Ухвала

від 20.06.2012 по справі 5023/2294/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

"20" червня 2012 р. Справа № 5023/2294/12

вх. № 2294/12

Суддя господарського суду Чистякова І.О.

при секретарі судового засідання Ягнюк О.В.

За участю:

представника ініціюючого кредитора - не з`явився

представника боржника - не з`явився

Розглянувши справу

за заявою Публічного акціонерного товариства "Банк Золоті ворота", м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ХАСТ", м. Харків, ідентифікаційний код 35477252

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Банк Золоті ворота" (кредитор) в порядку ст.ст. 1, 6, 7 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" звернулось до господарського суду Харківської області із заявою про порушення справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ХАСТ" (боржник) на тій підставі, що безспірні вимоги кредитора до боржника складають більш ніж триста мінімальних розмірів заробітних плат та не були задоволені боржником більш ніж трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, що підтверджується копією рішення господарського суду Харківської області від 17 грудня 2009 року по справі №57/191-09, копією наказу господарського суду Харківської області від 12.01.2010р. по справі №57/191-09, копією постанови Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції про відкриття виконавчого провадження по ВП №20408704 від 22.07.2010р. У своїй заяві кредитор також зазначає, що зобов'язання боржника перед кредитором виникли за договором №343 на кредитну лінію (невідновлювальну) від 18.06.2008р. та вимоги кредитора не забезпечені заставою в частині, що перевищує триста мінімальних розмірів заробітних плат.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 25 травня 2012 року прийнято заяву Публічного акціонерного товариства "Банк Золоті ворота" про порушення справи про банкрутство до розгляду, порушено провадження у справі та призначено проведення підготовчого засідання суду на 13 червня 2012 року о 12:40, прийнято до розгляду клопотання ініціюючого кредитора про призначення розпорядником майна ТОВ "ХАСТ" арбітражного керуючого Сасіну К.О., введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

У судовому засіданні 13 червня 2012 року судом було оголошено перерву до 20 червня 2012 року о 11:40 для надання ініціюючим кредитором копії неоплаченого розрахункового документа, за яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника, з підтвердженням банківською установою боржника про прийняття цього документа до виконання із зазначенням дати прийняття та докази про стан виконання наказу господарського суду Харківської області від 12.01.2010р. по справі №57/191-09.

Представник ініціюючого кредитора у судове засідання не з`явився, витребуваних судом документів не представив.

20 червня 2012 року до суду надійшло клопотання ініціюючого кредитора (вх. №7813) про відкладення розгляду справи, у зв`язку з участю представника кредитора в іншій справі, розгляд якої також призначено на 20 червня 2012 р.

Суд, розглянувши дане клопотання відхиляє його як безпідставне та неогрунтоване, з огляду на те, що ініціюючий кредитор як учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Крім того, ініціюючим кредитором не надано доказів на підтвердження, викладених у клопотанні обставин та неможливості здійснити заміну представника на іншу особу.

Також, суд зазначає, що згідно приписів ч.1 ст. 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" проведення підготовчого засідання суду має відбутися не пізніше ніж на тридцятий день з дня прийняття заяви про порушення справи про банкрутство, з урахуванням чого у суду відсутня процесуальна можливість відкладення розгляду даної справи.

Боржник у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив та витребувані судом документи не представив. Про час та місце слухання справи повідомлений належним чином.

Відповідно до відмітки на наявної в матеріалах справи ухвали господарського суду Харківської області від 25 травня 2012 року, оформленої відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. № 75 (з подальшими змінами), копії даної ухвали надіслано сторонам 25 травня 2012 року за вих. № 008711.

Вищезазначену ухвалу було надіслано боржнику на адресу, вказану ініціюючим кредитором у заяві про порушення справи про банкрутство та витягу з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців: 61047, м. Харків, проїзд Електровозний, буд. 79.

Згідно п.п. 4.1.1 п. 4.1. Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв`язку України №1149 від 12.12.2007р. нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку) місцевої - Д+2 , де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання.

Відповідно до п.4.2. Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв`язку України №1149 від 12.12.2007р. при пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 4.1 нормативні строки пересилання збільшуються на один день.

Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги те, що у відповідності до вимог ч. 12 ст. 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", відсутність відзиву боржника не зупиняє провадження у справі, суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності представника боржника.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд встановив наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 4-1 ГПК України провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон), норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 11 Закону суддя, прийнявши заяву про порушення справи про банкрутство, не пізніше ніж на п'ятий день з дня її надходження виносить і направляє сторонам та державному органу з питань банкрутства ухвалу про порушення провадження у справі про банкрутство, в якій вказується про прийняття заяви до розгляду, про введення процедури розпорядження майном боржника, призначення розпорядника майна, дату проведення підготовчого засідання суду, яке має відбутися не пізніше ніж на тридцятий день з дня прийняття заяви про порушення справи про банкрутство, якщо інше не передбачено цим Законом, введення мораторію на задоволення вимог кредиторів. Якщо при прийнятті заяви про порушення справи про банкрутство призначити розпорядника майна неможливо, розпорядник майна призначається на підготовчому засіданні.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 11 Закону у підготовчому засіданні суддя оцінює подані документи, заслуховує пояснення сторін, розглядає обґрунтованість заперечень боржника.

Основне завдання підготовчого засідання суду полягає в з`ясуванні ознак неплатоспроможності боржника, розмір вимог ініціюючого кредитора (кредиторів) та їх безспірність, наявність чи відсутність визначених законом підстав для подальшого руху справи про банкрутство.

У статті 1 Закону визначено, що неплатоспроможність - неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов'язання перед кредиторами, в тому числі по заробітній платі, а також виконати зобов'язання щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів) не інакше як через відновлення платоспроможності.

Нормою цієї ж статті Закону встановлено, що грошове зобов'язання - зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України.

Відповідно до ч. 3 статті 6 Закону справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Отже, ознаками неплатоспроможності боржника, якщо інше не передбачено Законом про банкрутство, є: а) грошові вимоги, які повинні складати 300 мінімальних розмірів заробітної плати; б) вимоги мають бути безспірними; в) такі вимоги повинні бути не задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку.

Таким чином, звертаючись до суду з відповідною заявою, кредитор повинен надати докази в підтвердження неплатоспроможності боржника відповідно до приписів ч. 3 ст. 6 Закону.

Відповідно до положень ч. 7 ст. 7 Закону заява кредитора повинна містити крім відомостей, передбачених частиною першою цієї статті, такі відомості: докази того, що сума підтверджених вимог перевищує суму в триста мінімальних розмірів заробітної плати, якщо інше не передбачено цим Законом.

Згідно із ч. 8 ст. 7 Закону до заяви кредитора додаються відповідні документи: рішення суду, господарського суду, які розглядали вимоги кредитора до боржника; копія неоплаченого розрахункового документа, за яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника, з підтвердженням банківською установою боржника про прийняття цього документа до виконання із зазначенням дати прийняття, виконавчі документи (виконавчий лист, виконавчий напис нотаріуса тощо) чи інші документи, які підтверджують визнання боржником вимог кредиторів; докази того, що вартість предмета застави є недостатньою для повного задоволення вимоги, забезпеченої заставою у разі, якщо єдина підтверджена вимога кредитора, який подає заяву, забезпечена активами боржника.

Вимоги кредитора набувають характеру безспірних, якщо вони підтверджені відповідними документами, зокрема, виконавчими.

Виключний перелік виконавчих документів, які підлягають виконанню державною виконавчою службою, передбачено у статті 17 Закону України "Про виконавче провадження".

Враховуючи те, що списання коштів з рахунків боржника в безспірному порядку здійснюється державною виконавчою службою, то порушення справи про банкрутство можливе лише після відкриття виконавчого провадження державною виконавчою службою.

Відповідно, і встановлений Законом про банкрутство трьохмісячний строк починає свій відлік після пред'явлення виконавчих документів до виконання до державної виконавчої служби та відкриття виконавчого провадження.

Виходячи з системного аналізу положень Закону про банкрутство, процедура банкрутства випливає з виконавчого провадження.

Таким чином, при зверненні до суду з заявою про банкрутство боржника заявник зобов'язаний надати документи, які підтверджують наявність ознак неплатоспроможності на час порушення справи про банкрутство.

