Постанова

від 16.10.2006 по справі 4664.1-2006а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

4664.1-2006А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к. 321

ПОСТАНОВА

Іменем України

16.10.2006Справа №2-23/4664.1-2006А

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційного об'єднання „ІНМО” (98112, АР Крим, м.Феодосія,  пров.Колгоспний,2 кв.54)

До відповідача  Державної податкової  інспекції в м.Феодосії (98112, АР Крим, м.Феодосія, вул.Кримська,82-В)

Про скасування податкових повідомлень-рішень

                                                                                                            Суддя Г.М. Іщенко

                                                                                     При секретарі Єменджієвої А.М.

                                                         представники:                              

Від позивача Гаврилов В.І.- представник, дов. від  31.08.2006р. б/н., Петренко Т.М.-  виконавчий директор

Від відповідача  Котов А.П.- представник, дов. від  01.07.2006р. №15   

Сутність спору: Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне об'єднання “ІНМО” звернулося до господарського суду АР Крим з позовною заявою до Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції в АР Крим про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 16.03.2005р.: №000942/1713/23-1/1/0, №000941/1713/23-1/2/0, №000940/1713/23-1/3/0, №000713/1713/23-1/4/0, №000712/1713/23-1/5/0, №000711/1713/23-1/6/0 та №000083/1713/23-1/7/0 (а.с.32-38, т.1).

         Ухвалою господарського суду АР Крим від 04-06.10.2005р. (суддя Тітков С.Я.) позов залишено без розгляду.

         Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.12.2005р. ухвала  господарського суду АР Крим від 04-06.10.2005р. скасована й справа направлена для розгляду у господарський суд АР Крим.

         Ухвалою господарського суду від 30.01.2006р. справа була прийнята до провадження.

         14.02.2006р. до господарського суду АР Крим від позивача надійшли заперечення на відзив відповідача, згідно яким він просить визнати недійсними податкові повідомлення-рішення Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції в АР Крим від 16.03.2005р.: №000941/1713/23-1/2/0 на суму 10407,50грн., №000940/1713/23-1/3/0 на суму 7543,50грн., №000083/1713/23-1/7/0 на суму 1944,00грн., №000711/1713/23-1/6/0 на суму 4013,53грн., №000712/1713/23-1/5/0 на суму 186,96грн.,  №000713/1713/23-1/4/0 на суму 71,00грн. та №000942/1713/23-1/1/0 на суму 105425,57грн.(а.с.84-91, т.3).

        Ухвалою господарського суду АР Крим від  20.03-03.04.2006р. провадження в справі №2-23/4664.1-2006А зупинено  в порядку статті 156 Кодексу адміністративного судочинства України  для проведення судово-економічної експертизи.

Ухвалою господарського суду АР Крим від  18.08.2006р. провадження у справі було поновлено у зв'язку з надходженням 17.08.2006р. до господарського суду АР Крим  висновку судово-економічної експертизи  №36/06 по даній справі.

Згідно частини 6,  7 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України  у судовому засіданні 10.10.2006р. господарський суд АР Крим  з урахуванням  наказу Державної податкової адміністрації АР Крим від 24.03.2006р. №150 “Про реорганізацію Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції”, ухвалою задовольнив клопотання відповідача, відповідно до статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України, здійснив заміну  відповідача - Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції  на  належного – Державну податкову інспекцію в м.Феодосії.

         10.10.2006р. позивач, у судовому засіданні уточнив позовні вимоги відповідно Кодексу адміністративного судочинства України, і просить суд  скасувати податкові повідомлення-рішення від 16.03.2005р.: №000941/1713/23-1/2/0 на суму 10407,50грн., №000940/1713/23-1/3/0 на суму 7543,50грн., №000083/1713/23-1/7/0 на суму 1944,00грн., №000711/1713/23-1/6/0 на суму 4013,53грн., №000712/1713/23-1/5/0 на суму 186,96грн.,  №000713/1713/23-1/4/0 на суму 71,00грн. та №000942/1713/23-1/1/0 на суму 105425,57грн.

Відповідач з позовними вимогами не згоден за мотивами, викладеними у відзиві на позов (а.с.37-39, а.с. 48-51, т.3).

          Згідно з пунктом 6 Закону України „Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України” №2953-1У від  06.10.2005р., що набрав чинність 01.11.2005р. до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального  кодексу України 1991року, вирішують  у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу  адміністративного судочинства України.

           Відповідно до статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України  судочинство здійснюється відповідно до  Конституції України, цього  Кодексу та міжнародних договорів, згода на  обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

           Провадження по адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, що діє на час здійснення окремої процесуальної  дії, розгляду справи.

            Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

                                                    встановив:

           14.03.2005р. Феодосійською міжрайонною державною податковою інспекцією, правонаступником якої  є Державна податкова інспекція в м. Феодосії, була проведена планова документальна перевірка дотримання  вимог податкового та валютного законодавства Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційним об'єднанням „ІНМО” за період з 01.04.2003р. по 31.12.2004р., за результатами  якої складено акт перевірки №581/23-1/16326850 (а.с.16-31, т.1).

      16.03.2005р. Феодосійською міжрайонною державною  податковою інспекцією відносно позивача були винесені  податкові повідомлення-рішення: -№000942/1713/23-1/1/0- про донарахування фінансових санкцій за нецільове використання отриманих у банку готівкових грошей у сумі 105425,57грн;

-№000941/1713/23-1/2/0- про донарахування податку на прибуток в сумі  9025,00грн. та фінансових санкцій в сумі 1382,50грн.;

-№000940/1713/23-1/3/0 – про донарахування податку на додану вартість в сумі  5029,00грн. та фінансових санкцій в сумі 2514,50грн.;

-№000713/1713/23-1/4/0 – про донарахування  штрафних санкцій за несвоєчасну сплату  податку на додану вартість в сумі  71,00грн.;

-№000712/1713/23-1/5/0- про донарахування штрафних санкцій за несвоєчасну  сплату податку на додану вартість в сумі 186,96грн.;

-№000711/1713/23-1/6/0- про донарахування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податку на додану вартість в сумі  4013,53грн.;

-№000083/1713/23-1/7/0, яким виявлено суму завищення бюджетного відшкодування в розмірі 1944,00грн.

         Суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційного об'єднання “ІНМО” є обґрунтованими та підлягають задоволенню з наступних підстав.

                      Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002р. визначено що частина 2 статті 124 Конституції України  передбачає право юридичної особи на захист судом своїх прав, встановлює юридичні гарантії її реалізації, надаючи можливість кожному захищати свої права будь-якими не  забороненими законом засобами. Кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав, у тому числі судовий захист. Суб'єкти правовідносин, у тому числі юридичні особи у разі виникнення спору можуть звертатися до суду за його вирішенням. Юридичні особи мають право  на звернення до суду для захисту своїх прав безпосередньо на підставі Конституції України. Держава має забезпечувати захист прав усіх суб'єктів правовідносин, в тому числі у судовому порядку. Право юридичної особи на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.   

           Згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з  метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційно, зокрема з дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення(дія); з урахуванням права особи на участь  у процесі прийняття рішення.

          Як вбачається з матеріалів справи предметом спору є питання про правильність ведення бухгалтерського обліку сум валових витрат у зв'язку з придбанням Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційним об'єднання “ІНМО”  паливно - мастильних матеріалів, питання про те, чи мало місце заниження податкового  зобов'язання з податку на додану вартість  у липні 2004р. на 1130,00грн.,  завищення бюджетних відшкодувань у серпні та жовтні 2004р., а також питання про правомірність проведення відповідачем перевірки цільового використання отриманого позивачем кредиту у сумі 105425,57грн.

      Згідно  частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України  в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи  бездіяльності покладається  на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

           Відповідно статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві  є будь-які фактичні  дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

            Для органів державної податкової служби таким доказом є акт документальної перевірки,  у якому  згідно з пунктом 1.7 розділу 1 та пунктом 2 розділу 2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами  підприємницької діяльності - юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації  України від 16.09.2002р. №429, зазначено, що факти виявлених порушень податкового і валютного законодавства в акті документальної перевірки повинні викладатися чітко, об'єктивно та в повній мірі, з посиланням на первинні документи, що підтверджують наявність зазначених фактів  та на підставі яких вчинені записи у податковому та бухгалтерському обліку, з наведенням кореспонденції рахунків та інших доказів, що достовірно підтверджують наявність факту порушення, із зазначенням змісту порушень. Лише за умови дотримання контролюючим органом зазначених вимог щодо фіксування факту  виявлених порушень є підстави  для визначення платнику податкових зобов'язань.

          З акту перевірки №581/23-1/16326850 від 14.03.2005р. вбачається, що  прямі витрати  позивача на здійснення господарської діяльності (витрати на паливно-мастильні матеріали, запасні частини) склали 117,6 тис.грн., загальновиробничі та загальногосподарські витрати склали 6,4 тис.грн., відсотки банку – 15,5 тис.грн. Однак, в декларації про прибуток підприємства за 2003р.  позивачем відображені витрати в розмірі 189,8 тис. грн. Різниця складає 50,1 тис. грн. Відповідач прийшов до висновку, що у зв'язку з тим, що валові витрати підприємства при оподаткуванні   прибутку підприємства не  заповнювались на підставі даних книги обліку  придбань товарів (робіт, послуг), отже, не всі придбані товарно-матеріальні цінності можуть відображатися  у валових витратах при формуванні звітності з податку на прибуток.

