Рішення

від 22.06.2012 по справі 5026/775/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2012 року Справа № 02/5026/775/2012

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Пащенко А.Д., із секретарем судового засідання Ковбою І.М., за участю представників: позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю, відповідача: не з'явився, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОДАГРОЗБУТ"

до товариства з обмеженою відповідальністю "БЕРЕЗИНО"

про стягнення 421 809 грн. 56 коп.

та за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "БЕРЕЗИНО"

до товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОДАГРОЗБУТ"

про визнання договору недійсним,

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРОДАГРОЗБУТ" заявлено позов про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "БЕРЕЗИНО" коштів в сумі 421 809 грн. 56 коп., зокрема, 364 984 грн. 50 коп. основного боргу за поставлений товар відповідно до укладеного між сторонами договору поставки № 3 Черк від 01.04.2011, 1 659 грн. 94 коп. індексу інфляції, 36 372грн. 61 коп. процентів річних та 18 792 грн. 51 коп. пені за прострочення виконання грошового зобов'язання станом на 01.03.2012.

Позивачем разом із позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "БЕРЕЗИНО" коштів в сумі 421 809 грн. 56 коп. подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти на розрахунковий рахунок відповідача. Ухвалою господарського суду Черкаської області від 22.05.2012 заяву ТОВ "ПРОДАГРОЗБУТ" про вжиття заходів забезпечення позову залишено без задоволення в зв'язку з необгрунтованістю.

До початку розгляду справи товариством з обмеженою відповідальністю "БЕРЕЗИНО" 06 червня 2012 року подано позовну заяву (зустрічну) від 05.06.2012 до товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОДАГРОЗБУТ" про визнання договору недійсним (а. с. 38-39) з огляду на те, що розрахунки позивача не відповідають дійсним обставинам, оскільки згідно накладної №14/1 від 14.03.2012 ТОВ "ПРОДАГРОЗБУТ" отримало від ТОВ "БЕРЕЗИНО" 39,67 т. кукурудзи на загальну суму 88 920 грн. 31 коп., однак про її отримання позивач суду не повідомив; та з підстав невідповідності договору поставки на суму 329 366 грн. 62 коп. чинному законодавству України та обмеженням, встановленим Статутом підприємства, зокрема з підстав підписання договору поставки неуповноваженою особою, а саме директором товариства, якому статутом надано право підписання угод на суму до 10 тисяч грн. чи еквівалентну суму в іноземній валюті, а для укладення угод на суму понад 10 тисяч грн. повинен бути дозвіл вищого органу управління - загальних зборів учасників (підпункт "к" пункту 4 розділу 6 Статуту).

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 07 червня 2012 року прийнято зустрічний позов ТОВ "БЕРЕЗИНО" до ТОВ "ПРОДАГРОЗБУТ" про визнання договору недійсним для розгляду із первісним позовом у справі № 02/5026/775/2012.

Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРОДАГРОЗБУТ" через канцелярію суду до справи подано заяву від 21.06.2012 про збільшення позовних вимог, якою позивач за первісним позовом збільшив розмір позовних вимог до суми 472 430 грн. 86 коп., яка включає в себе 364 984 грн. 50 коп. основного боргу, 2 389 грн. 91 коп. індексу інфляції, 69 589 грн. процентів річних, 35 467 грн. 45 коп. пені станом на 20.06.2012 відповідно до доданого до заяви розрахунку заборгованості.

Заява товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОДАГРОЗБУТ" про збільшення розміру позовних вимог до 472 430 грн. 86 коп. подана до початку судового засідання 21.06.2012, відповідає його праву, встановленому ст.22 ГПК України, тому підлягає прийняттю до розгляду у даній справі.