Відповідно п. 28 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 № 15 "Про судову практику в справах про банкрутство" до розрахункових документів, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника у безспірному порядку, належать платіжні вимоги (пункт 1.25 статті 1 і стаття 26 Закону України від 05.04.2001р. "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні"). Не виконані банком через брак коштів на рахунку боржника платіжні вимоги є доказом неплатоспроможності боржника та безспірності вимог його кредитора (кредиторів), до яких відносяться як стягувачі за виконавчими документами, так і отримувачі за договірним списанням коштів. Згідно п. 70 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 № 15 у підготовчому засіданні суд має перевірити наявність ознак неплатоспроможності боржника, розмір вимог кредитора (кредиторів), їх безспірність.

Положеннями абз. 8 ст. 1 Закону встановлено, що безспірними вимогами кредиторів являються вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Саме з цього моменту грошові вимоги переходять в категорію безспірних.

Стаття 1071 Цивільного кодексу України визначає підстави списання грошових коштів з рахунка.

За приписами ч. 1 цієї статті банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження.

Без такого розпорядження грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених договором між банком і клієнтом (ч. 2 вказаної статті).

Списання коштів з рахунків боржника в безспірному порядку здійснюється державною виконавчою службою.

18 червня 2008 року між кредитором та боржником було укладено договір №343 на кредитну лінію (невідновлювальну), за умовами п.1.1 якого (з урахуванням договору про зміни №2 від 07.11.2011р.) у період з 18 червня 2008 року по 17 червня 2013 року банк, за наявності вільних кредитних ресурсів, зобов`язується надати боржнику кредит у рамках кредитної лінії в розмірі, що не перевищує 950 000,00 грн. без додаткових спеціальних переговорів, а боржник зобов`язується повернути кредит згідно графіку, остаточно у строк 17 червня 2013 р. та сплачувати проценти за користування ним за ставкою 15,8% річних, а починаючи з 01.11.2011 сплачувати проценти за користування ним за ставкою 8% річних на визначених договором умовах. Згідно з п.2.1. договору №343 від 18.06.2008р. (з урахуванням договору про зміни №1 від 18.06.2008р.) банк надає кредит на придбання крану шляхом перерахування коштів на поточний рахунок боржника №2600130136110 в Банку або шляхом перерахування коштів з позичкового рахунку №2063230136110 на рахунок, який буде зазначений у відповідній заяві боржника.

В якості забезпечення виконання боржником своїх зобов'язань за договором №343 на кредитну лінію (невідновлювальну) від 18.06.2008р. 18 червня 2008 року між кредитором (Публічне акціонерне товариство "Банк Золоті ворота") та боржником (Товариством з обмеженою відповідальністю "ХАСТ") було укладено Договір застави рухомого майна №08-165, згідно якого передано в заставу екскаватор марки ЭО-2621, реєстраційний номер 18365ТН, 1990 року випуску, заводський №689782, двигун №ОГ1277 обладнання 167562 та транспортний засіб марки МАЗ, моделі 5337, реєстраційний номер АХ5795ВС, 1993 року випуску, номер шасі (кузова, рами) ХТМ533700Р0022318, колір СІРИЙ, тип ТЗ - АВТОКРАН 10-20 Т-С.

Також, згідно договору застави рухомого майна №08-193 (транспортних засобів) від 17.07.2008р. боржником було передано в заставу ініціюючого кредитора у якості забезпечення виконання боржником своїх зобов'язань за договором №343 на кредитну лінію (невідновлювальну) від 18.06.2008р. транспортний засіб марки МАЗ, моделі 630303 КС-55727-1, реєстраційний номер АХ1762ВМ, 2008 року випуску, номер шасі (кузова, рами) Y3M55727180000764 Y3M63030380003004, колір БІЛИЙ, тип ТЗ - АВТОКРАН БІЛЬШЕ 20Т-С.

Рішенням господарського суду Харківської області від 17 грудня 2009 року по справі №57/191-09 позов задоволено повністю, стягнуто з ТОВ "Хаст" на користь Акціонерно - комерційного банку "Золоті ворота" 810382,22 грн. заборгованості за кредитом, 20858,32 грн. заборгованості по відсотками, 9405,00 грн. комісії та 17185,64 грн. пені, а також 8578,31 грн. витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Господарським судом Харківської області на виконання рішення господарського суду від 17 грудня 2009 р. видано наказ 12 січня 2010 року у справі №57/191-09.

