Рішення

від 18.06.2012 по справі 5006/29/40/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18.06.12 р. Справа № 5006/29/40/2012

Господарський суд Донецької області у складі судді Риженко Т.М

при секретарі Бондар В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Вознесенська механізована колона №9», м.Вознесенськ, Миколаївська область

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖБ Інвест-Селидов», м.Селідово, Донецька область

про: стягнення 45 684,00грн.

за участю:

представника ОСОБА_1 (за довіреністю);

представника ОСОБА_2 (за довіреністю);

Відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні оголошувалась перерва з 12.06.2012р. по 18.06.2012р.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вознесенська механізована колона №9», м.Вознесенськ, Миколаївська область (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖБ Інвест-Селидов», м.Селідово, Донецька область (далі - Відповідач) про стягнення 45 684,00грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем зобов'язань щодо поставки продукції.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав належним чином засвідчені копії наступних документів: рахунку-фактури №СФ-19/08-1 від 19.08.2011р., платіжного доручення №622 від 19.08.2011р., платіжного доручення №650 від 29.08.2011р., видаткової накладної №РН-21/09-1 від 21.09.2011р., претензії від 26.01.2012р. №109, відповіді на претензію від 26.01.2012р. №109, акту звіряння взаємних розрахунків, який підписано та завірено печатками з боку обох сторін без зауважень, відповідно до якого заборгованість станом на 30.09.2011р. складає 45 684,00грн., правоустановчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю «Вознесенська механізована колона №9».

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст. 1212 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 49, 66, 67 Господарського процесуального кодексу України.

15.05.2012р. Позивачем через канцелярію суду надано письмові пояснення по справі у яких зазначає, що відповідно до пункту 5.1 договору №19/08/11 від 19.08.2011р., що був надісланий Товариству з обмеженою відповідальністю «Вознесенська механізована колона №9»14.09.2011р., Відповідач зобов'язався поставити товар протягом 10 календарних днів з моменту отримання передплати (тобто до 29.08.2011р.). Після отримання договору ТОВ «Вознесенська механізована колона №9» підписало даний договір та надіслало два примірника договору на поштову адресу ТОВ «ЖБ Інвест-Селидов», однак Відповідач екземпляр договору Позивачу так і не повернув. Проте незважаючи, на відсутність договору Відповідач згідно чинного законодавства України повинен був би передати оплачений товар Позивачу, тобто ще у вересні місяці 2011 року. Крім того Позивачем було надано належним чином засвідчені копії наступних документів: платіжних доручень №622 від 19.08.2011р., №650 від 29.08.2011р., договору поставки №19/08/11 від 19.08.2011р., специфікації №1 до договору №19/08/11 від 19.08.2011р. та довідку №165 від 14.05.2012р. за підписом директора та головного бухгалтера яка свідчить про те, що між ТОВ «Вознесенська мехколона №9» та ТОВ «ЖБ Інвест-Селидов» відсутні інші правовідносини з постачання товарів, опосередкованих іншими договорами, за винятком відносин по постачанню плит П2-15 в 2011 році.

18.06.2012р. Відповідачем через канцелярію суду надано заяву про розстрочення виконання рішення у зв'язку з тяжким фінансовим становищем підприємства.

18.06.2012р. Позивачем через канцелярію суду надано заяву у якій зазначає, що не заперечує проти розстрочення виконання рішення.

Представник Позивача у судове засідання 19.06.2012р. з'явився, проти заяви про розстрочення виконання рішення не заперечив.

Представник Відповідача у судове засідання 19.06.2012р. з'явився, наполягав на задоволенні заяви про розстрочення виконання рішення.

До початку судового засідання надано до суду клопотання про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дане клопотання не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані сторонами докази, суд

ВСТАНОВИВ:

За твердженням Позивача, Товариство з обмеженою відповідальністю «Вознесенська механізована колона №9» підписало договір №19/08/11.

Відповідно п.1.1 якого в порядку та на умовах, визначених вказаним Договором, Постачальник (Товариство з обмеженою відповідальністю «ЖБ Інвест-Селидов») зобов'язується поставити Покупцеві (Товариству з обмеженою відповідальністю «Вознесенська механізована колона №9») залізобетонні вироби (надалі іменується «Товар»), визначений у Специфікаціях, вільний від прав та претензій третіх осіб, а Покупець зобов'язується прийняти зазначений вище товар і оплатити його вартість.

Згідно п.1.2 договору найменування, одиниці виміру та загальна кількість товарів, що є предметом поставки за цим Договором, її часткове співвідношення (асортимент, сортимент, номенклатура), визначаються у Специфікаціях.

У розділі 3 договору Сторони дійшли згоди щодо ціни товару та встановили, що Постачальник відвантажує продукцію за цінами, що визначені у Специфікаціях (п.3.1 Договору).

