Рішення

від 13.06.2012 по справі 5011-55/4817-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-55/4817-2012 13.06.12

Господарський суд м.Києва у складі судді Ягічевої Н.І., за участю секретаря судового засідання Іванова О.В., розглянувши матеріали справи

за позовною заявою: Публічного акціонерного товариства «Екостандарт», м.Київ до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Лінарія». м.Київ про: стягнення заборгованості у розмірі 9 615.52 грн.

за участю уповноважених представників:

від Позивача ОСОБА_1дов. № 09/РДГ-134 від 07.05.12.р.); від Відповідача - не з'явились

СУТЬ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Екостандарт», м. Київ (далі -Позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лінарія», м. Київ (далі - відповідач) про стягнення 9 615,52 грн. заборгованості, у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за Договором № 430074 від 01.09.1999 р. на постачання теплової енергії в гарячій воді.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.04.2012р. порушено провадження у справі за вказаними позовними вимогами, розгляд справи призначено на 23.05.2012р.

16.05.2012р. від Позивача надійшли для залучення до матеріалів справи додаткові документи, а саме: копія Витягу з СДРПОУ станом на 25.04.2012р. щодо статусу та місцезнаходження Відповідача. Акт звіряння взаємних розрахунків станом на 01.03.2012р. підписаний з боку Позивача, копію супровідного листа від 10.05.2012р. № 09/юр/250. копію супровідного листа від 10.05.2012р. № 09/юр/250-1 з доказами направлення Відповідачу, довіреність представника.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.05.2012р. розгляд справи було відкладено на 13.06.2012р. у зв'язку з неявкою Відповідача на підставі от.77 Господарського п ро цесуал ьн о го кодексу У країни.

В судове засідання 13.06.2012р. з'явився представник Позивача, підтримав позовні вимоги, просив суд задовольнити позов.

Відповідач у судові засідання не з'являвся, відзиву та доказів сплати заборгованості не надав, хоча належним чином повідомлявся про судові засідання шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною за матеріалами справи.

З матеріалів справи вбачається, що вказана судова кореспонденція не отримана Відповідачем, у зв'язку з відсутністю Відповідача за його адресою - 04080, м.Київ, вул. Вікентія Хвойки, 21.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 р. N 02-5/289 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 р. N 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. N 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду надсилались відповідачу за адресою, зазначеного в позовній заяві та у Витязі з ЄДРПОУ станом на 25.04.2012р. щодо статусу та місцезнаходження Відповідача.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Таким чином, судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення Відповідача про місце, дату та час проведення судового засідання, шляхом надсилання поштової кореспонденції на його юридичну адресу.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позов та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Зважаючи на достатність представлених Позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

Клопотання щодо фіксації судового процесу Позивачем не заявлялось, у зв'язку з чим. розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 814 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані Позивачем докази та заслухавши в засіданні пояснення представника Позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Закритим акціонерним товариством «Енергогенеруюча компанія «Укр-Кан Пауер», перейменованого в подальшому на Закрите акціонерне товариство «Енергогенеруюча компанія «Дартеплоцентраль», що в подальшому перейменоване на Закрите акціонерне товариство «ЕКОСТАНДАРТ»і в подальшому перейменоване на Публічне акціонерне товариство «ЕКОСТАНДАРТ»(Позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінарія»(Відповідачем) було укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.09.1999 № 430074.

Згідно з пп. 1.1. 1.2. 2.1 Договору Позивач постачає теплову енергію у гарячій воді на межу балансової належності з Відповідачем для потреб опалення в період опалювального сезону, гарячого водопостачання - протягом року, яку Відповідач зобов'язаний оплачувати своєчасно та в повному обсязі. Визначення кількості спожитої протягом розрахункового періоду теплової енергії здійснюється згідно договірних навантажень з урахуванням середньодобовому температурному перепаду.

