Рішення

від 31.05.2012 по справі 5011-5/3836-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-5/3836-2012 31.05.12

За позовом Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Західенерго"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛБЮ-Тех"

про стягнення 112 952,12 грн.

Суддя Ломака В.С.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю № 82-4208 від 19.12.2011 р.;

від відповідача: Мельохін Я.В. -директор.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Західенерго" (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛБЮ-Тех" (далі - відповідач) про стягнення з відповідача 112 952,12 грн., а саме: 78 713, 00 грн. збитків, завданих виходом з ладу поставленого відповідачем позивачу електродвигуна 6АМУ355М4У2 та 34 239, 12 грн. штрафу за порушення зобов'язання щодо усунення недоліків або заміни неякісного товару протягом гарантійного строку.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що 25.11.2009 р. між сторонами було укладено Договір поставки № ТГ-02/2010, за яким відповідач у 2010 році поставив позивачу електродвигун 6АМУ355М4У2, який 06.10.2011 р. був введений позивачем в експлуатацію. Оскільки, як зазначає позивач, вказаний двигун 06.10.2011 р. пропрацював 3 години та відключився, комісія позивача провела обстеження двигуна та встановила пошкодження лобової частини обмотки статора, причиною чого було визнано дефект ізоляції шинки обмотки, велика щільність прилягання та відсутність ізоляційних прокладок між шинками обмотки, що призвело до пробою ізоляції в місці пошкодження. В силу того, що відповідач не відповів на подальші звернення позивача щодо виконання гарантійних зобов'язань з усунення недоліків двигуна, позивач вирішив звернутись до суду з позовом про стягнення збитків у сумі вартості двигуна та штрафу за невиконання гарантійних зобов'язань у розмірі 8 % від вартості договору.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.03.2012 р. порушено провадження у справі № 5011-5/3836-2012, розгляд справи призначено на 18.04.2012 р.

У судовому засіданні 18.04.2012 р. відповідачем надано до матеріалів справи копію листа ТОВ "Новокаховський електромеханічний завод" № 48/1497 від 01.11.2011 р. "Щодо електродвигуна 6АМУ355М4У2, зав. № 110979", в якому зазначається, що відповідно до п. 2.4.3. Настанови щодо експлуатації АШГА.526726.001РЭ розбирання двигуна в межах гарантійного строку, вказаного в паспорті, допускається лише в присутності представника або письмової згоди заводу-виробника. В конструкції електродвигуна не передбачені ізолюючі прокладки між шинами обмотки в лобовій частині. До порушення ізоляції обмотки статора могла призвести експлуатація електродвигуна з перевищенням допустимої норми вібрації. При цьому, запропоновано доставити двигун на завод-виробник з одночасним запрошенням представника Бурштинської ТЕС.

Також, представником відповідача подано клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з тим, що між сторонами досягнуто домовленості про транспортування двигуна за рахунок відповідача на завод-виробник -ТОВ "Новокаховський електромеханічний завод", де буде проведено його детальне обстеження для встановлення причин його виходу із ладу.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.04.2012 р. судом відкладено розгляд справи на 21.05.2012 р.

03.05.2012 р. через відділ діловодства суду від позивача надійшли додаткові документи у справі.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.05.2012 р. судом замінено найменування позивача на Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Західенерго", продовжено строк вирішення спору на 15 днів та відкладено розгляд справи на 31.05.2012 р.

31.05.2012 р. через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він зазначає про те, що для встановлення причини виходу із ладу поставленого ним позивачу електродвигуна, останній за рахунок відповідача доставлено з місця експлуатації - Бурштинської ТЕС до заводу виробника -ТОВ "Новокаховський електромеханічний завод", де відбудеться його обстеження та розбирання 05.06.2012 р. Враховуючи те, що вихід електродвигуна з ладу міг відбутись як з причин заводського браку, так і з причин недотримання умов експлуатації, відповідач просить відкласти розгляд справи до 15.06.2012 р., тобто до завершення дослідження причин виходу з ладу електродвигуна 6АМУ355М4У2, зав. № 110979, на заводі виробнику, та вказує на сподівання укладення в подальшому мирової угоди між сторонами.

