Рішення

від 20.06.2012 по справі 3/5007/647/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "20" червня 2012 р. Справа № 3/5007/647/12

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Машевську О.П.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - предст. за дов. №1 від 20.04.12 р. (паспорт серії ВН НОМЕР_1 виданий Богунським РВ УМВС України в Житомирській області).

від відповідача: від відповідача: ОСОБА_2 - керівник (паспорт серії ВН НОМЕР_2 виданий Житомирським МВ УМВС України в Житомирській області).

В засіданні суду 18 червня 2012 року в порядку статті 77 ГПК України оголошувалась перерва до 14:30 год. 20 червня 2012 року

Розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу за позовом Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України "Інформ-Ресурси" (м.Житомир) до Приватного підприємства "Юридична компанія Ресурс-Гарант" (м. Житомир) про стягнення 135000,00 грн.

05 червня 2012 року позивач Державне підприємство Міністерства внутрішніх справ України "Інформ-Ресурси" в особі Житомирської філії звернулось з позовом до відповідача Приватного підприємства "Юридична компанія "Ресурс-Гарант" ( м. Житомир) з наступними вимогами: зобов'язати Приватне підприємство "Юридична компанія "Ресурс-Гарант" передати Житомирській філії ДП МВС України "Інформ-Ресурси" жилети світловідбиваючі в кількості 3000 штук на суму 135 000,00 грн., або перерахувати вказану суму у вигляді грошових коштів.

В обгрунтування позовних вимог, позивач як на фактичну підставу позову посилався на п.п. 2.5, 4.5 Угоди про співпрацю від 28.05.2009 року, довідку ревізії КРУ в Житомирській області від 04.11.2011 року, як на правову - ст. 193 ГК України, п.1 ст. 334, п.1 ст. 526, ст. 629 Цивільного кодексу України.

У п. 9 Постанови ВГСУ від 23.03.2012 №6 "Про судове рішення" наголошується на тому, що резолютивна частина рішення ні за яких умов не повинна викладатись альтернативно (наприклад: стягнути з відповідача певну суму або в разі відсутності коштів на його рахунку звернути стягнення на належне йому майно). У випадку, коли такі альтернативні вимоги містяться у позовній заяві, господарському суду слід ухвалою зобов'язати позивача визначитись з предметом позову і вирішувати спір у залежності від характеру зобов'язань відповідача. Якщо позивачем не виконано відповідних вимог суду у встановлений останнім строк, суд може вжити щодо позивача заходів, передбачених пунктом 5 статті 83 ГПК, та/або залишити позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 названого Кодексу.

В судовому засіданні 18 червня 2012 року представник позивача подав уточнення до позовної заяви, згідно якого просить стягнути з Приватного підприємства "Юридична компанія "Ресурс-Гарант" ( м. Житомир) на користь ДП МВС України "Інформ-Ресурси" кошти в сумі 135 000,00 грн. Саме на задоволенні цієї позовної вимоги наполягає в судовому порядку.

Водночас, статтею 22 ГПК України не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог ( п. 3.11 Постанови ВГСУ від 26.12.2011 № 18). Тому господарський суд виходить з того, що позивач самостійно визначився з предметом позову до початку розгляду справи по суті, а тому подане ним уточнення до позовної заяви розцінено судом як заяву позивача про зміну предмету позову, яку прийнято судом до розгляду та з якої і вирішується спір по суті.

В судовому засіданні 18 червня 2012 року представник відповідача проти позову заперечив в усній формі з підстав, викладених у протоколі судового засідання. Після оголошеної перерви в засіданні суду 20.06.2012 року представником відповідача подано письмовий відзив на позовну заяву, в якому заперечення позовних вимог зводяться в основному до того, що з врахуванням змісту ст.ст. 6 та 213 Цивільного кодексу України, п.п.2.5 та 4.5 Угоди, як і будь-які інші не дають підстав вважати, що у позивача виникло право отримати дохід у вигляді грошових коштів в розмірі 135 000,00 грн. або жилетів світло відбиваючих кількістю 3000 шт. у власність. Проти визначених у позові кількісних (жилетів) та вартісних (коштів) показників відповідач не заперечує. Просить у позові відмовити.