        Також актом перевірки встановлено не включення позивачем до податкових зобов'язань оплати за надані  підприємством автопослуги СІ ЕН ЖИ ЕС “Інжирінг” та Товариству з обмеженою відповідальністю  “Куртаж”, що привело до  заниження податку на додану вартість в сумі 4089,00грн.

         Перевіркою встановлено, що  в книзі придбань товарів( робіт, послуг) під №11 зареєстроване підприємство Товариство з обмеженою відповідальністю “Багіра-Авто”, запис проведено без  указання номеру податкової накладної та дати її оформлення. Сума придбання складає 14420,83грн. ( податок на додану вартість –2884,17грн.), отже, позивач необґрунтовано включив до складу  податкового кредиту суму податку на додану вартість в розмірі 2884,17грн.

        Також перевіркою було встановлено, що  позивач протягом періоду, що перевірявся, в грошових чеках на отримання готівки з банківського рахунку вказував наступні цілі використання готівки: на  купівлю товарів, оплату послуг  за виконані роботи, виплати пенсій, допомог та страхових відшкодувань. Однак, всі отримані грошові суми фактично були використані на видачу фінансової  допомоги та позику грошових сум членам колективу Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне об'єднання  “ІНМО”.

         Крім того, відповідач  вважає, що  перевіркою встановлена  несвоєчасність погашення позивачем податкових зобов'язань у листопаді та грудні 2004р., отже, донараховані позивачу штрафні санкції в сумі 4271,49грн. (спірні податкові повідомлення-рішення від 16.03.2005р.:№000713/1713/23-1/4/0, №000712/1713/23-1/5/0, №000711/1713/23-1/6/0) є обґрунтованими.

          Судом була призначена судово-економічна експертиза з питання підтвердження документами бухгалтерського та податкового обліку позивача висновків  Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції, які  викладені в акті перевірки №581/23-1/16326850 від 14.03.2005р.

          Суд дослідив висновок експерту №36/06 від 17.08.2006р.,  та оцінив  його в порядку статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України.

При проведенні експертизи експерт застосував методи порівняння, документальної перевірки.

Застосування експертом методу  документальної перевірки  та порівняння означає суцільне дослідження первісних документів бухгалтерського та  податкового обліку.  

           Крім того, судом встановлено, що акт перевірки містить  тільки правові висновки про  порушення норм Законів України “Про оподаткування прибутку підприємств” та “Про податок на додану вартість” та підсумкові показники, у зв'язку із чим у суду не має можливості встановити на підставі яких первісних документів бухгалтерського та податкового обліку зроблені данні висновки.

При дослідженні первісних документів (рахунків, накладних,  виписки банку) позивача за період з 01.04.2003р. по 31.12.2003р. експертизою встановлена сума валових витрат на придбання товарів (робіт, послуг) – 163735,00грн., а за  даними відповідача – 113100,00грн. Розходження з висновками відповідача склали 50635,00грн.

         Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” до валових витрат відносяться будь-які суми витрат, оплачених  (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку в  підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг).

           Перевіряючими до складу валових витрат взяті дані тільки головної книги без дослідження первісних бухгалтерських документів. В акті  не відображено, які господарські операції не повинні бути включатися до складу валових витрат.

          Експерт прийшов до висновку, що донарахування  податку на прибуток в сумі 9025,00грн. дослідженням бухгалтерських документів з урахуванням перенесення збитку 2003р. не підтверджується.

          Крім того, як на основу незаконності прийняття відповідачем  спірного податкового повідомлення-рішення №000941/1713/23-1/2/0 від 16.03.2005р.  в частині визначення  штрафних санкцій в сумі 1382,50грн. суд  зазначає   наступне.

            Згідно з пунктом 1.5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”  штрафна  санкція (штраф) - плата у фіксованій сумі або у вигляді  відсотків  від   суми   податкового   зобов'язання   (без урахування пені та штрафних санкцій),  яка справляється з платника податків  у  зв'язку  з  порушенням  ним   правил   оподаткування, визначених відповідними законами.

           Спірне податкове повідомлення-рішення винесене тільки  на підставі  підпункту "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2  статті 4 Закону України „Про порядок  погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”  без  посилання на  іншу норму законодавства,  на підставі неіснуючого акту перевірки,  висновки якого   для органів державної податкової служби є  доказом, на підставі яких  суд встановлює наявність або відсутність обставин, що мають значення для правильного вирішення спору. Лише за умови дотримання контролюючим органом зазначених вимог щодо фіксування  факту виявлених порушень є підставі для визначення платнику податкових зобов'язань.

