Рішення

від 20.06.2012 по справі 5020-488/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2012 року справа № 5020-488/2012

За позовом виконуючого обов'язки прокурора Ленінського району міста Севастополя (99011, м. Севастополь, вул. Вороніна,11)

в інтересах держави в особі Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради

(99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5,)

до товариства з обмеженою відповідальності «Севастополь-Інвестстрой»

(99011, м. Севастополь, вул Кулакова,58, поверх 4)

про стягнення 1 256 378,65 грн

Суддя Плієва Н.Г.

за участю:

прокурора - Почки А.А., посвідчення № 17 від 02.02.2012

представника позивача - ОСОБА_1, довіреність б/н від 05.01.2012

представник відповідача - не з'явився

Суть спору:

Виконуючий обов'язки прокурора Ленінського району міста Севастополя в інтересах держави в особі Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Севастополь-Інвестстрой»про стягнення заборгованості за договором № 501/08 від 30.05.2008 про пайову участь у створенні і розвитку інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури м. Севастополя у розмірі 1 256 378,65 грн, з яких: 1 134 084,00 грн - розмір пайової участі, 122294,65 грн - нарахована пеня.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням з боку відповідача умов договору № 501/08 від 30.05.2008 про пайову участь (внески) забудовників у розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Севастополя в частині своєчасного перерахування суми пайової участі.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 08.05.2012 позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі та справу призначено до судового розгляду на 05.06.2012.

Відповідно до положень статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд було відкладено на 20.06.2012.

Прокурор та представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі з підстав викладених в позові, наполягали на його задоволенні.

Представник відповідача в судове засідання не з'явися, про причини неявки суду не повідомив, про дату та місце судового розгляду повідомлявся у встановленому законом порядку за адресою реєстрації: 99011, м. Севастополь, вул. Кулакова,58, поверх 4; а також за адресою, зазначеною у договорі: 99012, м. Севастополь, вул. В. Морська 39 кв. 7, отже вважається повідомленим про дату, час та місце розгляду справи належним чином. Відповідач не скористався правом, наданим йому статтею 59 Господарського процесуального кодексу України, не надав суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову.

Суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності представника відповідача відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, дослідивши надані докази, перевіривши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до статті 121 Конституції України на прокуратуру покладається представництво інтересів громадян і держави в судах у випадках, передбачених законом.

Згідно зі статтею 36-1 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Однією з форм представництва є звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчинюються у відносинах між ними або з державою.

Частина перша статті 2 Господарського процесуального кодексу України, в якій визначено підстави порушення справ у господарському суді, відносить до таких підстав позовні заяви прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Відповідно до частини другої цієї статті прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, у позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

У рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 №3-рп/99 зазначено, що державні інтереси є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

14.12.2007 між Севастопольською міською Радою (Орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Севастополь-Інвестстрой" (Орендар) укладено Договір оренди земельної ділянки, площею 2,0818 га.

Відповідно до п. 1.1 Договору оренди земельної ділянки орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку для будівництва та обслуговування торгівельного комплексу "Універсал", з віднесенням земельної ділянки до категорії земель житлової та суспільної забудови, наданих для роздрібної торгівлі та комерційних послуг, яка знаходиться за адресою: м. Севастополь, пр. Ген. Острякова, 258 (а.с. 12-16).

Даний договір зареєстрований у Севастопольській міській філії ДП „Центр Державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах", про що в Державному реєстрі земель зроблено запис від 23.01.2008 за № 040866000006.

Згідно з пунктом 10.1 Договору оренди земельної ділянки, Орендар (відповідач) приймає на себе зобов'язання щодо участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Севастополя відповідно до чинного законодавства та рішення Севастопольської міської Ради від 22.10.2003 № 1429 „Про норми пайової участі (внески) замовників у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури в м. Севастополі", для чого Орендар повинен у строк до отримання дозволу інспекції ДАБК на проведення будівельних робіт укласти із Севастопольською міською державною адміністрацією договір про пайову участь забудовників у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Севастополя.

30.05.2008 між Севастопольською міською державною адміністрацією та товариством з обмеженою відповідальності «Севастополь-Інвестстрой» (Забудовник) був укладений договір № 501/08 про пайову участь (внески) забудовників у розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Севастополя (далі -Договір).

Відповідно до пункту 2.1. Договору Забудовник перераховує суму пайової участі в розмірі 2268168,00 грн на рахунок цільового фонду розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури місцевого бюджету згідно з розрахунком.

Розрахунки по даному Договору здійснюються Платником не протязі одного року з часу підписання договору, не пізніше вводу об'єкта до експлуатації (пункт 2.2. Договору).

25.01.2012 об'єкт будівництва - торгівельний комплекс "Універсал" був введений в експлуатацію на підставі сертифікату відповідності Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Севастополя № СТ 16412012629. Замовником об'єкта у сертифікаті зазначено товариство з обмеженою відповідальністю "Конструктив П" на підставі договору про передачу частини функцій замовника будівництву від 12.04.2010, укладеним між ТОВ "Севастополь - Інвестстрой" та ТОВ "Конструктив П", згідно якому ТОВ "Конструктив П" взяв на себе зобов'язання з виконання частини функцій з організації і завершення будівництва торгового комплексу "Універсал".

Проте, відповідач суму пайового внеску за Договором до місцевого бюджету у повному обсязі не перерахував, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 1 134 084,00 грн, а також за порушення строків оплати пайової участі відповідачу нарахована пеня у розмірі 122294,65 грн, що і стало причиною звернення прокурора до суду з даним позовом.

Прокурор зазначає , що недотримання юридичними особами, які здійснюють забудову територій населених пунктів, положень Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»завдає шкоди економічним інтересам держави по розпорядженню державною власністю, не дає можливості у повному обсязі реалізувати завдання у сфері сталого розвитку території з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України суд, провівши оцінку доказів по справі, вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з положеннями статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону. Замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з державними будівельними нормами, стандартами і правилами. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій.

Відповідно до частини першої статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статті 525 та 526 Цивільного кодексу України встановлюють, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами Договору (пункт 2.2 Договору) відповідач був зобов'язаний перерахувати суму пайової участі в розмірі 2 268 168,00 грн протягом одного року з моменту підписання договору, але не пізніше введення об'єкта в експлуатацію.

Договір підписано сторонами 30.05.2008, а об'єкт введений в експлуатацію 25.01.2012, отже, відповідач був зобов'язаний перерахувати вказану суму в строк до 25.01.2012 включно.

Пунктом 4 Положення про Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради, затвердженого рішенням сесії Севастопольської міської Ради № 9128 від 26.01.2010, встановлено, що Фонд є виконавчим органом Севастопольської міської Ради, якому передані права за договорами про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури міста Севастополя, укладеними Севастопольською міською державною адміністрацією, а тому суд вважає правомірним заявлений прокурором позов в інтересах Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради.

Як вбачається з виписки по рахунку з Головного управління Державного казначейства України у м. Севастополі 12.08.2010 за договором № 501/08 від 30.05.2008 відповідачем було перераховано до цільового фонду розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури місцевого бюджету 1 134 084,00 грн, у зв'язку з чим станом до 26.01.2012 ТОВ "Севастополь - Інвестстрой" повинен був перерахувати позивачу 1 134 084,00 грн (2 268 168,00 грн - 1 134 084,00 грн).

На підставі викладеного, у зв'язку з тим, що докази погашення відповідачем наявної заборгованості відсутні, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з ТОВ "Севастополь - Інвестстрой" заборгованості за Договором в розмірі 1 134 084,00 грн обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частиною третьою статті 549 Цивільного кодексу України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 3.2. Договору сторони встановили, що за порушення строків внесення платежів Забудовник виплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від загальної суми за кожний день прострочення.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати розміру подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок пені та зроблено власний розрахунок за формулою:

пеня = сума боргу х 2 облікова ставка НБУ : 365 х кількість днів прострочення

З урахуванням наведеного розрахунку суд дійшов висновку, що з відповідача на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради за прострочення виконання зобов'язання за період з 26.01.2012 по 17.04.2012 підлягає стягненню пеня у розмірі 39 460,55 грн.

За таких обставин позовні вимоги прокурора Ленінського району м. Севастополя в інтересах держави в особі Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради до ТОВ "Севастополь - Інвестстрой" підлягають частковому задоволенню, з відповідача підлягає стягненню 1 173 544,55 грн, з яких: 1 134 084,00 грн -сума пайової участі, 39460,55 грн -пеня.

Відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України при частковому задоволенні позову судовий збір підлягає стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі наведеного, керуючись статтями 43, 49, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальності «Севастополь-Інвестстрой»

(99011,м. Севастополь, вул Кулакова,58, поверх 4, ідентифікаційний номер 33948684, р/р 26005310005801 в ФАБ "Південний", МФО 384919, або з будь-якого іншого рахунку) на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (вул. Луначарського, буд. 5, м. Севастополь, 99011; ОКПО 23895637, р/р 31517932700001 в УДК м. Севастополя, МФО 824509, отримувач - місцевий бюджет, код платежу -50110001) заборгованість за договором № 501/08 від 30.05.2008 про пайову участь у розвитку соціальної і інженерно-транспортної інфраструктури м. Севастополя у розмірі 1 173 544,55 грн (один мільйон сто сімдесят три тисячі п'ятсот сорок чотири грн 55 коп), з яких: 1 134 084,00 грн - розмір пайової участі, 39 460,55 грн - пеня.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальності «Севастополь -Інвестстрой» (99011,м. Севастополь, вул Кулакова,58, поверх 4, ідентифікаційний номер 33948684, р/р 26005310005801 в ФАБ "Південний", МФО 384919, або з будь-якого іншого рахунку) в доход Державного бюджету (одержувач - державний бюджет м. Севастополя, ЄДРПОУ 38022717, Банк одержувача: ГУДКСУ у місті Севастополі, МФО 824509, р/р 31215206783001, код бюджетної класифікації 22030001) судовий збір у розмірі 23470,88 грн (двадцять три тисячі чотириста сімдесят грн 88 коп).

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 22.06.2012.

Суддя підпис Н.Г. Плієва