Заслухавши представників сторін та дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням двадцятої сесії п'ятого скликання від 28.05.09р. № 820 Житомирської обласної ради , серед іншого, затверджено Порядок використання світло відбиваючих жилетів окремими категоріями учасників дорожнього руху та працівниками підприємств, установ і організацій та надано вказівки Управлінню Міністерству внутрішніх справ України в Житомирській області наступного змісту: у місячний термін опрацювати питання щодо укладення угоди з одним із спеціалізованих швейних підприємств по виготовлення достатньої кількості світло відбиваючих жилетів та їх реалізацію в роздрібній мережі ( п.3.2).

У п.2. Порядку додатково зазначено наступне: виготовлення світло відбиваючих жилетів проводиться згідно з вимогами Держстандарту України з тканини із світло відбиваючими властивостями на спеціалізованих підприємствах, підпорядкованих ДП МВС України "Інформ-ресурси" ( п.2.1); кожен світло відбиваючий жилет має ідентифікаційний номер ( п. 2.2); реалізація світло відбиваючих жилетів здійснюється через роздрібну мережу за рахунок коштів учасників дорожнього руху, підприємств, установ та організацій за ринковими цінами ( п. 2.3); виручені від реалізації світло відбиваючих жилетів кошти спрямовуються для закупівлі нових партій продукції з метою безкоштовного розповсюдження частини з них у сільській місцевості, серед водіїв гужового транспорту, велосипедистів та школярів ( п.2.4) ( а с. 53-56).

Судом не встановлено, що Управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області безпосередньо, або за його дорученням були укладені угоди з одним із спеціалізованих швейних підприємств, підпорядкованих ДП МВС України "Інформ-ресурси" по виготовлення достатньої кількості світло відбиваючих жилетів для їх подальшої реалізації в роздрібній мережі.

Натомість судом встановлено, що згідно Довідки АА № 285336 з ЄДРПОУ Державне підприємство Міністерства внутрішніх справ України "Інформ-ресурси" ( ідентифікаційний код 32248749) за КВЕД здійснює наступні види діяльності: надання інших комерційних послуг, виробництво верхнього одягу, монтаж іншого електричного устаткування, не віднесеного до інших групувань , посередництво в торгівлі автомобілями, функціонування інфраструктури автомобільного та міського транспорту, нотаріальна та інша юридична діяльність ( а с. 42 ).

Докази наявності у Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України "Інформ-ресурси" підпорядкованих спеціалізованих швейних підприємств в матеріалах справи відсутні.

Згідно довідки АА № 553835 з ЄДРПОУ Житомирська філія Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України "Інформ- ресурси" ( ідентифікаційний код 36277747 без права юридичної особи) за КВЕД-2010 здійснює наступні види діяльності: надання інших інформаційних послуг, н.в.і.у., збирання дикорослих не деревних продуктів, діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту , оптова торгівля іншими товарами господарського призначення, інші види роздрібної торгівлі поза магазинами, діяльність у сфері права ( а. с. 43).

Види діяльності Житомирської філії конкретизовано у розділі 2 Положення про неї, яке погоджено начальником ДРЗ МВС України Матвійчуком П.А. 17 грудня 2008 року ( а. с. 85-91).

Докази наявності у Житомирської філії повноважень здійснювати діяльність у сфері виробництва одягу, в тому числі, світло відбиваючих жилетів в матеріалах справи відсутні.

Водночас, за змістом п.3.4 Положення філія в межах своїх повноважень, передбачених чинних законодавством, цим Положенням, локальними актами Підприємства та довіреністю виданою її керівнику укладає від імені підприємства договори та угоди.

При цьому, укладання керівником філією господарських договорів та інших угод, пов'язаних з купівлею - продажем товарно - матеріальних цінностей, необоротних і нематеріальних активів, робіт та послуг розмір (ціна) окремо яких становить більше ніж 10 000 (десять тисяч) гривень на рік з одним контрагентом - здійснюється виключно після попереднього письмового погодження з директором підприємства ( а. с. 87).

За умовами п.4.2 Положення філія вправі набувати для державного підприємства майно у власність , однак за рахунок коштів, по-перше, одержаних від здійснення нею фінансово-господарської діяльності, та, по-друге, внаслідок залучення кредитів банків, інших кредиторів, безоплатних та благодійних внесків, пожертвувань організацій, підприємств, громадян та інших джерел, не заборонених законодавством України ( а.с. 86).

