Постанова

від 20.06.2012 по справі 8/383

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601 м.Київ-1, пров. Рильський, 8 (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.06.2012 № 8/383

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Новікова М.М.

Мартюк А.І.

при секретарі: Рибарук М.М.

за участю представників:

позивача: ОСОБА_2 - дов. №396/2012 від 01.06.2012;

відповідача: ОСОБА_3 - дов. №08-03-29/56-12 від 13.02.2012;

розглядаючи у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства „ПРОСТО-Страхування"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 29.07.2011р.

у справі №8/383 (суддя Катрич В.С.)

за позовом Приватного акціонерного товариства „ПРОСТО-Страхування"

до Відкритого акціонерного товариства „Національна акціонерна страхова компанія „ОРАНТА"

про відшкодування 35 000,00 грн. в порядку регресу

ВСТАНОВИВ :

Приватне акціонерне товариство "ПРОСТО-страхування" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Національна страхова компанія "ОРАНТА" (далі - відповідач) 35 000,00 грн. суми страхового відшкодування в порядку регресу, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що згідно зі ст. ст. 993, 1191 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України „Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, переходить право вимоги, яке особа що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Однак відповідач відмовляється перераховувати позивачу грошові кошти в добровільному порядку.

Відповідач заперечував проти позову, зазначаючи про необґрунтованість та непідтвердженість позовних вимог. Зокрема, відповідач наголошував на наступному:

- строк дії полісу відповідача №ВА/6362683 та договору добровільного страхування транспортних засобів №157284 серії АТК від 11.06.2008р. вже припинився;

- відповідач не був повідомлений про настання дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) в строк, встановлений Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів";

- за полісом №ВА/6362683 відповідачем було застраховано цивільно-правову відповідальність ПІІ „ВІП-Рент", а не ОСОБА_4 (водія, який спричинив ДТП).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.07.2011р. у справі №8/383 в позові було відмовлено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2011р. у справі №8/383 скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача 25 500,00 грн. страхового відшкодування.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, зокрема, щодо наявності у особи, яка спричинила ДТП, законних підстав для керування транспортним засобом марки "Опель" (державний номер НОМЕР_1), внаслідок чого невірно застосовано норми матеріального і процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.06.2012р. апеляційну скаргу позивача було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 20.06.2012р.

19.06.2012р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просив суд залишити скаргу без задоволення у зв'язку з її необґрунтованістю.

В судовому засіданні 20.06.2012р. представник позивача підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просив суд скаргу задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2011р. у справі №8/383 скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача 25 500,00 грн. страхового відшкодування.

В судовому засіданні 20.06.2012р. представник відповідача заперечував проти доводів позивача, викладених в апеляційній скарзі, з підстав, наведених у письмовому відзиві на апеляційну скаргу, просив суд залишити скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду без змін як таке, що було прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

11.06.2008р. між позивачем, як страховиком, та ОСОБА_5, як страхувальником, було укладено договір добровільного страхування транспортних засобів №157284 серії АТК (том справи - 1, аркуш справи - 8), за яким застраховано майнові інтереси ОСОБА_5, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням автомобілем марки „Хонда (державний номер НОМЕР_2).

20.06.2008р. по вул. Л.Гавро у м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю автомобіля марки "Опель" (державний номер НОМЕР_1) під керуванням ОСОБА_6 та автомобіля марки "Хонда" (державний номер НОМЕР_3) під керуванням ОСОБА_7

Згідно з постановою Оболонського районного суду м. Києва від 15.07.2008р. у справі №3-24664 ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_6 п.16.2.1 Правил дорожнього руху України, яку визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення (том справи - 1, аркуш справи - 14).

Внаслідок ДТП автомобіль марки "Хонда" (державний номер НОМЕР_3) зазнав механічних пошкоджень. Згідно з Актом товарознавчого дослідження №896/13039 від 11.07.2008р. вартість матеріального збитку, завданого власнику вищевказаного транспортного засобу складає 28 489,85 грн., а вартість відновлювального ремонту - 36 504,56 грн. (том справи - 1, аркуші справи - 15-19).

