ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 5011-51/5645-2012 20.06.12 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дистрибуторська компанія "Славутич"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "С.М.С-Груп"
про стягнення 26 984, 96 грн.,
Суддя Пригунова А.Б.
Представники:
від позивач: Черепахін О.О.
від відповідача: не з'явились
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "С.М.С.-груп" про стягнення заборгованості за договором
№ 893-Д від 19.03.2010 р. у розмірі 25 382, 93 грн., а також 1 602, 03 грн. -пені. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати отриманого товару відповідно до умов вищевказаного договору.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.04.2012 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 30.05.2012 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.
Розгляд справи відкладався у зв'язку з неявкою представників сторін та невиконанням учасниками провадження у справі вимог суду.
20.06.2012 р. через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва позивач подав документи у справі.
У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги.
Представник відповідача у дане судове засідання не з'явився про причини неявки суд не повідомив.
Частиною 2 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців» визначено, що в Єдиному державному реєстрі повинні міститися, зокрема, відомості щодо місцезнаходження юридичної особи.
Ухвали Господарського суду міста Києва від 28.04.2012 р. та від 30.05.2012 р. направлялись на зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців адресу -02068, м. Київ, вул. А. Ахматової, буд. 5.
Разом з тим, конверти з ухвалами, які надсилались відповідачу повернуто до Господарського суду міста Києва у зв'язку із зазначенням неповної адреси.
Вищий господарський суд України у п. 11 інформаційного листа від 15.03.2007 р. № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Клопотань про відкладення розгляду справи в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України від відповідача до Господарського суду міста Києва не надходило.
Приймаючи до уваги, що учасники провадження у справі були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.
Рішення у даній справі відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України прийнято за результатами оцінки поданих позивачем доказів, оригінали яких оглянуто судом.
У судовому засіданні 20.06.2012 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
19.03.2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Славутич»та Товариством з обмеженою відповідальністю «С.М.С. -Груп» укладено договір поставки продукції №893-д умовами якого передбачено, що позивач продає та поставляє, а відповідач купує та оплачує на умовах та у порядку визначених договором товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними в додатках (специфікаціях) або накладних, що засвідчують прийом-передачу товару від позивача до відповідача та є невід'ємними частинами договору.
Згідно з п. 1.3. договору право власності на товари переходить від позивача до відповідача з моменту підписання уповноваженими представниками сторін накладної, яка засвідчує момент передачі товару.
Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 договору ціна на товар встановлюється на підставі прайс-листів позивача, що є додатками до цього договору. Оплата здійснюється в національній валюті. Загальна сума цього договору відповідає загальній сумі всіх накладних на підставі яких здійснюється постачання товару, відповідно до умов цього договору.
Пунктом 3.3. договору визначено, що відповідач зобов'язаний оплачувати кожну партію переданого позивачем товару протягом семи календарних днів з моменту передачі такої партії товару.
Згідно з п. 5.3. договору у випадку несвоєчасної оплати поставленої партії товару, відповідач зобов'язаний сплатити на користь позивача пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості партії товару за кожен день прострочення платежу.
Відповідно до п. 8.5. договору даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2010 р., а у фінансовій частині до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. У разі якщо жодна сторона протягом тридцяти календарних днів до закінчення терміну дії даного договору не заявить про наміри його розірвання цей договір вважається пролонгованим на тих же умовах терміном на один календарний рік.
Дорученням б/н від 12.02.2012 року відповідач уповноважив ОСОБА_2, паспорт: НОМЕР_2, виданий Харківським РУ ГУ МВС України в м. Києві, 03 грудня 1996 року, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний код -НОМЕР_1 бути представником відповідача у відносинах з юридичними та фізичними особами, для чого йому надається право підписувати від імені відповідача рахунки-фактури, акти прийому-передачі, прибуткові, видаткові та податкові накладні, договори та інші документи.
Доручення б/н від 12.02.2012 року дійсне до тридцять першого грудня дві тисячі дванадцятого року.