Наказ на стягнення коштів в сумі 866 645,49 грн. було пред'явлено кредитором до виконання у встановленому законом порядку.

Постановою державного виконавця Орджонікідзевського відділу Державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Квіт Б.В. про відкриття виконавчого провадження від 22.07.2010 р. серії ВП № 20408704 було відкрито виконавче провадження з виконання вищезазначеного наказу та встановлено боржнику строк для його добровільного виконання в строк до 29.07.2010 р.

Як зазначив ініціюючий кредитор у заяві про порушення справи про банкрутство, боржником було частково погашено суму боргу у розмірі 18 643,19 грн.

Вимоги кредитора підтверджені такими матеріалами справи: копією рішення господарського суду Харківської області від 17 грудня 2009 року по справі №57/191-09, копією наказу господарського суду Харківської області від 12 січня 2010 р. по справі №57/191-09, копією постанови Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції про відкриття виконавчого провадження по ВП №20408704 від 22 липня 2010 р.

Отже, копії розрахункових документів, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника у безспірному порядку, до яких належать платіжні вимоги, до заяви про порушення справи про банкрутство боржника не додано, що є порушенням вимог ст. 7 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Таких документів не додано кредитором і під час розгляду справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ХАСТ".

За таких обставин, суд вважає, що справа про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ХАСТ" порушена за відсутності необхідних передумов для звернення із заявою про порушення справи про банкрутство боржника.

Крім того, у заяві про порушення справи про банкрутство ініціюючим кредитором вказується про те, що договір кредиту №343 від 18.06.2008р. розірвано не було, заборгованість боржника поступово збільшувалась, і з врахуванням часткового погашення суми боргу у розмірі 18 643,19 грн. після винесення судового рішення, загальна сума боргу зросла і станом на 24.04.2012р. становить 1 425 286,64 грн., з яких: сума строкової заборгованості за кредитом - 285 000,14 грн., сума строкової заборгованості за відсотками - 6022,58 грн., сума простроченої заборгованості за кредитом - 525 382,08 грн., сума простроченої заборгованості за відсотками - 297233,58 грн., сума простроченої заборгованості за комісією - 78375,00 грн., пеня за кредитом - 135 043,94 грн., пеня за відсотками - 68 033,62 грн., пеня за комісією - 21 381,39 грн., витрати по сплаті державного мита - 8 578,31 грн., витрати ІТЗ - 236,00 грн.

Суд зазначає, що сума заборгованості боржника перед ініціюючим кредитором у розмірі 558 641,15 грн., яку було донараховано ініціюючим кредитором самостійно не підтверджується рішенням суду та виконавчими документами, а тому не може бути врахована при встановленні розміру безспірних вимог кредитора.

Також, суд зазначає, що відповідно до приписів ч. 2 ст. 8 Закону вимоги, які забезпечені заставою боржника, не можуть бути покладені в основу заяви про порушення справи про банкрутство та бути підставою для порушення справи про банкрутство.

Відповідно до ч. 8 ст. 7 Закону до заяви кредитора додаються відповідні документи, зокрема: докази того, що вартість предмета застави є недостатньою для повного задоволення вимоги, забезпеченої заставою у разі, якщо єдина підтверджена вимога кредитора, який подає заяву, забезпечена активами боржника.

Частиною 9 ст. 11 Закону передбачено, що кредитор, вимоги якого забезпечені заставою, має право заявити вимоги до боржника в частині, не забезпеченій заставою, або на суму різниці між розміром вимоги та виручкою, яка може бути отримана при продажу предмета застави, якщо вартість предмета застави недостатня для повного задоволення його вимоги.

Загальна сума кредиторських вимог заявника, яка забезпечена заставою обраховується виходячи з вартості заставного майна, що визначена в договорі іпотеки та застави.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 15 травня 2012 р. по справі № 19/5009/2812/11-23/5009/3340/11.

