Рішення

від 12.06.2012 по справі 5006/29/1/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12.06.12 р. Справа № 5006/29/1/2012

Господарський суд Донецької області у складі судді Риженко Т.М.,

при секретарі Бондар В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Приватного підприємства «Індустріаль», м.Харцизьк, Донецька область

до Відповідача: Державного підприємства «Селидіввугілля», м. Селідове, Донецька область

про: стягнення 7 363,20грн.

за участю:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні оголошувалась перерва з 22.02.2012р. по 13.03.2012р., з 13.03.2012р. по 04.04.2012р., з 04.04.2012р. по 24.04.2012р.

СУТЬ СПРАВИ:

Приватне підприємство «Індустріаль», м.Харцизьк, Донецька область (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Державного підприємства «Селидіввугілля», м. Селідове, Донецька область (далі - Відповідач) про стягнення 7 363,20грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем зобов'язань щодо оплати за поставлений товар, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 7 363,20грн.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав належним чином засвідчені копії наступних документів: видаткових накладних, довіреностей на отримання матеріальних цінностей, акту звіряння взаємних розрахунків, який підписано та завірено печатками з боку обох сторін без зауважень, відповідно до якого заборгованість станом на 14.03.2011р. складає 7 363,20грн., виписок з банківського рахунку з доказами здійсненої Відповідачем часткової оплати за поставлений товар.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 526, 530, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 12, 32, 54 Господарського процесуального кодексу України.

07.02.2012р. Позивачем через канцелярію суду надано належним чином засвідчені копії наступних документів: рахунку №16 від 26.01.2009р., рахунку-фактури №СФ-0000007 від 20.01.2009р. та довідку за підписом директора від 06.02.2012р. яка свідчить про те, що інших правовідносин з ДП «Селидіввугілля» з постачання товарів не відбувалось.

Розпорядженням в.о. голови господарського суду Донецької області від 22.02.2012р. справу передано на розгляд судді Макаровій Ю.В.

22.02.2012р. Позивачем через канцелярію суду надано належним чином засвідчені копії наступних документів: договору №13/09 від 16.01.2009р., специфікації №1 до договору №13/09 від 16.01.2009р.

Розпорядженням в.о. голови господарського суду Донецької області від 12.03.2012р. справу передано на розгляд судді Риженко Т.М.

13.03.2012р. Відповідачем через канцелярію суду надано акт звіряння взаємних розрахунків який підписано та завірено печатками з боку обох сторін без зауважень, відповідно до якого заборгованість станом на 01.01.2012р. складає 7 363,20грн., належним чином засвідчені копії правоустановчих документів Державного підприємства «Селидіввугілля», також надано відзив на позову заяву від 06.02.2012р. №24 у якому Відповідач позовні вимоги не визнає у зв'язку з пропуском строку позовної давності, просить застосувати строк позовної давності та відмовити у задоволенні позовних вимог.

23.04.2012р. Позивачем через канцелярію суду надано письмові пояснення по справі №333 від 06.04.2012р. у яких зазначає, що Позивачем було здійснено поставку Державному підприємству «Селидіввугілля» на загальну суму 10363,20грн., що підтверджується видатковими накладними №3 від 23.01.2009р. на суму 10 159,20грн. (за договором №13/09 від 16.01.2009р.), №5 від 26.01.2009р. на суму 204,00грн. (відповідно усної домовленості). 20.01.2009р. Відповідачем здійснено часткову передплату у розмірі 3000,00грн., у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 7 363,20грн.

Також Позивач у клопотанні №334 від 06.04.2012р. просить вважати поставку проволки стальної на адресу Державного підприємства «Селидіввугілля» на загальну суму 10 363,20грн. як реалізацію свого права на дострокове виконання своїх зобов'язань з поставки товарної продукції відповідно до ст. 193 п.5 Господарського кодексу України та ст. 531 Цивільного кодексу України.

Крім того надано належним чином засвідчені копії наступних документів: вимоги про оплату №10 від 30.01.2009р., податкових накладних.

Заявою від 07.02.2012р. №74 Позивач в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України збільшив розмір позовних вимог заявивши до стягнення суму боргу у розмірі 7 363,00грн., інфляційні витрати у сумі 1 807,67грн., 3% річних у розмірі 662,70грн.

Вказані вимоги, а саме про стягнення інфляційних витрат у сумі 1 807,67грн., 3% річних у розмірі 662,70грн. не приймаються до уваги та не розглядається судом, оскільки вони подані в порушення статті 22 Господарського процесуального кодексу України, яка передбачає, що до прийняття рішення Позивач має право збільшити або зменшити розмір позовних вимог, а до початку розгляду господарським судом справи по суті Позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви. Оскільки під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог (ст. 22 Господарського процесуального кодексу України) слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві, а не висування додаткових вимог. Аналогічна правова позиція викладена в п. 3.10 Постанови Вищого господарського суду від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Розпорядженням в.о. голови господарського суду Донецької області від 24.04.2012р. справу передано на розгляд судді Гассій О.В.

Розпорядженням в.о. голови господарського суду Донецької області від 10.05.2012р. справу передано на розгляд судді Риженко Т.М.

Представник Позивача у судове засідання 12.06.2012р. не з'явився, про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник Відповідача у судове засідання 12.06.2012р. не з'явився, про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином.

До початку судового засідання надано до суду клопотання про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дане клопотання не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані сторонами докази, суд

ВСТАНОВИВ:

16 січня 2009 року між Державним підприємством «Селидіввугілля» (Покупець) та Приватним підприємством «Індустріаль» (Постачальник) було укладено договір №13/09, відповідно п.1.1 якого Постачальник зобов'язується поставити Покупцю на умовах даного договору продукцію виробничо-технічного призначення (далі «Продукція ПТН»)на суму яка не повинна перевищувати 99 900грн. (дев'яносто дев'ять тис. дев'ятсот грн.). Найменування товару, кількість та ціна узгоджується специфікацією.

Згідно п.1.3 договору Покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію ПТН відповідно п.4.3 даного договору.

У пункті 3.2 договору Сторони визначили, що Поставка продукції здійснюється протягом 5 днів після передплати.

У розділі 4 договору Сторони дійшли згоди щодо ціни та умов розрахунку:

- сума Договору дорівнює сумі усіх доданих до нього специфікацій (п.4.2 Договору);

- розрахунки за поставлений товар здійснюються у національній валюті України шляхом 100% передплати (п.4.3 Договору);

Відповідно п.7.1 договору даний договір вступає в дію з моменту підписання та діє до 31.12.2009р., а з фінансових питань до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань за даним договором. У випадку по закінченню строку дії договору ні одна зі сторін не буде вимагати розірвання договору, договір вважається пролонгованим на один рік.

Між Сторонами до договору підписано специфікацію №1. де визначили асортимент товару, кількість та ціну яка склала 10 200,00грн.

На виконання умов договору Позивачем було здійснено поставку Відповідачу на загальну суму 10 159,20грн., що підтверджується видатковою накладною №3 від 23.01.2009р. Вказана накладна підписана з боку обох сторін без зауважень.

Відповідачем вказаний товар отримано на підставі довіреності на отримання матеріальних цінностей №65 від 23.01.2009р.

Для оплати Позивачем було виставлено рахунок №СФ-0000007 від 20.01.2009р. на суму 10 200,00грн.

Факт поставки також підтверджується податковою накладною.

Також між Державним підприємством «Селидіввугілля» та Приватним підприємством «Індустріаль» було досягнуто усну домовленість щодо поставки товару.

Позивачем було здійснено поставку Відповідачу на суму 204,00грн., що підтверджується підписаною з боку обох сторін без зауважень видатковою накладною №5 від 26.01.2009р.

Відповідачем вказаний товар отримано на підставі довіреності на отримання матеріальних цінностей №78 від 26.01.2009р.

Доказу, що спростовують наведене, у розумінні ст.32-36 Господарського процесуального кодексу України, сторонами суду не представлено.

Внаслідок цього обов'язок передачі Продавцем товару вважається виконаним у відповідності до норм статті 664 ЦК України.

Факт поставки також підтверджується податковою накладною.

Для оплати Позивачем було виставлено рахунок №16 від 26.01.2009р. на суму 204,00грн.

Відтак Позивачем було здійснено поставку на загальну суму 10 363,20грн.

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано Відповідачем, останнім була здійснена часткова оплата за поставлений товар на загальну суму 3000,00грн., що підтверджується випискою з банківського рахунку.

Позивачем для оплати на адресу Відповідача було направлено вимогу про оплату за поставлену продукцію №10 від 30.01.2009р. на суму 7 363,20грн.

Відповідачем вказану вимогу отримано про, що свідчить штамп Державного підприємства «Селидіввугілля» вх.№355-А від 02.02.2009р. з підписом.

Відповідачем незважаючи на настання строку оплати не була здійснена оплата за поставлений товар, внаслідок чого виникла заборгованість.

За таких обставин та у зв'язку із неналежним виконанням грошових зобов'язань Відповідачем Позивач звернувся до суду з позовом.

Дослідивши матеріали справи, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, враховуючи наступне:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України під поняттям „угода" розуміється та визнається певна дія особи, яка спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договори можуть укладатися в усній або письмовій формі (простій чи нотаріальній), якщо для відповідного договору законом не встановлено певної форми.

Виникнення і припинення цивільних прав між сторонами являється їх волевиявлення однієї сторони поставити іншій стороні продукцію за умови її оплатити.

Домовленість сторін спрямована на виконання цих зобов'язань і тому вони порушують правові наслідки.

За цією угодою Позивач взяв на себе зобов'язання Постачальника, а саме: поставляти Відповідачу товар, а останній прийняти та оплатити товар.

Відповідачем від Позивача отриманий товар, що підтверджується видатковою накладною №5 від 26.01.2009р. на суму 204,00грн.

При цьому, слід зазначити, що видаткова накладна, яка є в матеріалах справи містить підпис представника Відповідача. Відповідачем вказаний товар прийнято на підставі довіреності на отримання матеріальних цінностей, яка міститься в матеріалах справи.

Отже, відповідно до даної первинної документації Приватне підприємство «Індустріаль» передало продукцію Відповідачу.

Документи, які б свідчили про незгоду Покупця з неналежністю виконання Постачальником своїх зобов'язань по Договору - суду не надавались.

Відповідно до загальних умов виконання зобов'язання викладених в статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивачем на адресу Відповідача було направлено лист №10 від 30.01.2009р. з вимогою погасити заборгованість. Оскільки нормативними актами не передбачений порядок виставлення вимоги та її форма, то суд вважає, що лист-вимога №10 від 30.01.2009р., який направлений Відповідачу, є вимогою оплатити заборгованість.

Також між Сторонами було укладено договір №13/09 від 16.01.2009р., відповідно п.1.1 якого Позивач зобов'язався поставити Відповідачу на умовах даного договору продукцію виробничо-технічного призначення

Оцінивши зміст даного договору з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Як встановлено ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у власність у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Згідно ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Надавши оцінку наявним в матеріалах справи доказам, керуючись внутрішнім розсудом, згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України, судом встановлено, що, відповідно до умов договору №13/09 від 16.01.2009р. Позивачем було здійснено поставку Відповідачу на суму 10 159,20грн., без попередньої оплати.

Документи, які б свідчили про незгоду Покупця з неналежністю виконання Постачальником своїх зобов'язань по Договору - суду не надавались.

Оскільки, сторони своїми конклюдентними діями змінили умови Договору в частині строків проведення розрахунків, строк виконання зобов'язання щодо оплати за поставлений товар визначається за приписами ч.2 ст. 530 Цивільного кодексу України.

Позивачем на адресу Відповідача було направлено лист №10 від 30.01.2009р. з вимогою погасити заборгованість, що є належною у розумінні норм ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України вимогою оплатити заборгованість.

Відтак, за Відповідачем рахується зобов'язання перед Позивачем у розумінні ст.610 Цивільного кодексу України, в розмірі 7 363,20грн.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

На момент прийняття рішення по справі Відповідач доказів погашення суми боргу у розмірі 7 363,20грн. до матеріалів справи не надав.

Проте, статтею 256 ЦК України, встановлений строк позовної давності -строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки - ст.257 ЦК України.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення, при цьому сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові - п.3, п.4 ст.267 ЦК України.

Як вбачається з матеріалів справи, Відповідач заявив вимоги про застосування позовної давності, відповідно до ст.267 ЦК України.

Згідно ст.261 ЦК України, перебіг позовної давності починяється від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Частиною 1 статті 692 цього Кодексу передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відтак Позивачем було поставлено товар Відповідачу за видатковими накладними №3 від 23.01.2009р., №5 від 26.01.2009р., отже Відповідачу стало відомо саме з дня поставки товару про виникнення зобов'язання з оплати за поставлений товар.

Тобто з урахуванням умов правочину щодо оплати датою початку перебігу строку позовної давності є відповідно до накладної №3 від 23.01.2009р. - 24.01.2009р., до накладної №5 від 26.01.2009р. - 27.01.2009р.

Датою закінчення строку позовної давності є за накладною №3 - 24.01.2012р., за накладною №5 - 27.01.2012р.

Позов Приватним підприємством «Індустріаль», подано до господарського суду Донецької області 16.01.2011 року

Таким чином, враховуючи п.1 ст.261 ЦК України, ст.267, ст.257 ЦК України суд встановив, що на день подання позовної заяви не закінчився строк позовної давності щодо вимог про стягнення суми заборгованості.

З огляду на викладене, враховуючи наявні в матеріалах справи докази наявності заборгованості та порушення зобов'язань за договором, суд вважає, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного підприємства «Індустріаль», м.Харцизьк, Донецька область до Державного підприємства «Селидіввугілля», м. Селідове, Донецька область про стягнення 7 363,20грн. задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Державного підприємства «Селидіввугілля» (85400, м.Селідове, Донецької області, вул.К.Маркса, 41, ЄДРПОУ 33426253, р/р 26007006582002 АТ КБ «ТК Кредит», м.Києва, МФО 322830) на користь Приватного підприємства «Індустріаль» (86704, м.Харцизськ, Донецької області, вул.Адамца, 50/345, ЄДРПОУ 35552821, р/р 2600088223, ПАО Райффайзен Банк Аваль м.Києва, МФО 380805) заборгованість у розмірі 7 363,20грн., судовий збір у сумі 1 609,50грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 12.06.12р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Суддя Риженко Т.М.

Повний текст рішення складено та підписано 15.06.12р.