Однак, враховуючи те, що суд неодноразово відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, суд не знаходить підстав для відкладення розгляду справи до 15.06.2012 р.

При цьому, судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006 р., у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це -складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

У судовому засіданні 31.05.2012 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

25.11.2009 р. між позивачем (покупець) та відповідачем (постачальник) було укладено Договір поставки № ТГ-02/2010, відповідно до п. 1.2. якого постачальник зобов'язався передати у власність (поставити) покупцеві товар, що є предметом цього Договору, а покупець зобов'язався прийняти товар та сплатити його вартість в порядку і на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п. 1.1. Договору його предметом є електродвигуни та генератори змінного струму (код 31.10.2.ДК 016-97) зокрема електродвигуни, в асортименті, кількості та за цінами, відповідно до Специфікації, яка є невід'ємною частиною цього договору (додаток № 1).

Поставка здійснюється для використання товару в господарській діяльності Бурштинської ТЕС, що є відокремленим структурним підрозділом покупця (п.1.3.).

Відповідно до п. 1.4. Договору загальна сума Договору складає 427 989, 00 грн.

Пунктом 2.4. Договору сторони передбачили, що єдиним документом, який підтверджує факт передачі товару за цим Договором від постачальника до покупця є Акт приймання-передачі товару, підписаний обома сторонами.

Акт приймання-передачі продукції підписується сторонами на підставі актів приймання-передачі продукції за кількістю та якістю, які підписуються продавцем та уповноваженими на те представниками вантажоотримувача за умов наявності документів.

Згідно з п. 3.1. Договору товар поставляється новим, 2009 року виготовлення. Якість товару повинна відповідати умовам Договору та підтверджуватись сертифікатом (паспортом) якості заводу виготовлювача та гарантійним листом продавця, який передається покупцю одночасно з товаром.

Гарантійний строк на товар становить 24 місяці з моменту введення в експлуатацію (п. 3.2. Договору).

Згідно з п. 3.3. Договору приймання товару на Бурштинській ТЕС за кількістю та якістю здійснюється вантажоодержувачем відповідно до інструкцій про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення по кількості (П-6 від 15.06.1965 р. в редакції станом на 23 липня 1975 року) і якості (П-7 від 25.04.1966 року в редакції станом на 23 липня 1975 року).

За умовами п. 3.4. Договору постачальник зобов'язався за свій рахунок здійснити заміну товару неналежної якості у строк не більше 30 календарних днів від дати отримання відповідного повідомлення.

Також, відповідно до п. 3.5. Договору сторони встановили, що якщо протягом гарантійного строку в товарі будуть виявлені приховані дефекти, постачальник за наявності його вини, зобов'язаний усунути такі дефекти за свій рахунок або замінити дефектний товар протягом 30 календарних днів після отримання письмового повідомлення покупця.

При цьому, як передбачено п. 3.8. Договору гарантійні зобов'язання постачальника не поширюються на дефекти, що виникли з вини покупця, а саме, внаслідок виконаних вантажоодержувачем робіт з розвантаження, зберігання, монтажу, обслуговування, ремонту або через неналежну експлуатацію товару.

Відповідно до п. 7.1. Договору він вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 20.05.2010 р.

При цьому, відповідно до п. 5.7. Договору закінчення строку його дії не звільняє сторони від виконання своїх зобов'язань за цим Договором.

Сторони підписали Додаток № 1 до Договору -Специфікацію, за умовами якої постачальник мав поставити покупцю в тому числі Електродвигун 6АМУ355М4У2 (315 кВт, 1500 об/хв., ІР54, лапи) вартістю 78 713, 00 грн. за шт.

На виконання умов Договору відповідач поставив позивачу товар на підставі видаткової накладної № 677 від 01.06.2010 р. на суму 166 551, 00 грн. та на підставі видаткової накладної № 1128 від 25.08.2010 р. на суму 84 206, 00 грн., в тому числі Електродвигун 6АМУ355М4У2 (315 кВт, 1500 об/хв.).

При цьому, на підставі платіжних доручень № 789 від 17.08.2010 р. та № 1422 від 20.10.2010 р. позивач перерахував відповідачу 166 551, 00 грн. та 84 206, 00 грн. відповідно.

