Ухвала

від 29.05.2012 по справі 2а-6599/11/0170/2

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-6599/11/0170/2

29.05.12 м. Севастополь Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дугаренко О.В.,

суддів Омельченка В. А. ,

Кукти М.В.

секретар судового засідання Бєланова О.О.

за участю сторін:

представник позивача- Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Цивільбуд"- ОСОБА_2, довіреність № 15 від 11.07.11,

представник відповідача- Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим- не з'явився,

розглянувши матеріали справи № 2а-6599/11/0170/2 за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Яковлєв С.В. ) від 21.07.11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Цивільбуд" (вул. Кримських партизан, 2б,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95013)

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим (вул. Мате Залки 1/9,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95053)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21.07.2011 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Цивільбуд" задоволені.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення -рішення Державної податкової інспекції в м.Сімферополі №0004812301 від 26.05.2011.

Також судом вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21.07.2011, ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

В судовому засіданні представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Відповідач явку представника в судове засідання не забезпечив, про дату, час та місце слухання справи повідомлений належним чином.

Відповідно до ч.4 ст.196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

З матеріалів справи вбачається, що Відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань взаємовідносин з ПП «Будторг-Техно»за грудень 2010 р.

За результатами зазначеної перевірки 10.05.2011 складений акт №5784/23-7/33580899 про порушення позивачем п.п.7.4.1.п.7.4., п.п. 7.5.1. п. 7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в наслідок чого занижено податок на додану вартість на суму 116063 грн.

Після вивчення матеріалів зазначеної перевірки відповідачем 26.05.2011 прийнято податкове повідомлення - рішення № 0004812301, згідно з яким позивачу нараховане податкове зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 145078,75 грн., в тому числі 116063 грн. за основним платежем, 29015,75 грн.- штрафних санкції.

Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

На час проведення позивачем господарської діяльності у грудні 2010 р. платники податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій визначені в Законі України "Про податок на додану вартість".

П.п. 1.8 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено поняття бюджетного відшкодування, яким визначалась сума, яка підлягала поверненню платнику податків з бюджету, у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках визначених у законі.

Порядок обчислення та сплати податку був визначений у ст.7 вказаного Закону.

У п.п .7.2.1 п. 7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що платник податку був зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, яка складалась у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надавався покупцю, копія залишалась у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна виписувалась на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). Платники податку повинні були зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків ( п. 7.2.3. п. 7.2 ст.7 Закону).

Згідно з п.п. 7.2.6. ст.7 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видавалась платником податку, який поставляв товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та була підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначався, виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також зв'язку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважалась дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) ( п.п. 7.5.1. п. 7.5 ст. 7 Закону).

Відповідно до п.п. 7.7.1 п.7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягала сплаті ( перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначалась як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми розрахованої згідно з п.п.7.7.1 цього пункту закону, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди , а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, мала відємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягала частина такого відємного значення, яка дорівнювала сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); залишок відємного значення після бюджетного відшкодування включався до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (пп. 7.7.2 Закону).

Під час проведення перевірки податковим органом зазначено, що перевіркою повноти визначень податкового кредиту за грудень 2010р. встановлено його завищення в сумі 116063 грн. , що відбулось в наслідок безпідставного віднесення до податкового кредиту суми ПДВ , визначеної у податковій накладній , отриманої від ПП «Будторг-Техно», в наслідок того, що платник податків документів, яки підтверджували взаємовідносини з зазначеним вище контрагентом до перевірки не надав.

Згідно копій супровідних листів позивача №35 віл 07.04.2011 та № 45 від 06.05.2011, на яких є відмітки податкового органу про їх отримання відповідно 11.04.2011 та 06.05.2011 платником податків надіслані договори, акти виконаних робіт та податкові накладні по взаємовідносинам, зокрема, з ПП «Будторг-Техно», в тому числі копія податкової накладної № 123017 від 30.12.2010.

Крім того позивачем надані копії податкової накладної № 123017 від 30.12.2010 про отримання загально будівельних робіт на суму 696378,71 грн., договору субпідряду №1 від 05.07.2010, укладеного між його підрозділом ПМК №2 та ПП «Будторг-Техно», предметом якого було виконання загально будівельних робіт, реєстр отриманих накладних.

Судова колегія вважає правомірним віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 116063,12 грн., зазначеної у податкові накладній № 123017, оформленої ПП «Будторг-Техно»30.12.2010 саме у грудні 2010 р. - дати отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Позивачем залучені до матеріалів справи докази не тільки реального отримання робіт, визначених у вказаній податковій накладній, але і щодо сплати в подальшому вартості цих робіт.

Позивачем також надані документи, які свідчать про прийняття виконаних ПП «Будторг-Техно»робіт, визначених у податковій накладній №123017 від 30.12.2010.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивач мав право віднести до податкового кредиту суму ПДВ, визначену у податковій накладній № 123017 від 30.12.2010

Все вищеперелічене дає судовій колегії право для висновку, що позовні вимоги правомірно задоволені судом першої інстанції.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим й не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 160, 167, частиною першою статті 195, статтею 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21.07.11 у справі № 2а-6599/11/0170/2 залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21.07.11 у справі № 2а-6599/11/0170/2 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України у порядку та в строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 05 червня 2012 р.

Головуючий суддя підпис О.В.Дугаренко

Судді підпис В.А.Омельченко

підпис М.В. Кукта

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.В.Дугаренко