Постанова

від 20.06.2012 по справі 43/158

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601 м.Київ-1, пров. Рильський, 8 (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.06.2012 № 43/158

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Доманської М.Л.

суддів: Разіної Т.І.

Гарник Л.Л.

при секретарі судового засідання - Трохліб О.Г.,

за участю представників (згідно з протоколом судового засідання від 20.06.2012 по справі

№ 43/158):

від ініціюючого кредитора:не з'явились

від боржника:не з'явились

від ДПІ:не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу:

Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби

на постанову Господарського суду м. Києва від 08.09.2011 та

на ухвалу Господарського суду м. Києва від 22.12.2011

у справі № 43/158 (суддя: Пасько М.В.)

за заявою Компанії «Альбатрос Стронг Лімітед»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Атрибут і К»

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ :

Постановою господарського суду м. Києва від 08.09.2011 у справі № 43/158 визнано банкрутом Товариство з обмеженою відповідальністю "Атрибут і К" (далі за текстом - ТОВ "Атрибут і К"), відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором банкрута ініціюючого кредитора - компанію "Альбатрос Стронг Лімітед" (далі за текстом - "Альбатрос Стронг Лімітед), зобов`язано ліквідатора письмово повідомити про визнання ТОВ "Атрибут і К" банкрутом усіх відомих йому кредиторів банкрута, завершено підприємницьку діяльність банкрута та інше.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 22.12.2011 у справі № 43/158 затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс, ліквідовано ТОВ "Атрибут і К", як юридичну особу у зв'язку з банкрутством та припинено провадження у даній справі.

Не погоджуючись з даними постановою та ухвалою, Державна податкова інспекція у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби (далі за текстом - ДПІ) звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить визнати причини пропуску строку на апеляційне оскарження даної постанови та ухвали поважними та прийняти апеляційну скаргу ДПІ до розгляду, скасувати постанову господарського суду м. Києва від 08.09.2011 та ухвалу господарського суду м. Києва від 22.12.2011 у справі № 43/158, направивши справу на новий розгляд.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.06.2012 у справі № 43/158 у складі колегії: головуючий суддя - Доманська М.Л. (доповідач); судді Пантелієнко В.О., Гарник Л.Л., прийнято до провадження вказану апеляційну скаргу та призначено її до розгляду на 20.06.2012.

Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду Ємельянова А.С. від 19.06.2012 № 01-22/3/1 у зв'язку з перебуванням судді Пантелієнко В.О. у відпустці, з метою забезпечення дотримання вимог законодавства в частині додержання процесуальних строків, розгляд апеляційної скарги у справі № 43/158 доручено колегії у складі головуючого судді: Доманської М.Л., суддів: Разіна Т.І., Гарник Л.Л.

Відзиви на апеляційну скаргу не надходили.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 20.06.2012 представники від ініціюючого кредитора, боржника та ДПІ не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили. Про день і час розгляду справи повідомлені належним чином, відповідно до ст.64 ГПК України, докази чого наявні в матеріалах справи.

Судова колегія обговоривши на місці вказані обставини, вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників від сторін та ліквідатора, за наявними у справі матеріалами.

Неявка в судове засідання зазначених представників не перешкоджає розгляду скарги. Подальше відкладення призведе до затягування розгляду скарги, а тому постанова приймається за наявними в справі матеріалами.

Згідно з частиною першою статті 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, Київський апеляційний господарський суд вважає, що скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист, апеляційне та касаційне оскарження.

Згідно з частиною 1 статті 5 Закону провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України (далі за текстом - ГПК України), іншими законодавчими актами України.

Частиною 2 статті 4-1 ГПК України встановлено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом.

Згідно ст.ст. 4, 43 ГПК України судове рішення є законним та обґрунтованим лише у випадку всебічного повного та об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності у відповідності з нормами матеріального та процесуального права.

В силу особливостей процедури банкрутства (ст. 41 ГПК України), коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення у справі про банкрутство, діючим законодавством звужено до учасників такої справи для запобігання необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, у хід справи про банкрутства.