           Спірним податковим повідомленням-рішенням  №000941/1713/23-1/2/0 від 16.03.2005р. до позивача застосовані штрафні санкції без посилань на  вимоги  підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”. Також у спірному податковому повідомленні-рішенні відсутній граничний  строк сплати  визначеного податкового зобов'язання з податку на прибуток, та не вказано повне найменування платника податків – Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо –комерційне об'єднання „ІНМО”, що є порушенням  вимог Порядку направлення органами державної податкової  служби України податкових повідомлень платникам податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21.06. 2001р. №253, зареєстрованого  Міністерством  юстиції України 06.07.2001р. під №567/5758 (а.с.33, т.1).

           Отже, суд приходить до висновку, що відповідачем неправомірно були здійснені донарахування позивачу податку на прибуток у  сумі  9025,00грн. та застосовані штрафні санкції в сумі  1382,50грн. згідно спірному податковому повідомленню-рішенню від 16.03.2005р. №000941/1713/23-1/2/0, що є підставою для його скасування.

          Підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України „Про податок на додану вартість” визначено, що об'єктом оподаткування є операції  з поставки товарів (робіт, послуг) на митної території України, у тому числі операції по сплаті послуг за договорами оренди (лізингу) та операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення кредиторської заборгованості. Відповідач вважає, що заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість за результатами не включення до складу податкових зобов'язань з податку на додану вартість за червень 2004р. в розмірі 1130,00грн., за серпень 2004р. – 2959,00грн. і що  цей факт заниження підтверджений надходженням грошових коштів на поточний рахунок позивача за  надані транспортні послуги в червні 2004р. від підприємства СІ ЕН ЖИ ЕС „Інженерінг” та Товариства з обмеженою відповідальністю „Куртаж” в розмірі 11976,00грн. (у тому числі податок на додану вартість – 1996,00грн.), в серпні 2004р. – 50244,00грн. (у тому числі податок на додану вартість в розмірі 8374,00грн.).

          Також експертом встановлено, що при дослідженні первісних документів позивача встановлено, що податкова накладна №247 від 22.10.2004р. від Товариства з обмеженою відповідальністю “Багіра Авто” на суму 17305,00грн. (податок на додану вартість  2884,17грн.) зареєстрована у книзі придбань позивача за жовтень 2004р. під порядковим №11 до перевірки надана.

          Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4  статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду складається  із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до валових витрат.

           Спірне податкове повідомлення-рішення №000083/1713/23-1/7/0 від 16.03.2005р., яким виявлене  завищення суми бюджетного відшкодування в розмірі 1944,00грн. винесене відповідачем отже, завищення бюджетного відшкодування по строчці 25 декларації з податку на додану вартість за жовтень 2004р. в сумі 1944,00грн. даними податкового обліку позивача не підтверджується.       

            Крім того, як на основу незаконності  прийняття відповідачем  спірного податкового повідомлення-рішення №000940/1713/23-1/3/0 від 16.03.2005р. в частині визначення  штрафних санкцій в сумі  2514,50грн. суд  зазначає   наступне.

          Згідно з пунктом 1.5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”  штрафна  санкція (штраф) - плата у фіксованій сумі або у вигляді  відсотків  від   суми   податкового   зобов'язання   (без урахування пені та штрафних санкцій),  яка справляється з платника податків  у  зв'язку  з  порушенням  ним   правил   оподаткування, визначених відповідними законами.   

          Спірне податкове повідомлення-рішення винесене тільки  на підставі  підпункту "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2  статті 4 Закону України „ Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” без  посилання на  іншу норму законодавства,  на підставі неіснуючого акту перевірки №581/23-1,  висновки якого   для органів державної податкової служби є  доказом, на підставі яких  суд встановлює наявність або відсутність обставин, що мають значення для правильного вирішення спору. Лише за умови дотримання контролюючим органом зазначених вимог щодо фіксування  факту виявлених порушень є підставі для визначення платнику податкових зобов'язань.

            Крім того, спірним податковим повідомленням-рішенням №000940/1713/23-1/3/0 від 16.03.2005р. до позивача застосовані штрафні санкції без посилань на  вимоги підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”. Також у спірному податковому повідомленні-рішенні відсутній граничний  строк сплати  визначеного податкового зобов'язання з податку на  додану вартість у сумі 7543,50грн. та не вказано повне найменування платника податків – Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо –комерційне об'єднання „ІНМО”, що є порушенням  вимог Порядку направлення органами державної податкової  служби України податкових повідомлень платникам податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21.06. 2001р. №253, зареєстрованого  Міністерством  юстиції України 06.07.2001р. під №567/5758 (а.с.34, т.1).