Як свідчать матеріали справи, 28 травня 2009 року Житомирська філія Державного підприємства МВС України " Інформ- ресурси", в особі директора філії ОСОБА_6, який діє на підставі Положення "Про Житомирську філію Державного підприємства МВС України "Інформ-ресурси", надалі - Сторона 1, та підприємство "Юридична компанія "Ресурс-Гарант", в особі директора ОСОБА_2, який діє на підставі Статуту, надалі - Сторона 2, надалі разом Сторони, уклали Угоду про співпрацю.

В преамбулі Угоди про співпрацю від 28.05.2009 року не зазначено про те, що останню укладено філією від імені Державного підприємства МВС України " Інформ- ресурси" або в його інтересах.

Угоду про співпрацю від 28.05.2009 року підписано зі сторони 1 директором філії ОСОБА_6, зі сторони 2 - директором підприємства "Юридична компанія "Ресурс-Гарант" ОСОБА_2.

Реквізит погодження цієї угоди директором державного підприємства на тексті самої угоди відсутній, так само як і інший документ, що містить таке погодження від імені юридичної особи. Доручення, видане директору філії ОСОБА_6 на вчинення дій з укладання цієї угоди від імені юридичної особи з відповідачем станом на 28.05.2009 року у матеріалах справи відсутнє.

Відсутні в матеріалах справи докази на підтвердження взаємодії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області як безпосереднього виконавця п.3.2 розпорядчої частини рішення двадцятої сесії п'ятого скликання від 28.05.09р. № 820 Житомирської обласної ради з Державним підприємством МВС України " Інформ-ресурси" як суб'єкта , визначеного у п.2.1 Положення, затвердженого п. 1 розпорядчої частини цього рішення.

Як встановлено судом зі змісту Довідки КРУ в Житомирській області від 04.11.2011 року, позивач листом від 07.07.2009р. № 150, тобто, після укладення Угоди про співпрацю 28.05.2009 року, звертався до директора державного підприємства ОСОБА_7 про надання дозволу на укладання філією господарських договорів про співпрацю з іншими суб'єктами підприємницької діяльності, згідно яких зацікавлені приватні структури вкладають власні кошти в пошиття та розповсюдження світло відбиваючих жилетів та частину отриманого доходу перераховують на користь філії та УМВС України в Житомирській області (а.с. 63).

Однак, як у самій довідці, так і в наявних матеріалах справи, відсутні докази (посилання на них) стосовно надання такого дозволу філії директором державного підприємства , або схвалення останнім вже укладеної між сторонами спору Угоди про співпрацю 28.05.2009 року. Таким чином, у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що юридична особа уповноважила філію набути для неї майно у власність у формі грошових коштів чи матеріальних активів ( жилетів світло відбиваючих).

Водночас, приймаючи до уваги зміст ст. 204 ЦК України, господарський суд встановив, що згідно розділу першого Угоди, сторони спору домовились, що предметом останньої є співробітництво у сфері розповсюдження бланкової продукції, методичних та довідкових матеріалів та ін. з метою накопичення коштів для виконання рішення Житомирської обласної ради від 28.05.09року № 820 "Про затвердження порядку використання світло відбиваючих жилетів окремими категоріями учасників дорожнього руху та працівниками підприємств, установ і організацій".

За умовами розділу 2 Угоди, позивач погоджує з УДАІ УМВС зразки бланкової продукції, надає їх відповідачу для виготовлення та розповсюдження в рамках виконання даної угоди, а також надає йому послуги консультативного характеру з метою ефективного виконання даної угоди.

Відповідач, в свою чергу, організовує виготовлення та розповсюдження бланкової продукції за зразками, наданими позивачем, надає останньому бухгалтерську довідку про суми грошових коштів, отриманих в рамках виконання даної угоди, та, з метою організації виконання вище зазначеного рішення обласної ради 35% від суми отриманих грошових коштів, спрямовує на пошиття жилетів світло відбиваючих та передає їх позивачу.

В рамках виконання даної Угоди сторони ставили за мету виготовити 5000 жилетів світло відбиваючих до кінця 2009 року та за результатами співпраці скласти акт щодо кількості виготовлених та переданих позивачу світло відбиваючих жилетів.