07.09.2010 р. (дата 07.08.2010 р. в документі рукописним способом виправлена на 07.09.2010 р.) сторонами було підписано Акт приймання-передачі за Договором, в тому числі щодо Електродвигуна 6АМУ355М4У2 (315 кВт, 1500 об/хв.).

Як стверджує позивач, відповідно до Акта приймання виконаних робіт за жовтень місяць 2011 року № Т.10.15 він ввів в експлуатацію Електродвигун 6АМУ355М4У2 (315 кВт, 1500 об/хв.).

06.10.2011 р. комісією у складі начальника ЕЦ Гетьмана Б.Р., заступника начальника ЕЦ Кернякевич В.Я., старшого майстра ЕЦ Олійника М.Д. та майстра ЕЦ Бойчука А.І. було складно Акт дефекації електродвигуна 6АМУ355М4У2, зав. № 110979, відповідно до якого в результаті обстеження виявлено пошкодження лобової частини обмотки статора.

При цьому, причиною пошкодження обмотки статора комісією визнано дефект ізоляції шинки обмотки, велику щільність прилягання та відсутність ізоляційних прокладок між шинками обмотки, що призвело до пробою ізоляції в місці пошкодження.

В подальшому, як стверджує позивач, та доказів чого не надано до матеріалів справи, він надіслав позивачу Лист № 110.19-3249 від 11.10.2011 р. з проханням виконати взяті на себе гарантійні зобов'язання по даному Договору.

Також, 10.02.2012 р. позивач надіслав відповідачу Претензію № 119-017К від 08.02.2012 р., якою просив протягом 30 днів з моменту отримання даної претензії усунути недоліки дефектного двигуна, а у разі невиконання зазначеного обов'язку перерахувати збитки в розмірі вартості двигуна 78 713, 00 грн. та штраф в розмірі 34 239, 12 грн.

Оскільки вказані вимоги позивача не були задоволені, він вирішив звернутись за захистом своїх прав та законних інтересів до суду.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості заявлених позовних вимог щодо відшкодування збитків, зокрема, які б підтверджували завдання безпосередньо відповідачем позивачу збитків.

Так, статтею 22 ЦК України передбачено, що збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Тобто збитки -це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ особи, що обмежує його інтереси, як учасника певних відносин і проявляється у витратах, зроблених особою, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних особою доходів, які б вона одержала при умові правомірної поведінки особи.

За змістом ст. 623 Цивільного кодексу України вбачається, що відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності.

Таким чином, для застосування такої міри відповідальності потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Слід довести, що протиправні дії чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи -безумовним наслідком такої протиправної поведінки.

Наведеної правової позиції дотримується Верховний Суд України при здійсненні касаційного перегляду судових рішень у справах про відшкодування збитків (постанова Верховного Суду України у справі № 42/266 - 6/492 від 30.05.2006 р.).

Водночас, у даній справі позивачем не доведено належними та допустимими доказами як завдання йому відповідачем матеріальних збитків, тобто знищення належного позивачу майна, так і понесення збитків у формі втраченої вигоди.

Так, у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 623 ЦК України при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були би ним отримані у разі належного виконання боржником своїх обов'язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання, зроблені з цією метою приготування.

При обрахуванні розміру упущеної вигоди мають враховуватись тільки ті точні дані, які безспірно підтверджують реальну можливість отримання грошових сум або інших цінностей, якби зобов'язання було виконано належним чином. Розмір упущеної вигоди повинен визначатися з урахуванням часу, протягом якого тривали протиправні дії відповідача, розумних витрат на отримання доходів, які кредитор поніс би, якби не відбулося порушення права.

Таким чином, для прийняття рішення про повне відшкодування упущеної вигоди протиправні дії відповідача мають бути єдиною і достатньою причиною неотримання позивачем доходу, на одержання якого позивач мав реальні підстави розраховувати.

Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання прибутку ще не є підставою для його стягнення. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України, постанова від 20.03.2008 року № 33/230-07).

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, фактично як збитки позивач кваліфікує здійснення ним оплати товару, який виявився неякісним.

У той же час слід враховувати наступне.