У відзиві на зустрічний позов товариства з обмеженою відповідальністю "БЕРЕЗИНО" про визнання недійсним договору поставки № 3 Черк (вих. № 22 -22/21) від 01 квітня 2011 року представник позивача за первісним позовом ОСОБА_1 повністю заперечує проти позовних вимог ТОВ "БЕРЕЗИНО" за зустрічним позовом через відсутність законних підстав для визнання договору поставки недійсним, оскільки при укладанні спірного договору Єдиний державний реєстр не містив жодних відомостей про наявні обмеження щодо представництва від імені ТОВ "БЕРЕЗИНО", позивач був впевнений, що директор відповідача має всі повноваження щодо представництва останнього, в тому числі і щодо підписання від його імені договорів без будь - яких обмежень, адже відповідно до частини 1 статті 16 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" основною метою створення Єдиного державного реєстру є забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру, а тому позивач за первісним позовом вважає, що спірний договір укладений у повній відповідності до вимог діючого законодавства, є господарським зобов'язанням, а відтак є юридичним фактом, на підставі якого виникли відповідні зобов'язання у його сторін, зокрема зобов'язання відповідача за первісним позовом як Покупця за спірним договором прийняти товар (засоби захисту рослин) та оплатити за нього визначену грошову суму - ціну товару, вказану у Додатках до даного Договору.

Представник позивача за первісним позовом у судовому засіданні підтримала позов у збільшеній сумі, заперечила проти вимог відповідача у зустрічному позові з мотивів їх надуманості та необґрунтованості; стверджувала, що поданням зустрічного позову відповідач намагається звільнити підприємство від оплати фактично отриманих засобів захисту рослин та уникнути відповідальності за їх неоплату; пояснила, що у ЄДР відсутня інформація про наявність у директора обмеження повноважень, а позивач не знав і не міг знати про наявність таких обмежень і відповідач не довів протилежного, тому відповідно до статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" та статті 92 ЦК України зазначене у пункті 4 розділу 6 Статуту не має юридичної сили; просила розглянути справу та прийняти рішення у даному судовому засіданні.

Суд вважає можливим розглядати справу за відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами, відповідно до статті 75 ГПК України, з огляду на таке. Відповідач належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, у справі є доказ вручення уповноваженому представнику відповідача ухвал суду від 22.05.2012 та від 07.06.2012. Суду не надіслано заяву про розгляд справи за участі представника відповідача, не повідомлено поважних причин нез'явлення представника відповідача у два судових засідання. Господарським процесуальним кодексом України не встановлено обов'язку суду відкладати розгляд справи у разі відсутності представника сторони чи неподання витребуваних документів. За приписом частини 1 статті 77 ГПК України господарський суд відкладає розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. В процесі розгляду даної справи суд приходить до висновку, що вона може бути розглянута за наявними матеріалами відповідно до статті 75 ГПК України. Неявка представника відповідача у судове засідання не перешкоджає розгляду справи, а направляти свого представника у судове засідання є правом сторони, а не обов'язком.

У судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини рішення суду.

Оцінивши докази у справі в їх сукупності, заслухавши пояснення та доводи представників сторін у судовому засіданні, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРОДАГРОЗБУТ" (Постачальник за договором, позивач у справі) обґрунтовує позовні вимоги договором поставки № 3 Черк від 1 квітня 2011 року, укладеним із товариством з обмеженою відповідальністю "БЕРЕЗИНО" (як Покупцем за договором, відповідач у справі).

Від товариства з обмеженою відповідальністю "БЕРЕЗИНО" договір поставки підписав ОСОБА_2, який діє на підставі статуту, та

скріпив печаткою товариства.

Правомочність підписання вказаного договору директором ОСОБА_2 та дійсність в зв'язку з цим договору оспорює представник відповідача у зустрічній позовній заяві.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення та доводи представників сторін, суд приходить до висновку, що зустрічний позов ТОВ "БЕРЕЗИНО" не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

В силу частини 1 статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Вирішуючи спір про визнання угоди або її частини недійсною, господарський суд має встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди (її частини) недійсною і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угоди вимогам закону, додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони тощо.

