Ухвала

від 05.06.2012 по справі 2а-17772/11/2070

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2012 р.Справа № 2а-17772/11/2070 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Калиновського В.А.

Суддів: Бенедик А.П. , Курило Л.В.

за участю секретаря судового засідання Дерев'янко А.О.

Представник позивача - ОСОБА_1 ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.02.2012р. по справі № 2а-17772/11/2070

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_3, звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова, в якому просила суд скасувати податкове повідомлення - рішення ДПІ Московського району м. Харкова № 000141704 від 06.12.2011р.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки, складено акт від 24.11.2011р. № 3473/174/НОМЕР_1. На підставі акту перевірки № 3473/174/НОМЕР_1 винесено податкове повідомлення-рішення № 0001141704 від 06.12.2011 року . З висновками Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова позивач не погодився посилаючись на невідповідність оскаржуваного повідомлення - рішення та результатів перевірки вимогам чинного законодавства та дійсним обставинам справи.

Відповідач - ДПІ Московського району м. Харкова, проти позову заперечував у повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в запереченні на адміністративний позов. Зазначаючи, що відповідачем правомірно винесено податкове повідомлення-рішення № 0001141704 від 06.12.2011 року, на підставі акту перевірки № 3473/174/НОМЕР_1, яким виявлено порушення Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 ( надалі -ФОП ОСОБА_3) по взаємовідносинах з ПП "Рейфай- Агрос". А саме порушення: ч. 1 ст. 203, 215, п 1 ст. 216, ст. 228, ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ФО-П ОСОБА_3 ( НОМЕР_1) з ПП «Рефай Агрос" (код ЄДРПОУ 32497632) за період з 01.05.2011р. по 30.06.2011р. на загальну суму 179550,00грн., в т.ч., сума ПДВ 29925,00 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 27.02.2012 року відмовлено у задоволенні адміністративного позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 .

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, а саме: Податкового кодексу України, Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України, ст. 71 КАС України, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача, наполягаючи на порушенні судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального права, просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

В судове засідання представник відповідача не прибув, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, справа розглядається за відсутності представника відповідача.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що згідно Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 зареєстрована Виконавчим комітетом Харківської міської ради 24.03.1997 року, про що внесено запис про включення відомостей до ЄДР № 2 480 001 0001 025363. Згідно даних акту перевірки № 3473/174/НОМЕР_1 від 24.11.2011р. позивач перебуває на обліку в ДПІ Московського району м. Харкова з 01.04.1999 року № 2183.

Судом встановлено, що ДПІ Московського району м. Харкова 24.11.2011р. проведено документальну позапланову невиїзну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ФО-П ОСОБА_3 за період з 01.05.2011р. по 30.06.11р. з питання взаєморозрахунків з ПП "Рейфай- Агрос". За результатами зазначеної перевірки складено акт № 3473/174/НОМЕР_1 від 24.11.2011р., в якому виявлені наступні порушення позивача: порушення ч. 1 ст. 203, 215, п 1 ст. 216, ст. 228, ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ФО-П ОСОБА_3 ( НОМЕР_1) з ПП «Рефай Агрос" (код ЄДРПОУ 32497632) за період з 01.05.2011р. по 30.06.2011р. на загальну суму 179550,00грн., в т.ч. сума ПДВ 29925,00 грн.

Зазначений акт перевірки отримано та підписано ФОП ОСОБА_3 без зауважень.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення -рішення № 0001141704 від 06.12.2011 року , яким на підставі встановленого порушення п. 201.4, п. 201.5, п. 201.6, п.201.7 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. позивачу збільшено суму грошового зобов"язання по податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 29925 грн. та нараховано штрафну санкцію у розмірі 7481,25 грн.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що відповідачем доведено наявність порушення податкового законодавства з боку позивача та правомірність винесеного ним спірного повідомлення - рішення.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

04.05.2011р. між позивачем (в якості -покупця) та ПП «Рефай Агрос"(в якості -продавця) було укладено договір купівлі - продажу №6, предметом якого є передача товару за найменуванням Фора у власність покупця у кількості 16000 шт. До податкового кредиту за травень 2011 року позивачем включено податкові накладні від ПП «Рефай Агрос" на загальну суму ПДВ у розмірі 28000 грн.

