93-2006
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к. 321
РІШЕННЯ
Іменем України
16.10.2006Справа №2-17/93-2006
За позовом Підприємства “Крим-Проект-Буд” (95053, вул. Суходольна 165/53, м. Сімферополь)
До відповідача Поселкової сільської Ради села Школьне (97541, Сімферопольський район АР Крим, сел. Школьное, вул. Мира 6)
3-ті особи без самостійних вимог на предмет спору:
1. Приватне підприємство “Рембудтрест” (м. Сімферополь, вул. Субхі 4)
2. Сімферопольська районна державна адміністрація (вул. Павленко 1, м. Сімферополь)
про стягнення 55 000,00 грн.
Суддя В.І. Гайворонський
П Р Е Д С Т А В Н И К И:
Від позивача – не з'явився
Від відповідача – Майстренко В.О., голова (посвідчення)
Від 3-х осіб – 1. (Від Приватного підприємства “Рембудтрест”) не з'явився
2. (Від Сімферопольської районної державної адміністрації) не з'явився
Сутність спору: Позивач звернувся з позовом, згідно якого просить стягнути з відповідача 55 000 грн. у зв'язку з тим, що відповідач як замовник за попереднім договором взяв обов'язок сплатити виконані позивачем ремонтні роботи по опаленню будинків згідно переданої відповідачу документації.
Відповідач у відзиві позов не визнав, і указав, що між ним та позивачем вищезгаданий договір укладений не був, а згідно з протоколом засідання тендерного комітету Сімферопольської райдержадміністрації від 07.10.2002 року тендер з проведення ремонту теплових мереж сел. Школьное виграло підприємство “Рембудтрест”, як претендент, який заявив про готовність приступити до виконання робіт без попередньої оплати.
Третя особа - Приватне підприємство “Рембудтрест” у відзиві вказує на відсутність у неї будь-якої інформації щодо договірних відносин з позивачем.
Третя особа - Сімферопольська районна державна адміністрація в письмових поясненнях вказує, що договори на виконання ремонтних робіт по ремонту систем опалення в сел. Школьное Сімферопольська районна державна адміністрація не укладала, документів по суті заявлених вимог не має.
Позивач у два останніх засідання не з'явився, незважаючи не те, що про слухання справи був повідомлений належним чином – рекомендованою поштою, яка була спрямована на указану в позові адресу, що підтверджується поштовими реєстрами про відправлення рекомендованою поштою. Про зміну адреси та про причини неявки позивач суд не повідомив, відповідних заяв від імені позивача не поступало. Неорганізованість позивача не може являтися поважною причиною. Крім цього, повернення до суду адресованої позивачу кореспонденції не поступало, що свідчить про отримання кореспонденції адресатом.
При указаних обставинах суд вважає можливим розглянути спір по суті за наявними в справі матеріалами з врахуванням вимог ст.ст. 124, 129 Конституції України.
По справі проголошені вступна та резолютивна частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, суд -
ВСТАНОВИВ:
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти тільки на підставі, в межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та Законами України.
Згідно статті 8 Конституції України вона має вищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії.
Таким чином, для проведення сплати позивачу грошових коштів у органу місцевого самоврядування повинні бути відповідні підстави.
Однак, ті підстави, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги, прийняті до уваги бути не можуть.
Так, позивач позов обґрунтовує тим, що відповідач, як замовник взяв на себе зобов'язання щодо сплати за виконані роботи згідно попереднього договору та переданої документації.
Однак, позивач не довів указаних обставин.
Так, позивачем не представлені докази того, що відповідач взяв зобов'язання по сплаті за виконані роботи, не представлені докази того, що відповідач виступив замовником цих робіт, а також що між позивачем та відповідачем був попередній договір, і що відповідач прийняв від позивача документацію.
Згідно статті 129 Конституції України передбачено, що сторона вільна в наданні суду доказів та доказуванні перед судом їх переконливості, а також закріплений принцип змагальності сторін, та їх рівності перед Законом та судом.
Згідно ст. 8 Конституції України вона має вищу юридичну силу та її норми є нормами прямої дії.