У розділі 4 договору Сторони встановили порядок розрахунків:

- оплата за товар здійснюється наступним чином: передплата у розмірі 100% від ціни партії товару, зазначеної в рахунку-фактурі, повинна бути переказана Покупцем на поточний рахунок Постачальника, зазначений в розділі «Місцезнаходження та реквізити Сторін» (п.4.1 Договору).

Відповідно п.5.1 договору Товар повинен бути повністю поставлений Покупцеві протягом 10 календарних днів з моменту отримання передплати.

У специфікації №1 визначено асортимент продукції - плита П2-15, кількість, та сума яка складає 51 700,00грн.

Відповідачем для оплати було виставлено рахунок-фактуру №СФ-19/08-1 від 19.08.2011р. на суму 51 700,00грн.

Позивачем було здійснено передплату у розмірі 51 700,00грн., що підтверджується платіжними дорученнями №650 від 29.08.2011р., №622 від 19.08.2011р.

Відповідачем було здійснено часткову поставку на суму 6 016,00грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-21/09-1 від 29.09.2011р., вказана накладна підписана та завірена печатками з боку обох сторін без зауважень.

Позивачем на адресу Відповідача було направлено претензію №109 від 26.01.2012р., у якій у зв'язку з неотриманням продукції на суму 45 684,00грн. (плити П2-15 в кількості 486 шт.), просить повернути попередню оплату.

Відповідач у листі від 15.02.2012р. №6 зазначив, що після отримання від Позивача нормативно-технічної документації, продукція буде виготовлена та поставлена.

За таких обставин та у зв'язку із неналежним виконанням зобов'язань з поставки товару Відповідачем Позивач звернувся до суду з позовом.

Дослідивши матеріали справи, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, враховуючи наступне:

Як встановлено судом, договір №19/08/11 не містить підпису уповноважених осіб Товариства з обмеженою відповідальністю «Вознесенська механізована колона №9» та Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖБ Інвест-Селидов» та не скріплений печатками підприємств.

За твердженням Позивача після отримання вищевказаного договору, Товариство з обмеженою відповідальністю «Вознесенська механізована колона №9» підписало договір та надіслало примірник договору на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖБ Інвест-Селидов», однак Відповідач екземпляр договору не повернуло.

За приписом ст.638 Цивільного кодексу України, ст.180 Господарського кодексу України: договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору; істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Пунктами 2, 3 ст.180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять його умови, визначені угодою його сторін, спрямовані на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, які погоджені сторонами, так і тих, що приймаються ним за обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

Відповідно до ч.4 ст.181 Господарського кодексу України за наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірника протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

За висновками суду, відповідного протоколу розбіжностей до договору №19/08/11 від 19.08.2011р. сторонами складено не було.

Згідно п.8 ст.181 Господарського кодексу України якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо виконання договору, з якого сторони не досягли згоди з усіх істотних умов, правові наслідки таких дій визначаються нормами цивільного законодавства.

Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом (ч.2 ст.642 Цивільного кодексу України).

Як встановлено судом, Відповідачем було виставлено рахунок-фактуру для оплати продукції №СФ-19/08-1 від 19.08.2011р., Позивачем було здійснено передплату у розмірі 51 700,00грн., та відповідно до видаткової накладної №РН-21/09-1 Відповідачем був поставлений, а Позивачем прийнятий товар за договором №19/08/11.

Зазначені вище документи відповідно до вимог ст.1 Закону України „Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" є первинним документами та підставою для бухгалтерського обліку, тобто це документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення, та відповідно до приписів ст.ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України приймаються судом в якості належних та допустимих доказів по справі.

Таким чином, за висновками суду, з боку сторін було фактично вчинено дії з виконання умов договору №19/08/11., що є підтвердженням прийняття та укладення вказаного договору сторонами.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

Оцінивши зміст даного договору з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Як встановлено ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у власність у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст.193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Як встановлено судом сторонами 19.08.2011р. було укладено договір №19/08/11, відповідно до якого Відповідач взяв на себе зобов'язання поставити товар, умови поставки було визначено сторонами у специфікації №1.

Документи, які б свідчили про незгоду Відповідача, із умовами поставки за договором №19/08/11 від 19.08.2011р.- суду не надавались.

За умовами пункту 5.1 договору товар повинен бути повністю поставлений Покупцеві протягом 10 календарних днів з моменту отримання передплати.

Позивачем були виконані умови договору та була перерахована сума попередньої оплати у розмірі 51 700,00грн.

Відповідачем було здійснено поставку не у повному обсязі, лише на суму 6 016,00грн.