На підтвердження виконання договору №6 від 04.05.2010р., укладеного між позивачем та ПП «Рефай Агрос" позивачем надано видаткову накладну № 2011/0405/1 від 04.05.2011р. (а.с.22), квитанції до прибуткового ордера за травень 2011р. (а.с. 24-28), податкову накладну від 04.05.2011р. (а.с.23).

Судом встановлено, що договором №6 від 04.05.2011р. передбачено порядок передачі товару, згідно якого продавець зобов'язан передати товар покупцю у повному обсязі на протязі 2-х днів. Таким чином, умови поставки (перевезення) товару покупцю не передбачені зазначеним Договором.

06.06.2011р. між позивачем (в якості -покупця) та ПП «Рефай Агрос" (в якості -продавця) було укладено договір купівлі - продажу №10, предметом якого є передача товару за найменуванням Фора у власність покупця у кількості 1100 шт. До податкового кредиту за червень 2011 року позивачем включено податкові накладні від ПП «Рефай Агрос" на загальну суму ПДВ у розмірі 3824 грн.

На підтвердження виконання договору №10 від 06.06.2011р. , укладеного між позивачем та ПП «Рефай Агрос" позивачем надано видаткову накладну № 2011/0606/1 від 06.06.2011р. (а.с.32), квитанції до прибуткового ордера за червень 2011р. (а.с. 29), податкову накладну від 06.06.2011р. (а.с. 33).

Судом встановлено, що договором №10 від 06.06.2011р. передбачено порядок передачі товару, згідно якого продавець зобов"язан передати товар покупцю у повному обсязі на протязі 2-х днів. Таким чином, умови поставки (перевезення) товару покупцю не передбачені зазначеним Договором.

В апеляційній скарзі позивач повідомив, що товар , отриманий від ПП «Рефай Агрос" по договору №6 постачався з 04 по 27 травня 2011р., а не як передбачено зазначеним договором - на протязі 2-х днів, також як і товар, отриманий від ПП «Рефай Агрос" по договору №10 постачався двома партіями з 06 по 07 червня 2011р.

Також з апеляційної скарги вбачається, що вищезазначений товар представник ПП «Рефай Агрос" привозив на власному авто та перекладав його в авто позивача. Отриманий товар, а саме: добриво Фора у кількості 16100 шт. позивач зберігала за місцем проживання (за місцем реєстрації), оскільки не має офісних та складських приміщень.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження зберігання товару (добрива Фора ) або його транспортування , отриманого від ПП «Рефай Агрос".

Відповідно до п. 198.3 ст.. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг. Але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій У необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Колегія суддів зазначає, що при дослідженні проведених операцій між позивачем та ПП «Рефай Агрос" встановлені фактичні обставини, які спростовують реальність проведених господарських операцій , на підставі яких позивачем визначено суму податкового кредиту, а саме: у позивача відсутні документи, що засвідчують транспортування товару (товарно-транспортні накладні, дорожні листи), відсутні дані про відповідальних осіб, що отримували товари по взаємовідносинах з зазначеними контрагентами та відсутні докази зберігання зазначеного товару.

Відповідно Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року N 363 товарно-транспортна накладна (ТТН)- єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Крім того, в п.п. 11.1 п. 11 Правил перевезень визначено, що товарно-транспортні накладні і путні листи вантажного автомобіля є основними документами на перевезення вантажів. Також Правилами перевезень визначається порядок виписки ТТН.

Зокрема, п.п. 11.5 п. 11 Правил перевезень передбачено, що ТТН замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри ТТН підписом і при необхідності друком (штампом).

Також пп. 11.7 п. 11 Правил перевезень передбачено: перший екземпляр ТТН залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби - друком або штампом), передаються перевізнику. У свою чергу, перевізник для виконання розрахунків із замовником автотранспорту (за найняті автомобілі) висилає останньому третій екземпляр.

Типові форми первинного обліку роботи вантажного автомобіля, зокрема типова форма товарно-транспортної накладної, затверджені сумісним наказом Мінтрансу і Мінстата України від 29.12.95 р. № 488/346 "О затвердженні типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля". У ТТН повинні бути відмітки відправника товару ( щодо відвантаження товару) та його отримувача ( стосовно фактичного отримання товару). Відповідно до п. 2 цього наказу застосування вказаних форм первинного обліку всіма суб'єктами господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим.

