Постанова

від 04.09.2006 по справі 12729-2006а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

12729-2006А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к. 411

ПОСТАНОВА

Іменем України

04.09.2006Справа №2-31/12729-2006А

11 годин 25 хвилин

Господарський суд Автономної Республіки Крим у складі

судді Привалової А.В.

при секретарі судового засідання Гамаюнової В.С.

за участю представників сторін:

від позивача – Ковалевська Є.В., провідний спеціаліст відділу надходження та використання кошт штрафних санкцій, довіреність №04-4/12 від 04.05.06р.

від відповідача – не з'явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

За позовом Кримського республіканського відділення Фонда України соціального захисту інвалідів, м.Сімферополь

до СТОВ "Степове", с.Степне, Первомайського району

про стягнення   2500,00 грн.  

ВСТАНОВИВ:       

            Кримське Республіканське  відділення Фонду України соціального захисту  інвалідів звернулось з адміністративним позовом  до СТОВ "Степове" про стягнення 2500,00 грн. штрафних санкцій за невиконання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів в 2005 році та просить зобов'язати відповідача здійснити розрахунок та сплату пені за період з 17.04.2006р. по день сплати.

          Заявою від 28.08.2006р. позивач змінив позовні вимоги в порядку ст. 137 КАС України  та просить виключити із прохальної частини пункт 2 і стягнути з відповідача тільки штрафну санкцію у сумі 2500,00грн.

          Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що відповідач зобов'язаний був створити в 2005 році 1 робоче місце для працевлаштування інвалідів, фактично працевлаштовано 0 інвалідів, тобто не було працевлаштовано ни одного інваліду, у зв'язку з чим відповідач в силу закону повинен сплатити позивачеві штрафні санкції в сумі 2500,00 грн. за нестворені для інвалідів робочі місця. Відповідно до звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2005 рік відповідач не виконав  встановлений  норматив по працевлаштуванню  інвалідів і не створив 1 робоче місце для інвалідів. Середньорічна зарплата штатного працівника в 2005р. склала  2500,00грн.

           Відповідач у судові засідання 23.08 та 04.09.06р. не з'явився, про день розгляду справи сповіщений належним чином, згідно з поштовими повідомленнями судові повістки вручені відповідачу 11.08.06 і 29.08.06р.    

           Згідно з п. 6 Закону України “Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України” № 2953-ІV від 06.10.2005р., що набрав чинність 01.11.2005р., до початку  діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991р., вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

          Відповідно до ст. 150 КАСУ  справа слуханням відкладалась з 23.08.06р. до 04.09.06р., у зв'язку з неявкою відповідача. Повторна неявка відповідача, повідомленого належним чином про день час та місце розгляду справи, без поважних причин та без повідомлення ним про причини не прибуття у судове засідання, не перешкоджає згідно зі ст.128 КАС України вирішенню справи.  

          Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані позивачем докази, заслухавши представника позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

         Відповідно до звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2005 рік відповідач не виконав  встановлений  норматив по працевлаштуванню  інвалідів і не створив 1 робоче місце для інвалідів. Середньорічна зарплата штатного працівника в 2005р. склала  2500,00грн.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади й органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов'язані діяти на підставах, у межах повноважень і способом,   передбаченим Конституцією та  законами України.

Відповідно до п.п.1 й 2 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1434 від 26.09.02р. Фонд соціального захисту інвалідів є урядовим органом державного управління, що діє в складі Мінпраці й  підпорядковується  йому.

Фонд у своїй діяльності  керується Конституцією й законами України, актами  Президента України й Кабінету Міністрів України, наказами Мінпраці та  вищезгаданим Положенням.

У чинність п. 3  цього Положення одним  з завдань Фонду є здійснення контролю за дотриманням підприємствами, установами й організаціями всіх форм власності й господарювання нормативів робочих місць для забезпечення  працевлаштування інвалідів.

Згідно ч. 1 ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується  на принципах, згідно яким ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Частиною 1 статті 68 Конституції України встановлено обов'язок кожного неухильно дотримуватися Конституції України й законів України.

             Згідно ст.19 Закону України «Про основи соціального захисту інвалідів в Україні» для  підприємств (об'єднань),  установ, організацій незалежно від форм власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4%  від загальної численості тих, що працюють, а якщо  працює від 8 до 15 осіб - в кількості одного робочого місця, якщо інше не передбачене  законом.

          Відповідно до п. 1, 3, 5, 14 Положення «Про робочі місце інваліда та порядок працевлаштування інвалідів», затвердженого  Постановою Кабінету Міністрів України № 314  Робоче місце інваліда - це окреме робоче місце або ділянка виробничої  площі  на  підприємстві  (об'єднанні),  в  установі та організації незалежно від форм власності  та господарювання, де створено необхідні умови для праці інваліда. Робоче  місце  інваліда  вважається  створеним,  якщо воно відповідає  встановленим  вимогам  робочого  місця  для  інвалідів відповідної    нозології,    атестоване    спеціальною    комісією підприємства     за    участю    представників    МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці,   громадських   організацій   інвалідів,  і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда. Підприємства розробляють  заходи  щодо  створення  робочих місць  для  інвалідів,  включають  їх  до  колективного  договору, інформують центри зайнятості,  місцеві органи соціального  захисту населення  та  відділення  Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування  )  робочих  місць  для  працевлаштування інвалідів. Підприємства у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів; щорічно до  1  лютого  року,  що настає за  звітним,  подають відділенням Фонду  соціального  захисту  інвалідів  відомості  про середню  річну  заробітну плату на підприємстві,  середньооблікову чисельність штатних працівників облікового складу та про кількість працюючих інвалідів; визначають види виробництв,  цехи та  дільниці,  де  доцільно використовувати працю інвалідів; інформують державну службу  зайнятості  та  місцеві органи соціального  захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів; створюють для інвалідів    умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації, забезпечують соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством; запроваджують у разі потреби посади інструкторів-перекладачів для роботи з глухими працівниками; інваліда.