В зазначеному дорученні міститься відмітка про засвідчення підпису ОСОБА_2 директором відповідача ОСОБА_3
07.05.2011 року на виконання умов договору позивач передав повноважному представнику відповідача ОСОБА_2 товар на суму 2 929,50 грн., що підтверджується товарно-транспортною накладною №ДДК-009340 від 07.05.2011 року, в якій міститься підпис ОСОБА_2, аналогічний підпису, що міститься в дорученні від 12.02.2012 року.
01.06.2011 року позивач передав повноважному представнику відповідача
ОСОБА_2 товар на суму 3 014,82 грн., що підтверджується товарно-транспортною накладною №ДДК-011350 від 01.06.2011 року, в якій міститься підпис ОСОБА_2 аналогічний підпису, що міститься в дорученні від 12.02.2012 року.
03.06.2011 року позивач передав повноважному представнику відповідача
ОСОБА_2 товар на суму 4 721,97 грн., що підтверджується товарно-транспортною накладною №ДДК-011607 від 03.06.2011 року, в якій міститься підпис ОСОБА_2, аналогічний підпису, що міститься в дорученні від 12.02.2012 року.
Всього на виконання умов договору позивачем було передано відповідачу товар на загальну суму 10 666,29 грн.
Як пояснив в судовому засіданні позивач, відповідач не оплатив поставлений товар у строки визначені п. 3.3. договору та відмовляється здійснювати оплату товару в добровільному порядку.
Доказів, що спростовували б вищезазначене твердження позивача матеріали справи не містять.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.
Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Виходячи із наведених положень чинного законодавства України, за поставлений позивачем товар відповідач зобов'язаний був сплатити 10 666,29 грн.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Як визначено у ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк встановлений договором або законом.
Судом встановлено, що за поставлений позивачем товар на суму 10 666,29 грн. відповідач не розрахувався, що є порушенням ст. ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України.
За таких обставин, заборгованість відповідача в сумі 10 666,29 грн. підлягає стягненню на користь позивача.
В той же час, звертаючись з позовом до суду, позивач просить стягнути з відповідача 25 382,93 грн. заборгованості, зазначаючи, що ним було здійснено поставку товару саме на таку суму.
Проте, суд не може погодитись з таким твердженням позивача з огляду на наступне.
Згідно зі ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Положеннями ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
В обгрунтування поставки товару відповідачу на суму 25 382,93 грн. окрім товарно-транспортних накладних на суму 10 666,29 грн., про які йшла мова вище, позивачем надано копії товарно-транспортних накладних №ДДП-010639 від 24.05.2011 р. на суму
3 536,57 грн., №ДДК-010640 від 24.05.2011 р. на суму 3144,25 грн., №ДДК-011377 від 01.06.2011 р. на суму 3 748,85 грн. та №ДДК-010419 від 21.05.2011 р. на суму 4 286,97 грн.
Проте, дослідивши зазначені накладні, суд дійшов висновку, що вони не є належними доказами поставки товару, в розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України»первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Разом з тим, в полі «прийняв (ла)»вищезазначених накладних міститься підпис невстановленої особи, що здійснювала приймання товару від імені відповідача без зазначення її посади та в той же час, матеріали справи не містять доказів, з яких би вбачалось, що зазначений підпис належить особі, уповноваженій діяти від імені відповідача, зокрема, здійснювати приймання товару.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивач довів факт поставки товару відповідачу лише на суму 10 666,29 грн. і, відповідно, позовні вимоги про стягнення заборгованості по договору підлягають частковому задоволенню в сумі 10 666,29 грн.
В іншій же частині на суму 14 716,64 грн., вимога позивача задоволенню не підлягає, оскільки останнім не доведено факту поставки товару на вказану суму.
