Постанова

від 13.06.2012 по справі 5011-51/1148-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601 м.Київ-1, пров. Рильський, 8 (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.06.2012 № 5011-51/1148-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Авдеєва П.В.

суддів: Коршун Н.М.

Куксова В.В.

за участю представників:

від прокуратури: Волік О.Л. - прокурор відділу Прокуратури м.Києва,

від позивача: ОСОБА_3 - представник за довіреністю,

від відповідача: ОСОБА_4 - представник за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника прокурора м.Києва

на рішення Господарського суду м.Києва від 17.04.2012р.

по справі №5011-51/1148-2012 (суддя Пригунома А.Б.)

за позовом Заступника прокурора м.Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5

про розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки,

В С Т А Н О В И В :

В січні 2012 року Заступник прокурора м.Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся з позовом про розірвання договору оренди земельних ділянок, укладеного між сторонами, та зареєстрований у книзі записів державної реєстрації договорів 21.01.2006 р. за №79-6-00382 та зобов'язання відповідача повернути Київській міській раді земельні ділянки площею 0, 1423 га та 0, 3026 га, що розташовані по АДРЕСА_1.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору щодо забудови земельної ділянки не пізніше ніж через три роки з моменту державної реєстрації вказаного договору.

Рішенням Господарського суду м.Києва від 17.04.2012р. у справі №5011-51/1148-2012 в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, Заступник прокурора м.Києва звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення та неправильне застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається, зокрема, на те, що судом першої інстанції при прийняті оскаржуваного рішення не враховано, що спеціалістами Головного управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації проведено обстеження земельної ділянки на АДРЕСА_1 та встановлено, що земельна ділянка за призначенням, вказаним в договорі оренди, не використовується.

Відповідачем надано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги та відзиву, дослідивши зібрані у справі докази, судова колегія встановила наступне.

17.01.2006 р. між Київською міською радою, як орендодавцем, та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5, як орендарем, був укладений договір оренди земельних ділянок (далі-Договір), відповідно до умов якого орендодавець, на підставі рішення Київської міської ради № 366/2941 від 21.04.2005 р., зобов'язався передати, а орендар -прийняти в оренду земельні ділянки площею 1 423 кв.м. (кадастровий номер 8000000000:82:101:0055) та 3 026 кв.м. (кадастровий номер 8000000000:82:108:0016), що розташовані по АДРЕСА_1 для будівництва, експлуатації та обслуговування торгово-виставкового комплексу строком на 15 років. Того ж дня, вказаний договір посвідчено Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстровано в реєстрі за № 19.

21.01.2006р. Договір зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за № 79-6-00382.

Пунктом 8.1 Договору передбачено, зокрема, що орендодавець має право вимагати від орендаря використання земельних ділянок за цільовим призначенням згідно з цим Договором.

При цьому, відповідно до п. 8.4 Договору орендар зобов'язався, зокрема, завершити забудову земельних ділянок у строки, встановлені проектною документацією на будівництво, затвердженою у встановленому порядку, але не пізніше ніж через три роки з моменту державної реєстрації Договору, використовувати земельні ділянки відповідно до їх цільового призначення.

У відповідності до п. 11.4 Договір може бути припинений шляхом його розірвання в односторонньому порядку за ініціативою орендодавця, із звільненням орендодавця від відповідальності, згідно з Господарським кодексом України, в разі, коли орендарем порушено строки завершення забудови земельних ділянок, встановлених пунктом 8.4 Договору.

Відповідно до п.п. 11.5, 11.6 Договору він може бути розірваний у разі невиконання або неналежного виконання орендарем обов'язків, визначених у п. 8.4. договору. Розірвання цього договору не потребує укладення додаткової угоди. Договір вважається розірваним з моменту прийняття орендодавцем відповідного рішення, якщо інше не встановлено рішенням.

У разі невиконання орендарем його умов та обов'язків, передбачених законодавством України, Договір може бути достроково розірваний (п.12.2 Договору).

Разом з тим, пунктом 12.3 Договору встановлено, що сторона, яка порушила зобов'язання звільняється від відповідальності, якщо вона доведе, що це порушення сталося не з її вини.

Як свідчать матеріали справи, 23.09.2011р. Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації на запит Прокуратури міста Києва проведено обстеження земельних ділянок по АДРЕСА_1, за результатами якої складено акт № 678/01, у якому зазначається, що земельні ділянки площею 1 423 кв.м. (кадастровий номер 8000000000:82:101:0055) та 3 026 кв.м. (кадастровий номер 8000000000:82:108:0016) відповідачем за цільовим призначенням (будівництво, експлуатація та обслуговування торгово-виставкового комплексу) не використовуються, вільні від забудови та не огороджені; частина земельної ділянки орієнтовною площею 0,6 га заасфальтована та огороджена єдиним парканом разом із суміжною земельною ділянкою, що є приватною власністю ОСОБА_5.