          Таким чином, підприємству необхідно не тільки атестувати робоче місце спеціальною комісією, але і працевлаштувати інваліда, інакше місце вважається нествореним.

          Як вбачається з матеріалів справи відповідачу встановлений норматив працевлаштування інвалідів на 2005 р. в кількості 1 особи. Фактично на підприємстві відповідача в 2005р. не було працевлаштовано жодного інваліда, що підтверджується звітом про зайнятість та працевлаштування інвалідів  на 2005р. (а.с.5).

Відповідачем не виконаний норматив -1 , оскільки 1 робоче місць  для інвалідів створено не було.  

Згідно ст.20 Закону України «Про основи соціального захисту інвалідів в Україні» підприємства (об'єднання), установи, організації незалежно від форм власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж встановлено нормативом, передбаченим ч.1 ст.19 цього Закону, щорічно  сплачують відповідним відділенням  Фонду України соціального захисту інвалідів  штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (у об'єднанні), установі, організації за кожне робоче місце не зайняте інвалідом.

          Відповідачем не створені умови для можливості працевлаштування інвалідів, отже, вимоги позивача про стягнення штрафних санкцій є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Згідно  ч.3,4 ст.20 Закону України «Про основи соціального захисту інвалідів в Україні» сплату штрафних санкцій  підприємства (об'єднання), установи, організації здійснюють згідно закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і  зборів (обов'язкових платежів).  У разі відсутності коштів штрафні санкції можуть бути стягнути шляхом звернення стягнення на майно підприємства(об'єднання), установи, організації в установленому порядку.

Тобто чинним законодавством не  передбачено звільнення від сплати штрафних санкцій у разі наявності або відсутності прибутку відповідних суб'єктів  господарювання, тому  відповідач зобов'язаний перерахувати  суму несплачених  штрафних санкцій  у розмірі 67783,89 грн. А посилання в законі на податок на прибуток тільки вказує джерело виплати цих  коштів.  

Також суд звертає увагу на те, що здійснювати функції контролю за своєчасним і повним  отриманням коштів до бюджету неможливо без застосування і стягнення Фондом   штрафних санкцій   підприємств (об'єднань), установ, організацій, які не забезпечують встановлених нормативів робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, якщо ними добровільно не сплачуються у відповідне відділення Фонду штрафні санкції за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом. Такої ж думки дотримується Верховний Суд України (справа №4292/1-36  ухвала від 05.01.2003р.).

Крім того, зі змісту статей 19 й 20  Закону вбачається, що штраф має компенсаційну форму за невиконання нормативу, оскільки  згідно з ч.6 ст.20 Закону суми штрафних санкцій використовуються Фондом для фінансування соціальних витрат на професійне навчання непрацюючих інвалідів, видачу підприємствам цільових кредитів на створення робочих місць для інвалідів, надання фінансової допомоги  на здійснення мер по соціальній, трудовій, фізкультурно-оздоровчій і професійній реабілітації інвалідів і т.п., і у суб'єкта підприємницької діяльності є альтернативний обов'язок  або  виконання нормативу шляхом працевлаштування інвалідів або  оплата штрафних санкцій.

Також необхідно відзначити, що відповідно п.п. 1 п.1 ст.29 Бюджетного кодексу України, до складу доходів Державного бюджету України включаються доходи, що надходять відповідно до Закону України «Про основи  соціального захисту інвалідів».  

           На підставі викладеного, з урахуванням зміни позивачем позову в частині стягнення пені, суд вважає позовні вимоги підлягаючими задоволенню в повному обсязі.

          Постанова складена у повному обсязі  07.09.2006 року.

          З урахуванням викладеного, керуючись ч. 4 ст. 94,ст. ст. 98,122,158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

                                            П О С Т А Н О В И В :

1.Позов задовольнити  в повному обсязі.

2.Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Степове" (96320, АР Крим, Первомайський район, вул.Шкільна, 15, ЄДРПОУ 31693028, р/р 26008516126690 в КРФ УСБ, МФО 324010) на користь  Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів (АР Крим, 95017, м. Сімферополь, пр.Кирова,51-52/10а, Реквізити: Одержувач - Держбюджет Первомайського району 50070000, Банк одержувача -Управління Держказначейства в АРК м. Сімферополь, МФО 824026, ЗКПО 23894402, р/р 31213230600212) штрафні  санкції за недотримання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів  в сумі   2500,00грн.

          Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України  до Севастопольського апеляційного господарського суду.

          У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Привалова А.В.