Згідно ст. 582 Цивільного кодексу України оцінка предмета застави здійснюється у випадках, встановлених договором або законом. Оцінка предмета застави здійснюється заставодавцем разом із заставодержателем відповідно до звичайних цін, що склалися на момент виникнення права застави, якщо інший порядок оцінки предмета застави не встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, виконання боржником всіх вимог кредитора за договором №343 на кредитну лінію (невідновлювальну) від 18.06.2008р. повністю забезпечені заставою майна боржника, що підтверджується договорами застави рухомого майна №08-165 (транспортних засобів) від 18.06.2008р. та №08-193 (транспортних засобів) від 17.07.2008р. (п.1.1. договорів застави). Відповідно до п. 1.2. договорів застави вартість предмета застави становить 200 000,00 грн. та 1 040 000,00 грн. відповідно, всього - 1 240 000,00 грн.

Отже, вартість предмету застави (1 240 000,00 грн.), встановлена п. 1.2 договорах застави, перевищує розмір підтверджених рішенням господарського суду та наказом господарського суду Харківської області від 12 січня 2010 р. по справі №57/191-09 вимог ініціюючого кредитора (866 645,49 грн.).

Видами забезпечення виконання зобов'язання, зокрема, є застава (ст. 546 ЦК України, ст. 1 Закону України "Про заставу").

Відповідно до приписів ст. 589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Відповідно до вимог ст. 576 ЦК України однією з ознак застави є реальність предмету застави. Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 593 ЦК України право застави припиняється у разі втрати застави, якщо заставодавець не замінив предмет застави.

Відповідно до приписів ст. 28 Закону України "Про заставу" застава припиняється: з припиненням забезпеченого заставою зобов'язання; в разі загибелі заставленого майна; в разі придбання заставодержателем права власності на заставлене майно; в разі примусового продажу заставленого майна; при закінченні терміну дії права, що складає предмет застави; в інших випадках припинення зобов'язань, установлених законом.

Кредитором не надано доказів в підтвердження настання вищезазначених у ст. 593 ЦК України та ст. 28 Закону України "Про заставу" обставин, наслідком яких є припинення застави.

Кредитор було проведено самостійно оцінку предметів застави з залученням в одноособовому порядку суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання.

Згідно висновку суб'єкта оціночної діяльності - фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 від 20.04.2012 року, ринкова вартість майна ТОВ "ХАСТ", переданого в заставу до банку, становить 429 200,00 грн. За таких обставин, ініціюючий кредитор вказує на недостатність вартості майна для покриття всієї суми заборгованості перед банком, оскільки різниця між сумою боргу та вартістю майна становить 437 445,49 грн.

Стаття 32 Господарського процесуального Кодексу України визначає, що доказами у справі є будь-які фактичні данні, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Виходячи з вимог п. 9 ст. 11 Закону кредитор, вимоги якого забезпечені заставою, має право заявити вимоги до боржника в частині, не забезпеченій заставою, або на суму різниці між розміром вимоги та виручкою, яка може бути отримана при продажу предмета застави, якщо вартість предмета застави недостатня для повного задоволення його вимоги.

Відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" № 2658-ІП від 12.07.2001р. (далі Закон України "Про оцінку майна...") згідно із преамбулою визначає правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб'єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України "Про оцінку майна..." оцінка майна, майнових прав (далі оцінка майна) це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону, і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України "Про оцінку майна..." оцінка майна проводиться на підставі договору між суб'єктом оціночної діяльності суб'єктом господарювання та замовником оцінки або на підставі ухвали суду про призначення відповідної експертизи щодо оцінки майна.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону України "Про оцінку майна..." замовниками оцінки майна можуть бути особи, яким зазначене майно належить на законних підставах або у яких майно перебуває на законних підставах, а також ті, які замовляють оцінку майна за дорученням зазначених осіб. Замовники оцінки повинні забезпечити доступ суб'єкта оціночної діяльності до майна, що підлягає оцінці на законних підставах, отримання ним необхідної та достовірної інформації про зазначене майно для проведення його оцінки.

З огляду на викладене, суд зазначає, що висновок суб'єкта оціночної діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 від 12 грудня 2011 року є таким, що суперечить вимогам Закону України "Про оцінку майна..." та не є належним доказом про недостатність заставного майна для задоволення вимог Банку, оскільки згідно даного висновку замовником оцінки майна є АТ "Банк Золоті ворота". Однак, АТ "Банк Золоті ворота" не являється власником майна, яке підлягало оцінці. Власником даного майна є ТОВ "ХАСТ", а отже суб'єкт оціночної діяльності фізична особа - підприємець ОСОБА_4 не мав жодних правових підстав для проведення оцінки даного заставного майна. Крім того, ні Законом України "Про заставу", ні Законом України "Про іпотеку", ні договорами застави №08-165 від 18.06.2008р. та №08-193 від 17.07.2008р. не передбачено право заставодержателя (іпотекодержателя) самостійно володіти, користуватися або розпоряджатися майном, а також проводити оцінку майна, що було передано в заставу (іпотеку).