Згідно зі страховим актом від 01.08.2008р. позивач визнав ДТП страховим випадком та виплатив страхове відшкодування у сумі 35 946,81 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №17184 від 07.08.2008р., №17185 від 07.08.2008р. (том справи - 1, аркуші справи - 32, 37-38).

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначав про те, що на підставі ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України до нього перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Оскільки транспортний засіб, яким керував винуватець ДТП, застрахований відповідачем за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВА/6362683, позивач звернувся до відповідача із заявою №1354/419-П від 01.06.2010р. про виплату страхового відшкодування в порядку регресу.

Однак звернення позивача було залишено відповідачем без реагування, грошові кошти перераховані не були, у зв'язку з чим позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.

Господарський суд міста Києва повністю відмовив у позові, зазначивши про те, що за полісом №ВА/6362683 відповідачем було застраховано цивільно-правову відповідальність ПІІ "Віп-Рент", як власника наземного транспортного засобу "Опель" (державний номер НОМЕР_1), тоді як вказаним автомобілем на час ДТП керувала ОСОБА_6 Доказів на підтвердження правомірності керування ОСОБА_6 вказаним транспортним засобом суду не надано.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками місцевого господарського суду, вважає їх такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними діями майну особи відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч.2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Частиною 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно зі ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Порядок виплати страхового відшкодування за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюється Законом України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та Законом України „Про страхування".

Закон України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" є спеціальним у сфері страхування цивільно-правової відповідальності, яка здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників шляхом здійснення такого відшкодування страховиком при настанні страхового випадку.

В ст. 993 Цивільного кодексу України зазначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Дана норма кореспондується зі ст. 27 Закону України „Про страхування", згідно з якою до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Пунктом 37.4 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Підставою для відмови у позові суд першої інстанції визначив відсутність доказів на підтвердження наявності у ОСОБА_6 законних підстав для керування автомобілем марки "Опель" (державний номер НОМЕР_1) на час ДТП.

З цього приводу колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Дійсно, з наявної в матеріалах справи копії полісу №ВА/6362683 (том справи - 1, аркуш справи - 64) вбачається, що відповідачем було застраховано цивільно-правову відповідальність ПІІ "Віп-Рент", як власника наземного транспортного засобу марки "Опель" (державний номер НОМЕР_1). Однак поза увагою суду залишилось те, що вищезгаданий поліс страхування відповідача відноситься до договору 1 типу.

Згідно з п.15.1 ст. 15 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції чинній на дату ДТП, виплату позивачем страхового відшкодування та звернення до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування в порядку регресу) на час звернення з позовом до суду) договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності можуть укладатися на умовах страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах (договір I типу).

До апеляційної скарги додано копію довіреності Підприємства з іноземними інвестиціями „Віп-Рент" вих.№1/2794 від 08.08.2007р. (том справи - 1, аркуш справи - 83), згідно з якою останнє довіряє керування належним Підприємству з іноземними інвестиціями „Віп-Рент" автомобілем марки „Опель" державний номер НОМЕР_1 співробітникам ТОВ „Фармасофт СТ", які користуються автомобілем відповідно до договору оренди №2794 від 08.08.2007р.:

ОСОБА_6 - документ, який посвідчує особу: водійське посвідчення серії НОМЕР_4, видане ДАІ ГУ УМВС України у м. Києві 08.09.2004р.;

Середа - документ, який посвідчує особу: водійське посвідчення серії НОМЕР_5 видане ДАІ ГУ УМВС України у м. Києві 06.07.2004р.;

Федоровська - документ, який посвідчує особу: водійське посвідчення серії НОМЕР_6, видане ДАІ ГУ УМВС України у м. Києві Вінницький МРЕО 16.02.2005р.;

Ткаченко - документ, який посвідчує особу: водійське посвідчення серії НОМЕР_7, видане ДАІ ГУ УМВС України у м. Києві 23.10.2002р.

В постанові Оболонського районного суду міста Києва від 15.07.2008р. у справі №3-24664 встановлено, що ОСОБА_6 (винна в ДТП особа, яка керувала автомобілем марки „Опель", державний номер НОМЕР_1) працює менеджером ТОВ „Фармософт СТ" (том справи - 1, аркуш справи - 14). Тобто, на час ДТП ОСОБА_6 експлуатувала автомобіль марки „Опель", (державний номер НОМЕР_1) на підставі довіреності вих.№1/2794 від 08.08.2007р., виданої Підприємством з іноземними інвестиціями „Віп-Рент", тобто на законних підставах. Доказів на підтвердження протилежного суду надано не було.

