Рішення

від 19.06.2012 по справі 17/18/2012/5003

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

19 червня 2012 р. Справа 17/18/2012/5003

Господарський суд Вінницької області у складі судді Стефанів Т. В.,

при секретарі судового засідання Снігур О. О. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом :Приватного підприємства Продакшн студія "Вертекс",

242000, вул. Черняхівського, 37, смт. Томашпіль, Вінницька обл.

до : Приватно-орендного підприємства "Рідний край",

24520, вул. Леніна, 25, с. Тростянець, Ямпільського р-ну, Вінницької обл.

про стягнення 30 518,78 грн. за договором про надання послуг охорони

за участі представників сторін:

позивача: Чудак В. Д.;

відповідача: не з'явився

ВСТАНОВИВ :

25.04.2012 р. до господарського суду Вінницької області надійшов позов приватного підприємства Продакшн студія "Вертекс" про стягнення з Приватного орендного підприємства "Рідний край" 30 518,78 грн. за договором про надання послуг охорони, в тому рахунку: 30 142 грн. основного боргу та 376,78 грн. 3% річних.

Ухвалою суду від 27.04.2012 р. порушено провадження у даній справі з призначенням судового засідання на 22.05.2012 р.

22.05.2012 р. у зв'язку з неявкою представника відповідача та ненаданням всіх доказів, необхідних для вирішення спору розгляд справи було відкладено на 19.06.2012 р.

В судове засідання 19.06.2012 р. з'явився представник позивача, який позовні вимоги підтримав з урахуванням пояснення. Просить стягнути з відповідача 30 594,13 грн. за договором про надання послуг охорони, зокрема: 30 142 грн. основного боргу та 452,13 грн. 3% річних. Судом розцінено дане пояснення як заяву про збільшення позовних вимог.

Судом прийнята заява позивача про збільшення позовних вимог, як така, що не суперечить вимогам ст.22 ГПК України.

Відповідач в судове засідання не з'явився, витребуваних ухвалою суду документів не надав не зважаючи на те, що про час та місце судового розгляду справи був повідомлений завчасно та належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення 05.06.2012 р. за № 2103621545419, про поважність причин неявки та неподання витребуваних судом документів не повідомив.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Оскільки відповідачем відзив на позовну заяву і витребувані судом документи не подано, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними у ній матеріалами, відповідно до приписів ст.75 Господарського процесуального кодексу України та з врахуванням вимог ст.69 ч.1 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, враховуючи вимоги чинного законодавства, в тому числі ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

08.02.2011 року між приватним підприємством Продакшн студія "Вертекс" (за договором - виконавець) та Приватним орендним підприємством "Рідний край" (за договором - замовник) укладено договір про надання послуг охорони.

Відповідно до розділу 1 договору позивач зобов'язався надати замовнику-відповідачу послуги по охороні матеріальних та інших цінностей, що знаходяться на території замовника, розташованій за адресою с. Тростянець, Ямпільського р-ну, їх транспортуванню, дотриманню контрольно-пропускного режиму, встановленого правилами внутрішнього трудового розпорядку замовника, та забезпеченню комерційної безпеки.

Розділом 4 сторони предбачили вартість робіт та послуг. Зокрема те, що вартість послуг по охороні об'єкта визначається згідно кошторису цін та послуг охорони за місяць в національній валюті України. Ціни ПП Продакшн студія "Вертекс" формує з урахуванням ринкових цін, розмірів податків, зарплати, інших витрат, які несе ПП Продакшн студія "Вертекс". Якщо ці витрати істотно змінюються - то ПП Продакшн студія "Вертекс" має право відповідним чином поміняти свої ціни. При цьому ПП Продакшн студія "Вертекс" зобов'язане письмово попередити замовника про це за місяць. Якщо замовник не погоджується з запропонованою ціною, то ПП Продакшн студія "Вертекс" має право в односторонньому порядку розірвати договір у вищезазначений термін. Сума даного договору складає 7200,00 грн. щомісяця.

Розділом 5 договору замовник зобов'язався проводити оплату послуг ПП Продакшн студія "Вертекс" авансом в такому порядку: не пізніше 1, 15 числа поточного місяця перераховувати, на розрахунковий рахунок ПП Продакшн студія "Вертекс" місячну вартість послуг, виходячи із розрахунку наведеного в пункті 4 даного договору.

З матеріалів справи вбачається та підтверджено представником позивача у судовому засіданні, відповідачу з 08.02.2011 р. по 08.02.12 р. надавались відповідно до умов договору № б/н від 08.02.2011р. послуги охорони. Відповідач провів часткові розрахунки з позивачем.

Станом на день подання позову заборгованість відповідача перед позивачем становить 30142 грн., що підтверджується взаємно підписаним актом звірки від 15.03.2012 р.

Наведене стверджується:

- договором № б/н від 08.02.2011 р. про надання послуг охорони (а.с. 9,10);

- актами про виконання робіт (а.с.11-20);

- рахунком-фактурою № 85 від 18.11.2011 р.;

- листами з вимогою оплати боргу (а.с. 22-25);

- актом звірки взаєморозрахунків від 15.03.2012 р.;

- іншими матеріалами справи.