Окрім вимоги про стягнення суми основного боргу, позивач також просить стягнути з відповідача пеню, в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення, посилаючись на п. 5.3. договору, котра підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно зі ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтею 547 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Судом було встановлено, що відповідач не виконав своїх зобов'язань із оплати товару протягом семи днів, як передбачено п. 3.3 договору і в п. 5.3 договору сторони передбачили відповідальність відповідача за порушення зобов'язання із оплати товару у вигляді пені, котра розраховується виходячи з подвійної облікової ставки Національного Банку України за кожен день прострочення.
З огляду на викладене та враховуючи приписи ст.ст. 216, 218, 230 Господарського кодексу України і ст.ст. 546, 547, 549 Цивільного кодексу України позивач має право вимагати від відповідача сплати пені у встановлених в п. 5.3. договору розмірах.
У наданому до матеріалів справи розрахунку ціни позову, позивач просить стягнути з відповідача пеню за прострочення виконання зобов'язань із оплати товару, переданого останньому по накладних №ДДК-009340 від 07.05.2011 року на суму 2 929,50 грн.,
№ДДК-011350 від 01.06.2011 року на суму 3 014,82 грн., №ДДК-011607 від 03.06.2011 року на суму 4 721,97 грн., №ДДП-010639 від 24.05.2011 р. на суму 3 536,57 грн., №ДДК-010640 від 24.05.2011 р. на суму 3 144,25 грн., №ДДК-011377 від 01.06.2011 р. на суму
3 748,85 грн. та №ДДК-010419 від 21.05.2011 р. на суму 4 286,97 грн.
В той же час, судом було встановлено, що позивач не довів факт передачі товару відповідачу по накладним №ДДП-010639 від 24.05.2011 р. на суму 3 536,57 грн.,
№ДДК-010640 від 24.05.2011 р. на суму 3 144,25 грн., №ДДК-011377 від 01.06.2011 р. на суму 3 748,85 грн. та №ДДК-010419 від 21.05.2011 р. на суму 4 286,97 грн., а відтак розрахунок пені здійснений позивачем не є обґрунтованим.
Тобто, при здійсненні розрахунку пені, що підлягає стягненню з відповідача, необхідно виходити з розміру заборгованості відповідача із оплати товару, переданого по накладних №ДДК-009340 від 07.05.2011 року на суму 2 929,50 грн.,
№ДДК-011350 від 01.06.2011 року на суму 3 014,82 грн. та №ДДК-011607 від 03.06.2011 року на суму 4 721,97 грн.
При цьому, з наданого до матеріалів справи розрахунку ціни позову вбачається, що позивач просить стягнути пеню за наступні періоди:
- прострочка виконання зобов'язання із оплати товару, переданого по накладній №ДДК-009340 від 07.05.2011 року на суму 2 929,50 грн. з 15.05.2011 р. до 01.11.2011 р.
- прострочка виконання зобов'язання із оплати товару, переданого по накладній №ДДК-011350 від 01.06.2011 року на суму 3 014,82 грн. з 08.06.2011 р. до 01.11.2011 р.
- прострочка виконання зобов'язання із оплати товару, переданого по накладній №ДДК-011607 від 03.06.2011 року на суму 4 721,97 грн. з 11.06.2011 р. до 01.11.2011 р.
Здійснивши розрахунок пені з урахуванням викладеного вище, суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача пені підлягає частковому задоволенню в сумі 670,30 грн.
У відповідності до приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, ?
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «С.М.С-Груп» (02068,
м. Київ, вул. А. Ахматової, буд. 5, код -36824654) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дистрибуторська компанія «Славутич»(01001,
м. Київ, вул. Софійська, 10-А, код -33403739) 10 666 (десять тисяч шістсот шістдесят шість) грн. 29 коп. боргу, 670 (шістсот сімдесят) грн. 30 коп. пені та
676 (шістсот сімдесят шість) грн. 16 коп. судового збору.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя Пригунова А.Б.
Повний текст рішення складено 25.06.2012 р.
Суд | Господарський суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 20.06.2012 |
Оприлюднено | 02.07.2012 |
Номер документу | 24928454 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд міста Києва
Пригунова А.Б.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні