Рішення

від 20.06.2012 по справі 5015/1846/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.06.12 Справа№ 5015/1846/12

За позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю «ІФ 10 Лайнер», м.Київ

До відповідача : Товариство з обмеженою відповідальністю «Дойче братвурст», м.Львів

Про стягнення заборгованості в сумі 13 564,02 грн.

Суддя Березяк Н.Є.

Секретар судового засідання Іванило О.П.

В судове засідання з'явились:

від позивача : Дубина В.В. - представник

від відповідача : не з'явився

Представнику позивача роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України.

Суть спору : Подано позов Товариством з обмеженою відповідальністю «ІФ 10 Лайнер»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дойче братвурст»про стягнення 13 564,02 грн. та 1609,50 грн. витрат по сплаті судового збору.

Розгляд справи неодноразово відкладався з підстав і мотивів, викладених в ухвалах суду.

В судовому засіданні 06.06.2012 року оглянуто оригінали документів, які в належно завірених копіях долучено до матеріалів справи.

Позивач свої позовні вимоги підтримав, просив задоволити позов з підстав і мотивів, викладених в позовній заяві та наданих в судовому засіданні поясненнях.

20.06.2012 року представником позивача було подано в судове засідання заяву про збільшення позовних вимог в якій він крім заявлених вимог просить стягнути з відповідача 2808,46 грн. витрат на виїзд представника в судові засідання.

Відповідач в жодне судове засідання участь свого представника не забезпечив, відзиву на позов та доказів оплати боргу суду не подав, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалами суду, які надсилались йому рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення.

За таких обставин суд вважає, що справа у відповідності до вимог ст.75 ГПК України, може бути розглянута за відсутності відповідача.

В судовому завданні 20.06.2012 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

Автотранспортне підприємство ТзОВ «ІФ 10 Лайнер»по замовленню на надання транспортних послуг від 22.11.2011 року здійснило перевезення продуктів харчування за маршрутом Рехау ( Німеччина) - Львів (Україна) для підприємства ТзОВ «Дойче братвурст». Перевезення вантажу здійснювалося при температурному режимі (- 18 градусів С) . Після завантаження та замитнення автомобіль прибув на митницю призначення 30.11.2011 року і простояв під розмитненням до 08.12.2011 року ,що підтверджується відмітками митниці на СМR .

Як стверджує позивач, понаднормативний простій автомобіля, який виник з вини вантажоотримувача (ТзОВ «Дойче братвурст») склав шість діб.

Відповідно доп.14 Товарно-транспортної накладної (СМR ) , позивачем нараховані кошти в розмірі 1290 Євро за простій транспортного засобу з включеним рефрижератором, що відповідно до курсу НБУ станом грудень 2011 року складає 13564,02 грн.

Позивачем був виписаний рахунок-фактура № СФ-0452 для оплати вартості простою автотранспорту , що надсилався відповідачу через «Експрес пошту»06.12.2011 року, який відповідач зобов'язаний був оплатити до 08.12.2011 року, однак свої зобов'язання не виконав.

ТзОВ «ІФ 10 Лайнер»просить стягнути з відповідача 13564,02 грн. вартості понаднормативного простою транспортного засобу з включеним рефрижератором.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення .

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного :

Згідно ст.ст. 526,530 Цивільного Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається з матеріалів справи, в обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на укладений між ним та відповідачем договір на виконання перевезень вантажів, що оформлений заявкою про надання транспортних послуг (а.с.6) відповідно до якої позивач зобов'язувався здійснити перевезення продуктів харчування за маршрутом Рехау ( Німеччина) - Львів (Україна) для підприємства ТзОВ «Дойче братвурст». Згідно підписаної сторонами заявки, перевезення вантажу здійснювалося при температурному режимі (- 18 градусів С) .

Відповідно до положень ст.909 ЦК України договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної ( коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами ( статутами).