Згідно з ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 671 ЦК України, якщо за договором купівлі-продажу переданню підлягає товар у певному співвідношенні за видами, моделями, розмірами, кольорами або іншими ознаками (асортимент), продавець зобов'язаний передати покупцеві товар в асортименті, погодженому сторонами. Якщо договором купівлі-продажу асортимент товару не встановлений або асортимент не був визначений у порядку, встановленому договором, але із суті зобов'язання випливає, що товар підлягає переданню покупцеві в асортименті, продавець має право передати покупцеві товар в асортименті виходячи з потреб покупця, які були відомі продавцеві на момент укладення договору, або відмовитися від договору.

За змістом ст. 669 ЦК України кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні. Умова щодо кількості товару може бути погоджена шляхом встановлення у договорі купівлі-продажу порядку визначення цієї кількості.

Також, відповідно до ст. 673 ЦК України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується.

Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети. У разі продажу товару за зразком та (або) за описом продавець повинен передати покупцеві товар, який відповідає зразку та (або) опису. Якщо законом встановлено вимоги щодо якості товару, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, який відповідає цим вимогам.

Відповідно до ст. 678 ЦК покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором:

1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми;

2) вимагати заміни товару.

Якщо продавець товару неналежної якості не є його виготовлювачем, вимоги щодо заміни, безоплатного усунення недоліків товару і відшкодування збитків можуть бути пред'явлені до продавця або виготовлювача товару.

Продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту (ст. 679 ЦК України).

Виходячи з приписів зазначених норм, у даному випадку, суд вважає, що позивачем невірно обрано спосіб захисту порушених прав шляхом пред'явлення позовних вимог про відшкодування збитків, проте як належним способом захисту, виходячи з обставин справи, є вимога про повернення сплаченої за товар суми коштів.

Так, слід зазначити, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Звертаючись до суду позивач самостійно обирає спосіб захисту, передбачений ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України.

У свою чергу, рішенням суду має вирішуватись питання про захист прав та охоронюваних законом інтересів учасників господарських правовідносин, тобто ним мають усуватись перешкоди, які виникли на шляху здійснення особою, яка звернулася з позовом, свого права.

Відшкодування збитків, як окремий спосіб захисту, визначений п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України, категорія яких розкривається в приписах ст. 22 ЦК України, передбачає як спеціальний предмет доказування, так і може стосуватись лише випадків завдання матеріальної шкоди або спричинення упущеної вигоди, проте як за обставин, якими у даній справі обґрунтовані позовні вимоги, позивач не вказує на те, що внаслідок виходу з ладу електродвигуна було пошкоджено його майно, або ж спричинено порушення ним своїх зобов'язань перед контрагентами, внаслідок чого він недоотримав дохід або ж зазнав штрафних санкцій.

Наслідки ж поставки неякісного товару у відносинах купівлі-продажу чітко встановлені в законодавстві та про них зазначено вище.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про необхідність відмовити у задоволенні позову в цій частині.

Що стосується позовних вимог про стягнення штрафу, суд зазначає наступне.

Пунктом 5.4. Договору сторони визначили, що у випадку порушення постачальником зобов'язання щодо усунення дефектів або заміни неякісного товару протягом гарантійного строку, останній сплачує покупцю штраф у розмірі 8 % від вартості Договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 680 ЦК України, якщо на товар встановлено гарантійний строк, покупець має право пред'явити вимогу у зв'язку з недоліками товару, які були виявлені протягом цього строку.

Як зазначалось вище, гарантійний строк на товар відповідно до п. 3.2. Договору становить 24 місяці з моменту введення в експлуатацію.

Згідно зі ст. 688 ЦК України покупець зобов'язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

У разі невиконання покупцем цього обов'язку продавець має право частково або в повному обсязі відмовитися від задоволення відповідних вимог покупця, якщо продавець доведе, що невиконання покупцем обов'язку повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу спричинило неможливість задоволення його вимог або спричинить для продавця витрати, що перевищують його витрати у разі своєчасного повідомлення про порушення умов договору.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з наданого відповідачем листа ТОВ "Новокаховський електромеханічний завод" № 48/1497 від 01.11.2011 р. "Щодо електродвигуна 6АМУ355М4У2, зав. № 110979", адресованого відповідачу та в якому дається відповідь на Лист позивача № 110.19-3249 від 11.10.2011 р., останній був отриманий відповідачем. Крім того, 10.02.2012 р. позивач надсилав відповідачу Претензію № 119-017К від 08.02.2012 р., якою просив протягом 30 днів з моменту її отримання усунути недоліки дефектного двигуна, а у разі невиконання зазначеного обов'язку перерахувати збитки в розмірі вартості двигуна 78 713, 00 грн. та штраф в розмірі 34 239, 12 грн.