Обґрунтовуючи свої вимоги, прокурор зазначає, що відповідачем порушено умови договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого 21.01.2006 р. за № 79-6-00382, щодо забудови земельних ділянок площею 1 423 кв.м. (кадастровий номер 8000000000:82:101:0055) та 3 026 кв.м. (кадастровий номер 8000000000:82:108:0016) по АДРЕСА_1 не пізніше ніж через три роки з моменту державної реєстрації вказаного договору.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши учасників процесу, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов до правильних висновків відмовивши в задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.

Згідно із ч.1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як встановлено судом першої інстанції, відповідача не було попереджено про обстеження земельних ділянок по АДРЕСА_1 та, відповідно, останній не був присутній при проведенні вказаного обстеження.

Також судом першої інстанції встановлено, що акт № 678/01 від 23.09.2011 р. на адресу відповідача було направлено лише разом з позовною заявою, тобто, 30.01.2012 р.

Разом з тим, представник відповідача не заперечує проти викладених у акті № 678/01 від 23.09.2011 р. обставин, зокрема, щодо не закінчення будівництва на земельній ділянці по АДРЕСА_1.

Таким чином, судова колегія вважає доведеним той факт, що на земельній ділянці по АДРЕСА_1 будівництво не закінчено.

У відповідності до ст. 2 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно із ст. 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

У відповідності до ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 24 Закону України "Про оренду землі" встановлено право орендодавця вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди.

Відповідно до ст. 25 Закону України "Про оренду землі" орендар земельної ділянки зобов'язаний приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку.

Згідно із ст.ст.31, 32 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором. На вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

В силу положень ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (ст. 509 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частин 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Дана норма кореспондується зі ст.525, 526 Цивільного кодексу України.

Згідно із ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, розірвання договору (ст.611 Цивільного кодексу України).

Разом з тим, ч.ч. 1, 2 ст. 614 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Отже, із зазначених вище правових норм випливає, що зобов'язання виникають з підстав, визначених ст. 11 Цивільного кодексу України, які, в силу положень ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, є обов'язковими для сторін та за порушення яких ст. 611 Цивільного кодексу України встановлена відповідальність.

Як встановлено судом першої інстанції після державної реєстрації договору оренди земельної ділянки від 17.01.2006 р., відповідачем вчинено дії, спрямовані на реалізацію його прав та обов'язків щодо здійснення будівництва торгово-виставкового комплексу за земельних ділянках площею 1 423 кв.м. (кадастровий номер 8000000000:82:101:0055) та 3 026 кв.м. (кадастровий номер 8000000000:82:108:0016) по АДРЕСА_1, що полягали в наступному.

Так, 10.03.2006 р. відповідачем укладено договір підряду № 14-2006 р. з ТОВ "Легмаш" на розроблення передпроектних проробок, проекту будівництва, робочої документації, підготовки дозвільної та погоджувальної документації для будівництва торгово-виставкового комплексу по АДРЕСА_1, а також виконання послуг з отримання та реєстрації у відповідних органах та організаціях дозволу на виконання будівельних робіт.

07.07.2006 р. між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Квіра" укладено договір № 06_07_03, за умовами якого останнє зобов'язалось виконати проектні проробки будівництва торгово-виставкового комплексу з офісними приміщеннями і підземними паркінгами по АДРЕСА_1.

Вищевказані дії відповідача, зокрема, обумовлені тим, що відповідно до ст. 24 Закону України "Про планування і забудову територій", який діяв на час укладення спірного договору, фізичні та юридичні особи, які мають намір здійснити будівництво об'єктів містобудування на земельних ділянках, що належать їм на праві власності чи користування, зобов'язані отримати від виконавчих органів відповідних рад, Київської та Севастопольської міської державної адміністрацій, у разі делегування їм таких повноважень відповідними радами, дозвіл на будівництво об'єкта містобудування. Фізичні та юридичні особи, заінтересовані в здійсненні будівництва об'єктів містобудування, подають письмову заяву про надання дозволу на будівництво до виконавчого органу відповідної ради або Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації. Дозвіл на будівництво дає право замовникам на отримання вихідних даних на проектування, здійснення проектно-вишукувальних робіт та отримання дозволу на виконання будівельних робіт у порядку, визначеному цим Законом.

У відповідності до ст. 29 Закону України "Про планування і забудову територій", який діяв на час укладення спірного договору, дозвіл на виконання будівельних робіт - це документ, що засвідчує право забудовника та підрядника на виконання будівельних робіт, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд, видачу ордерів на проведення земляних робіт. Дозвіл на виконання будівельних робіт надається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю, які ведуть реєстр наданих дозволів.

Порядок та умови надання дозволу на виконання будівельних робіт з нового будівництва, розширення, реконструкції, технічного переоснащення, реставрації та капітального ремонту об'єктів на час укладення спірного договору встановлювались Положенням про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт, затвердженим наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 05.12.2000 р. № 273.

Так, пунктами 1.1, 2.1 Положення про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт, затвердженого наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 05.12.2000 р. № 273 встановлено, що виконання будівельних робіт без вищезазначеного дозволу забороняється. Для одержання дозволу на виконання будівельних робіт забудовник (замовник) повинен подати до інспекції держархбудконтролю такі документи: заяву забудовника (замовника), рішення виконавчого органу відповідної ради або місцевої державної адміністрації про дозвіл на будівництво об'єкта містобудування; документ, що посвідчує право власності забудовника (замовника) чи право користування (у тому числі на умовах оренди) земельною ділянкою, на якій буде розміщено об'єкт містобудування; комплексний висновок державної інвестиційної експертизи; документи про призначення відповідальних виконавців робіт (виконроба, осіб, що виконують технічний нагляд, авторський нагляд); затверджену в установленому порядку проектну документацію (будівельний генеральний план та паспорт фасаду в двох примірниках, пояснювальна записка для реєстрації).

Отже, забудові земельних ділянок площею 1 423 кв.м. (кадастровий номер 8000000000:82:101:0055) та 3 026 кв.м. (кадастровий номер 8000000000:82:108:0016) по АДРЕСА_1 мало передувати отримання документації, передбаченої Законом України "Про планування і забудову територій", який діяв на час укладення спірного договору.

28.11.2008 р. Головним управлінням архітектури та дизайну міського середовища затверджено Архітектурно-планувальне завдання на проектування будівництва торгово-виставкового комплексу по АДРЕСА_1.

14.12.2008р. Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 звернулась до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю із заявою вих. № 135 від 12.12.2008 р. про надання дозволу на виконання будівельних робіт для будівництва торгово-виставкового комплексу по АДРЕСА_1, до якої також додано проект торгово-офісного центру, архітектурно-планувальне завдання та договір оренди земельних ділянок від 17.01.2006 р. Зазначена заява прийнята Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю 14.12.2008 р., про що свідчить відмітка на ній, та зареєстрована за № 2398/8687/6545 (т.2 а.с.53).

Частиною 6 та 7 ст. 29 Закону України "Про планування і забудову територій", який діяв на час укладення спірного договору, встановлено, що видача та реєстрація дозволу на виконання будівельних робіт здійснюється протягом одного місяця з дня подання заяви. У разі відмови у видачі дозволу на виконання будівельних робіт заявнику надаються роз'яснення щодо невідповідності поданих документів вимогам законодавства. Роз'яснення надаються у письмовій формі протягом одного місяця з дня звернення.

Однак, як зазначає відповідач та не спростовано іншими учасниками процесу, у встановлений Законом України "Про планування і забудову територій"місячний термін Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_5 не надано ані дозволу на виконання будівельних робіт по АДРЕСА_1, ані відмови у наданні такого дозволу.

Разом з тим, 17.02.2011 р. скасовано Закон України "Про планування і забудову територій" та прийнято Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності", яким встановлено правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Відповідно до ст.34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" замовник має право виконувати будівельні роботи після: направлення замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт Державній архітектурно-будівельній інспекції України або її територіальному органу за місцезнаходженням об'єкта будівництва - щодо об'єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, які не потребують реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт або отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об'єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються Кабінетом Міністрів України; реєстрації відповідною інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до I - III категорій складності; видачі замовнику відповідною інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до IV і V категорій складності.

Отже, у зв'язку з прийняттям Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" значно спрощено процедуру отримання дозволу на початок будівельного робіт.

25.03.2011р. Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 звернулась до Головного управління містобудування архітектури та дизайну міського середовища із заявою про надання дозволу на розробку містобудівного обтяження на земельних ділянках по АДРЕСА_1, яку зареєстровано за № 5313 (т.2 а.с.54).

Крім того, наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 24.06.2011 р. № 92 затверджено Порядок ведення єдиного реєстру отриманих повідомлень про початок виконання підготовчих і будівельних робіт, зареєстрованих декларацій про початок виконання підготовчих і будівельних робіт, виданих дозволів на виконання будівельних робіт, зареєстрованих декларацій про готовність об'єкта до експлуатації та виданих сертифікатів, відмов у реєстрації таких декларацій та у видачі таких дозволів і сертифікатів, яким визначено механізм ведення єдиного реєстру отриманих повідомлень про початок виконання підготовчих і будівельних робіт, зареєстрованих декларацій про початок виконання підготовчих і будівельних робіт, виданих дозволів на виконання будівельних робіт, зареєстрованих декларацій про готовність об'єкта до експлуатації та виданих сертифікатів, відмов у реєстрації таких декларацій та у видачі таких дозволів і сертифікатів як єдиної комп'ютерної бази даних.