           Спірне податкове повідомлення-рішення №000083/1713/23-1/7/0 від 16.03.2005р., яким виявлене  завищення суми бюджетного відшкодування в розмірі 1944,00грн.,  винесене відповідачем згідно підпункту „в” підпункту 4.2.2  статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, згідно якому  контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо   контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання. Однак, як свідчать матеріали справи,  спірне   податкове повідомлення-рішення прийняте  на підставі  неіснуючого акту перевірки №581/23-1 від 14.03.2005р. Відповідачем була проведена   перевірка позивача 14.03.2005р., але не камеральна, а   планова документальна, за результатами якої був складений акт  за №581/23-1/16326850 (а.с.16, т.1).Також у спірному податковому повідомленні-рішенні  не вказано повне найменування платника податків – Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо–комерційне об'єднання „ІНМО”, що є порушенням  вимог Порядку направлення органами державної податкової  служби України податкових повідомлень платникам податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21.06. 2001р. №253, зареєстрованого  Міністерством  юстиції України 06.07.2001р. під №567/5758 (а.с.38, т.1).  

           Таким чином відповідачем неправомірно були здійснені донарахування Товариству з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне  об'єднання “ІНМО” податку на   додану вартість в сумі 5029,00грн. та застосовані штрафні санкції в сумі 2514,50грн. згідно спірному податковому повідомленню-рішенню №000940/1713/23-1/3/0 від 16.03.2005р., та  неправомірно було винесене  податкове повідомлення-рішення №000083/1713/23-1/7/0 від 16.03.2005р., яким  виявлене завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 1944,00грн. що є підставою для  їх скасування.

         Актом перевірки від 14.03.2005р. встановлені порушення позивачем  вимог пункту 2.13 статті 2 Положення про ведення касових операцій у Національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України 19.02.2001р. №72, яким передбачено, що  підприємства, які мають поточні  рахунки в установах банку отримують  готівку з цих рахунків за грошовими чеками з чітким формулюванням суті операції, яка буде здійснюватися  у межах, які мають грошових коштів та витрачають їх виключно на цілі, які визначені у грошовому чеку і не протиречать діючому законодавству України, тобто, у періоді, що перевірявся, позивачем використовувалися отримані  в установі банку готівкові гроші не за цільовим призначенням.

        За встановлені порушення без посилань на Указ Президента України “Про  застосування штрафних санкцій за порушення норм  по регулюванню обігу готівки” від 12.06.1995р. №436/95  до позивача застосована штрафна санкція за використання отриманих в установах банку готівкових грошей не за  цільовим призначенням в розмірі  витраченої готівки – 105425,57грн.

         Згідно Указу Президента України №436/95 від 12.06.1995р. „Про застосування штрафних санкцій за порушення норм по регулюванню обороту готівки” штрафні санкції застосовуються контролюючими органами  до юридичних осіб при порушенні ними норм по регулюванню обороту готівки в  національній валюті, встановлених Національним банком України.  

         З даного положення Указу виходить, що відповідальність, передбачена  Указом Президента України наступає у разі порушення норм, встановлених Національним банком України.

          Положення про ведення касових операцій в національній валюті України, яке затверджене  Постановою  правління національного банку України від 19.02.2001р. №72, порушення якого  виявлене в ході перевірки, втратило силу на підставі Постанови Правління національного банку України від 15.12.2004р. №637, зареєстрованого  в Міністерстві юстиції України   13.01.2005р. під №40/10320, тобто втратило силу до закінчення  перевірки і винесення спірного податкового повідомлення-рішення.

           Крім того, Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні” №637, яке затверджене постановою Правлінням національного банку  України від 15.12.2004р., не передбачена норма про проведення цільового використання підприємством грошових коштів, отриманих з банківського рахунку за грошовим чеком. Відповідно до статті 11 Закону України „Про систему оподаткування” фінансові санкції за результатами документальних перевірок, які здійснюються органами державної податкової служби України застосовуються  в розмірах, передбачених законодавчими актами, які діють  на день завершення перевірок. Оскільки перевірка  проводилась в період з 17.02.2005р. по 10.03.2005р., то у відповідача відсутні законні підстави для  стягнення з позивача штрафних санкцій в сумі 105425,57грн. згідно спірному податковому повідомленню-рішенню  від 16.03.2005р. №000942/1713/23-1/1/0. Крім того, спірне податкове повідомлення-рішення в порушення вимог Порядку направлення органами державної податкової  служби України податкових повідомлень платникам податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21.06. 2001р. №253, зареєстрованого  Міністерством  юстиції України 06.07.2001р. під №567/5758 винесене відповідачем без посилань на акт перевірки та  без посилань на іншу норму закону крім посилань на підпункт „б” підпункт 4.2.2 статті 4 Закону України „Про порядок погашення  зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, а також  без вказання  повного найменування платника податків - Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо – комерційне об'єднання „ІНМО”.

              Також при винесені спірного податкового повідомлення-рішення від 16.03.2005р. №000942/1713/23-1/1/0 штрафні санкції до позивача застосовані без посилання на  Указ Президента України „Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки”.

              Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади і органів місцевого самоврядування, їх посадовці повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень і засобом, передбаченому Конституцією і законами України.