Загальні підстави визнання недійсними угод і настання відповідних наслідків встановлені статтями 215, 216 ЦК України.

Так, відповідно до частин 1 та 3 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, відповідно до яких зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Частиною 2 статті 207 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Відповідно до статті 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчиняти правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акту органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

В силу ст. 239 ЦК України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.

Статтею 145 ЦК України встановлено, що вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори його учасників.

У товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган (колегіальний або одноособовий), який здійснює поточне керівництво його діяльністю і є підзвітним загальним зборам його учасників.

Компетенція виконавчого органу товариства з обмеженою відповідальністю, порядок ухвалення ним рішень і порядок вчинення дій від імені товариства встановлюються цим кодексом, іншим законом і статутом товариства.

У статуті товариства з обмеженою відповідальністю "БЕРЕЗИНО", зареєстрованому 06.06.2008, копія якого подана до справи, в підпункті "к" пункту 4 розділу 6 вказано, що до виключної компетенції загальних зборів учасників належить, зокрема, надання дозволу на укладання директором угод на суму понад 10 тисяч гривень чи еквівалентну суму в іноземній валюті.

Однак, у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо товариства з обмеженою відповідальністю "БЕРЕЗИНО" вказано, що керівником товариства є ОСОБА_2 та відсутні відомості щодо обмеження повноважень керівника у двох розділах Витягу (а.с. 42, 69, 70).

Згідно частини 1 статті 16 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" (далі - Закон) Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

За приписами статті 4 Закону державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - це засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до частини 2 статті 17 вказаного Закону в Єдиному державному реєстрі містяться, зокрема, такі відомості щодо юридичної особи: прізвище, ім'я, по батькові, дата обрання (призначення) та реєстраційні номери облікових карток платників податків, які обираються (призначаються) до органу управління юридичної особи, уповноважених представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори; дані про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи.

Тобто, у разі наявності у статуті юридичної особи обмежень щодо представництва від її імені, юридична особа зобов'язана забезпечити повідомлення державному реєстратору про такі обмеження для внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру.

В статті 18 Закону вказано наступне:

"Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості".

Аналогічне положення виписане у частині 3 статті 92 ЦК України, в якій вказано, що у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Судом встановлено, що на момент укладення договору поставки від 01.04.2011 позивач не знав і не міг знати про існування обмеження повноважень директора товариства "БЕРЕЗИНО". Відповідач не довів протилежного, він не подав належних доказів того, що позивач знав про наявність таких обмежень.

Таким чином, договір поставки від 01 квітня 2011 року підписано від імені ТОВ "БЕРЕЗИНО" його директором ОСОБА_2, який вказаний керівником у ЄДР, отже, він безпосередньо створює, змінює і припиняє цивільні права і обов'язки сторін в силу ст. 239 ЦК України.

З огляду на викладене, зустрічний позов ТОВ "БЕРЕЗИНО" не підлягає до задоволення.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги ТОВ "ПРОДАГРОЗБУТ" підлягаючими до часткового задоволення, виходячи з такого.

За умовами Договору поставки № 3 Черк від 1 квітня 2011 року Постачальник зобов'язався в терміни та в порядку, визначені цим договором, передати Покупцю продукцію виробничо - технічного призначення (надалі - Товар), а Покупець зобов'язався прийняти товар і оплатити за нього визначену даним Договором грошову суму - ціну Товару.

В пункті 1.2. Договору вказано, що Товаром, який постачається за даним Договором, є засоби захисту рослин, асортимент, кількість, ціна якого визначаються Додатками до даного Договору, які є його невід'ємною частиною.

Відповідно до пункту 1.4. Договору покупець засвідчив, що Товар придбавається ним для використання в технологічних процесах виробництва сільськогосподарської продукції.

Згідно пункту 2.1. Договору товар постачається Покупцю Постачальником с. Березіно Жашківський район (у вказане Покупцем місце поставки).

За приписом пунктів 2.5., 2.6. Договору датою здійснення поставки Товару (партії Товару) вважається дата підписання видаткової накладної Покупцем. У випадку поставки Товару партіями, Покупець зобов'язується підписати видаткові накладні щодо кожної партії Товару.

Перехід права власності на Товар від Постачальника до Покупця здійснюється в момент передачі Постачальником Товару Покупцю та підписання Покупцем видаткової накладної.

В пункті 4.3. Договору сторони не встановили передоплату, однак вказали, що оплата решти ціни Товару здійснюється частинами протягом строку дії даного Договору в строки, визначені в Графіку виплати, що є Додатком до даного Договору. Пунктом 11.2 Договору сторони передбачили строк дії Договору до 15 листопада 2011 року, а в частині здійснення грошових розрахунків - до їх повного здійснення сторонами.

Цього ж дня - 01.04.2011 між сторонами було укладено додатки № 1 і № 2 до Договору, в яких встановлено асортимент, кількість, ціну Товару та Графік виплати Покупцем вартості поставленого товару, за яким 10.10.2011- дата виплати 100 000 грн.; 30.10.2011 - дата виплати 100 000 грн.; 15.11.2011 - дата виплати 129 366 грн. 62 коп.

Позивач вказав у позовній заяві, що ним поставлено відповідачу та останнім отримано засоби захисту рослин по наступних видаткових накладних:

№ X-00000010 від 23.03.2011 на суму 2800 грн.;

№ X-00000018 від 30.03.2011 на суму 58320 грн.;

№ X-00008 від 05.05.2011 на суму 266 016 грн.;

№ X-019 від 13.07.2011 на суму 19040 грн.;

№ Xт-3 від 05.10.2011 на суму 27128,50 грн.

Однак, як вбачається із доданих до позовної заяви копій видаткових накладних, накладна № X-00000018 від 30.03.2011 не підписана особою, яка отримувала товар; той факт, що частина засобу "Шанс" була повернута позивачу, може доводити факт отримання такого засобу відповідачем, однак, не може свідчити про кількість цього засобу, яка була дійсно отримана відповідачем, та вартість отриманого; накладна № Xт-3 від 05.10.2011 також не підписана особою, яка отримувала товар (якщо він кимось отримувався). З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено поставку відповідачу товару по вказаних вище двох видаткових накладних.

Суд вважає доведеною поставку товару відповідачу та фактичне отримання останнім засобів захисту рослин по видаткових накладних № X-00000010 від 23.03.2011 на суму 2800 грн., № X-00008 від 05.05.2011 на суму 266 016 грн. та № X-019 від 13.07.2011 на суму 19040 грн., а всього відповідачем отримано засоби захисту рослин на загальну суму 287 856 грн.

При цьому суд зазначає, що відповідно до Договору від 01.04.2011 відповідачу поставлено Товар лише по видаткових накладних, підписаних та скріплених печатками відповідача, № X-00000010 від 23.03.2011 на суму 2 800 грн. та № X-00008 від 05.05.2011 на суму 266 016 грн.

Договір поставки № 3 Черк від 01 квітня 2011 року, на підставі якого виникли зобов'язання сторін, за своєю правовою природою є господарським договором поставки.

Відповідно до статті 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається із матеріалів справи і не спростовано відповідачем, останній не виконав свої зобов'язання за договором, не перерахував позивачу кошти в повній сумі вартості поставленого позивачем товару в установлені Додатком № 2 до Договору строки відповідно до Графіка. Борг відповідача за отримані відповідно до Договору засоби захисту рослин складає 268 816 грн.

Засіб "Бомбер" на суму 19 040 грн. поставлений відповідачу на підставі видаткової накладної № Х-019 від 13.07.2011, довіреності та рахунку-фактури у спрощений спосіб укладення угод. Обов'язок покупця оплатити отриманий товар передбачений статтею 692 ЦК України.

