Рішення

від 25.06.2012 по справі 5011-36/7370-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-36/7370-2012 25.06.12 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РУБІНКОНТ»

До Орендного підприємства «6-й Київський авторемонтний завод»

Про стягнення 57 465, 97 грн.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 -дов. № 017/2012 від 16.05.2012 р.

від відповідача: не з'явились

Обставини справи :

На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «РУБІНКОНТ» про стягнення з Орендного підприємства «6-й Київський авторемонтний завод» суми основного боргу в розмірі 56 000,00 грн. та пені в розмірі 1 465, 97 грн. відповідно до договору № 01/11/11 від 01.11.2011 р. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов вищезазначеного договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.06.2012 р. порушено провадження у даній справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 25.06.2012 р. за участю представників сторін.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача на виклик суду не з'явився, відзив на позовну заяву у порядку, передбаченому ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, з нормативно обґрунтованими поясненнями по суті заявлених вимог не надав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання та про наслідки ненадання ним відзиву на позов і витребуваних судом документів, суд, на підставі ст. 75 ГПК України, приходить до висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами без участі вищезазначеного учасника судового процесу.

У судовому засіданні 25.06.2012 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.11.2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Рубінконт»(далі -виконавець) та Орендним підприємством «6-й Київський авторемонтний завод»(далі-замовник) укладено договір № 01/11/11, за умовами якого замовник зобов'язався замовити, а виконавець прийняти на себе зобов'язання по наданню послуг по охороні приміщень ОП «6-тий Київський авторемонтний завод»за адресою: м. Київ, бул. І. Лепсе, 10, виставши два добових поста охорони з 08.00 години 01.11.2010 р. згідно дислокації , додаток № 1 до договору.

Відповідно до п. 3.1. договору вартість послуг згідно розрахунку (додаток № 2) по даному договору вказується щомісячно у рахунку-фактурі та акті виконаних робіт, завіреному підписами та печатками сторін, який надається по закінченні календарного місяця.

Згідно з п. 3.2. договору замовник щомісячно сплачує на розрахунковий рахунок виконавця суму , вказану в п. 3.1., але не пізніше 10-го числа поточного місяця.

Пунктом 4.1. договору передбачено, що договір вступає в силу з дня його підписання сторонами і діє до 31.12.2011 р.

Відповідно до п. 5.1. договору у випадку несвоєчасної оплати послуг , вказаної у п. 3.1. договору, замовник оплачує виконавцю пеню в розмірі, встановленому діючим законодавством.

З матеріалів справи вбачається, що в листопаді та грудні 2011 р. виконавцем були надані послуги з охорони відповідно до договору № 01/11/11 від 01.11.2011 р., що підтверджується підписаним обома сторонами актом № ОУ-0000239 здачі прийняття робіт (надання послуг) на загальну суму 56 000, 00 грн.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідача належним чином не виконав умови договору № 01/11/11 від 01.11.2011 р. щодо сплати за послуги охорони, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 56 000, 00 грн.

За таких обставин позивач просить стягнути з відповідача відповідно до договору № 01/11/11 від 01.11.2011 р. основний борг в розмірі 56 000,00 грн. за листопад-грудень 2011 р. та пеню в розмірі 1456, 97 грн. за період з 11.01.2012 р. до 15.05.2012 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Проаналізувавши зміст укладеного договору № 01/11/11 від 01.11.2011 р., суд дійшов висновку, що за цивільно-правовими ознаками цей договір є договором про надання послуг, який відповідає вимогам статті 901 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 ЦК України), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язань. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач у судове засідання не з'явився, заявлених до нього вимог не спростував, відсутність у нього заборгованості станом на день розгляду справи не довів.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору № 01/11/11 від 01.11.2011 р., а також положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача відповідно до договору № 01/11/11 від 01.11.2011 р. заборгованості в розмірі 56 000, 00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача за порушення умов договору № 01/11/11 від 01.11.2011 р. пеню в розмірі 1465, 97 грн. за період з 11.01.2012 р. до 15.05.2012 р.

Згідно з ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Судом встановлений факт порушення (прострочення) відповідачем свого грошового зобов'язання.

Крім того, при перевірці правильності обчислення позивачем пені, судом встановлено, що розрахунок відповідає вимогам чинного законодавства.

Тож, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 1465, 97 грн. за період за період з 11.01.2012 р. до 15.05.2012 р. є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, при задоволенні позову судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, ?

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «РУБІНКОНТ» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Орендного підприємства «6-й Київський авторемонтний завод» (03065, м. Київ, бульв. І.Лепсе, 10, код 21534645), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем у процесі виконавчого провадження, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РУБІНКОНТ»(04050, м. київ, вул. Мельникова, 12, код 32559934) заборгованість в розмірі 56 000 (п'ятдесят шість тисяч) грн..00 коп., пеню в розмірі 1465 (одна тисяча чотириста шістдесят п'ять) грн. 97 коп. та судовий збір в розмірі 1641 (одна тисяча шістсот сорок одна) грн.. 00 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Трофименко Т.Ю. Повний текст рішення складений: 26.06.2012 р.