-78 т. 1).

Розрахунками між суб'єктами господарювання проведені у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями, наявними в матеріалах справи (а.с. 132- 165 т. 1).

На підтвердження реальності вчинених правочинів позивачем надано платіжні доручення, податкові накладні, видаткові накладні, прибуткові ордери, подорожні листи вантажного автомобіля, рахунки-фактури, акти на списання матеріалів, відомості ресурсів (а.с. 167-181, 197-250 т. 1, а.с. 1-152 т. 2).

Суд не погоджується з позицією відповідача, що податкові накладні, що виписані TOB "ХЕСК" на користь ПАТ "Харківгаз" не є підставою для формування податкового кредиту позивача з огляду на таке.

Проведення господарських операцій підприємства підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно ч.2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Таким чином первинні документи по відображенню господарчих операцій є основою для податкового обліку.

Порядок обчислення і сплати податку на додану вартість платниками податку визначений Податковим кодексом України. Згідно п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Згідно п. 201.1, 201.4, 201.6 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З огляду на викладені положення, для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів із метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не саме лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платників податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 ПК України).

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Водночас, ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, виходячи із системного аналізу вказаних норм, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

З огляду на встановлені обставини у справі, враховуючи індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, встановлений статтею 61 Конституції України, суд зазначає, що у разі порушення контрагентами платника податків чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цих осіб. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податків (в даному випадку, ПАТ "Харківгаз") права на віднесення сум до складу податкового кредиту у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови його отримання (сплатив ПДВ у ціні замовлених та фактично виконаних робіт, отриманих послуг) та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.

Відповідно до ст.134 Податкового кодексу України прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу (134.1.1); дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Згідно п.138.8 ст.138.8 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

З наведених норм законодавства та досліджених матеріалів справи, суд зазначає; що ПАТ "Харківгаз" виконало вимоги законодавства, сплативши податок на додану вартість в ціні товару та послуг контрагента ТОВ "ХЕСК", який, в свою чергу, виконав вимоги діючого законодавства, видавши ПАТ "Харківгаз" належним чином оформлені податкові накладні на сплачені суми податку.

Відповідно до ст.202 Цивільного Кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочин повинен відповідати вимогам зазначеним у ст.203 Цивільного Кодексу України.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 ЦК України).

Слід відмітити, що притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст.228 Цивільного кодексу України та ст.ст.207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб'єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.

Обов'язок контролю за правильністю нарахування та сплати ПДВ покладається на відповідача, а не на позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на податковий кредит через можливі порушення додаткового законодавства контрагентами.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Суд звертає увагу на приписи ч.2 ст.8 КАС України, яка зобов'язує суд застосовувати принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції ", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини " від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Так, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні у справі "БУЛВЕС АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського Суду з прав людини, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Таким чином, суд приходить до висновку, що досліджені первинні документи в сукупності свідчать про реальність виконання укладених між ПАТ "Харківгаз" та контрагентами угод, та, як наслідок, правомірність віднесення позивачем сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Сторонами за договорами погоджені всі істотні умови і досягнута домовленість щодо їх виконання. Виконання договорів підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, тобто договори між позивачем і контрагентами мали реальний характер.

Судом не встановлені факти, які свідчили б про те, що зміст договорів не відповідає діючому законодавству України, дійсним намірам сторін та що ці наміри спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Отримані позивачем від контрагента зазначені податкові накладні не мають недоліків, відповідно ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", та п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88), що спричиняють втрату нею статусу первинного документа.

Оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованості висновків акту перевірки, то суд приходить до висновку, що правочини відповідають положенням чинного законодавства України. А отже, фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та контрагентом і правомірність включення до складу податкового кредиту у відповідному звітному періоді сум ПДВ по отриманим податковим накладним.

З огляду на викладене, доводи відповідача про нікчемність угод є безпідставними і судом до уваги не приймаються, оскільки укладені договори схвалені з боку ПАТ "Харківгаз" шляхом виконання своїх договірних зобов'язань в повному обсязі, на момент розгляду справи є чинними і в установленому законодавством порядку судом недійсними не визнавалися, а податкові накладні в установленому законодавством порядку недійсними не визнані, є чинними на момент розгляду справи і в сукупності з іншими доказами у справі дають суду підстави для висновку про достовірність підтвердження фактичності здійснення господарських операцій, сплати податку на додану вартість та його сум.

Стаття 19 Конституції встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його висновки, і не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення. За таких умов, оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення № 0000050047 від 03.04.2012 р., № 0000060047 від 03.04.2012 р. не відповідають вимогам закону, що є підставою для їх скасування.

Враховуючи зазначене суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 94 КАС України, враховуючи, що рішення приймається на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд дійшов висновку про необхідність стягнення сплаченого судового збору з держбюджету на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. 158, ст. 159, ст. 160, ст. 163, ст. 185, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Харківгаз" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити у повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення-рішення від 03.04.2012 року №0000050047, №0000060047 Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Харківгаз" судові витрати у розмірі 631,94 грн.(шістсот тридцять одна гривня дев'яносто чотири копійки).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

У повному обсязі постанову складено 21.06.2012 р.

Суддя Сагайдак В.В.