Як встановлено судом зі змісту Довідки КРУ в Житомирській області від 04.11.2011 року, відповідачем з травня по вересень 2009 року в рамках виконання Угоди про співпрацю від 28.05.2009 року отримано кошти в загальній сумі 333 771,50 грн. Кошти на суму 135 000,00 грн. спрямовані відповідачем на пошиття 3000 жилетів світло відбиваючих.

Викладені в довідці кількісні ( 3000 жилетів) та вартісні ( 333 771,50 грн., 135 000,00 грн.) показники сторонами не заперечуються.

Водночас судом враховується, що за умовами п.2.5 Угоди про співпрацю від 28.05.2009 року відповідач мав 35% від суми отриманих грошових коштів спрямувати на пошиття жилетів світло відбиваючих. Від загальної суми отриманого доходу 333 771,50 грн., 35% складає - 116 820,02 грн. Тоді як відповідач спрямував на пошиття жилетів кошти в більшій сумі.

01 липня 2009 року сторони спору укладають Договір відповідального зберігання за умовами якого в порядку виконання п.2.5. Угоди про співпрацю від 28 травня 2009 року відповідач передає, а позивач приймає на відповідальне зберігання жилети світло відбиваючі у кількості до 5000 штук вартістю згідно прибуткових або супровідних документів. Місце зберігання майна : офісне приміщення позивача за адресою м. Житомир, вул. І.Огієнка, буд. 1/34. ( а.с. 9).

За актами приймання-передачі від 01.07.2009р., 01.08.2009р. та від 01.09.2009 р. року позивачем від відповідача фактично отримано на відповідальне зберігання 3000 жилетів на загальну суму 135 000,00 грн. ( а. с. 11 -13).

Як встановлено судом зі змісту Довідки КРУ в Житомирській області від 04.11.2011 року, позивачем вищевказані 3000 жилетів світло відбиваючих на загальну суму 135 000,00 грн. оприбутковані в бухгалтерському обліку філії на субрахунку 281 "Товари на складі" ( а. с. 64).

Однак як встановлено судом зі змісту листа позивача № 1648 від 01 грудня 2009 року, відображення вищезгаданих жилетів на балансових рахунках в бухгалтерському обліку виконано ним 01.10.2009 року на вимогу КРУ в Житомирській області за результатами ревізії окремих питань фінансово - господарської діяльності філії . У матеріалах справи відсутні документи проведеної ревізії діяльності філії у 2009 році. ( а с. 15).

У цьому ж листі, позивач просив відповідача розглянути можливість укладання договору купівлі-продажу жилетів світло відбиваючих з відстрочкою платежу на 10 місяців від дати їх передачі у власність державного підприємства МВС України "Інформ-Ресурси" одночасно достроково припинивши дію Договору відповідального зберігання від 01.07.2010 року ( а.с.15).

У відповідь на цей лист позивача, відповідач листом від 02.12.2009 року за вих. № 246 заперечив підстави відображення майна на балансових рахунках філії, переданого останній на відповідальне зберігання, посилаючись на ст. 66 ГК України , не погодився на укладання договору купівлі-продажу з відстрочкою платежу та наполягав на належному виконанні позивачем договору про відповідальне зберігання шляхом повернення майна підприємству ( а. с. 16).

31 грудня 2009 року за актом приймання-передачі позивач передав, а відповідач прийняв 3000 жилетів світло відбиваючих (а.с. 14).

Як встановлено судом зі змісту Довідки КРУ в Житомирській області від 04.11.2011 року, провідний контролер - ревізор КРУ в Житомирській області Ковальчук Л.В. дійшов висновку, що в порушення ст. 193 ГК України, п.1 ст. 334, п.1 ст. 526, ст. 629 ЦК України та п.п. 2.5 та 4.5 Угоди про співпрацю від 28.05.2009 року приватним підприємством "Юридична компанія "Ресурс-Гарант" не передано Житомирській філії ДП МВС України " Інформ-Ресурси" в рахунок частини отриманого доходу (35%) жилети світло відбиваючі на суму 135 000,00 грн. , що призвело до неотримання філією в 2009 році та на момент завершення ревізії доходу на суму 135000,00 грн. і заниження дебіторської заборгованості.

