Рішення

від 20.06.2012 по справі 5015/1918/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.06.12 Справа№ 5015/1918/12

За позовом: фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, м. Запоріжжя, до відповідача:приватного підприємства "Карат-Стиль", м. Львів, про: стягнення заборгованості. Суддя Т. Рим За участю представників: позивача:ОСОБА_2 -довіреність від 03.10.2011 р., відповідача:не з'явився. На розгляд господарського суду Львівської області подано позов фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 до приватного підприємства "Карат-Стиль" про стягнення заборгованості. Ухвалою від 16.05.2012 року провадження у справі порушено, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 30.05.2012 року. Рух справи відображено у попередніх ухвалах суду.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач у порушення умов договору поставки №15 від 01.02.2010 р. не здійснив оплати за поставлений товар. Внаслідок цього у відповідача виникла заборгованість у сумі 39 657,13 грн. Крім того, відповідачу нараховано 3 115,53 грн. пені, 317,26 грн. інфляційних втрат, 834,43 грн. -3% річних. Позивач також просить стягнути з відповідача 4 000,00 грн. відшкодування витрат на оплату послуг адвоката.

В судові засідання представник відповідача не з'являвся, хоч був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 01.06.2012 року, причин неприбуття не повідомляв, проти позову у встановленому порядку не заперечив. Суд, керуючись статтею 75 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за відсутності пояснень (заперечень) відповідача щодо заявлених позовних вимог та представника відповідача у судовому засіданні, за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

Вислухавши представників сторін, проаналізувавши матеріали справи, суд установив таке.

Між сторонами у справі укладено договір №15 від 01.02.2010 р. (надалі -Договір). За умовами цього договору постачальник (позивач у справі) зобов'язується поставити а покупець (відповідач у справі) зобов'язується прийняти і оплатити товар. Кількість і вартість продукції вказана в накладних, які є невідЧємною частиною договору.

На виконання умов Договору позивач поставив, а відповідач прийняв товару на суму 117 005,05 грн., що підтверджується:

- видатковою накладною №РН-000035 від 02.02.2010 р . на суму 20 901,96 грн. та податковою накладною від 02.02.2010 р. №36;

- видатковою накладною №РН-000080 від 02.03.2010 р. на суму 16 801,56 грн. та податковою накладною від 02.03.2010 р. №80;

- видатковою накладною №РН-000408 від 27.09.2010 р. на суму 15 800,59 грн. та податковою накладною від 27.09.2010 р. №408;

- видатковою накладною №РН-000441 від 13.10.2010 р. на суму 8 427,60 грн. та податковою накладною від 13.10.2010 р. №441;

- видатковою накладною №РН-000564 від 01.12.2010 р. на суму 4 230,09 грн. та податковою накладною від 01.12.2010 р. №564;

- видатковою накладною №РН-000596 від 14.12.2010 р. на суму 8 460,18 грн. та податковою накладною від 14.12.2010 р. №596;

- видатковою накладною №РН-0000131 від 18.02.2011 р. на суму 21 978,13 грн. та податковою накладною від 18.02.2011 р. №131,

- видатковою накладною №224 від 21.03.2011 р. на суму 20 404,94 грн. та податковою накладною від 21.03.2011 р. №224

Крім того, позивач поставив, а відповідач прийняв товар за накладною №363 від 30.08.2010 р. на суму 17 584,53 грн. У матеріалах справи відсутня ця накладна. Про вчинення поставки товару відповідачу позивачем виписана податкова накладна від 30.08.2010 р. №363. Відповідачем оплачено вартість поставленого за цією накладною товару, про що свідчить вказівка на проведення грошової операції у банківській виписці від 05.10.2010 р.

Також позивачем у позовній заяві та в акті звірки розрахунків від 01.01.2012 р. вказується на поставку за видатковою накладною №РН-000057 від 28.01.2011 р. на суму 4 104,00 грн. Проте у матеріалах справи відсутня ця накладна. Доказів підтвердження виконанням, шляхом вчинення відповідачем кореспондуючих дій (оплати вартості товару за цією накладною, виписування довіреності тощо), суду не надано.

За таких обставин суд дійшов висновку про поставку позивачем та прийняття відповідачем товару на загальну суму 134 589,58 грн.

Відповідачем повернуто позивачу товару на суму 4 398,63 грн., як вбачається із видаткової накладної (повернення) №К-00001/12 від 08.11.2010 р. на суму 2 807,93 грн., акта звірки розрахунків від 01.01.2012 р., виписаних позивачем розрахунків №23 коригування кількості і вартості показників до податкової накладної від 27.09.2010 р. №408, №27 коригування кількості і вартості показників до податкової накладної від 13.10.2010 р. №441, №28 коригування кількості і вартості показників до податкової накладної від 28.09.2010 р. №408.

Як убачається з позовної заяви, та не спростовано/підтверджено відповідачем, відповідач перерахував на рахунок позивача кошти на загальну суму 94 637,82 грн., про що свідчать банківські виписки, долучені до матеріалів справи.

Таким чином, як свідчать долучені до справи матеріали, вартість поставленого, проте не оплаченого позивачем товару становить 35 553,13 грн.

Доказів погашення заборгованості в сумі 35 553,13 грн. відповідачем не представлено .

Між позивачем та адвокатом ОСОБА_2 укладено договір про надання правової допомоги у господарських справах від 11.10.2011 року. За цим договором адвокат бере на себе зобов'язання надавати правову допомогу у справі про стягнення заборгованості з ПП "Карат-Стиль" в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором, а замовник (позивач у справі) зобов'язаний оплатити замовлення у порядку та строки обумовлені сторонами. Статус адвоката ОСОБА_2 підтверджено свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю НОМЕР_2, видане 20.10.2004 р. На підтвердження оплати послуг адвоката надано платіжне доручення №225 від 12.10.2011 р. на суму 8 000,00 грн.

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Відповідно до частини 1, пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення передбачено частиною 1 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України: суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). У відповідності з пунктом 4.1 Договору оплата за поставлений товар здійснюється у повному обсязі протягом 15 банківських днів з моменту отримання продукції в національній валюті (гривні), відстрочка дійсна тільки на одну поставку товару, відповідно до рахунку-фактури або накладної постачальника

Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Суд не бере до уваги видаткову накладну №РН-000057 від 28.01.2011 р. на суму 4 104,00 грн., оскільки до справи позивачем не було її долучено, а тому в суду відсутні підстави вважати доведеним факт отримання відповідачем товару за цією накладною. Виписана податкова накладна є одностороннім документом, а тому також не є належним доказом здійснення поставки та отримання відповідачем товару. В судовому засіданні представник позивача пояснив, що не зможе представити такої накладної.

Таким чином, оскільки факт виконання позивачем договірного обов'язку підтверджено, строк виконання зобов'язання між сторонами встановлено, у відповідача виник обов'язок з такої оплати, а тому вимоги позивача про стягнення 39 657,13 грн. є обгрунтованими частково, в сумі 35 553,13 грн.

Згідно з умовами Додаткової угоди до Договору №15 від 01.02.2012 р. при невиконанні пункту 4.1 цього договору в частині оплати за товар у строк, вказаний у договорі, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі не більше подвійної облікової ставки Національного банку України відповідно до рахунку-фактури або накладних, а також покупець сплачує 5% неустойки за кожен прострочений банківський день. З огляду на цю норму, а також враховуючи скориговану суму основного боргу -35 553,13 грн., здійснивши перерахунок пені, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог про стягнення пені частково, в сумі 2 717,68 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За таких обставин, враховуючи борг у сумі 35 553,13 грн., здійснивши перерахунок, вимоги позивача про стягнення з відповідача 317,26 грн. інфляційних втрат, 834,43 грн. -3% річних, є обгрунтованими частково, в сумах 284,43 грн. та 748,08 грн. відповідно.

Згідно зі статтями 33, 38 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 4 3 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, а судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

В силу положень частини другої статті 49 Господарського процесуального кодексу судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Що стосується витрат на правову допомогу в сумі 4 000,00 грн., то суд такі вимоги задоволює частково, у сумі 2 000,00 грн. В решті суд відхиляє такі вимоги, оскільки заявлена сума судових витрат на оплату послуг адвоката перевищує розумну необхідність витрат для даної справи. Зокрема, суд бере до уваги те, що справа не є об'ємною, не потребує значних затрат часу на підготовку матеріалів, не містить складного предмета доказування.

Враховуючи наведене, керуючись статтею 193 Господарського кодексу України, статтями 11, 509, 526, 530, 612, 625, 712 Цивільного кодексу України, статтями 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з приватного підприємства "Карат-Стиль" (адреса: вулиця Лисеницька, будинок 1, квартира 92, Личаківський район, місто Львів, Львівська область, 79032; ідентифікаційний код 31290213 ) на користь фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) 35 553,13 грн. боргу, 2 717,68 грн. пені, 284,43 грн. інфляційних втрат, 748,08 грн. -3% річних, 2 000,00 грн. відшкодування витрат на оплату послуг адвоката, 1 440,17 грн. відшкодування витрат на оплату судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 22.06.2012 р.

Суддя Рим Т.Я.