Положеннями Наказу Мінтрансу №363 «Про затвердження правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні»Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

З огляду на викладене, умови оплати, викладені в п.14 товарно-транспортної накладної (СМR), яка була підписана обома сторонами ( завірена печатками), повинні виконуватись обома сторонами.

Відповідно до підписаної та завіреної печатками сторін заявки про надання транспортних послуг термін на таможні операції, завантаження і розвантаження не повинен перевищувати 48 годин.

Згідно п.14 міжнародної товарно-транспортної накладної простій понад 48 годин на митному терміналі сплачується вантажоотримувачем із розрахунку 80 Євро на добу.

Як вбачається із довідки-розрахунку, витрати за простій транспортного засобу з дотриманням режиму в холодильній установці складає 135 Євро на добу.

За простій транспортного засобу із дотриманням режиму в холодильній установці , що складає 8 діб, шість з яких є понаднормативними, позивачем нараховано 1290 Євро, що згідно курсу НБУ ( зазначеного позивачем в рахунок-фактурі 10,5147) який не перевищує офіційно курсу НБУ (станом на грудень2011року) складає 13564,02 грн.

В зв'язку із простоєм транспортного засобу із дотриманням режиму в холодильній установці понад 48 годин, позивач поніс збитки, які просить стягнути з відповідача.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 ГК України).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, 06.12.2011року позивач був виписаний рахунок-фактура № СФ-0452 для оплати вартості простою автотранспорту , що надсилався відповідачу через «Експрес пошту»06.12.2011 року, який відповідач зобов'язаний був оплатити до 08.12.2011 року ( а.с.71-74), однак свої зобов'язання не виконав.

Відповідач в судові засідання жодних доказів ,які б спростовували позовні вимоги суду не надав, проти позову не заперечив, доказів відсутності своєї вини в простої транспортного засобу при його розмитненні суду не надав. За таких обставин позовні вимоги підлягають до задоволення.

Також позивачем подана заява про збільшення позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідачів судові витрати у розмірі 2808,46 грн., що складаються вартості проїзду та відрядження уповноваженого представника позивача в судові засідання.

Відповідно до роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.98р. №02-5/78 «Про деякі питання практики застосування розділу УІ Господарського процесуального кодексу України»нормами процесуального права передбачено відшкодування як судових витрат сум, що були сплачені учасником судового процесу за отримання лише послуг адвокатів, а не інших представників такого учасника. У господарському суду немає передбачених законом підстав вважати відповідними витратами видатки сторони у справі (видатки, які зазнали у зв'язку з відрядженням представників (своїх працівників) для участі в судових засіданнях (проїзд, харчування, проживання), а так само зазначити про відмову в їх стягненні у резолютивній частині судового рішення. Якщо сторона у справі вважає, що зазнала збитків у зв'язку з оплатою видатків на відрядження свого працівника (працівників) або з оплатою послуг фахівця (крім адвоката), який не перебуває з нею у трудових відносинах, то вона не позбавлена права звернутися в установленому законом порядку до іншої сторони (сторін) з позовною вимогою про відшкодування таких збитків.

З огляду на викладене суд прийшов до висновку про відсутність підстав для стягнення викладених вище судових витрат.

Згідно із ст.34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Доказами у справі, відповідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору, при цьому, як передбачено статтею 34 цього Кодексу, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, і підлягають до задоволення .

Судові витрати слід віднести на відповідача в розмірі 1609,50 грн. судового збору.

Керуючись 3,4,4 1 ,4 2 ,4 3 ,4 4 ;4 5 ,4 6 ,12,32,33,34,35,36,43,75,82,84,85 ГПК України, суд , -

В И Р І Ш И В:

1.Позовні вимоги задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дойче братвурст»(79024, м.Львів, вул.Волинська,10, код ЄДРПОУ 36312093) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІФ 10 Лайнер»(03680, м.Київ, вул.Качалова,5 д, код ЄДРПОУ 25604036)-13564,02 грн. основного боргу та 1609,50 грн. судового збору.

Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду .

Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

Суддя Н.Березяк

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 22.06.2012 року.

Суддя Березяк Н.Є.