Про необхідність дотримання принципу диспозитивності сторін також указується в постанові Верховного Суду України від 20.05.2002 року № 02/132. (справа № Д12/12), а в постанові Пленуму Верховного суду України від 01.11.1996 року “Про застосування норм Конституції України при здійсненні правосуддя” вказується, що суди вправі застосовувати безпосередньо норми Конституції як норми прямої дії.
Таким чином, ті підстави, якими обґрунтовується позовна заява позивачем не доведені.
При цьому також необхідно відмітити, що виходячи із закріпленого статтею 129 Конституції України принципу диспозитивності сторін, суд не вправі обґрунтовувати позовні вимоги за зацікавлену сторону, а також розглядати будь-які інші підстави, якими позов не обґрунтовується.
Крім цього, згідно п.5 ч. 2 статті 54 ГПК України обґрунтування позову покладається на позивача.
Більш того, розглядання судом інших підстав буде грубим порушенням прав відповідача та третіх осіб, оскільки обґрунтування позову повинні бути викладені у позовній заяві, копію якого повинні мати указані особи, які вправі представити свої заперечення.
З викладеного витікає, що суд вправі розглядати спір за тими матеріалами, які представлені зацікавленими сторонами. Оскільки в матеріалах цієї справи підстав для задоволення позову немає, відповідно, у позові необхідно відмовити.
Крім того, сам позивач указує, що він був залучений до виконання робіт у вересні 2003 року.
Однак, Цивільний Кодекс 1963 року не передбачав попереднього договору.
Крім цього, не може бути прийняте до уваги посилання позивача на пояснення своїх працівників.
Так, відповідно до ст. 44 ЦК України 1963 року, ст. 208 ЦК України угоди між юридичними особами повинні здійснюватися у письмовій формі.
Згідно ст. 46 ЦК України 1963 року, статті 218 ЦК України 2003 року у даному випадку у підтвердження здійснення правочину не можна посилатися на показання свідків.
Більш того, оскільки ст. 44 ЦК України 1963 року, ст. 208 ЦК України 2003 року передбачено, що угоди між юридичними особами повинні укладатися в письмовій формі, відповідно, договір між позивачем та органом місцевого самоврядування повинен бути укладений в письмовій формі.
Крім цього, працівники позивача є зацікавленими у вирішенні справи особами, оскільки згідно заяви депутата та громадян від 05.11.2005 року працівники позивача отримали плату від мешканців за виконані роботи.
Крім цього, оскільки оплата за роботу проводилась безпосередньо мешканцями, є підстави для того, щоб вважати, що роботи виконувалися не для відповідача, а для відповідних громадян.
Посилання позивача на координаційну Раду не може мати правового значення.
Так, позивачем не представлено доказів того, що координаційна Рада є уповноваженим представником відповідача, тобто стороною у попередньому договорі, на який посилається позивач.
Крім цього, позивач не представив доказів складання попереднього договору між позивачем та відповідачем.
Крім цього, позивачем не представлено повноважень указаної координаційної Ради.
Крім цього, якщо, як затверджує у позовній заяві сам позивач, саме координаційна Рада залучила його до виконання ремонтних робіт, то відповідно, ця координаційна Рада повинна бути замовником у відношенні цих робіт.
Більш того, у висновку експерта № 2666 від 03.05.2006 року значиться, що керівник позивача Губенко В.І. затверджує, що роботи почати згідно усного розпорядження заступника райдержадміністрації Крутюка С.П., і що конкретний платник за виконані роботи визначений не був, авансування не передбачалося. В домі № 17 по вул. Мирне с. Школьне ремонті роботи по під'їзду № 1 не проводились у зв'язку з тим, що підприємство не мало фінансової можливості. Ремонті роботи по під'їзду № 2 частково оплачувались мешканцями під'їзду.
Те, що роботи виконувалися не у повному обсязі підтверджується також заявою депутата та мешканців від 05.11.2005 року.
Згідно ст. 332 ЦК України 1963 року., ст. 837 ЦК України 2003 року підрядник зобов'язується виконувати роботу на свій ризик.
