Рішення

від 21.06.2012 по справі 21/5005/3917/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20.06.12р. Справа № 21/5005/3917/2012

За позовом Комунального підприємства Дніпропетровської обласної ради "Аульський водовід", смт. Кринички, Дніпропетровська область

до Комунального підприємства Криничанської селищної ради "Комунальник", смт. Кринички, Дніпропетровська область

про стягнення 261 389,65 грн. за надані послуги

Суддя Назаренко Н.Г.

Секретар судового засідання Булана Ю.М.

Представники:

від позивача - ОСОБА_1, дов. № 502/5-1 від 15.07.11р.;

від відповідача - не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою в якій просить суд стягнути з Відповідача суму основного боргу в розмірі 170 869,71 грн., пеню - 31 323,70 грн., інфляційні втрати - 8 947,14 грн., 3% річних - 5 149,10 грн. за спожиту питну воду.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить суд їх задовольнити.

Відповідач відзив на позов не надав, явку повноважного представника в судові засідання, призначені для розгляду справи, не забезпечив, про дату, час і місце проведення судових засідань відповідач повідомлений належним чином за його місцезнаходженням згідно матеріалів справи, у тому числі підтвердженим витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Статтею 64 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника Відповідача, оскільки останній повідомлений про час та місце судового засідання належним чином (поштове повідомлення 4994619017137), а в матеріалах справи наявні документи необхідні для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу сторонами не подавалось.

В порядку ст. 85 ГПК України, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.06.2010р. між Комунальним підприємством Дніпропетровської обласної ради "Аульський водовід" (далі -Виробник, Позивач) та Комунального підприємства Криничанської селищної ради "Комунальник" (далі -Споживач, Відповідач), укладено договір на виробництво та реалізацію питної води № 3 (далі - Договір), відповідно до п.1.1 Договору Виробник зобов'язується виробити та реалізувати Споживачеві питну воду відповідної якості, що відповідає ГОСТу 2874-82 «Вода питьевая. Гигиенические требования и контроль за качеством», до межі розподілу балансової належності мереж між Виробником та Споживачем, яка визначена в Акті балансового розмежування (Додаток № 1), які є невід'ємною частиною договору, а Споживач зобов'язується прийняти питну воду та своєчасно оплатити за встановленими цінами та кількістю у строки і на умовах, передбачених дійсним договором.

Відповідно до п.10.2 Договір набирає чинності з 01 червня 2010 року та діє до 31 грудня 2010 року. Якщо за місяць до закінчення дії договору жодна зі сторін не виявила наміру розірвати його дію, договір вважається продовженим на тих же умовах на такий же термін.

Згідно з п.4.1. Договору, ціна на питну воду встановлюється відповідно до норм чинного законодавства України. Подальші зміни розміру ціни проводяться за згодою сторін та оформлюються додатковою угодою до дійсного договору.

Про зміну розміру ціни виробник повідомляє споживача не пізніше 30 календарних днів до моменту його впровадження.

Відповідно до п.4.2. Договору, на момент укладення дійсного договору ціна на питну воду складає 0.95508 за 1 куб. м з урахуванням ПДВ.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем у період з червня 2010р. по березень 2012р. вироблено та реалізовано відповідачу питну воду у розмірі 1069881,2 м 3 назагальну суму 1 024 027,28 грн.

Відповідно до п.5.1 Договору розрахунок за спожиту питну воду в розмірі вартості спожитого обсягу питної води щомісячно може здійснюватися Споживачем самостійно, у вигляді попередньої оплати грошовими коштами на поточний рахунок Виробника до 10 числа розрахункового (поточного) місяця. У разі, коли попередня оплата перевищуватиме фактичне споживання, різниця буде зарахована за вибором Виробника в рахунок майбутніх платежів (при відсутності заборгованості минулих періодів), або в погашення заборгованості минулих періодів.

Згідно п.5.2 Договору, кінцевий розрахунок за фактично спожиту питну воду повинен бути здійснений Споживачем у повному розмірі до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Виробника.

Позивач зазначає, що між ним та Відповідачем тривають договірні відносини, свої договірні зобов'язання щодо водопостачання Позивач виконав у спірний період належним чином, однак Відповідач не розрахувався за послуги з червня 2010р. по березень 2012р. має заборгованість у сумі 170 869,71 грн.

