Постанова

від 19.06.2012 по справі 3/5014/452/2012     

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

18.06.2012 р. справа №3/5014/452/2012

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого:Діброви Г.І. суддівБойченка К.І., Чернота Л.Ф. при секретарі Гриньовій О.В. від позивача:не з»явився від відповідача:не з»явився Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуДочірнього підприємства "БМУ-Термо", м. Луганськ на рішення господарського суду Луганської області від 27.03.2012 року у справі№ 3/5014/452/2012 (суддя Секірський А.В.) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "СМУ Металургкоксохімбуд", м. Алчевськ Луганської області до відповідачаДочірнього підприємства "БМУ-Термо", м. Луганськ простягнення 28717 грн. 70 коп. ВСТАНОВИВ:

У 2012 році Товариство з обмеженою відповідальністю "СМУ Металургкоксохімбуд", м. Алчевськ Луганської області звернулося до господарського суду Луганської області з позовною заявою до Дочірнього підприємства "БМУ-Термо", м. Луганськ про стягнення 28717 грн. 70 коп.

Позивач 20.03.12 року надав до господарського суду заяву, якою уточнив розмір пені та 3% річних та остаточно просив стягнути їх у розмірі 1625 грн. 05 та 133 грн. 57 коп. відповідно.

Рішенням господарського суду Луганської області від 27.03.12 р. позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "СМУ Металургкоксохімбуд", м. Алчевськ Луганської області до Дочірнього підприємства "БМУ-Термо", м. Луганськ про стягнення 28717 грн. 70 коп. були задоволені. Стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 25000 грн. 80 коп., 1625 грн. 05 коп. - пеня, 133 грн. 57 коп. - 3% річних, 100 грн. 00 коп. -інфляційних та 1750 грн. 06 коп. - штрафу.

Відповідач, Дочірнє підприємство "БМУ-Термо", м. Луганськ, з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права України. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, якою просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Луганської області від 27.03.12 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог позивача повністю.

Представники сторін до судового засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення 04.06.12р. та 05.06.12 р. уповноваженим особам підприємств поштового відправлення - ухвали суду від 28.05.12р. Про причину неявки суд не повідомили, своїми процесуальними правами, передбаченими статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористалися, ніяких клопотань з цього приводу судовій колегії не надали, явка сторін ухвалами суду від 23.04.12р. та 28.05.12 р. не була визнана обов'язковою, неявка без поважних причин у судове засідання представників сторін не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, тому справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, а повний текст постанови направляється сторонам по справі в установленому порядку.

Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для з'ясування фактичних обставин справи достатньо матеріалів, що знаходяться в матеріалах справи № 3/5014/452/2012.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає справу та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду частково не відповідає вимогам чинного законодавства України та підлягає скасуванню в частині стягнення пені та 3% річних, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.08.11 року між сторонами було укладено договір № 48/08 на виконання робіт, згідно умов якого підрядник (позивач) зобов'язався виконати роботи по демонтажу крану підвісного електричного однобалочного, вантажопідйомністю 5 т, проліт до 15 м, в кількості двох одиниць, а замовник (відповідач) зобов»язався надати підряднику необхідну для виконання робіт техдокументацію, креслення та інші вихідні документи.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що вартість робіт складає 25000 грн. 80 коп., в тому числі 4166 грн. 80 коп. ПДВ згідно кошторису, який є невід'ємною частиною договору.

Позивач належним чином виконав роботи з демонтажу крану підвісного електричного однобалочного, вантажопідйомністю 5 т, проліт до 15 м, в кількості двох одиниць, що підтверджено актом № 1 приймання виконаних будівельних робіт КБ-2в за листопад 2011 року та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт КБ-3 за листопад 2011 року, що підписані обома сторонами 28.11.11 р. без зауважень та заперечень.

Відповідач свої обов'язки за договором зі своєчасної та повної сплати вартості наданих послуг належним чином не виконав, у зв»язку з чим позивач 11.01.12 р. надіслав на адресу відповідача претензію № 01/11, однак останній залишив її без відповіді та виконання.