Слід зазначити, що в матеріалах справи відсутні докази того, що оцінка майна проводилась з повідомленням власника майна - ТОВ "ХАСТ" та наданням його згоди на її проведення, що ставить під сумнів твердження оцінювача про здійснення огляду приміщень і майна та, відповідно обгрунтовання висновку про ринкову вартість майна.

Суд зазначає, що оцінка майна на підставі договору з суб'єктом оціночної діяльності здійснюється або безпосередньо власником майна, або за згодою із власником, що і передбачається нормами Законів України "Про іпотеку" (ст. 5), "Про заставу" (ст. 12), "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" (ст.ст. 10, 11).

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону, суддя господарського суду відмовляє у прийнятті заяви про порушення справи про банкрутство, якщо вимоги кредиторів повністю забезпечені заставою.

На підставі викладеного, суд вважає, що за відсутності належних та допустимих доказів неможливо встановити різниці між розміром вимог та виручкою, яка може бути отримана при продажу майна застави та зробити висновок про те, за якою фактичною ціною буде реалізоване на відкритих торгах (аукціоні) заставлене майно боржника, а тому вимоги ініціюючого кредитора - Публічного акціонерного товариства "Банк Золоті ворота" до боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "ХАСТ" вважаються повністю забезпечені заставою та не можуть бути підставою для порушення справи про банкрутство.

Відповідно до п. 1-1 ч.1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Норми ст.40 Закону про банкрутство містять перелік підстав припинення провадження у справи про банкрутство, але на думку суду такий перелік не є вичерпним, оскільки в силу ст.4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство. Отже у якості підстав для припинення провадження у справі про банкрутство, зокрема, Товариства з обмеженою відповідальністю "ХАСТ" можуть також застосовуватися норми ст.80 ГПК України.

Постановою Пленуму Верховного Суду України N 15 "Про судову практику в справах про банкрутство" від 18.12.2009 року (пункт 36) роз'яснено: "Законом не врегульовано подальшого перебігу провадження у справі у випадках, коли у встановленому законодавством порядку виявлено безпідставність вимог кредитора (кредиторів), за заявою якого (яких) було порушено справу про банкрутство боржника, або коли порушено провадження у справі про банкрутство підприємств, стосовно яких діє законодавча заборона порушувати справи про банкрутство. У таких випадках судам слід припиняти провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 40 Закону (за відсутності інших підстав для такого припинення) та пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК України (за відсутністю предмету спору)".

Враховуючи вищевикладене та те, що вимоги ініціюючого кредитора повністю забезпечені заставою, суд вважає за необхідне припинити провадження у справі на підставі п.1-1 ч. 1 ст.80 ГПК України.

За таких обставин, суд відхиляє заяву арбітражного керуючого Сасіної К.О. на участь у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ХАСТ".

Керуючись п. 1.25 ст. 1, ст. 26 Закону України від 05.04.2001р. "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", ст.ст. 1, 5, 7, 8, 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", п. 1-1 ч.1 ст. 80, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, -

УХВАЛИВ:

Відхилити клопотання ініціюючого кредитора про відкладення розгляду справи.

Припинити провадження у справі № 5023/2294/12 про визнання Товариство з обмеженою відповідальністю "ХАСТ" банкрутом.

Відхилити заяву арбітражного керуючого Сасіної К.О. на участь у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ХАСТ".

Скасувати мораторій на задоволення вимог кредиторів, введений ухвалою господарського суду Харківської області від 25.05.2012 р.

Дану ухвалу направити ініціюючому кредитору, боржнику, державному реєстратору, відділу з питань банкрутства Головного управління юстиції у Харківській області, Орджонікідзевському відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, Індустріальній МДПІ м. Харкова ДПС.

Суддя Чистякова І.О.

справа №5023/2294/12