Стаття 526 ЦК України встановлює вимогу щодо виконання зобов'язань належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч.1 ст. 530 ЦК України).

З огляду на умови Договору щодо строку оплати водопостачання та водовідведення, є таким, що настав.

Доказів виконання зобов'язання по оплаті за спожиту питну воду у розмірі 170 869,71 грн. на момент розгляду спору відповідач не надав.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи викладене, вимога позивача щодо стягнення суми за спожиту питну воду у розмірі 170 869,71 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Окрім суми основного боргу Позивач просить суд стягнути з Відповідача пеню в розмірі 31 323,70 грн. за несвоєчасну оплату отриманої питної води.

Статтями 610, 611 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). А у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.6 Цивільного кодексу України, сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Частиною першою статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У частині четвертій статті 231 ГК України зазначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час и користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього Кодексу, розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, зазначений вид забезпечення виконання зобов'язань є спеціальним заходом майнового характеру, який стимулює належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано

Відповідно до частини 2 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 7.5. Договору сторони визначили, що у разі несвоєчасної оплати за спожиту питну воду у терміни вказані у договорі, споживач сплачує виробнику пеню у розмірі не більше подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від суми заборгованості.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги, що в договорі за взаємною згодою сторін передбачено стягнення пені за весь термін прострочення та перевіривши розрахунки Позивача за допомогою нормативно-довідкових таблиць системи "Законодавство", судом встановлено, що пеня нарахована не вірно, тому розмір пені з 11.07.2010р. по 11.04.2012р. включно становлять 26 582,59 грн.

В частині стягнення 4 741,11 грн. пені слід відмовити.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунки за допомогою нормативно-довідкових таблиць системи "Законодавство", судом встановлено, що інфляційні втрати з урахуванням індексу інфляції за період прострочення з липня 2010р. по березень 2010р. включно повинні становити 9 428,59 грн., однак суд не може вийти за межі позовних вимог, у зв'язку з чим, до стягнення підлягає сума, заявлена позивачем, а саме: 8 947,14 грн.

3% річних також розраховано позивачем не вірно, та має становити з 11.07.2010р. по 11.04.2012р. - 5 145,82 грн.

В частині стягнення 3% річних в сумі 3,28 грн. слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи (ч. 1 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України).

Отже, у зв'язку з відсутністю у суду доказів які б підтверджували сплату заборгованості Відповідачем перед Позивачем на виконання умов вказаного вище договору, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню із стягненням з Відповідача на користь Позивача основного боргу у розмірі 170 869,71 грн., пені - 26 582,59 грн., інфляційних втрат - 8 947,14 грн. та 3% річних - 5 145,82 грн..

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір слід покласти на сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 43, 44, 49, 75, 82-85, 87, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства Криничанської селищної ради "Комунальник" (52300, Дніпропетровська область, смт. Кринички, вул. Будівельників, б. 5; код ЄДРПОУ 36679668) на користь Комунального підприємства Дніпропетровської обласної ради "Аульський водовід" (52300, Дніпропетровська область, смт. Кринички, вул. Будівельників, б. 5; код ЄДРПОУ 34621490) основний борг у розмірі 170 869,71 грн. (сто сімдесят тисяч вісімсот шістдесят дев'ять грн. 71 коп.), пеню у розмірі 26 582,59 грн. (двадцять шість тисяч п'ятсот вісімдесят дві грн. 59 коп.), інфляційні втрати у розмірі 8 947,14 грн. (вісім тисяч дев'ятсот сорок сім грн. 14 коп.), 3% річних у розмірі 5 145,82 грн. (п'ять тисяч сто сорок п'ять грн.. 82 коп.), судовий збір у розмірі 4 231,11 грн. (чотири тисячі двісті тридцять одна грн. 11 коп.), про що видати наказ.

В частині стягнення 4 741,11 грн. пені та 3,28 грн. 3% річних - відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційної скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Н.Г. Назаренко

Дата підписання рішення, оформленого відповідно до вимог ст. 84 ГПК України, - 22.06.2012р.