Перевезення товарів залізницею оформлюється комплектом перевізних документів , затверджених наказом Міністерства транспорту України від 19. 11.1998 р. № 460 до яких належать: накладна, дорожня відомість, корінець дорожньої відомості та квитанція про приймання вантажу ( п. 1.1 Правил оформлення перевізних документів від 21.11. 2000р. № 644). Відповідно до п. 1.2 Правил оформлення перевізних документів від 21.11. 2000р. № 644 накладна разом із дорожньою відомістю супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення , де видається одержувачу . Відправнику видається квитанція про приймання вантажу.

Таким чином, у позивача, як отримувача товарів, обов'язково має залишатись один примірник товарно-транспортної накладної.

Оприбуткування товарів без наявності товарно-транспортної накладної, в разі фізичного переміщення товарів в просторі нормами чинного законодавства не передбачено.

Таким чином, матеріали справи не містять жодних документів, які підтверджують рух товару від Постачальників до Замовника, а саме: відсутнє підтвердження фізичного переміщення товарів від контрагента-постачальника ПП «Рефай Агрос" до підприємства -замовника ФОП ОСОБА_3 .

Колегія суддів зазначає, що наявність у платника податку виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства, і сплата продавцю вартості товару з податком на додану вартість є достатніми, але не вичерпними підставами для визначення податкового кредиту та відшкодування цього податку з бюджету, що також роз'яснюється у інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 № 1112/11/13-10 „Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби".

Також матеріали справи не містять докази зберігання або право на зберігання товару , отриманого від ПП «Рефай Агрос", а лише зазначено, що товар Фора у кількості 16100 шт. зберігався у позивача за місцем реєстрації.

З матеріалів справи вбачається, що ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова здійснено відповідні заходи з метою проведення зустрічної звірки ПП «Рефай Агрос" за результатами яких складено акт від 26.09.2011р. № 972/23-212/32497632 про неможливість проведення зустрічної звірки, оскільки підприємство не знаходиться за податковою адресою. Також в акті міститься посилання на висновок ВПМ ДПІ у Фрунзенському р-ні м. Харкова № 6 від 21.09.11р., в якому містяться пояснення директора ПП «Рефай Агрос"- ОСОБА_4 про те, що він у березні 2011р. за винагороду перереєстрував на своє ім"я ПП «Рефай Агрос" без наміру займатися господарською діяльністю підприємства.

Таким чином, підприємством - контрагентом також не надано документів, які підтверджували б транспортування товару, що підтверджується зустрічною звіркою.

Позивачем до матеріалів справи надані документи, які підтверджують реалізацію товару ( добриво Фора) та передачу його до УДППЗ "Укрпошта", а саме: акти виконаних робіт, звіти про реалізацію товарів, накладні, договори та квитанції з банку. Але з наданих позивачем документів не вбачається, що реалізований товар є саме товаром, який отриманий від ПП «Рефай Агрос" та відсутні докази його транспортування до УДППЗ "Укрпошта", тому колегія суддів не бере до уваги обгрунтування апеляційної скарги в цій частині.

Згідно ст. 203 ЦК зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання у момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є підставою недійсності правочину (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

Керуючись ст. 228 ЦК правочин учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, є таким, що порушує публічний порядок та направлений на заволодіння майном держави, а отже, є нікчемним. Згідно ж ч.2 ст. 215 ЦК України визнання судом такого правочину недійсним не вимагається.

Згідно із частиною 1 ст. 216 ЦК недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків крім тих, що пов'язані із його недійсністю.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем неправомірно сформовано суму податкового кредиту за травень, червень 2011 року по взаємовідносинам ПП «Рефай Агрос" на суму ПДВ 582 481,83 грн. у зв'язку з виявленням ознак нікчемності правочинів.

Згідно із частиною другою статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адмінітративного позову.

Відповідачем доведено наявність порушення податкового законодавства з боку позивача та правомірність винесеного ним спірного повідомлення - рішення, а отже і правомірність його винесення.

Оскільки підстав для визнання протиправними та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення судом не встановлено, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у задоволенні позовної заяви належить відмовити.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 27.02.2012 року по справі № 2а-17772/11/2070 прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.02.2012р. по справі № 2а-17772/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Калиновський В.А. Судді (підпис) (підпис) Бенедик А.П. Курило Л.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Калиновський В.А.

Повний текст ухвали виготовлений 11.06.2012 р.