Рішення

від 21.06.2012 по справі 17/5005/3823/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

17/5005/3823/2012 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ РІШЕННЯ    19.06.12р. Справа № 17/5005/3823/2012 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер", м. Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю "Перспектива", с. Покровське Нікопольського району Дніпропетровської області про стягнення 20 428,03 грн. Суддя  Суховаров А.В. Представники: від позивача: не з'явився; від відповідача: не з'явився. Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтер" (далі - позивач) звернулось до господарського суду з позовом, у якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Перспектива" (далі - відповідач) суму 20 000,00 грн. основного боргу, 140,36 грн. інфляційних, 287,67 грн. 3% річних, а всього суму 20 428,03 грн. заборгованості за порушення виконання грошових зобов'язань по сплаті поставленого товару на підставі видаткових накладних № РН-000315 від 16.04.10р. та № РН-000329 від 20.04.10р. Представник позивача не забезпечив присутність у призначеному судовому засіданні, хоча був присутній у попередньому слуханні справи та належно повідомлений про наступний розгляд спору. Також, клопотання про відкладення розгляду спору та письмові пояснення про причини неявки на адресу господарського суду не надходили. Відповідач, вдруге, у судове засідання не з'явився. В той же час, останній належним чином повідомлений про місце, час та дату розгляду справи (свілченням чого є документи долучені до матеріалів справи), але не скористався своїми правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, і не направив свого представника у призначене судове засідання. Разом з тим, 11.06.12р. до канцелярії суду від відповідача надійшла заява про розстрочення виконання рішення суду за вих. № 143 від 08.06.12р., за змістом якої заявлені позовні вимоги визнає як такі, що відповідають фактичним обставинам справи, однак у зв'язку із скрутним фінансовим становище підприємства просить розстрочити виконання рішення строком на 6-ть календарних місяців, а саме зі сплатою з липня по листопад 2012 року по 3 400,00 грн., в грудні –3 428,03 грн. Зважаючи на те, що позивач та відповідач належним чином повідомлені про слухання справи, суд вважає можливим розглянути спір по суті за відсутності представників сторін, згідно ст. 75 ГПК України, у зв'язку із тим, що в матеріалах справи достатньо документів необхідних господарському суду для прийняття правомірного та обґрунтованого рішення. В порядку ст. 85 ГПК України у судовому засіданні прийнято рішення. Розглянувши матеріали справи та оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -          встановив: У період з 16.04.10р. по 20.04.10р. включно позивачем на підставі усної домовленості поставлено на адресу відповідача замовлену продукцію (товар) на загальну суму 25 800,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи двосторонніми видатковими накладними (а.с. 14-15) та довіреністю на отримання матеріальних цінностей повноважним представником відповідача (а.с. 16). Відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі домовленості щодо поставки, є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України. За умовами ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Між тим, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було надано позивачу гарантійний лист (а.с. 9), за змістом якого покупець визнає перед продавцем суму 25 800,00 грн. заборгованості за поставлений спірний товар, а також гарантує проведення повної оплати його вартості в граничний строк до 30.12.10р. Відповідно до приписів ст. 526 Цивільного кодексу України та тотожних умов ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання. Вивчивши документи долучені до матеріалів справи господарський суд зазначає, що відповідач свої зобов'язання по оплаті вартості отриманого товару в повному обсязі та в строк визначений гарантійним листом виконав частково, а саме сплатив 29.12.10р. лише суму 5 800,00 грн., у зв'язку із чим у відповідача станом на час звернення з позовом до суду утворилась основна заборгованість в розмірі 20 000,00 грн. вартості поставленого, проте неоплаченого спірного товару. Разом з тим, на виконання приписів ст.ст. 6, 7 Господарського процесуального кодексу України, позивачем направлено на адресу відповідача лист з вимогою сплати спірну суму заборгованості в добровільному порядку, однак який був залишений останнім без відповіді та задоволення. Таким чином проведений аналіз матеріалів справи відображає, що в силу положень статті 11 і 509 Цивільного кодексу України, а також ст.ст. 173, 174 Господарського кодексу України, із зазначених дій сторін у відповідача виникло зобов'язання по оплаті позивачу решти спірної вартості поставленого та прийнятого без зауважень товару. У відповідності із положеннями ст. 525 ЦК України та п. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. На час розгляду спору відповідач не надав господарському суду доказів добровільної сплати спірної суми основної заборгованості, обставин наведених позивачем в обґрунтування позовних вимог не спростував. Враховуючи вищенаведені обставини та в силу положень ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував на спірну суму основної заборгованості за період з жовтня 2011 року по березень 2012 року суму 140,36 грн. інфляційних, а також за період з 01.10.11р. по 23.03.12р. суму 287,67 грн. 3% річних, розмір яких відображається в доданому до справи розрахунку. Перевіривши здійснені позивачем нарахування розміру інфляційних та 3% річних господарський суд визнає їх частково за період взятий позивачем суму 140,36 грн. інфляційних, а також суму 287,30 грн. 3% річних, тоді як в решті нарахувань відмовляє за безпідставністю. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України). Відповідно до вимог частин 1 і 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів; одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається крім випадків, передбачених законом. В силу положень ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі та застосування штрафних санкцій. Викладене є підставою для часткового задоволення позовну. Разом з тим, дослідивши матеріали справи господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви відповідача про розстрочення виконання рішення суду, оскільки наведені останнім в заяві обставини не є беззаперечними та такими, що впливають на належне виконання зобов'язань перед позивачем, а лише вказують на несприятливість виконання рішення суду для нього в даний час, та на можливість настання для нього негативних наслідків у зв'язку з цим, а не на обставини, що унеможливлюють або ускладнюють виконання рішення суду по даній справі. При цьому, не було надано і доказів фактичного існування будь-яких інших обставин, що ускладнили б або зробили неможливим виконання рішення суду. Таким чином, заявником не були доведені виняткові обставини, які можуть бути враховані судом, як підстави для розстрочення виконання судового рішення, що насамперед вказує на необхідність відмови у задоволенні заяви про розстрочення виконання рішення суду строком на 6-ть місяців. Згідно ст. 49 ГПК України сплата судового збору покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Керуючись ст.ст. 4, 32, 33, 36, 43, 45, 49, 75, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, суд, - ВИРІШИВ: Позов задовольнити частково. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Перспектива" (53273, с. Покровське Нікопольського району Дніпропетровської області, вул. Радянська, 18-Б; ЄДРПОУ 32616819) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер" (69095, м. Запоріжжя, вул. Героїв Сталінграду, 15/3; ЄДРПОУ 23879459) суму 20 000,00 грн. (двадцять тисяч грн. 00 коп.) основного боргу, 140,36 грн. (сто сорок грн. 36 коп.) інфляційних, 287,30 грн. (двісті вісімдесят сім грн. 30 коп.) 3% річних, 1 609,47 грн. (одна тисяча шістсот дев'ять грн. 47 коп.) судового збору. В решті позовних вимог відмовити. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання. Суддя                                                                                                                  А.В. Суховаров