             Згідно частині 1 статті 13 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” посадовці органів державної податкової служби зобов'язані дотримуватися Конституції України і законів України, інших нормативних актів, прав і інтересів громадян, що  охороняються законом, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій і повною мірою використовувати дані їм  право.

              Крім того, штрафні санкції  визначені як податкове зобов'язання, що суперечить преамбулі, пунктам 1.2, 1.5 статті 1 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами”, статтям 13, 14 Закону України „Про систему оподаткування”.

              Відповідно до пункту 1.5 статті 1 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджети і державними цільовими фондами” положення цього Закону розповсюджуються лише на штрафні санкції, які застосовуються до платника податків у зв'язку з порушенням їм правил оподаткування, визначених відповідними законами.

            Оскільки штрафні санкції застосовані  до позивача не за порушення правил оподаткування, у відповідача не було законних  підстав для визначення їх як податкового зобов'язання з розповсюдженням на нього вимог Закону України від  21.12.2000р. №2181-111 про граничний термін сплати і положень про наслідки несплати.

             Тому оспорюване податкове повідомлення-рішення 16.03.2005р. №000942/1713/23-1/1/0 в частині визначення  штрафних санкцій як податкового зобов'язання позивача підлягає скасуванню.

Таким чином, застосування до позивача штрафних санкцій  в сумі 105425,57грн. є неправомірним і висновки акту документальної перевірки  згідно  з частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України мали бути підтверджені відповідачем.

          При таких обставинах, суд прийшов до висновку про те, що відповідач  при винесенні спірного податкового повідомлення-рішення від 16.03.2005р. №000942/1713/23-1/1/0 діяв  з порушенням Конституції України, Закону України “Про державну податкову службу в Україні” та Указу Президента України “Про  застосування штрафних санкцій за порушення норм  по регулюванню обігу готівки”.

         Відносно прийняття відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень про застосування штрафних санкцій за порушення строків сплати податку на додану вартість судом встановлено наступне.

         Як вбачається  акту перевірки  від 14.03.2005р. №581/23-1/16326850  перевіркою встановлено порушення позивачем  строків сплати податку на додану вартість за 2003-2004 роки згідно підпункту 17.1.7 статті 17  Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, однак  в спірних податкових повідомленнях-рішеннях  відсутні посилання на акт перевірки(а.с.23, т.1).

           Відповідно до статті 11 Закону Україні „Про систему оподаткування” від 25.06.1991р. № 251-XII фінансові санкції за наслідками документальних перевірок та ревізій, які здійснюються органами державної податкової служби України та іншими уповноваженими державними органами, застосовуються у розмірах, передбачених законодавчими актами, чинними на день завершення таких перевірок або ревізій.

           Вищезгадані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем на підставі норм підпункту 17.1.7 пункту 17.1. статті 17 Закону України  від 21.12.2000р. №2181-III.

           Згідно підпункту 17.1.7. пункту 17.1. статті 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 року №2181-III у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

-при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу.;

-при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

-при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

           Платник податків сплачує один із зазначених у цьому підпункті штрафів відповідно до загального строку затримки незалежно від того, чи були застосовані штрафи, визначені у підпунктах 17.1.1-17.1.6 цього пункту, чи ні.    

           Відповідно до пункту 1.2 статті 1 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податкове зобов'язання – зобов'язання платника податків сплатити  до бюджетів або державних цільових фондів  відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.  

           Відповідач прийшов до висновку, що позивач узгоджені суми податкових  зобов'язань  з податку на додану вартість,  які визначені в поданих платником деклараціях за період, що перевірявся, сплатив з порушенням строків сплати, а саме:

- за затримку на   29 календарних днів  граничного строку сплати  узгодженої  суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 710,00грн.  зобов'язаний  сплати  штраф в сумі 71,00грн. (10 % від 710,00грн.);  

-за затримку на 32  календарних днів  граничного строку сплати  узгодженої  суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 934,80грн.  зобов'язаний  сплати  штраф в сумі  186,96грн. (20% від   934,80грн.);  

за затримку на  982 календарних днів  граничного строку сплати  узгодженої  суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі  8027,06грн.  зобов'язаний  сплати  штраф в сумі  4013,53грн. (50% від    8027,06рн.).  

           Відповідно до підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000р. №2181-III платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 зазначеного Закону для подання податкової декларації.

           Згідно з підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податкові декларації подаються  за базовий  податковий (звітний) період, що дорівнює, зокрема, календарному місяцю, - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

           Посилання  відповідача у акті перевірки (без вказання  змісту порушення) на порушення позивачем строків сплати  податку на додану вартість  не підтверджуються первинними документами. Суд зобов'язував звірити стан розрахунків позивача з бюджетом. Твердження відповідача про наявність у позивача податкового боргу не підтверджується доказами.