Враховуючи наведене, позивач звернувся із позовом до господарського суду Луганської області про стягнення з Дочірнього підприємства "БМУ-Термо", м. Луганськ заборгованості у розмірі 25000 грн. 80 коп., пені у розмірі 1625 грн. 05 коп., 3% річних у розмірі 133 грн. 57 коп., інфляційних у розмірі 100 грн. 00 коп. та штрафу у розмірі 1750 грн. 06 коп.

Дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія дійшла висновку, що:

Пунктом 1 ст. 837 Цивільного кодексу України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно приписів ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до приписів ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку

Згідно норм ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається, в матеріалах справи є наявним акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт КБ-2в за листопад 2011 року та довідка про вартість виконаних будівельних робіт КБ-3 за листопад 2011 року, що підписані обома сторонами 28.11.11 р. без зауважень та заперечень.

Враховуючи вищевикладене та те, що на момент прийняття судом першої інстанції рішення по справі, відповідач, відповідно до вимог статей 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, не надав ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції письмових належних та допустимих доказів оплати позивачу боргу за виконані роботи за договором № 48/08 від 20.08.11 р., Донецький апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції правомірно зроблений висновок про неналежне виконання відповідачем його договірних зобов'язань всупереч вимогам статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України та задоволення позовних вимог в цій частині.

Таким чином, судова колегія вважає, що судом першої інстанції правомірно стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 25000 грн. 80 коп.

При зверненні до суду позивач також просив стягнути з відповідача на його користь пеню відповідно до п. 5.6. договору за період з 13.12.11 р. по 14.02.11 р. у розмірі 1625 грн. 05 коп. та штраф у розмірі 1750 грн. 06 коп.

Статтею 611 Цивільного кодексу України зазначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Згідно з частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 1 ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч. 2. ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно п. 3.4 договору сторони передбачили, що остаточний розрахунок за виконані роботи -на протязі 10-ти банківських днів з моменту підписання актів здавання-приймання робіт.

Як вбачається, позивач остаточно виконанав роботи в листопаді 2011, а акт приймання виконаних робіт підписано сторонами 28.11.11 р., тобто відповідач повинен був виконати розрахунок з позивачем на протязі 10-ти банківських днів від дати підписання акту.

Пунктом 5.6 договору сторони домовились, що за несвоєчасну оплату виконаних належним чином та прийнятим Замовником робіт, Замовник сплачує Підряднику пеню у розмірі 0,1% від вартості виконаних робіт за кожний день прострочення, а за прострочення більш ніж тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % від вартості виконаних робіт.

Судова колегія вважає, що судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 7% штрафу від вартості виконаних робіт у розмірі 1750 грн. 06 коп.

Згідно приписів ст.ст. 1, 3 Закону України від 22.11.96 р. № 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", яким обмежено розмір такої відповідальності.

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України. Дана правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 24.10.11 р. по справі № 25/187 та від 07.11.11 р. по справі № 5002-2/5109-2010, висновки якого є обов»язковими для всіх судів України при застосуванні норм матеріального права України (ст. ст. 82, 111-28 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що господарським судом помилково задоволено вимоги позивача про стягнення пені у розмірі 1625 грн. 05 коп. за період з 13.12.11 р. по 14.02.12 р. у повному обсязі, оскільки умовами договору дійсно передбачено нарахування пені у розмірі 0,1% від вартості виконаних робіт за кожний день прострочення, однак приписами Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" обмежено розмір можливого нарахування пені та встановлено, що пеня не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, порушення боржником свого договірного грошового зобов»язання. Таким чином, судова колегія вважає, що господарським судом помилково стягнута з відповідача на користь позивача пеня у розмірі 1625 грн. 05 коп. за період з 13.12.11 р. по 14.02.12 р. і рішення в цій частині підлягає частковому скасуванню, оскільки за зазначений період сума пені з урахуванням подвійної облікової ставки Національного банку України становить суму у розмірі 678 грн. 17 коп., яка і підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача з відмовою у стягненні залишку пені у розмірі 946 грн. 88 коп.

Також позивач, звертаючись до суду із позовом, просив стягнути з відповідача на користь позивача 3% річних відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України за період з 13.12.11 р. по 14.02.12 р. у розмірі 133 грн. 57 коп. та інфляційні згідно приписів ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України за період з грудня 2011 року по січень 2012 року у розмірі 100 грн. 00 коп.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, господарський суд правомірно стягнув з відповідача на користь позивача інфляційні у розмірі 100 грн. 00 коп., як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов»язання з причини девальвації грошової одиниці України за період з грудня 2011 року по січень 2012 року.