Таким чином, якщо позивач не мав фінансової можливості виконувати роботи, він не повинен був братися за їх виконання.
Згідно ст. 854 ЦК України замовник зобов'язаний провести оплату за роботу при умові, що робота виконана належним чином.
Однак, якщо робота виконана не у повному обсязі, немає підстав вважати, що вона виконана належним чином.
Суд вважає також необхідним відмітити, що договір підряду від 29.12.2003 року, який знаходиться у позивача, між ним і Школьненською сільською Радою, остання не підписувала. (т. 1, л.с. 24).
При цьому також необхідно відмітити, що виходячи із закріпленого ст. 129 Конституції України принципу диспозитивності сторін суд не вправі проводити заміну відповідача без відповідного клопотання позивача.
Однак, клопотання позивача про заміну відповідача не поступало.
Згідно статті 54 ГПК України право визначення відповідача є правом позивача.
Крім цього, згідно статті 24 ГПК України заміна відповідача є правом суду, а не обов'язком.
Виконуючи надане суду право не проводити заміну відповідача, суд процесуального законодавства не порушує, у зв'язку з чим немає підстав по викладеним обставинам відміняти або змінювати рішення.
Оскільки вимоги при розгляді цієї справи пред'являлися згідно наявних матеріалів до Поселкової сільської Ради села Школьне Сімферопольського району АР Крим, відповідно немає підстав залучати до справи інші матеріали для заміни відповідача після винесення цього рішення, а також залучати до матеріалів справи будь-які інші додаткові докази.
Крім цього, згідно позовної заяви позивач просить стягнути грошові кошти з Поселкової сільської Ради села Школьне Сімферопольського району АР Крим.
Однак, згідно довідки Головного Управління статистики в АР Крим в ЄДПРОУ значиться Школьненська поселкова Рада.
Таким чином, позивач пред'являє вимоги до неіснуючої організації, оскільки на одній території не можуть бути два органа місцевого самоврядування.
Таким чином, існує декілька підстав, кожна з яких є самостійною підставою для відмови у позові.
По справі проведена судова експертиза (висновок експерта № 2666 від 03.05.2006 року), вартість якої згідно калькуляції складає 1255,68 грн.
Зацікавленою стороною не представлено доказів оплати експертизи, незважаючи на те, що ухвалою суду такі докази витребувались.
Оскільки відповідні докази не представлені до прийняття цього рішення, немає підстав їх залучати до матеріалів справи після прийняття цього рішення.
Таким чином згідно ч. 5 ст. 49 ГПК України з позивача на користь Кримського науково-дослідного інституту судових експертиз підлягають стягненню судові витрати за проведену судову експертизу в сумі 1255,68 грн.
Відповідно до ч.5 ст. 49 ГПК України понесені позивачем судові витрати відшкодуванню не підлягають.
На підставі викладеного, а також керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд –
ВИРІШИВ :
У позові відмовити повністю.
Стягнути з позивача – Підприємства “Крим-Проект-Буд” (поштова адреса: 95053, м. Сімферополь, вул. Суходольна 165/53; юридична адреса: м. Сімферополь, вул. Беспалова 106, к. 3; ОКПО 25129210, МФО 384577, р/р 26002000130582 в АКБ ЧБРРиР м. Сімферополь) на користь Кримського науково-дослідного інституту судових експертиз (95001, м. Сімферополь, вул. Чехова 55-а, р/р № 35224001000218, ОКПО 26225794, Банк УДК в АРК, МФО 824026, отримувач: КримНІІСЕ) судові витрати за проведення судової експертизи (висновок експерта № 2666 від 03.05.2006 року) в сумі 1255,68 грн.
Видати наказ після вступу рішення в законну силу.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Гайворонський В.І.
Суд | Господарський суд Автономної Республіки Крим |
Дата ухвалення рішення | 16.10.2006 |
Оприлюднено | 20.08.2007 |
Номер документу | 249164 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Автономної Республіки Крим
Гайворонський В.І.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні