Ухвала

від 21.05.2012 по справі 2а-10990/11/0170/11

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-10990/11/0170/11

21.05.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дадінської Т.В.,

суддів Іщенко Г.М. ,

Курапової З.І.

секретар судового засідання Самбурська Т.В.

за участю сторін:

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Дєон Плюс"- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

представник відповідача, Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АР ОСОБА_2, довіреність № 1/9/10-0 від 07.03.12

представник відповідача, Державної податкової адміністрації АР Крим- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

розглянувши апеляційну скаргу Сімферопольську міжрайонну державну податкову інспекцію АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (головуючого судді Москаленко С.А.) від 06.12.11 справи № 2а-10990/11/0170/11 у справи №2а-10990/11/0170/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дєон Плюс" (вул. Фрунзе, 23, с. Софіївка, Сімферопольський район, Автономна Республіка Крим, 97518)

до Сімферопольську міжрайонну державну податкову інспекцію АР Крим Державної податкової служби (вул. Бєлова, 2, с. Мирне, Сімферопольський район, Автономна Республіка Крим, 97503)

Державної податкової адміністрації АР Крим (вул. А. Невского, 29, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95006)

про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 06 грудня 2011 року у справі № 2а-10990/11/0170/11 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Дєон Плюс»до Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АР Крим, Державної податкової адміністрації в АР Крим про визнання недійсним та скасування податкових повідомлень-рішень було задоволено у повному обсязі.

Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АР Крим від 12.05.2011 року №0000572301 у частині збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Дєон Плюс" грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 6512,50 грн., у тому числі 5210,00 грн. -за основним платежем, 1302,50 грн. -за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АР Крим від 12.05.2011 року №0000582301 у частині збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Дєон Плюс" суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 10111,00 грн., у тому числі 9068,00 грн. за основним платежем, 1043,00 грн. -за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АР Крим від 23.06.2011 року №0000912301 про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Дєон Плюс" суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 10111,00 грн., у тому числі 9068,00 грн. за основним платежем, 1043,00 грн. -за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АР Крим від 23.06.2011 року №0000922301 про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Дєон Плюс" суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 6512,50 грн., у тому числі 5210,00 грн. -за основним платежем, 1302,50 грн. -за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач -Державна податкова інспекція в Сімферопольському районі АР Крим звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 06 грудня 2011 року, прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову позивачу відмовити.

Апеляційна скарга мотивована невідповідністю судового рішення суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права. Заявник апеляційної скарги посилається на те, що діяльність ПП «Фрегат ХХІ»та ПП «Родіна ХХІ»є нікчемною та притворною та такою, що суперечить інтересам держави. Заявник апеляційної скарги вважає, що позивач здійснював діяльність, яка спрямована на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 21.05.2012 року замінено відповідача у справі №2а-10990/11/0170/11 Державну податкову інспекцію в Сімферопольському районі АР Крим на його правонаступника - Сімферопольську міжрайонну державну податкову інспекцію АР Крим Державної податкової служби.

У судовому засіданні представник заявника апеляційної скарги підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Представник другого відповідача та позивача у судове засідання не з'явились. Про дату, час і місце апеляційного розгляду справи сторони сповіщені належним чином.

Відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом АР Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що спірні правовідносини у справі виникли у зв'язку зі збільшенням позивачу грошового зобов'язання з ПДВ на суму основного платежу 9068 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 1043 грн., на суму основного платежу 9048 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 2262 грн., про що прийняті податкові повідомлення-рішення від 23 червня 2011 року № 0000912301 та від 12 травня 2011 року № 0000582301 та у зв'язку із збільшенням позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму основного платежу 5210 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1302,50 грн., на суму основного платежу 11335 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 2833,75 грн., про що були прийняті податкові повідомлення-рішення від 23 червня 2011 року № 0000922301 та від 12 травня 2011 року № 0000572301.

Податкові повідомлення-рішення щодо визначення позивачу грошових зобов'язань з ПДВ та податку на прибуток від 23 червня 2011 року були прийняті за результатами розгляду ДПА в АР Крим первинної скарги ТОВ «Дєон Плюс», відповідно до рішення якої від 07 червня 2011 року № 2125/10/25-023 податкове повідомлення-рішення ДПІ в Сімферопольському районі АР Крим від 12 травня 2011 року № 0000582301 було скасовано у частині визначення грошового зобов'язання в сумі 1199,00 грн. ( в тому числі збільшено на 20,00 грн. податкове зобов'язання з ПДВ і зменшено штрафні (фінансові) санкції на 1219,00 грн.) та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ в Сімферопольському районі АР Крим від 12 травня 2011 року № 0000572301 у частині визначення грошового зобов'язання в сумі 7656,25 грн. ( 6125,00 грн. - податок на прибуток і 1531,25 грн. -штрафні санкції).

Підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень сталися висновки акту ДПІ в Сімферопольському районі АР Крим від 21 квітня 2011 року № 639/23-02/35515016 «Про результати невиїзної документальної позапланової перевірки ТОВ «Дєон Плюс», код за ЄДРПОУ 35515016, з питань взаємовідносин з ТОВ «Бренд Строй», код за ЄДРПОУ 36165567 та ПП «Севелітстрой», код за ЄДРПОУ 35096833 за період грудень 2010 року та січень 2011 року».

З акту перевірки вбачається, що підставою для збільшення позивачу грошових зобов'язань з ПДВ та податку на прибуток сталися висновки податкової інспекції щодо завищення позивачем податкового кредиту та валових витрат по господарським взаємовідносинам з ПП «Севелітстрой»та ТОВ «Бренд Строй», які у свою чергу мали господарські взаємовідносини із ПП «Фрегат ХХІ»та ПП «Родіна ХХІ»діяльність яких податковою інспекцією була визнана нікчемною та притворною та такою, що суперечить інтересам держави та суспільства. Податкова інспекція вважає, що контрагенти позивача ПП «Севелітстрой»та ТОВ «Бренд Строй»зайво включили до складу податкових зобов'язань суми ПДВ та сформували об'єкт оподаткування з податку на прибуток тому що їх операції з ПП «Фрегат ХХІ»та ПП «Родіна ХХІ»є безтоварними - з метою одержання податкової вигоди. Такий висновок податкової інспекції ґрунтується на тому, що у ПП «Родіна ХХІ»та ПП «Фрегат ХХІ»відсутні основні фонди та виробничі потужності, трудові ресурси, транспортні засоби, що на думку податкової інспекції вказує на неможливість фактичного здійснення господарської діяльності.

Відповідно до частини 1 статті 69, частин 1, 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судова колегія зазначає, що сам по собі акт документальної перевірки податкового органу не є допустимим доказом того, що ПП «Фрегат ХХІ»та ПП «Родіна ХХІ»не здійснювали господарську діяльність, спрямовану на отримання доходу та фактично господарська діяльність не мала місце, тому що фактично у даному випадку мова йдеться про фіктивне підприємництво. Акт перевірки фіксує факти, які повинні бути доведеними і на підставі яких можливо зробити відповідний висновок.

Відповідно до статті 205 Кримінального кодексу України фіктивне підприємництво -створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності щодо яких є заборона.

Але, в матеріалах справи відсутній відповідний вирок суду щодо осіб, які здійснювали фіктивне підприємництво через ПП «Фрегат ХХІ»та ПП «Родіна ХХІ». Відсутній такий вирок і відносно осіб, що здійснювали незаконну діяльність через ПП «Севелітстрой»та ТОВ «Бренд Строй».

Відповідно до частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

При таких обставинах справи судова колегія вважає, що висновок податкової інспекції щодо суперечності діяльності ПП «Фрегат ХХІ»та ПП «Родіна ХХІ»інтересам держави і суспільства є передчасним та недоведеним. Суд першої інстанції правильно зазначив, що не надано доказів стосовно того, яким саме чином результати господарських операцій із ПП «Фрегат ХХІ», ПП «Родіна ХХІ»та ПП «Ечкі»могли вплинути на можливість виконання зобов'язань ПП «Севелітстрой»та ТОВ «Бренд Строй»перед позивачем. Також не надано доказів неможливості виконання своїх договірних зобов'язань контрагентами; доказів, які б свідчили про не пов'язаність операцій із господарською діяльністю позивача, доказів отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операцій.

Що стосується податкового обліку позивача, то він свідчить про наявність правових підстав для формування податкового кредиту та валових витрат виробництва, оскільки у позивача є усі відповідні первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, на підставі яких платник податку включає суми ПДВ до складу податкового кредиту та суми витрат до складу валових витрат виробництва.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит -сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Таким чином, Законом України «Про податок на додану вартість»чітко визначено, що підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку -постачальником товарів (послуг).

Положення підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону повністю кореспондуються із положеннями підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону, відповідно до якого право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону бюджетне відшкодування -сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит -сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом У цього Кодексу.

Згідно пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу -сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг)(, які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 вказаного Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно до пункту 5.11 статті 5 Закону установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що визначені у цьому Закону, не дозволяється.

З урахуванням всього вищевикладеного, судова колегія вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення суду першої інстанції -відсутні.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 06 грудня 2011 року у справі № 2а-10990/11/0170/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 28 травня 2012 р.

Головуючий суддя підпис Т.В. Дадінська

Судді підпис Г.М. Іщенко

підпис З.І.Курапова

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Т.В. Дадінська