Стосовно стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних, судова колегія вважає, що господарським судом помилково задоволено позовні вимоги в цій частині у повному обсязі, оскільки за вказаний позивачем період нарахування річних - з 13.12.11 р. по 14.02.12 р. кількість днів прострочення складає 64, тоді як позивачем помилково визначено у своєму розрахунку 65 днів і зроблено розрахунок з урахуванням такого періоду. Таким чином, судова колегія вважає, що позивач помилково визначив розмір річних, а суд першої інстанції помилково задовольнив позовні вимоги в цій частині у повному обсязі, у зв»язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню, оскільки 3% річних за період з 13.12.11 р. по 14.02.12 р. складають суму у розмірі 131 грн. 26 коп., яка і підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача, як плата за користування чужими грошовими коштами в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов»язання з відмовою у стягненні залишку 3% річних у розмірі 2 грн. 31 коп.

Таким чином, судова колегія вважає, що судом першої інстанції помилково задоволено позовні вимоги позивача у повному обсязі, у зв»язку з чим рішення господарського суду підлягає скасуванню в частині нарахування пені та 3% річних через невірний розрахунок позивача та до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають заборгованість у розмірі 25000 грн. 80 коп., пеня у розмірі 678 грн. 17 коп., штраф у розмірі 1750 грн. 06 коп., 3% річних у розмірі 131 грн. 26 коп. та інфляційні у розмірі 100 грн. 00 коп. з відмовою в іншій частині позову.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що висновки, викладені в рішенні місцевого господарського суду, частково не відповідають обставинам справи та судом частково порушені і неправильно застосовані норми матеріального права України, тому рішення господарського суду Луганської області від 27.03.2012 р. у справі № 3/5014/452/2012 підлягає скасуванню в частині визначення вірного розміру пені та 3% річних, апеляційна скарга -частковому задоволенню, а позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 25000 грн. 80 коп., пені у розмірі 1625 грн. 05 коп., 3% річних у розмірі 133 грн. 57 коп., інфляційних у розмірі 100 грн. 00 коп. та штрафу у розмірі 1750 грн. 06 коп. слід задовольнити частково з відмовою в іншій частині.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по справі покладаються на обидві сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103, 104, 105, 117 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "БМУ-Термо", м. Луганськ на рішення господарського суду Луганської області від 27.03.2012 р. у справі № 3/5014/452/2012 задовольнити частково.

Рішення господарського суду Луганської області від 27.03.2012 р. у справі № 3/5014/452/2012 -скасувати в частині нарахування пені та 3% річних.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "СМУ Металургкоксохімбуд", м. Алчевськ Луганської області до Дочірнього підприємства "БМУ-Термо", м. Луганськ про стягнення 28717 грн. 70 коп. задовольнити частково.

Стягнути з Дочірнього підприємства "БМУ-Термо", 91000, м. Луганськ, вул. Фрунзе, 107 «Б», ЗКПО 30921326 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СМУ Металургкоксохімбуд", 94214, Луганська область, м. Алчевськ, пр-т Металургів, 16/68, ЗКПО 34903425 заборгованість у розмірі 25000 грн. 80 коп., пеню у розмірі 678 грн. 17 коп., штраф у розмірі 1750 грн. 06 коп., інфляційні у розмірі 100 грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 131 грн. 26 коп., витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 1556 грн. 10 коп.

Доручити господарському суду Луганської області видати наказ.

Відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "СМУ Металургкоксохімбуд", м. Алчевськ Луганської області до Дочірнього підприємства "БМУ-Термо", м. Луганськ про стягнення пені у розмірі 946 грн. 88 коп. та 3% річних у розмірі 2 грн. 31 коп.

В іншій частині рішення господарського суду Луганської області від 27.03.2012 р. у справі № 3/5014/452/2012 -залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.

Головуючий Г.І. Діброва

Судді К.І. Бойченко

Л.Ф. Чернота

Надр. 5 прим:

1 -у справу;

2 -позивачу;

3 -відповідачу;

4 -ДАГС;

5-ГС Луг. обл.

Ложка Н.Л.