У відповідності до абз. 22 ст. 1 Закону про банкрутство учасниками провадження у справі про банкрутство визнано таких осіб: сторони (кредитори, боржник), арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство, Фонд державного майна України, державний орган з питань банкрутства, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа акціонерів або учасників товариств з обмеженою чи додатковою відповідальністю.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ направлена до суду першої інстанції заява від 05.12.2011 № 4174/9/10-036 про визнання її кредитором боржника у даній справі з вимогами в сумі 679 505,65 грн. (податковий борг перед бюджетом з податку на додану вартість).

Судова колегія встановила, що ДПІ має право на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції від 08.09.2011 та ухвали суду першої інстанції від 22.12.2011 у даній справі, оскільки оскаржувана постанова безпосередньо впливає на права та обов'язки ДПІ.

У даній справі судом першої інстанції порушено провадження та застосовано до боржника судову процедуру ліквідації на підставі статті 52 Закону, якою передбачено особливості банкрутства відсутнього боржника.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону в разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Отже, спрощена процедура банкрутства відповідно до ст. 52 Закону передбачає введення ліквідаційної процедури боржника одразу ж після порушення провадження у справі про банкрутство, що має наслідком припинення господарської діяльності боржника ( ч.1 ст. 23 Закону).

Наслідком припинення господарської діяльності боржника є те, що в ліквідаційній процедурі не виникають зобов'язання по сплаті податків та загальнообов'язкових зборів відповідно до чинного законодавства.

Незаконне визнання боржника банкрутом за спрощеною процедурою унеможливлює встановлення податковим органом зобов'язань по сплаті податків відповідно до податкових повідомлень-рішень, прийнятих після введення ліквідаційної процедури, оскільки з моменту визнання боржника банкрутом у нього не виникають податкові зобов'язання.

Відповідно до абзацу 1 ст. 1 Закону неплатоспроможність - це неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов'язання перед кредиторами, і в тому числі по заробітній платі, а також виконати зобов'язання щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів) не інакше як через відновлення платоспроможності.

Відповідно до абзацу 4 ст. 1 Закону суб'єктом банкрутства є боржник, неспроможність якого виконати свої грошові зобов'язання встановлена господарським судом.

Статтею 52 Закону встановлені особливості банкрутства відсутнього боржника. Відповідно до вимог цієї статті підставами для порушення провадження у справі про банкрутство є відсутність боржника або керівних органів боржника - юридичної особи за її місцезнаходженням, ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також наявність інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду м. Києва від 22.08.2011 порушено провадження у справі № 43/158 за заявою «Альбатрос Стронг Лімітед» до ТОВ «Атрибут і К» про визнання банкрутом.

Частина 3 статті 6 Закону про банкрутство визначає ознаки неплатоспроможності боржника. Згідно з вказаною нормою справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Інше передбачено частиною 1 статті 52 вказаного Закону, згідно з якою заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру вимог до боржника.

Отже, відповідно до приписів Закону для порушення справи про банкрутство як за загальною, так і за особливою процедурою (зокрема, процедурою банкрутства відсутнього боржника) грошові вимоги ініціюючого кредитора повинні мати безспірний характер.

Статтею 1 Закону встановлені загальні положення з визначенням, що безспірними є вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Така ознака неплатоспроможності боржника, як безспірність вимог, обов'язкова для ініціюючого кредитора і потрібна для встановлення реальної (об'єктивної) неможливості боржника погасити грошові вимоги.

Саме фактична неплатоспроможність суб'єкта господарювання є підставою для ініціювання провадження у справі про банкрутство.

Вимоги до боржника мають бути підтверджені виконавчими документами (виконавчий лист, виконавчий напис нотаріуса тощо), за якими здійснюється стягнення коштів з рахунку боржника.

Отже, кредитор до подання заяви до господарського суду повинен прийняти заходи щодо одержання заборгованості поза процедурою банкрутства.

