Рішення

від 22.06.2012 по справі 5011-22/4730-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-22/4730-2012 22.06.12

За позовом Комунального підприємства «ЖЕО-105 Голосіївського району»

до Приватного підприємства «Туристичне агентство «Країна мрій»

про стягнення заборгованості та штрафних санкцій

суддя Самсін Р.І.

Представники сторін:

від позивача: не з'явились;

від відповідача: не з'явились;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство «ЖЕО-105 Голосіївського району»(надалі позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Приватного підприємства «Туристичне агентство «Країна мрій»(надалі ПП «Туристичне агентство «Країна мрій», відповідач) суми заборгованості за надання комунальних послуг та відшкодування витрат на утримання прибудинкової території у розмірі 39 325, 18 грн., пені у розмірі 2 145, 05 грн., 3 769, 33 грн. індексу інфляції від суми заборгованості, три відсотки річних у розмірі 1 448, 89 грн..

У наданих суду поясненнях (вих. № 92-ю від 08.06.2012р.) відзначалось, що відповідач погасив заборгованість за надані комунальні послуги, у зв'язку з чим позивач просив стягнути з відповідача пеню в розмірі 2 145, 05 грн., індекс інфляції в розмірі 3 769, 33 грн. та три відсотки річних в розмірі 1 448, 89 грн..

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що за відповідачем згідно укладеного договору про надання комунальних послуг та відшкодування витрат на утримання будинку та прибудинкової території № 4507 від 01.06.2005р. рахувалась заборгованість, яка становила 39 325, 18 грн. та була сплачена на час розгляду справи судом. З посиланням на положення договору, керуючись нормами Цивільного кодексу, враховуючи допущене прострочення в оплаті, позивачем заявлені до стягнення в судовому порядку сума пені, 3% річних та інфляційні збитки.

Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судові засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

У відповідності з положеннями ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається за повідомленою сторонами господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Позовна заява з додатками направлена відповідачу згідно ухвали суду від 18.05.2012р. за юридичною адресою зазначеною у довідці (докази направлення -поштовий чек № 3243 від 05.06.2012р. з описом-вкладенням в копіях надані до матеріалів справи).

Ухвали суду про відкладення розгляду справи відповідачу надсилались рекомендованими листами з повідомленням про вручення 18.05.2012р., 11.06.2012р. за юридичною адресою вказаною у витягу з реєстру.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи, дослідивши наявні у справі докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

01 червня 2005р. між КП «ЖЕО-105»Голосіївської районної в м. Києві ради та ПП. «Туристичне агентство «Країна мрій»укладено договір № 4507, згідно з п. 1.2 якого виконавець зобов'язувався надавати споживачеві послуги водо-, теплопостачання, водовідведення, утримувати будинок та прибудинкову територію, а споживач зобов'язувався своєчасно здійснювати оплату їх оплату та відшкодовувати пропорційну частку витрат на утримання будинку та прибудинкової території на умовах договору.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Спір у справі виник через наявність заборгованості відповідача по сплаті вартості комунальних послуг по періоду станом на 01.02.2012р. по сумі боргу 39 325, 18 грн..

В силу положень договору (п. 8.1), договір діє з 01 червня 2005р. на період надання послуг. Доказів припинення договору у періоді за який заявляється до стягнення сума боргу, суду не представлено.

Згідно зі ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності з положеннями частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами договору (п. 3.1, 3.6) плата по договору вноситься споживачем на рахунок виконавця до 25 числа поточного місяця; споживач зобов'язаний щомісяця звертатися до виконавця для отримання рахунку по оплаті наданих послуг.

Сума коштів в розмірі 30 663, 60 грн. згідно представленої суду банківської виписки за 09.04.2012р. була перерахована відповідачем з призначенням платежу «погашення заборгованості за надання комунальних послуг за 07.2011р. -03.2012р. згідно з договором № 4507 від 01.06.2005р.»та зарахована в погашення боргу, який виник станом на 01.02.2012р. по сумі 19 325, 18 грн., що позивачем не заперечується та є свідченням відсутності спору між сторонами в цій частині.

У відповідності до п.1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Станом на час прийняття рішення у справі спору між сторонами в частині стягнення заборгованості в розмірі сплачених коштів не існує, провадження по розгляду заявлених позивачем вимог в цій частині підлягає припиненню саме внаслідок дій вчинених відповідачем щодо погашення боргу.

В свою чергу по сумі сплачених коштів 20 000 грн., що мало місце -27.03.2012р. тобто до звернення позивача до суду, провадження у справі не може бути припиненим, оскільки заявлення таких вимог при поданні позову свідчить про завищення позивачем розміру позовних вимог та є наслідком відмови у задоволенні позову в цій частині.

Підставами для припинення провадження у справі, у зв'язку з відсутністю предмету спору (п. 1-1 ст. 80 ГПК України), зокрема є припинення існування предмета спору, а в даному випадку по сумі боргу 20 000 грн. права позивача не були порушені станом на 09.04.2012р. (дата звернення до суду з позовом за яким порушено провадження у справі 5011-22/4730-2012) через сплату боргу відповідачем, відповідно спір заявлений на розгляд суду в цій частині вже не може бути припинений, розгляд таких вимог здійснюється судом по суті.

При цьому суд також враховує, що загальна сума оплати, яка надійшла в рахунок сплати заборгованості після проведеної оплати у серпні 2011р. (згідно розрахунку заборгованості) складає 50 663, 36 грн., однак при врахуванні призначення платежу вказаного платником, відсутні підстави вважати погашення за рахунок вказаної суми нарахованих позивачем штрафних санкцій, а такі вимоги є предметом даного судового спору та розглядаються по суті в межах заявленого позову.

Відповідно до п.3.8. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004року №22 реквізит «Призначення платежу»платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

У п. 3.5 договору сторони погодили, що за несвоєчасну сплату коштів по договору споживач сплачує виконавцю суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також пеню в розмірі 0,5% від суми прострочених платежів за кожний день прострочки, але не більше двох облікових ставок НБУ.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Як про те зазначено у п. 18 Листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005р. № 01-8/344 господарський суд у розгляді справи не зобов'язаний здійснювати «перерахунок»замість позивача розрахованих останнім сум штрафних санкцій, річних тощо. Однак з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Якщо для здійснення перерахунку необхідні додаткові матеріали, суд витребує їх у позивача, а в разі неподання ним таких матеріалів - з урахуванням обставин конкретної справи залишає позов (в частині стягнення відповідних спірних сум) без розгляду на підставі пункту 5 частини 1 статті 81 ГПК або відмовляє в задоволенні позову у відповідній частині у зв'язку з недоведеністю позовних вимог.

При порушенні провадження у справі, позивача було зобов'язано надати суду розрахунок заявленої суми пені із зазначенням розміру облікової ставки виходячи з якої здійснено розрахунок, періоду прострочення та суми боргу у відношенні якої проведено нарахування, та було відзначено, що за відсутності усіх зазначених відомостей розрахунок, який приведений у додатку до позову перевірити неможливо.

Вимог суду, які викладались в ухвалах від 13.04.2012р., від 18.05.2012р., від 08.06.2012р. позивачем не виконано, жодних пояснень та обґрунтувань представник суду не надав.

В даному випадку, наведений позивачем розрахунок, судом визнаний неналежним доказом заявлених вимог, був оцінений судом у відповідності з вимогами ГПК України, та з боку суду вчинені всі необхідні дії з метою забезпечення всебічного, повного та об'єктивного вирішення спору в цій частині.

У позивача, при отриманні ухвали виник процесуальний обов'язок по виконанню вимог суду, які є обов'язковими до виконання в силу положень ст. 4-5, 115 ГПК України, однак такі позивачем не виконані, і через їх невиконання, з огляду на ст. 33 ГПК України заявлена позивачем до стягнення сума пені є необґрунтованою, у зв'язку з чим, суд не є зобов'язаним здійснювати розрахунок вказаних сум в обґрунтування вимог позивача, оскільки саме останнім зазначені вимоги перед судом не доведені належними засобами доказування.

Наданий позивачем розрахунок не містить необхідних елементів для обчислення та перевірки правильності нарахування пені , що відповідно унеможливлює і вирішення питання про стягнення заявленої суми в судовому порядку.

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вищевикладене, через наявність прострочення по сплаті наданих послуг за договором, суд погоджується з розрахунком інфляційних збитків у загальному розмірі в сумі 3 769, 33 грн., та з розрахунком 3% річних у розмірі 1 448, 89 грн. здійсненими позивачем і вважає такі обгрунтованими.

З урахуванням встановлених обставин, позовні вимоги визнаються судом обгрунтованими та підлягають задоволенню частково.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору у розмірі 1 609, 50 грн. відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог в сумі 836, 94 грн..

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Припинити провадження в частині в частині розгляду вимог про стягнення з Приватного підприємства «Туристичне агентство «Країна мрій»боргу в сумі 19 325, 18 грн..

3. Стягнути з Приватного підприємства «Туристичне агентство «Країна мрій»(юрид. адреса: 01004, м. Київ, вул. Горького 14, приміщення 36 в літері А, ідент. код 32822150) на користь Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація -105 Голосіївського району»(01033, м. Київ, вул. Тарасівська 2, ідент. код 26385486) 3 769, 33 грн. (три тисячі сімсот шістдесят дев'ять гривень 33 копійки ) втрат від інфляції, 1 448, 89 грн. (одну тисячу чотириста сорок вісім гривень 89 копійок) 3% річних, 836, 94 грн. (вісімсот тридцять шість гривень 94 копійки ) витрат по сплаті судового збору.

4. В іншій частині в позові відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Р.І. Самсін