Відповідно до п. 6.4, 6.5 Договору Відповідач щомісячно з 12 по 14 число отримує у Позивача оформлені бланки актів приймання передачі товарної продукції, актів звірки розрахунків за прийняту теплову енергію на початок розрахункового періоду, табулеграми та рахунок-фактуру на сплату прийнятої теплової енергії за поточний місяць з урахуванням недоплати або переплати за попередній місяць і самостійно сплачує за прийняту теплову енергію згідно отриманого платіжного доручення не пізніше 28 числа поточного місяця. Розрахункові документи Відповідач отримує у Позивача під підпис уповноваженої особи, але повернення їх Відповідачем, в порушення умов Договору, не відбулося. Зауважень до актів приймання передавання товарної продукції та інших розрахункових документів Відповідачем не надано.

З матеріалів справи вбачається, що за період з 01.09.2010р. по 01.03.2012р. Відповідачем за Договором було теплову енергію, на загальну суму 9 081,86 грн. Відповідач за поставлену теплову енергію не розрахувався, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 9 081,86 грн., яка підтверджується особистими картками (табуляграмами) та довідкою про розрахунок суми боргу, що містяться в матеріалах справи.

У зв'язку з несплатою заборгованості Відповідачем, Позивач звернувся до суду з позовом.

Відповідач процесуальними правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, хоча належним чином повідомлявся про судові засідання шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною за матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню у повному обсягу, враховуючи наступне:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення. в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового оборогу або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.1 ст.193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ст. 20 Закону України "Про теплопостачання" тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими,

теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Згідно із ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до ст. 276 п. 6 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюється на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Судом встановлено, що за період з 01.09.2010р. по 01.03.2012р. Відповідачем за Договором було теплову енергію, на загальну суму 9 081,86 грн.

Відповідач за поставлену теплову енергію не розрахувався, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 9 081.86 грн., яка підтверджується особистими картками (табуляграмами) та довідкою про розрахунок суми боргу, що містяться в матеріалах справи.

За змістом ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст.202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином. Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості перед Позивачем за надані послуги та її розмір, підтверджується матеріалами справи, Відповідачем в порядку ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не спростована (наявність)/недоведене припинення зобов'язання будь-яким передбаченим законом способом, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсягу - у сумі 9 081,86 грн.

Частиною 1 ст. 229 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на вищенаведені норми законодавства та умови укладеного сторонами правочину, вимоги про стягнення інфляційних нарахувань та 3 % річних є такими, що заявлені правомірно.

Суд, перевіривши арифметичних розрахунок в цій частині позовних вимог за допомогою відповідної програми системи інформаціно-правового забезпечення „Ліга:ЗАКОН Еліт 9.1", встановив: що розмір 3% річних, який може бути нарахований протягом періоду з моменту прострочення до 01.03.2012р.. не перевищує відповідний розміру, що може бути нарахований за цей період, а отже - підлягає стягненню у сумі 201,51 грн.

Суд, перевіривши арифметичних розрахунок в частині позовних вимог про сплату індексу інфляції, за допомогою відповідної програми системи інформаціно-правового забезпечення „Ліга:ЗАКОН Еліт 9.1" та згідно з Рекомендаціями Верховного Суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" Лист ВСУ від 03.04.97р. №62-97р. встановив: що визначений Позивачем індекс інфляції у сумі 262,58 грн. не перевищує розмір індексації, яка може бути нарахована за період з моменту прострочення, а отже підлягає стягненню з Відповідача повністю у розмірі 262,58грн.

Згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на Відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Екостандарт»(код ЄДРПОУ: 21661022), м.Київ задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лінарія», (код ЄДРПОУ: 25592831) м. Київ на користь Публічного акціонерного товариства «Екостандарт»(код ЄДРПОУ: 21661022), м.Київ основний борг у розмірі - 9 081,86 гри., інфляційні нарахування у розмірі - 262,58 грн. та 3% річних у розмірі - 201,51 грн.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лінарія», (код ЄДРПОУ: 25592831) м. Київ на користь Публічного акціонерного товариства «Екостандарт»(код ЄДРПОУ: 21661022). м.Київ витрати по сплаті судового збору у розмірі - 1609,50 грн.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

У судовому засіданні 13.06.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення підписаний 18.06.2011р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду скарги апеляційним господарським судом.

Суддя Н.І. Ягічева