Як вбачається із матеріалів справи, провадження у справі про банкрутство боржника було порушено за заявою «Альбатрос Стронг Лімітед». Заява мотивована тим, що боржник має заборгованість перед ініціюючим кредитором у сумі 31 300 грн. 00 коп., яка виникла в період його господарської діяльності за договором про надання юридичних послуг від 24.12.2010 № 43. Безспірність своїх вимог ініціюючий кредитор обґрунтовував визнанням боржником суми боргу згідно відповіді боржника від 25.01.2010 № 87 на претензію «Альбатрос Стронг Лімітед» від 20.01.2011 № 43/01, актом виконаних робіт від 18.01.2011, атом звірки сторін від 20.01.2011, платіжною вимогою-дорученням від 04.02.2011.

Визнана претензія не є підтвердженням безспірності вимог кредитора у розумінні статті 1 Закону оскільки після внесення Законом України від 15.03.2006 № 3541-IV змін до статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» визнана претензія була виключена із переліку виконавчих документів, які підлягають виконанню державною виконавчою службою.

Згідно зі статтею 1071 Цивільного кодексу України списання банком грошових коштів клієнта здійснюється на підставі його розпорядження, а відповідно до частини 2 цієї статті грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених договором між банком і клієнтом.

Визначені цією нормою Кодексу документи кредитором не надані та в матеріалах справи відсутні.

Також, положення пункту 5.1 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку України від 21.01.2004 № 22, із змінами та доповненнями (далі по тексту - Інструкція), вимоги якої поширюються на всіх учасників безготівкових розрахунків, а також на стягувачів, які здійснюють примусове списання коштів з рахунків цих учасників, та обов'язкові для виконання ними (пункт 1.3 Інструкції), передбачають, що відповідно до статті 1071 Цивільного кодексу України кошти можуть бути списані з рахунку клієнта без його доручення на підставі рішення суду.

Згідно із пунктом 5.3 Інструкції примусове списання коштів з рахунків платників ініціюють стягувачі і орган державної виконавчої служби на підставі виконавчих документів установлених законами України.

Таким чином, ініціюючим кредитором в порушення вимог статті 33 ГПК України не доведено наявність всіх ознак неплатоспроможності боржника, з якими Закон про банкрутство пов'язує можливість здійснення провадження у справі про банкрутство.

Отже, на час порушення провадження у справі про банкрутство були відсутні всі в сукупності ознаки неплатоспроможності боржника, з якими Закон про банкрутство пов'язує можливість здійснення провадження у справі про банкрутство.

Виходячи з викладеного, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду України дійшла висновку, що справа про банкрутство ТОВ «Атрибут і К» порушена неправомірно, в порушення вимог ст. 34 ГПК України, без належних доказів наявності безспірних вимог ініціюючого кредитора, здійснення (нездійснення) боржником підприємницької діяльності та подання до органів ДПІ звітності, у зв'язку з чим, господарський суд незаконно продовжив процедуру банкрутства товариства та визнав його банкрутом, ліквідував як юридичну особу.

Всі зазначені обставини у сукупності повинен був дослідити суд першої інстанції, даючи оцінку відповідним документам. Висновок суду першої інстанції про визнання боржника банкрутом, ліквідацію його як юридичної особи, та припинення провадження у даній справі з цих підстав зроблено передчасно без всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи.

Зазначене вище свідчить про те, що справа про банкрутство ТОВ «Атрибут і К», за спрощеною процедурою, була порушена за відсутності підстав для її порушення.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у даній справі, оскільки відсутній предмет спору.

У зв'язку з наведеним оскаржувану ухвалу суду першої інстанції належить скасувати, а провадження у справі припинити, задовольнивши апеляційну скаргу ДПІ в цій частині.

На підставі викладеного вище та, керуючись ст.ст. 80, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби на постанову господарського суду м. Києва від 08.09.2011 та ухвалу господарського суду м. Києва від 22.12.2011 у справі № 43/158 задовольнити частково.

2. Постанову господарського суду м. Києва від 08.09.2011 у справі № 43/158 скасувати.

3. Ухвалу господарського суду м. Києва від 22.12.2011 у справі № 43/158 скасувати.

4. Провадження у справі № 43/158 припинити.

5. Матеріали справи № 43/158 повернути до господарського суду м. Києва.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Доманська М.Л.

Судді Разіна Т.І.

Гарник Л.Л.