            Дослідивши  лицьовий рахунок позивача суд встановив, що позивач  своєчасно сплачував суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість  за  період, що перевірявся, але відповідач, керуючись підпунктом 7.7 статті 7  Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, не звертаючи уваги на призначення платежів в платіжних дорученнях, зараховував платежі на погашення не поточних податкових зобов'язань, а податкового боргу, що виник раніше, тобто облік надходження платежів у картці лицьового рахунку позивача з податку на додану вартість здійснювався в порядку календарної черговості настання граничних строків сплати узгоджених зобов'язань.           

          Згідно  статті 13 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” посадові особи органів державної  податкової служби зобов'язані дотримувати  Конституцію і закони України, інші нормативно-правові акти, права і  інтереси громадян, що охороняються  законом, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій і повною мірою використовувати надані їм права.

Серед прав органів державної податкової  служби, передбачених статтею 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” не має права самостійно, без згоди на то платника податків або відповідного рішення суду, визначати призначення платежу. Орган  державної податкової служби має право лише вимагати від платників податків, діяльність яких перевіряється, усунення виявлених порушень податкового законодавства.

Відповідно до пункту 1.8 чинної  у період, що перевірявся, Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку податків і зборів (обов'язкових платежів), що надходять до бюджетів та до державних цільових  фондів, затвердженої наказом  Головної державної податкової  інспекції України від  12.05.1994р. №37 (в редакції наказу Державної податкової адміністрації України від 03.09.2001р. №342) та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України  25.05.1994р. за №14/322, облік,  контроль і  складання звітності щодо платежів, що надходять до бюджету, проводяться органами державної податкової служби з використанням автоматизованої інформаційної системи. Засобами  автоматизованої інформаційної системи забезпечується автоматизоване виконання всіх операцій на робочому місці працівників підрозділу обліку і звітності, у тому числі ведення лицьових рахунків платників, формування довідкової інформації та складання звітності.

В силу пункту 5.3 Інструкції дані про надходження  платежів до бюджету повинні бути відображені органом державної податкової служби в лицьових рахунках платників і  у реєстрі надходжень та повернень у день отримання від органів  Державного казначейства України (фінансових органів) відомостей про зарахування та повернення надміру сплачених платежів у вигляді електронного реєстру розрахункових документів.

При обробці розрахункових документів про сплату платежів до бюджету в автоматичному режимі з використання даних електронного реєстру розрахункових документів відповідальною особою, яка проводить  їх обробку, за зовнішніми ознаками перевіряються дані заповнення реквізиту ”Призначення платежу” на відповідність необхідним вимогам та на  його паперовій копії  проставляється дата та підпис відповідальної особи.

Як свідчить здійснений відповідачем  на підставі даних лицьового рахунку позивача розрахунок штрафних санкцій, до лицьового рахунку  позивача внесені дані про оплату зобов'язань без урахування  зазначеного в платіжних дорученнях призначення платежу, і  вказані дані не відповідають  фактичним обставинам.

Слід зробити висновок, що  відповідач  діяв із значним перевищенням повноважень, передбаченим Конституцією України та Законом України “Про державну податкову службу в Україні”, оскільки не вправі був самостійно, без узгодження з платником податків або відповідного рішення суду, визначати призначення платежу та перераховувати платежі  за поточними зобов'язаннями на погашення податкового боргу, що виник раніше. Оскільки платник податків є власником своїх коштів, тобто має право вільно, на свій розсуд, володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном, у тому числі, й  визначати призначення платежів.  

Також встановлена непропорційність дій  органів державної податкової служби, зокрема, недотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямована ця дія, оскільки  дії відповідача спричинили штучне збільшення недоїмки зі штрафних санкцій за порушення граничного строку сплати податку на додану вартість.

Відповідачем не надані суду  докази, які підтверджують факт порушення  граничного  строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. З матеріалів справи вбачається, що  акт складено на підтвердження факту проведення перевірки фінансово-господарської діяльності без  підтвердження факту порушення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. В акті  відсутній детальний розпис за які періоди та які суми податку несвоєчасно сплачені, якім платіжним дорученням та коли надійшли кошти. При цьому, будь-яких первинних документів та платіжних доручень відповідач не перевіряв.  

          Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач неналежно встановив факти порушення позивачем строків сплати податку на додану вартість, неналежно оформив акт про це. Позивач узгоджені суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість сплатив без порушень строків  уплати, тому  суми штрафних санкцій в  розмірах:  71,00грн., 186,96грн., 4013,53грн. застосовані до позивача неправомірно.

          Відповідач у спірних податкових повідомленнях-рішеннях від 16.03.2005р.: №000713/1713/23-1/4/0, №000712/1713/23-1/5/0, №000711/1713/23-1/6/0 не вказав повне найменування платника податків – Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо –комерційне об'єднання „ІНМО”, що є порушенням  вимог Порядку направлення органами державної податкової  служби України податкових повідомлень платникам податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21.06. 2001р. №253, зареєстрованого  Міністерством  юстиції України 06.07.2001р. під №567/5758 (а.с.35-37, т.1).  

          Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач узгоджені суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість сплатив без порушень строків  уплати, тому  суми штрафних санкцій в розмірах: 71,00грн., 186,96грн., 4013,53грн. застосовані до позивача неправомірно.

          Отже, спірні податкові повідомлення-рішення від 16.03.2005р.: №000713/1713/23-1/4/0, №000712/1713/23-1/5/0, №000711/1713/23-1/6/0 підлягають скасуванню. Відповідачем  не надані докази, які спростовують доводи позивача.

          Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування,  їх  посадові особи зобов'язані  діяти лише на підставі, в межах  повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

           Згідно статті 13 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” посадові особи  органів державної податкової служби зобов'язані дотримувати Конституцію і закони України, інші нормативно-правові акти, права і інтереси громадян, що охороняються законом, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій і повною мірою використовувати надані їм права.

          Визначення Товариству з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне  об'єднання “ІНМО” податкових зобов'язань згідно спірним податковим повідомлення-рішенням: з податку на прибуток у сумі  10407,50грн., з  податку на додану вартість в сумі  7543,50грн.,  про застосування штрафних санкцій  в сумах: 105425,57грн., 71,00грн., 186,96грн., 4013,53грн. та виявлення завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі  1944,00грн. є неправомірним і висновки акту перевірки згідно з частиною  2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України мали бути підтверджені відповідачем.

         Таким чином, невірне застосування відповідачем норм  матеріального права  спричинило прийняття неправильних податкових  повідомлень-рішень, що є підставою для   їх скасування.

          Згідно  з частиною 4 статті 13 Конституції України держава забезпечує захист прав  усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

          Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією  та  Законами України.

  За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги  Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне об'єднання “ІНМО” є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи  та  підлягають  задоволенню.

  Оскільки  пунктом 2 частини 3 розділу УII Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір судового збору визначається  відповідно підпункту б пункту 1 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито”, що дорівнює 3,40грн., зайво сплачене держмито у сумі 285,60грн. підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України відповідно  до пункту 1 статті 8 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито”  по його заяві.

   Судові витрати, понесені позивачем, підлягають стягненню на його користь у розмірі 3,40грн. з Державного бюджету України на підставі частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

    Вступна та резолютивна  частини постанови оголошені  у судовому засіданні 16.10.2006р. Постанова складена у повному обсязі та підписана 23.10.2006р.

     На підставі викладеного та керуючись статтями 66, 94, 98, 122, 158-164, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

                                                            постановив:

    1.Позов задовольнити.

             2.Скасувати податкове повідомлення-рішення Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції №000942/1713/23-1/1/0 від 16.03.2005р. про донарахування фінансових санкцій в сумі 105425,57грн.

             3.Скасувати податкове повідомлення-рішення Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції №000941/1713/23-1/2/0 від 16.03.2005р. про донарахування податку на прибуток в сумі  9025,00грн. та фінансових санкцій в сумі 1382,50грн.

           4.Скасувати податкове повідомлення-рішення Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції №000940/1713/23-1/3/0 від 16.03.2005р. про донарахування податку на додану вартість в сумі  5029,00грн. та фінансових санкцій в сумі 2514,50грн.

          5.Скасувати податкове повідомлення-рішення Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції №000713/1713/23-1/4/0 від 16.03.2005р. про донарахування  штрафних санкцій в сумі  71,00грн.

          6.Скасувати податкове повідомлення-рішення Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції №000712/1713/23-1/5/0 від 16.03.2005р.  про донарахування штрафних санкцій  в сумі 186,96грн.

           7.Скасувати податкове повідомлення-рішення Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції №000711/1713/23-1/6/0 від 16.03.2005р. про донарахування штрафних санкцій в сумі  4013,53грн.

           8.Скасувати податкове повідомлення-рішення Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції №000083/1713/23-1/7/0 від 16.03.2005р., яким виявлено суму завищення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 1944,00грн.

            9.Стягнути з Державного бюджету України (код платежу 22090200, одержувач – Державний бюджет м.Сімферополя, рахунок 31118095600002, Управління Державного казначейства в АР Крим, ЗКПО 22301854, МФО 824026) на  користь Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо- комерційне об'єднання “ІНМО” (98112, АР Крим, м.Феодосія, пров.Колгоспний,2, кв.54, код ЕДРПОУ 16326850, рахунок 26006010076702 в Феодосійської філії Відкритого акціонерного товариства „Об'єднаний  комерційний банк”, МФО 324601) 3,40грн. державного мита.

   Виконавчий документ видати після набрання постановою  законної сили.

  У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова  набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.

         Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через  20 днів після подання заяви про апеляційне  оскарження.

  Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Іщенко Г.М.