22.11.2011р. Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю зареєстровано декларацію про початок виконання будівельних робіт по АДРЕСА_1 (т.2 а.с.95).

Тобто, у відповідності до положень Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" право розпочати будівництво на земельній ділянці по АДРЕСА_1 у відповідача виникло лише з 22.11.2011 р.

Вищенаведене свідчить, що з моменту реєстрації договору оренди земельної ділянки від 17.01.2006 р. відповідачем вчинялись дії, спрямовані на забудову земельної ділянки, та, відповідно, у зв'язку з тривалою розробкою та узгодженням проектної документації у відповідності до вимог законодавства можливість приступити до будівництва торгово-виставкового комплексу настала лише в 2011 році.

При цьому, судова колегія звертає увагу на те, що умовами спірного договору не визначено дати початку забудови земельної ділянки, а здійснення будівництва передбаченого договором об'єкту, в силу вимог законодавства, потребувало дотримання певної процедури та здійснення комплексу встановлених законодавчими актами необхідних дій, які відповідачем, у даному випадку, дотримано.

Стосовно тверджень прокурора про те, що невиконання відповідачем умов договору порушує інтереси держави в особі Київської міської ради, яка незаконно позбавлена можливості ефективного та виключно в інтересах територіальної громади розпорядження землями міста Києва, регулювання земельних відносин з метою створення умов для раціонального використання і охорони земель, судова колегія зазначає наступне.

Згідно із п. 12. Перехідних положень Земельного кодексу України до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Згідно із ст. 9 Земельного кодексу України до повноважень Київської міської ради у галузі земельних відносин на її території належить, зокрема, розпорядження землями територіальної громади міста, припинення права користування земельними ділянками у випадках, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Відповідно до ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" Київська міська рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Таким чином, прийнявши рішення № 366/2941 від 21.04.2005р. про передачу відповідачу земельних ділянок по АДРЕСА_1 Київська міська рада, в межах наданих їй чинним законодавством України повноважень, розпорядилась землями територіальної громади міста Києва.

Як свідчить довідка Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва № 58/П/17-311 від 04.04.2012 р. Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 у повному обсязі сплачено орендну плату за земельні ділянки по АДРЕСА_1.

З викладеного випливає, що Київська міська рада у повному обсязі отримує те, на що вона розраховувала при укладенні договору оренди земельної ділянки від 17.01.2006 р., зокрема, надходження коштів до місцевого бюджету.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем доведено належними та допустимим доказами вчинення ним дій, спрямованих на виконання умов договору оренди земельної ділянки від 17.01.2006 р. щодо забудови земельних ділянок по АДРЕСА_1.

Таким чином, враховуючи, що відповідачем вжито всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язань, обумовлених договором оренди земельної ділянки від 17.01.2006 р., з огляду на положення ст. 614 Цивільного кодексу та п. 12.3. договору, судова колегія дійшла до висновку про відсутність його вини у порушенні зобов'язань за договором та про відсутність підстав для відповідальності Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 у вигляді розірвання вказаного договору.

Щодо вимог прокурора в частині зобов'язання відповідача повернути позивачу земельну ділянку, що розташована по АДРЕСА_1, судова колегія зазначає наступне.

Згідно із ст. 34 Закону України "Про оренду землі" у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Пунктом 11.8 Договору сторони погодили, що у разі його припинення або розірвання відповідач зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором.

Враховуючи те, що підставою користування спірною земельною ділянкою є відповідний договір оренди, який є чинним, судова колегія також погоджується з висновком суду першої інстанці про те, що позов Заступника прокурора міста Києва в частині зобов'язання відповідача повернути Київській міській раді земельні ділянки площею 0, 1423 га та 0, 3026 га, що розташовані по АДРЕСА_1 є необґрунтованим.

Згідно з положеннями ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно із ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказів, які б спростовували вище встановлені та зазначені судом обставини, сторонами не надано.

Доводи, наведені Заступником прокурора м.Києва в апеляційній скарзі, судовою колегією до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Виходячи з наведеного, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог, відповідає чинному законодавству та матеріалам справи. Судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.99, 103, 104, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Заступника прокурора м.Києва на рішення Господарського суду м.Києва від 17.04.2012 року залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду м.Києва від 17.04.2012 року у справі №5011-51/1148-2012 залишити без змін.

3. Матеріали справи №5011-51/1148-2012 направити до Господарського суду м.Києва.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Авдеєв П.В.

Судді Коршун Н.М.

Куксов В.В.