Таким чином заборгованість відповідача перед позивачем становить 30 142 грн.

Крім того, за неналежне виконання умов договору відповідачу нараховано 3% річних в сумі 452,13 грн.

Беручи до уваги викладене вище, суд прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Ст. 193 Господарського кодексу України (далі ГК України) визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положенняс Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За своєю правовою природою укладений між сторонами у справі договір № б/н від 08.02.11р. є договором про надання послуг.

В силу ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч.1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як вбачається із матеріалів справи позивачем виконувались свої зобов'язання по наданню відповідачу послуг охорони належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи акти виконання робіт (надання послуг) та виставлений рахунок -фактури.

Однак, відповідач не виконав свого обов'язку щодо оплати за надані послуги згідно умов договору, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість в розмірі 30 142,00 грн., про що свідчить відсутність доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України зазначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення 30 142,00 грн. заборгованості за надані послуги підлягають задоволенню, оскільки є обґрунтованими та фактично відповідають матеріалам справи.

Поряд з цим, за порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань позивачем було нараховано та заявлено до стягнення 452,13 грн. 3% річних.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розглянувши вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 452,13 грн. 3% річних, дійшов висновку, що позов в цій частині заявлений правомірно, а відтак позовні вимоги про стягнення 452,13 грн. 3% річних підлягають задоволенню в межах позовних вимог.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвал суду від 27.04.2012 року та від 22.05.2012 року відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення заборгованості, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

З огляду на вищевикладене, вимоги позивача є законними та обгрунтованими, а відтак підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, позивачем заявлено до відшкодування за рахунок відповідача понесених витрат на оплату правової допомоги в розмірі 4 000 грн. За результатами розгляду цієї вимоги суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Позивач змушений був звернутись до адвокатів за юридичною допомогою та захистом своїх порушених прав.

Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

Згідно з ч. 1 ст. 12 Законом України "Про адвокатуру" оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Як вбачається із матеріалів справи 02.04.2012 року між приватним підприємством Продакшн студія "Вертекс" та адвокатом Чудаком В. Д., що діє на підставі свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю № НОМЕР_1, виданого Вінницькою ОКДКА, укладено угоду про здійснення представництва інтересів позивача в господарському суді Вінницької області за позовом до ПОП "Рідний край" з додатками (а.с.38, 46).

Відповідно до додаткової угоди до угоди про надання правової допомоги за виконану роботу по виконанню угоди про надання правової допомоги замовник, за домовленістю з виконавцем, заплатив виконавцю гонорар в розмірі 4 000 грн. В підтвердження понесених позивачем витрат на оплату послуги адвоката в загальному розмірі 4000 грн. надано акт прийому-передачі виконаної роботи, копію книги обліку доходів і витрат адвоката № 1300, квитанцію № 005966 від 21.05.2012 р. та видатковий касовий ордер від 21.05.2012 р.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вимоги позивача по відшкодуванню витрат на оплату послуг адвоката є правомірними, а отже підлягають задоволенню відповідно до п. 2 ч.6 ст. 49 ГПК України.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1 609,50 грн. слід покласти на відповідача.

Окрім того, при ціні позову 30 594,13 грн. позивач мав сплатити судовий збір в сумі 1609,50 грн. Фактично, згідно платіжного доручення № 38 від 24.04.2012 р. позивач сплатив 1641,00 грн., що на 31,50 грн. більше, ніж передбачено законом.

З огляду на викладене, на підставі ст. 7 ч.1 п.1 ЗУ "Про судовий збір" зайво сплачений судовий збір в сумі 31,50 грн. підлягає поверненню органом Державного казначейства позивачу із державного бюджету.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 32, 33, 34, 43, 49, 82-85, 115 ГПК України, суд

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватно-орендного підприємства "Рідний край" (код 03729612, 24520, вул. Леніна, 25, с. Тростянець, Ямпільського р-ну, Вінницької обл.) на користь Приватного підприємства Продакшн студія "Вертекс" (код 33678698, 242000, вул. Черняхівського, 37, смт. Томашпіль, Вінницька обл.) - 30 142,00 грн. боргу, 452,13 грн. - 3% річних та 1 609,50 грн. витрат на сплату судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Повернути Приватному підприємству Продакшн студія "Вертекс" (код 33678698, 242000, вул. Черняхівського, 37, смт. Томашпіль, Вінницька обл.) з Державного бюджету України через відповідний територіальний орган Держказначейства України 31,50 грн. судового збору, зайво сплаченого за платіжним дорученням № 38 від 24.04.2012 р. (оригінал платіжного доручення - у матеріалах справи № 17/18/2012/5003).

5. Засвідчений гербовою печаткою суду оригінал даного рішення є підставою для повернення позивачу судового збору у встановленому цим рішенням розмірі.

Повне рішення складено 22 червня 2012 р.

Суддя Стефанів Т.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - відповідачу 24520, вул. Леніна, 25, с. Тростянець, Ямпільського р-ну, Вінницької обл.