З метою усунення даного порушення в ході ревізії філією відображено в бухгалтерському обліку за дебетом рахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" дебіторську заборгованість в сумі 135000,00 грн. та кредитом рахунку 746 "Інші доходи" доходи від договору про співпрацю в сумі 135 000,00 грн. ( а с. 65).

На підставі Довідки КРУ в Житомирській області від 04.11.2011 року, позивач 05 січня 2012 року листом № -1-05/01/12 вимагав від відповідача передати на баланс Житомирської філії жилети світло відбиваючі в кількості 3000 штук на суму 135 000,00 грн. або перерахувати вказану суму на поточний рахунок філії (а.с. 18).

У відповідь на вимогу позивача, відповідач листом від 16 лютого 2012 року за вих. №2 відмовився передати Житомирській філії у власність жилети світло відбиваючі в кількості 3000 штук на суму 135 000,00 грн. або перерахувати вказану суму на поточний рахунок філії, посилаючись, серед іншого, на те, що підставою виникнення нових прав та обов'язків між сторонами або зміни тих, що існували раніше не можуть бути висновки спеціалістів контрольно-ревізійного управління ( а.с. 20).

З врахуванням вище викладеного, позивачем передано спір, що виник між сторонами з приводу виконання Угоди про співпрацю від 28.05.2009 року на вирішення господарського суду.

Заслухавши представників сторін та третіх осіб, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, надавши їм правову оцінку в сукупності за правилами ст. 43 ГПК України, господарський суд прийшов до висновку, що підстави для задоволення позову відсутні, виходячи з наступного.

Як зазначено у статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, передумовою звернення особи до суду має існувати її суб'єктивне право ( право на власні дії чи право на дії інших осіб тощо).

Оскільки суб'єктивному праву завжди відповідає юридичний обов'язок, то іншою передумовою звернення особи до суду має мати місце факт його порушення (невизнання або оспорювання) зобов'язаними особами.

Визначення змісту суб'єктивного права покладається на особу, яка звертається до суду з вимогою зобов'язати суб'єктів обов'язку поновити чи визнати це право, утриматися від дій, що можуть його порушити у майбутньому інше.

Поновлення порушеного суб'єктивного права відбувається способами, що визначені ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України , іншими законами або договором . Одним із способів захисту права є вимога про примусове виконання обов'язку в натурі.

Водночас, відсутність в особи суб'єктивного права не може привести до його порушення ( невизнання, оспорювання) іншими особами, а відтак, не може бути об'єктом судового захисту.

Як вже зазначалось господарським судом в описовій частині рішення суду, у прохальній частині позовної заяви позивач вимагав від відповідача виконання обов'язку в натурі або шляхом передачі Житомирській філії ДП МВС України "Інформ-Ресурси" жилетів світло відбиваючих в кількості 3000 штук на суму 135 000,00 грн., або шляхом перерахування вказаної суми на його рахунок.

Зазначене дає підстави суду дійти висновку , що позивач при зверненні з позовом до суду не міг визначитись зі змістом власного суб'єктивного права ( або отримати майно у власність, або кошти у відповідній сумі), а відтак, з предметом позову.

Предмет позову - передбачений законом спосіб (способи) захисту порушеного або оспорюваного права чи законного інтересу. Предмет позову як елемент його змісту характеризує позов з точки зору того, що конкретно вимагає, чого домагається позивач. При цьому , як наголошується в Рішенні Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року N 15-рп/2002 у справі N 1-2/2002 (справа про досудове врегулювання спорів), обрання певного засобу правового захисту є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.

Судом враховується, що позивач визначився з предметом позову та вважає належним способом захисту свого суб'єктивного права вимогу про сплату відповідачем коштів в сумі 135 000,00 грн. на свій рахунок.

Однак при вирішенні спору судом також враховується характер зобов'язань відповідача ( п. 9 вище зазначеної Постанови).

Так, відповідач заперечує наявність зобов'язань перед позивачем буд-якого характеру ( майнового чи грошового), а відтак, наявність прав в останнього вимагати їх виконання. З доводами відповідача у певній частині погоджується також і господарський суд, з наступних мотивів.