Відповідно до ст.693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Таким чином, суд прийшов до висновку про наявність у Позивача права на повернення попередньої оплати.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таки чином, суд вважає за необхідне в даному випадку застосувати положення ст. 530 Цивільного кодексу України, на підставі якої зобов'язання щодо повернення попередньої оплати у Відповідача виникає з моменту пред'явлення Позивачем грошової вимоги.

Позивачем було направлено претензію від 26.01.2012р. №109 з вимогою повернути попередню оплату у розмірі 45 684,00грн.

Відповідач порушив зобов'язання, у встановлений строк повернення суми попередньої оплати не здійснив.

Як вже зазначалося, ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

На день винесення рішення сума боргу складає 45 684,00грн. і підлягає стягненню з Відповідача у повному обсязі.

18.06.2012р. Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю «ЖБ Інвест-Селидов» звернувся з заявою, в якій просить розстрочити виконання судового рішення на 9 місяців.

Позивач у заяві від 18.06.2012р. не заперечує проти розстрочки виконання рішення строком на 9 місяців.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 6, ч. 2 ст. 19, п. 1 ч.3 ст. 129 Конституції України суд управнений здійснювати повноваження виключно на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

В свою чергу, відповідно до ст. 121 Господарського процесуального кодексу України суд при наявності підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони у виняткових випадках, залежно від обставин справи може, серед іншого, відстрочити або розстрочити виконання рішення.

За змістом наведеної норми, відстрочення та розстрочення є правом, а не обов'язком суду, яке, до того ж, реалізується у будь-який час від набрання рішенням законної сили та до його фактичного повного виконання, але виключно у виняткових випадках та за наявністю підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відтак, саме на Відповідача в контексті приписів ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України покладається обов'язок доведення існування відповідних підстав, тоді як Позивач, у разі наявності заперечень, має навести докази на їх (підстав) спростування.

Тобто, підставою для відстрочки та розстрочки можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

З урахуванням вищезазначеного та враховуючи, що Позивач не заперечує проти надання розстрочки, суд вважає, що наведені Відповідачем обставини є такими, що істотним чином ускладнюють негайне виконання рішення про стягнення грошових коштів на користь Позивача. У зв'язку із чим, керуючись встановленими п. 6 ст. 3 Цивільного кодексу України принципами справедливості, добросовісності та розумності, та з огляду на незаперечення Позивача, суд дійшов висновку, що заява про розстрочку виконання рішення строком на 9 місяці підлягає задоволенню.

Розглянувши вимоги Позивача про вжиття забезпечувальних заходів, суд вважає їх такими, що не підлягають задоволенню, з урахуванням наступного.

Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою учасника судового процесу (сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов), має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

За змістом ст. 66 Господарського процесуального кодексу України обов'язковою умовою вжиття забезпечувальних заходів є існування ймовірності утруднення або унеможливлення виконання рішення суду. Отже, вимога щодо забезпечення та його вид має кореспондуватися із відповідною позовною вимогою.

Аналогічної позиції дотримується і Вищий господарський суду України, зазначаючи в п. 10 Роз'яснення „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" від 23.08.94 р. N 02-5/611, що забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.

Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання Позивача про вжиття заходів до забезпечення позовних вимог через його юридичну неспроможність та доказову недоведеність.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Вознесенська механізована колона №9», м.Вознесенськ, Миколаївська область до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖБ Інвест-Селидов», м.Селідово, Донецька область про стягнення 45 684,00грн. задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖБ Інвест-Селидов» (85400, Донецька область, м.Селідово, вул.Миру, 4/а, ЄДРПОУ 34399891, р/р 26005321102 в АТ «Райффайзен банк Аваль» у м.Києві, МФО 380805) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вознесенська механізована колона №9» (56500, Миколаївська область, м.Вознесенськ, Пров.Красноармійський, 1, ЄДРПОУ 31421583, р/р 26005301438033 у філії «Відділення ПАТ Промінвестбанк в м.Миколаїв», МФО 326438) заборгованість у розмірі 45 684,00грн.

3. Розстрочити виконання рішення по справі № 5006/29/40/2012 строком на 9 місяців за наступним графіком:

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖБ Інвест-Селидов» (85400, Донецька область, м.Селідово, вул.Миру, 4/а, ЄДРПОУ 34399891, р/р 26005321102 в АТ «Райффайзен банк Аваль» у м.Києві, МФО 380805) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вознесенська механізована колона №9» (56500, Миколаївська область, м.Вознесенськ, Пров.Красноармійський, 1, ЄДРПОУ 31421583, р/р 26005301438033 у філії «Відділення ПАТ Промінвестбанк в м.Миколаїв», МФО 326438) компенсацію судових витрат: судовий збір у сумі 1 609,50грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 18.06.12р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Суддя Риженко Т.М.

Повний текст рішення складено та підписано 20.06.12р.