Відповідно до п. 3.5. Договору сторони встановили, що якщо протягом гарантійного строку в товарі будуть виявлені приховані дефекти, постачальник за наявності його вини, зобов'язаний усунути такі дефекти за свій рахунок або замінити дефектний товар протягом 30 календарних днів після отримання письмового повідомлення покупця.

У той же час, доказів виконання зазначеного обов'язку у визначений строк або ж надання обґрунтованої відповіді позивачу щодо відсутності вини продавця у виявлених дефектах, відповідачем не надано.

Враховуючи зазначене, суд вважає підставними доводи позивача щодо необхідності застосування до відповідача відповідальності у формі стягнення штрафу.

Водночас, суд враховує, що пунктом 1 ст. 233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Також, частина 3 ст. 551 ЦК України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Крім того, стаття 83 ГПК України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру штрафних санкцій наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Як вбачається з матеріалів справи, наразі відповідач вживає заходів до з'ясування причин виходу з ладу спірного електродвигуна, за власний рахунок доставив його до заводу виробника для проведення обстеження, проводить листування з позивачем щодо участі останнього в дослідженні двигуна, що у сукупності свідчить про намагання усунути допущені порушення щодо невиконання гарантійних зобов'язань, з огляду на що суд вважає за можливе зменшити розмір штрафу, який підлягає стягненню з відповідача.

При цьому, визначаючи належний до стягнення розмір штрафу та застосовуючи до спірних правовідносин п. 5.4. Договору, суд звертає увагу на те, що сторонами при узгодженні під час укладення Договору міри відповідності постачальника за порушення гарантійних зобов'язань, порядок розрахунку штрафу визначено не у відповідності до приписів ч. 2 ст. 549 ЦК України.

Так, частиною 4 ст. 231 ГК України визначено, що розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 5.4. сторони визначили штрафну санкцію до постачальника товару як штраф.

Оскільки ГК України не містить визначень неустойки, штрафу та пені, які сплачуються у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання, слід виходити із визначень, наведених у ЦК України (п. 48 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/211від 07.04.2008 р. "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України").

Згідно з ч. 2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а не від загальної вартості (ціни) Договору.

Відповідно кваліфікуючими ознаками штрафу є: а) можливість встановлення за майже будь-яке порушення зобов'язання: невиконання або неналежне виконання (порушення умов про кількість, якість товарів, робіт (послуг), виконання зобов'язання неналежним способом тощо); б) обчислення у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Таким чином, враховуючи те, що відповідач не виконав, передбаченого п. 3.4. Договору зобов'язання щодо усунення дефектів або заміни дефектного товару вартістю 78 713, 00 грн., та зважаючи на вищевказані пом'якшуючі обставини поведінки відповідача та надмірно великий розмір штрафу, керуючись ст. 83 ГПК України, суд зменшуючи розмір штрафу, розраховує його від вартості товару, відносно якого не було виконано гарантійних зобов'язань у розмірі, у зв'язку з чим він має становити -6 297, 04 грн. (79 713, 00 грн. * 8 %).

Таким чином, суд задовольняє позов частково, стягуючи з відповідача штраф у розмірі 6 297, 04 грн., а в іншій частині позову відмовляє.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛБЮ-Тех" (03067, м. Київ, Солом'янський район, вулиця Виборзька, будинок 99, код ЄДРПОУ 31245265) на користь Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Західенерго" (79026, м. Львів, Сихівський район, вулиця Козельницька, будинок 15, код ЄДРПОУ 23269555) 6 297 (шість тисяч двісті дев'яносто сім) грн. 04 коп. штрафу та 112 (сто дванадцять) грн. 95 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 05.06.2012 р.

Суддя В.С. Ломака