Згідно з приписами частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому боржник зобов'язаний вчинити на користь кредитора певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Визначення грошового зобов'язання на нормативному рівні закріплено в Законі України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон № 2343). Статтею 1 Закону № 2343 передбачено, що грошове зобов'язання - це зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України ( постанова ВСУ від 05.12.11 року у справі № 16/164(2010).

Частиною 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язання виникає з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, а отже, з договорів та інших правочинів.

У статті 6 Цивільного кодексу України обумовлено, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст. 628 ЦК України).

Згідно частини 2 ст. 638 Цивільного кодексу України істотними умовами будь-якого договору є умови про його предмет. Саме предмет договору становить зміст його як правочину, а обов'язки сторін - зміст договірного зобов'язання, про що йдеться у ч.1 ст. 509 ЦК України.

Так, предмет договору купівлі - продажу визначений у ст. 656 ЦК України, а договірне зобов'язання сторін у ст. 655 цього Кодексу; предмет договору дарування визначений у ст. 718 ЦК України, а договірне зобов'язання сторін у ст. 717 ЦК України; предмет договору найму визначений у ст. 760, а договірне зобов'язання сторін у ст. 759 ЦК України, тощо.

Згідно статті 648 ЦК України, якій кореспондує стаття 179 ГК України, предмет договору та договірні зобов'язання можуть відповідати правовому акту органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, на підставі якого такий договір було укладено.

З врахуванням вище викладеного та ст.ст. 213, 637 ЦК України, судом критично розглядається предмет Угоди про співпрацю від 28 травня 2009 року, оскільки судом не встановлено, а позивачем не доведено, що рішенням Житомирської обласної ради від 28.05.09року № 820 сторони спору були зобов'язані укласти цю угоду, або що зазначене рішення було обов'язковою підставою для її укладення та визначення змісту умов угоди, зокрема, предмету.

Оскільки сторони є вільними у визначенні умов договору, в томі числі, його предмету ( ст. 627 ЦК України), посилання на рішення Житомирської обласної ради від 28.05.09року № 820 у предметі Угоди не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, однак з врахуванням вище викладеного, виключає можливість застосування ст. 648 ЦК України.

Обов'язки сторін визначені у розділі 2 цієї Угоди. Зміст останніх не містить зобов'язання відповідача сплатити позивачу кошти в сумі 135 000,00 грн. взамін, наприклад , наданих зразків бланкової продукції (про яку продукцію конкретно сторони домовились - умови відсутні) та послуг консультативного характеру ( про які послуги , їх обсяг тощо конкретно сторони домовились - умови відсутні).

З приводу 35 % суми грошових коштів, отриманої відповідачем в рамках виконання цієї Угоди, то як встановлено судом, у грошовому еквіваленті ця сума становить 116 820, 02 грн. , а не 135 000,00 грн., як вимагає позивач. При цьому, у будь - якому разі відповідач мав спрямувати отримані кошти на пошиття жилетів світло відбиваючих, але не перерахувати їх позивачу на рахунок.

За наведених обставин, позивач не довів наявність у нього права вимагати у відповідача перерахування коштів в сумі 135 000,00 грн. на свій рахунок, а тому у задоволенні зазначеної позовної вимоги слід відмовити.

Водночас, як наголошується у п. 2 Постанови ВСУ від 23.03.2012 № 6 рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого:

- чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються;

- чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин;

- яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

З врахуванням вище викладеного, господарський суд не встановив наявність у відповідача зобов'язання з передачі позивачу у власність 3 000 жилетів світло відбиваючих, оскільки вжитий у п. 2.5 та 4.5 термін " передати" не формалізований у відповідний правовий статус ( власність, користування, зберігання, позичку тощо).

У частині 1 статті 334 ЦК України дійсно зазначено, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Про передачу майна (товару) у власність другій стороні йдеться у ст. 655 ЦК України, однак яка не підлягає застосуванню до спірних відносин, оскільки вимагає від іншої сторони договору купівлі - продажу сплатити за нього певну грошову суму.

У зв'язку з цим, позивач не довів , що Угода про співпрацю від 28.05.2009 року підпадає під ознаки угоди, пов'язаної з купівлею - продажем товарно - матеріальних цінностей, необоротних і нематеріальних активів, робіт та послуг, при цьому, покупцем останніх є саме позивач.