Таким чином, в процесі судового розгляду було встановлено, що згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВА/6362683 відповідачем застрахований транспортний засіб, яким було спричинено ДТП, внаслідок чого нанесено шкоду транспортному засобу, застрахованому у позивача. Вина водія ОСОБА_6 встановлена в постанові Оболонського районного суду міста Києва від 15.07.2008р. у справі №3-24664.

Зважаючи на те, що цивільно-правова відповідальність будь-якої особи, яка експлуатувала автомобіль марки „Опель", (державний номер НОМЕР_1) на законних підставах (в даному випадку - ОСОБА_6) за шкоду, заподіяну майну, була застрахована у відповідача на підставі укладеного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс №ВА/6362683), саме відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля марки „Хонда (державний номер НОМЕР_2) відповідно до положень Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс №ВА/6362683), а до позивача, як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування транспортних засобів №157284 серії АТК від 11.06.2008р., перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача, як особи, відповідальної за завдані збитки (аналогічні висновки по застосуванню положень Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" містяться у постановах Верховного Суду України від 25.11.2008р. у справі №11/406-07 та від 07.11.2011р. у справі №48/562).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача із заявою №1354/419-П від 01.06.2010р. про виплату страхового відшкодування в порядку регресу. Однак відповідач залишив вимогу позивача без належного реагування.

Згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВА/6362683 ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, становить 25 500,00 грн., натомість позивачем заявлено позов про стягнення 35 000,00 грн. страхового відшкодування.

Відповідно до п.22.1 ст. 22 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

З урахуванням наведеної правової норми колегія суддів дійшла висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме у сумі 25 500,00 грн. В задоволенні решти вимог необхідно відмовити.

Згідно зі ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не надано ані місцевому господарському суду, ані суду апеляційної інстанції належних та допустимих доказів на спростування викладеного у позовній заяві.

За результатами перегляду справи повністю підтвердились доводи апеляційної скарги позивача, що свідчить про неповне з'ясування місцевим господарським судом обставин, які мають значення для справи, а також невірне застосування норм матеріального і процесуального права.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З урахуванням вищевикладених обставин справи в їх сукупності, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2011р. у справі №8/383 - скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позову.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за подання позовної заяви підлягають розподілу між сторонами пропорційно розміру задоволених вимог.

З огляду на задоволення апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати позивача за її подання підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 77, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства „ПРОСТО-Страхування" задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2011р. у справі №8/383 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити частково.

4. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Національна акціонерна страхова компанія „ОРАНТА" (01032, м. Київ, вул. Жилянська, 75, код ЄДРПОУ 000341186) на користь Приватного акціонерного товариства „ПРОСТО-Страхування" (04050, м. Київ, вул. Герцена, 10, код ЄДРПОУ 24745673) 25 500,00 грн. (двадцять п'ять тисяч п'ятсот гривень 00 копійок) - страхового відшкодування в порядку регресу, 255,01 грн. (двісті п'ятдесят п'ять гривень 01 копійку) - витрат по сплаті державного мита, 171,95 грн. (сто сімдесят одну гривню 95 копійок) - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

6. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Національна акціонерна страхова компанія „ОРАНТА" (01032, м. Київ, вул. Жилянська, 75, код ЄДРПОУ 000341186) на користь Приватного акціонерного товариства „ПРОСТО-Страхування" (04050, м. Київ, вул. Герцена, 10, код ЄДРПОУ 24745673) 175,00 грн. (сто сімдесят п'ять гривень 00 копійок) державного мита, сплаченого при поданні апеляційної скарги.

7. Доручити Господарському суду міста Києва видати накази.

8. Матеріали справи №8/383 повернути до Господарського суду міста Києва.

9. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому законом порядку та строки.

Головуючий суддя Зубець Л.П.

Судді Новіков М.М.

Мартюк А.І.