Таким чином, загальний борг відповідача за отриманий у позивача товар складає 287 856 грн.

Посилання відповідача на отримання позивачем 39,67 т. кукурудзи на загальну суму 88 920 грн. 31 коп. суд вважає такими, що не мають значення для даної справи, оскільки відповідачем не подано доказів того, що передача позивачу кукурудзи має якесь відношення до даного спору. Якщо кукурудза дійсно була отримана позивачем і розрахунок за неї не проведений, то відповідач не позбавлений права звернутися до позивача із вимогою про сплату її вартості.

Згідно зі статтями 193, 202 ГК України та статтями 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

За приписом частини 2 статті 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 218 ГК України визначено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Пунктом 6.2 Договору передбачено, що у випадку порушення Покупцем умов п. 4.3 даного Договору (щодо оплати вартості отриманого товару по Графіку) Постачальник має право нарахувати, а Покупець зобов'язаний сплатити Постачальнику пеню в розмірі 0,5 % від суми заборгованості за кожний день прострочення виконання грошового зобов'язання, однак в розмірі не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період нарахування. Також, окрім цього, Покупець зобов'язаний сплатити Постачальнику проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 30% річних від суми боргу. В пункті 6.8. Договору вказано, що сторони домовились, що до нарахування штрафних санкцій, передбачених Договором, не застосовуються положення частини 6 статті 232 Господарського кодексу України.

За приписом статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи з викладеного, суд вважає правомірними та такими, що підлягають задоволенню, вимоги позивача про стягнення з відповідача на підставі Договору від 01.04.2011 пені та процентів річних. В результаті виконаного судом перерахунку, виходячи із простроченої суми 268 816 грн. та Графіка погашення боргу, встановленого в Додатку № 2 до Договору, враховуючи передбачений Договором розмір процентів за користування чужими грошовими коштами, а також зважаючи на те, що 2012 рік має 366 днів, суд приходить до висновку, що до стягнення з відповідача підлягає пеня в сумі 26 709 грн. 80 коп. та 52 336 грн. 08 коп. процентів річних за прострочення виконання грошового зобов'язання станом по 20.06.2012.

На підставі статті 625 ЦК України з відповідача підлягає до стягнення індекс інфляції по червень 2012 року: в сумі 1812 грн. 90 коп. на прострочену суму боргу 268 816 грн. (виходячи із строків оплати, встановлених у Графіку) та індекс інфляції в сумі 76 грн. 16 коп. на товар вартістю 19 040 грн., який був отриманий відповідачем за усною угодою, оформленою видатковою накладною, довіреністю та рахунком-фактурою.

Таким чином, первісний позов товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОДАГРОЗБУТ" підлягає до часткового задоволення.

Відповідно до статті 49 ГПК України з відповідача за первісним позовом на користь позивача підлягають відшкодуванню понесені останнім витрати на сплату судового збору в сумі 7 375 грн. 82 коп. В зв'язку з відмовою в задоволенні зустрічного позову понесені ТОВ "БЕРЕЗИНО" витрати на сплату судового збору йому не відшкодовуються.

З огляду на викладене, керуючись статтями 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОДАГРОЗБУТ" задовольнити частково.

2. Стягнути із товариства з обмеженою відповідальністю "БЕРЕЗИНО" (19225, Черкаська область, Жашківський район, с. Червоний Кут, ідентифікаційний код 33233162) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОДАГРОЗБУТ" (08623, Київська область, м. Васильків, вул. Артема, 15, ідентифікаційний код 31575363) - 287 856 грн. боргу, 1 889 грн. 06 коп. індексу інфляції, 52 336 грн. 08 коп. процентів річних, 26 709 грн. 80 коп. пені, 7 375 грн. 82 коп. судового збору.

В решті позову відмовити.

3. У задоволенні зустрічного позову товариства з обмеженою відповідальністю "БЕРЕЗИНО" відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 25.06.2012

Суддя А.Д.Пащенко