Якщо виходити зі змісту п.5.5 Положення про філію, то така угода, приймаючи отриманий відповідачем розмір виручки, мала бути попереднього письмово погоджена з директором державного підприємства. Однак таке погодження відсутнє.

В такому разі судом враховується, що Житомирська філія як відокремлений підрозділ позивача своїми діями може набувати для нього як юридичної особи відповідних майнових прав, якщо такі дії здійснюються в межах наданих повноважень. Якщо такі повноваження перевищені, то за приписами ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Судом не встановлені обставини схвалення Угоди про співпрацю від 28.05.2009 року Державним підприємством Міністерства внутрішніх справ України "Інформ-Ресурси".

Позивач також не довів, що з врахуванням умов п.4.2 Положення філія вправі була набути за Угодою про співпрацю від 28.05.2009 року для державного підприємства 3 000 жилетів світло відбиваючих у власність у вигляді безоплатного внеску відповідача, який, як встановлено судом та не заперечується позивачем , спрямував на їх пошиття власні кошти. Відсутні в цій угоді також умови про те, що відповідач взяв на себе зобов'язання обміняти жилети світло відбиваючі на бланкову продукцію чи консультативні послуги позивача. Не довів позивач також і наявність у філії повноважень укладати угоди з безоплатного набуття майна у власність чи його міни самостійно без попереднього погодження з державним підприємством.

На доповнення вище викладеному, господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Звернення юридичної особи з позовом до суду є процесуальною формою реалізації права на судовий захист. При цьому, таким правом юридична особа може наділити свій відокремлений підрозділ, який діятиме від її імені в суді та представлятиме її інтереси. З позовом до суду від імені Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України "Інформ-Ресурси" звернулась Житомирська філія . Довіреністю № 07/11 від 09.07.2011 року Державне підприємство Міністерства внутрішніх справ України "Інформ-Ресурси" уповноважило директора Житомирської філії ОСОБА_6 правом представляти інтереси підприємства в суді з усіма правами , наданими позивачу, в тому числі з правом пред'явлення позову.

Як наголошується у п. 1.7 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" коло повноважень відокремленого підрозділу юридичної особи стосовно здійснення у господарському суді повноваження сторони у справі від імені цієї особи визначається:

- установчими документами останньої;

- положенням про відособлений підрозділ, яке затверджено юридичною особою;

- довіреністю, виданою нею ж у встановленому порядку керівникові цього підрозділу.

При цьому стороною у справі є юридична особа, від імені якої діє відособлений підрозділ, і рішення приймається саме стосовно підприємства чи організації - юридичної особи, але в особі її відокремленого підрозділу.

Водночас, саме лише зазначення в установчих документах чи положенні про наявність у відокремленого підрозділу права представляти юридичну особу в суді (господарському суді) не свідчить про надання такому підрозділові відповідних повноважень та визначення їх кола. У Довіреності № 07/11 від 09.07.2011 року також не визначено, що державне підприємство уповноважило директора філії звернутися з цим позовом до суду і що таке звернення не перевищує повноважень останнього та спрямоване на захист прав та інтересів юридичної особи, які вона вважає порушеними відповідачем. Так, при підготовці справи до розгляду судом в порядку ст. ст. 64 та 65 ГПК України копію ухвали суду надіслано на адресу Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України "Інформ-Ресурси" ( м. Запоріжжя, пр. Леніна , 109, к. 401 ), яка повернулась на адресу суду без вручення за закінченням терміну зберігання ( а. с. 34, 38, 42). Отже, незважаючи на те, що з процесуальної сторони, державне підприємство вважається повідомленим про дату, час та місце судового засідання , зі сторони матеріального права на позов - ні.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до вище викладеного, позивачем не доведені ті обставини, на які він посилався як на підставу своїх вимог. Натомість відповідач довів ті обставини, на які він посилався у своїх запереченнях.

Недоведеність позовних вимог є підставою для відмови у позові та згідно статті 49 ГПК України судовий збір покладається на позивача.

На підставі ст.ст. 6, 11,15,16, 241, 213, 509, 627 , 628, 637 Цивільного кодексу України та керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

У позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 25 червня 2012 року

Суддя Машевська О.П.

Віддрукувати: 1 - у справу, 2-3 сторонам спору ( на вимогу нарочним)